72. Підготовка вчителя в Україні (1917 – 2010р.)

На сьогоднішній день особистісно орієнтована парадигма освіти визначила нові змістовно ціннісні орієнтири освітнього процесу. Увага громадськості звертається на важливість і актуальність максимального розкриття потенціалу кожної людини, підготовки її до саморозвитку, самовизначення та самореалізації. Учитель з авторитарно-педагогічним світоглядом, який не вважає важливим особистісний саморозвиток людини, не визнає внутрішній світ джерелом особистісного зростання, сам неспроможний до повноцінного особистісного та професійного вдосконалення та становлення. Підготовка вчителя традиційно була спрямована на реалізацію передусім навчальної (дидактичної) функції.

У школі все починається з учителя. І хоча результати навчання й виховання учнів залежали від трьох чинників: хто навчає, кого навчають, як навчають, – важко сказати, що важливіше. Чим більше володіє знаннями, вміннями й навичками сам учитель, тим краще засвоять зміст дисципліни діти.

Василь Олександрович був феноменальним вчителем, оскільки, за винятком біології, хімії і фізики у старших класах, сам міг провести будь-який урок (і проводив). Звичайно, він насамперед постійно збагачувався знаннями. Його бібліотека включала всю тодішню не лише фахову, а й соціологічну, психологічну, педагогічну літературу, яка видавалася в тодішньому Союзі РСР. Психологічний семінар був суттєвим чинником становлення майстерності павлиських вчителів. На заняттях семінару не просто обговорювалися певні теми, а обов'язково щоразу дискутувалися проблеми невстигаючих дітей, дії окремих учнів. При цьому В.Сухомлинський спонукав вчителів до глибокого аналізу з урахуванням псих. та індивідуальних особливостей кожного учня.

73. Звільнення школи і пед. Науки від орієнтації на ідеологію, від впливу авторитарно-адмін. Педагогіки (80-90р.)

У квітні 1984 партія і уряд прийняли рішення про реформування загальноосвітньої та професійної школи. Здіснення реформи школи передбачало удосконалення змісту освіти, методів і засобів навч. та вих., подальше зміцнення зв*язків школи з життям. Середня школи стала 11-річною. Поліпшення справи трудового вих., начання і проф. орієнтації молоді. Школа продовжувалася залишатися центром непримиренності до вільнодумства, їй приписувалося посилення войовничості до інших, некомуністичних ідеологій і партій. Серйозна криза виникла і в системі вищої і середньої спец. освіти. Випускники не були здатні приступати до роботи. Все це вимагало перебудови, сутність якої зводилася до: інтеграції освіти та науки; підвищення якості підготовки спеціалістів; вих. ідейно-зрілих, сусп.-активних спеціалістів; поліпшення якісного складу науково-пед. і наук. кадрів; технічного переоснащення. Нобхідно було звільнити школу від псевдонауки марксизм-ленінізм, яка заміняла багато інших наук. У суч. Укр. система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток. Особливо могутній інноваційний процес охопив укр. систему освіти в 1980-1990-ті рр. Замість колишньої єдиної й однакової школи з'явилися гімназії, ліцеї, коледжі, школи різних профілів і напрямів. Відкрито міжнародні школи й університети, приватні школи і вищі навч. заклади. Замість інститутів і спеціалізованих вищих училищ (військових, цивільної авіації, мистецтва) основні вищі навч. заклади тепер здебільшого університети й академії.