- •Передмова
- •1. Навчально-тематичний план дисципліни для студентів денної форми навчання
- •2. Навчально-тематичний план дисципліни для студентів заочної форми навчання
- •3. Програма дисципліни
- •Розділ 1 опалення. Основи будівельної теплотехніки
- •1.1 Основи будівельної теплотехніки
- •1.1.1 Теплові комфортні умови
- •1.2 Методика розрахунку системи опалення
- •1.3 Класифікація систем опалення
- •1.3.1 Системи водяного опалення
- •1.3.2 Системи парового опалення
- •1.3.3 Системи повітряного опалення
- •1.3.4 Системи вогнеповітряного опалення
- •1.3.5 Системи електричного опалення
- •1.3.6 Системи панельно-променевого опалення
- •1.3.7 Комбіновані системи опалення
- •1.4 Основне устаткування систем опалення
- •1.4.1 Опалювальні прилади
- •1.4.2 Трубопроводи та арматура
- •1.4.3 Терморегулятори
- •1.4.4 Розширювальний бак
- •1.5 Вимоги, які пред'являються до систем опалення
- •Контрольні питання
- •Розділ 2 вентиляція і кондиціонування
- •2.1. Методика розрахунку системи вентиляції
- •2.1.1 Розрахунок шкідливостей, що виділяються у торговому залі
- •2.1.2 Розрахунок шкідливостей, що виділяються в гарячому цеху
- •2.1.3 Розрахунок повітрообмінів для видалення шкідливостей
- •2.1.4 Розрахунок вентиляційного обладнання
- •2.1.5 Визначення річних витрат теплоти на вентиляцію
- •2.2 Класифікація систем вентиляції
- •2.2.1 Системи з природною і механічною вентиляцією
- •2.2.2 Системи з припливною і витяжною вентиляцією
- •2.2.3 Системи з місцевою і загальноо6мінною вентиляцією
- •2.3 Основне устаткування систем вентиляції
- •2.4 Методика розрахунку системи кондиціонування
- •2.4.1 Принципи роботи холодильної машини
- •2.5 Класифікація систем кондиціонування
- •2.5.1 Системи прямоточні і рециркуляційні
- •2.5.2 Системи центральні і місцеві
- •2.5.3 Системи кондиціонування повітря різної міри автономності
- •2.5.4 Системи кондиціонування повітря з агрегованими і неагрегованими кондиціонерами
- •2.6 Основне устаткування систем кондиціонування
- •2.7 Вимоги, які пред’являються до систем вентиляції та кондиціонування повітря
- •Контрольні питання
- •Розділ 3 водопостачання і каналізація
- •3.1 Методика розрахунку внутрішніх водопроводів
- •3.2 Внутрішній водопровід будівель
- •3.2.1 Господарсько-питний водопровід
- •3.2.2 Протипожежний водопровід
- •3.2.3 Виробничий водопровід
- •3.2.4 Гарячий водопровід
- •3.3 Методика розрахунку внутрішньої каналізації
- •3.4 Внутрішня каналізація будівель
- •3.4.1 Побутова каналізація
- •3.4.2 Дощова каналізація
- •3.4.3 Виробнича каналізація
- •Контрольні питання
- •4. Самостійна робота студентів
- •5. Глосарій
- •6. Тестові завдання Тести з і модулю «Опалення. Основи будівельної теплотехніки»
- •Тести з іі модулю «Вентиляція і кондиціонування»
- •Тести з ііі модулю «Водопостачання і каналізація»
- •Список використаної і рекомендованої літератури
- •Додатки
- •Додаток б
- •Додаток ж
- •Додаток з
- •Додаток і
- •Додаток п
- •Масштаб:
- •Вологого повітря
- •Інженерне обладнання будівель Навчальний посібник
- •6.140101 «Готельно-ресторанна справа»
- •Технічний редактор о.М. Дідур
- •83050, М. Донецьк, вул. Щорса, 31
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10. Тел.: (062) 297-60-50
1.5 Вимоги, які пред'являються до систем опалення
Усі вимоги, які пред’являються до систем опалення, можна розділити на п'ять груп:
- санітарно-гігієнічні: підтримка заданої температури повітря і внутрішніх поверхонь обгороджувань приміщення в часі, в плані і по висоті при допустимій рухливості повітря, обмеження температури на поверхні опалювальних приладів;
- техніко-економічні: оптимальні капітальні вкладення, економна витрата теплової енергії при експлуатації;
- архітектурно-будівельні: відповідність інтер'єру приміщення, компактність, ув'язка з будівельними конструкціями, узгодження з терміном будівництва будівлі;
- виробничо-монтажні: мінімальне число уніфікованих вузлів і деталей, механізація їх виготовлення, скорочення трудових витрат і ручної праці при монтажі;
- експлуатаційні: ефективність дії протягом усього періоду роботи, надійність (безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність) і технічна досконалість, безпека і безшумність дії.
