6. Освіта і виховні ідеали Стародавньої Греції та Риму, порівняльний аспект

ГРЕЦІЯ.

Афінська система.

Мета виховання: різнобіч­ний гармонійний розвиток особистості Форми та зміст:0-7 р. - сімейне вихован­ня; 7-16 р. - мусична школа: школа граматиста (навчання грамоті і лічбі);школа кефариста (літера­турно-музичне виховання); 12-16 р. - гімназійні шко­ли: палестра (школа давнього п'ятиборства); гімнасія16-18р.(рито­рика, гімнастика, музика); 18-20 р,-ефебія.Традиційні цінності поліс­ного виховання:єдність, рівність перед за­коном, ідеал героїчного і без­корисного служіння рідному місту.

Спартанська система.

Мета виховання: підготовка мужніх, дисциплі­нованих, загартованих воїнів. Форми навчання і виховання:0-7 р. - сімейне виховання;7-18 р. агелли (військові заго­ни);18-20 р. - військова служба (ефебія). Зміст навчання і виховання:володіння зброєю, розвиток сили і витривалості; елементарне навчання читанню й письму, роз­виток кмітливості, вміння висло­влювати думки аргументовано і лаконічно; естетичне виховання через військові пісні і танці, роз­виток почуття краси тіла. Методи виховання:особистий приклад, змагання, формування звичок, покарання, бесіди; общинне виховання.

РИМ.

Сімейне виховання (від народження до 7 років)

Елементарна школа для бідних(від 7 до 11-12 років) - з V ст. н. е. -мала суто практичний характер (хлопчаків і дівчат навчали читанню, письму, лічбі).

Граматична школа для првиілейованихв верств населення(від 11 до 12-15 років)" передбачалося вивчення латинської і грецької мови та літератури (граматика, поетика, стилістика на основі творів Гомера, Вергілія, Теренція) (оволодінню основами "вільних мистецтв" приділялось друго­рядне значення), здійснювалося формування "досконалого ора­тора".

Школа ритора (від 15 до 20 років) - незначна кількість юнаків теоретично і практично детально вивчала ораторське мистецтво за зразком промов Цицерона для підготовки до судо­вої діяльності.

У I-II cт. поряд з чоловічими граматичними школами виникають і жіночі, що для історії педагогіки було новим.

Отже, у римських школах всіх типів з обов’язкового переліку повністю виключене фізичне виховання i майже відсутня музика

7. Освіта та педагогічна думка у Стар. Римі

Соціально-класове розша­рування населення Давнього Риму наклало свій відбиток і на систему виховання, яка склалась в УІ-У ст. до н.е.

Для бідного населення-елемен­тарні приватні і платні школи.Там вчили писати, читати і рахувати, зна­йомили з законами держави.

Багаті і знатні люди надавали перевагу навчанню своїх синів грамоті в домашніх умовах.В граматичних школах, також приватних і платних, навча­лися діти знатних батьків. Учні вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику (мистецтво красномовства з деякими відомостями з літератури та історії).

У школах обох типів на­вчалися тільки хлопчики. У I-II cт. поряд з чоловічими граматичними школами виникають і жіночі, що для історії педагогіки було новим.

Значно пізніше у Римі завилися школи риторів, в яких діти знаті готувалися до державної діяльності. Вони вивчали ритори­ку, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музи­ку. Навчання в школах було платним. У середині 1-го тис. до н.е. приватні граматичні й риторські школи були перетворені в дер­жавні.

Отже, у римських школах всіх типів з обов’язкового переліку повністю виключене фізичне виховання i майже відсутня музика.

Коли християнство було оголошене пануючою релігією, посади вчителів стали займати представники християнського духовенства, і вся робота школи отримала різко виражений церковний характер, відбувалося витіснення древньогрецької античної культури.

Марк Фабій Квінтіліан вважав, що діти плебеїв мають великі природні здібності, а тупість і нездарність серед них – рідкісне явище. Дитина має виховуватися в школі, а вчителю необхідно підходити до кожного вихованця обережно і уважно. Надавав велике значення розвитку мовлення дитини. Для розвитку логічного мислення вважав необхідним вивчення математики. У його порадах чути голос учителя-практика.