Розподіл вимог на п'ять груп умовний, оскільки в них входять вимоги, що відносяться як до періоду проектування і будівництва, так і експлуатації будівлі. Найбільш важливі санітарно-гігієнічні і експлуатаційні вимоги, які обумовлюються необхідністю підтримувати задану температуру в приміщеннях протягом опалювального сезону і всього терміну служби системи опалення будівлі.
Санітарно-гігієнічні вимоги полягають в забезпеченні заданої температури повітря в опалювальному приміщенні, а також в підтримці такої температури поверхні опалювальних приладів, яка унеможливлює опіків і пригорання пилу.
В період роботи системи опалення в приміщенні виникає теплообмін між опалювальними приладами, внутрішніми і зовнішніми обгороджуваннями, устаткуванням і людьми. Метою опалення є створення теплової обстановки, сприятливої для відпочинку і високої продуктивності праці людей, для оптимальної умови технологічних процесів.
Для нормального самопочуття людини необхідно, щоб природна теплопродукція людського тіла компенсувалася тепловідводом. Інтенсивність відведення теплоти від людського тіла тісно пов'язана з метеорологічними умовами в місці перебування людини і інтенсивністю виконання ним роботи.
Повна втрата теплоти (включаючи теплоту, що йде на випар вологи) людиною, що виконує легку роботу при температурі повітря 20 °С, складає 545 кДж/год. При цьому теплота, що втрачається конвекцією, складає приблизно 30%, випромінюванням - 50% і випаром - 20%.
Якщо теплопродукція організму і втрати теплоти не збалансовані, то людина відчуває тепловий дискомфорт.
Тепловіддача з поверхні тіла конвекцією і випромінюванням збільшується або зменшується за рахунок пристосування організму до терморегулювання з метою підтримки температури тіла на певному середньому рівні. Це пов'язано із збільшенням або зменшенням потоку крові в поверхнево розташованих кровоносних судинах.
По цьому показнику перевагу перед іншими теплоносіями має повітря. При використанні нагрітого повітря-теплоносія з низькою теплоінерційністю - можна постійно підтримувати рівномірну температуру кожного окремого приміщення, швидко змінюючи температуру повітря, що подається, тобто проводячи так зване експлуатаційне регулювання. При цьому одночасно з опаленням можна забезпечити вентиляцію приміщень.
Застосування в системах опалення гарячої води також дозволяє підтримувати рівномірну температуру приміщень, що досягається регулюванням температури, що подається в опалювальні прилади води. При такому регулюванні температура приміщень все ж може дещо відхилятися від заданої (на 1-2 ºС) внаслідок теплової інерції мас води, труб і приладів.
При використанні пари температура приміщень нерівномірна, що суперечить гігієнічним вимогам. Нерівномірність температури виникає із-за невідповідності теплопередачі приладів при незмінній температурі пари (при постійному тиску) тепловтратам приміщення, що змінюються, протягом опалювального сезону. У зв'язку з цим доводиться зменшувати кількість пари, що подається в прилади, і навіть періодично відключати їх щоб уникнути перегрівання приміщень при зменшенні їх тепловтрат.
Інша санітарно-гігієнічна вимога - обмеження температури зовнішньої поверхні опалювальних приладів викликане явищем розкладання і сухої сублімації органічного пилу на нагрітій поверхні, виділенням шкідливих речовин, що супроводжується, зокрема окисли вуглецю. Розкладання пилу починається при температурі 65-70 ºС і інтенсивно протікає на поверхні, що має температуру більше 80 ºС.
При використанні пари як теплоносія температура поверхні більшості опалювальних приладів і труб постійна і близька або вище 100 ºС, тобто перевищує гігієнічну межу. При опаленні гарячою водою середня температура нагрітих поверхонь, як правило, нижче, ніж при застосуванні пари. Крім того, температуру води в системі опалення знижують для зниження теплопередачі приладів при зменшенні тепловтрат приміщень. Тому при теплоносії води середня температура поверхні приладів протягом опалювального сезону практично не перевищує гігієнічної межі.
Техніко-економічні вимоги полягають в тому, щоб витрати на будівництво та експлуатацію опалювальної системи були найменшими.
Важливим техніко-економічним показником при застосуванні різних теплоносіїв є витрата металу на теплопроводи і опалювальні прилади.
Витрата металу на теплопроводи зростає із збільшенням їх поперечного перерізу. Вичислимо співвідношення площі поперечного перерізу теплопроводів, по яких подаються різні теплоносії для передачі в приміщення однакової кількості теплоти.
Приймемо, що для опалення використовується вода, температура якої знижується з 150 до 70 ºС, пари з надлишковим тиском 0,17 МПа (температура 130 ºС) і повітря, що охолоджується з 60 ºС до температури приміщення (наприклад, 15 ºС). Результати розрахунків, а також характерні параметри теплоносіїв (густина, теплоємність, питома теплота конденсації пари) зведемо в табл. 1.10.
Таблиця 1.10 - Порівняння основних теплоносіїв для опалення
Параметри |
Теплоносій |
||
вода |
пара |
повітря |
|
Температура, різниця температури, ºС |
150-70=80 |
130 |
60-15=45 |
Густина, кг/м3 |
917,00 |
1,50 |
1,03 |
Питома масова теплоємність, кДж/(кг∙ºС) |
4,31 |
1,84 |
1,00 |
Питома теплота конденсації, кДж/кг |
- |
2175 |
- |
Кількість теплоти для опалення в об'ємі 1м3 теплоносія, кДж |
316370 |
3263 |
46,4 |
Швидкість руху, м/с |
1,5 |
80 |
15 |
Співвідношення площі поперечного перерізу теплопроводів |
1 |
1,8 |
680 |
Видно, що площі поперечного перерізу водоводів і паропроводів відносно близькі, а переріз воздуховодів в сотні разів більший. Це пояснюється, з одного боку, значною теплоакумуляційною здатністю води і властивістю пари виділяти велику кількість теплоти при конденсації, з іншого боку - малою густиною і теплоємністю повітря.
При порівнянні витрати металу слід також врахувати, що площа поперечного перерізу труб для відведення конденсату від приладів в паровій системі – конденсатопроводів значно менше площі перерізу паропроводів, оскільки об'єм конденсату приблизно в 1000 разів менше об'єму тієї ж маси пари.
Можна зробити висновок, що витрата металу як на водоводи, так і на паро- і конденсатопроводи буде значно меншим, ніж на повітроводи, навіть якщо останні виконати зі значно тоншими стінками. Крім того, при великій довжині металевих повітроводів малотепломісткий теплоносій (повітря) сильно охолоджується по шляху руху. Цим пояснюється, що при далекому теплопостачанні як теплоносій використовують не повітря, а воду або пару.
Витрата металу на опалювальні прилади, що обігріваються парою, менше, ніж на прилади, що нагріваються гарячою водою, внаслідок зменшення площі приладів при вищих значеннях температури середовища, що нагріває їх. Конденсація пари в приладах відбувається без зміни температури насиченої пари, а при охолодженні води в приладах знижується середня температура (наприклад, до 110 ºС при температурі води, що входить в прилад, 150 ºС і що виходить з приладу 70 ºС). Оскільки площа нагрівальної поверхні приладів зворотно пропорціональна температурному натиску (різниці між середньою температурою поверхні приладу і температурою оточення його повітря), то при температурі пари 130 ºС (табл. 1.10) площа парових приладів приблизно (вважаючи коефіцієнти теплопередачі приладів рівними і приймаючи температуру приміщення - 20 ºС) складе (ПО-20)/(130-20) = 0,82 площ водяних приладів.
На додаток до відомих експлуатаційних показників слід зазначити, що із-за високої густини води, яка більше густини пари в 600 - 1500 разів і повітря в 900 разів, в системах водяного опалення багатоповерхових будівель може виникати руйнівний гідростатичний тиск. У зв'язку з цим у висотних будівлях в США застосовувалися системи парового опалення.
Повітря і вода до певної швидкості руху можуть переміщатися в теплопроводах безшумно. Часткова конденсація пари внаслідок попутних тепловтрат через стінки паропроводів і появи попутного конденсату викликає шум (клацання, стуки і удари) при русі пари.
В деяких випадках рекомендується використовувати в системі опалення спеціальний незамерзаючий теплоносій - антифриз. Будь-який антифриз є досить токсичною речовиною, що вимагає особливого з ним обернення. Його використання в системі опалення може привести до деяких негативних наслідків (прискорення корозійних процесів, зниження теплообміну, зміна гідравлічних характеристик, заповітрення та ін.). У зв'язку з цим, застосування антифризу як теплоносія у кожному конкретному випадку має бути досить обґрунтованим.
Архітектурно-будівельні вимоги повинні передбачати взаємну ув'язку усіх елементів системи опалення (трубопроводів, опалювальних приладів і іншого устаткування) з будівельними та архітектурно-планувальними рішеннями приміщень, забезпечувати збереження будівельних конструкцій упродовж усього терміну експлуатації будівлі.
Виробничо-монтажні вимоги до систем опалення передбачають відповідність сучасному рівню механізації та індустріалізації заготівельних і монтажних робіт.
Експлуатаційні вимоги до систем опалення полягають в забезпеченні надійності роботи і відносної простоті обслуговування. Під надійністю роботи систем опалення слід розуміти здатність забезпечувати санітарно-гігієнічні вимоги незалежно від зовнішніх кліматичних умов, достатню довговічність систем опалення і безпеку відносно пожежі і вибуху.
Простота обслуговування систем опалення визначається нескладністю регулювання теплопродуктивності як системи в цілому, так і окремих опалювальних приладів. Істотне значення має простота ремонту систем.
Окрім розглянутих вище вимог системи опалення повинні мати ряд додаткових властивостей, таких як естетична привабливість, коли оформлення систем опалення тісно пов'язане з характером інтер'єру приміщень. Усі елементи системи опалення і особливо опалювальні прилади не повинні погіршувати зовнішній вигляд приміщень, займати мінімум площі, мати привабливий сучасний вигляд, хорошу обробку і забарвлення.
