Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інженерне_обладнання_будівель_фініш.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
12 Мб
Скачать
☆

2.2.2 Системи з припливною і витяжною вентиляцією

Приміщення можуть бути обладнані тільки системами припливної вентиляції (рис. 2.9). У цих випадках в приміщення організованим шляхом подається певна розрахунком кількість повітря. Видалення повітря може проходити неорганізовано через нещільність в будівельних обгороджуваннях або через спеціально влаштовувані для цієї мети отвори. Природно, що в сталому стані кількість припливного повітря завжди дорівнює кількості повітря, що видаляється, незалежно від сумарної площі нещільності або отворів в будівельних обгороджуваннях.

Повітря із приміщення віддаляється через спеціально влаштовувані отвори, які нерідко обладналися особливими клапанами, що носять назву клапанів надлишкового тиску (КНТ).

На рис. 2.12 показана схема пристрою такого клапана, з якої видно, що зусилля, необхідні для відкриття клапана, залежать від положення противаги. Це дозволяє за допомогою КНТ регулювати тиск в приміщенні, що використовується для перетікання повітря з одного приміщення в інше (рис. 2.13). Для цієї ж мети, окрім КНТ, можуть бути застосовані і інші пристрої.

Рисунок 2.12 - Клапан надлишкового тиску : а - в закритому положенні; б - у відкритому положенні: 1 - корпус; 2 - таріль; 3 - важіль; 4 - стопорний пристрій; 5 - вантаж, що переміщається

Системами припливної вентиляції обладналися найбільш «чисті» приміщення, оскільки згідно рис. 2.13 повітря рухається з цих приміщень, а не навпаки.

Рисунок 2.13 - Схема припливної вентиляції приміщень із застосуванням клапанів надлишкового тиску: 1 - припливний повітровід; 2 - витяжний повітровід; 3 - клапан надлишкового тиску

У разі обладнання приміщень тільки системами витяжної вентиляції (рис. 2.10) організовано виробляється видалення повітря з приміщень. Приплив здійснюється неорганізовано або через нещільність в будівельних обгороджуваннях, або через спеціально влаштовувані для цієї мети отвори. На відміну від розглянутих вище систем припливної вентиляції, в приміщеннях, що мають лише систему витяжної вентиляції, тиск встановлюється нижче за атмосферний (чи нижче, ніж в сусідніх приміщеннях).

При обладнанні приміщень тільки системою витяжної вентиляції може бути, так само як і у разі припливної вентиляції, використано перетікання повітря. І тоді в приміщення, яке сполучене до системи витяжної вентиляції, поступатиме повітря з сусіднього приміщення. Цим виключається або утруднюється рух повітря у зворотному напрямі. Тому системами витяжної вентиляції обладналися найбільш «брудні» приміщення, коли потрібно запобігти поширенню з них повітря в сусідні приміщення.

Приміщення можуть бути обладнані системами припливної і витяжної вентиляції (рис. 2.14). У цих випадках в приміщеннях також може встановлюватися підвищений або знижений тиск повітря між повітрям, що подається і видаляється (між припливом і витягом).

Рисунок 2.14 - Схема загальнообмінної механічної вентиляції виробничої будівлі

2.2.3 Системи з місцевою і загальноо6мінною вентиляцією

Місцеві системи вентиляції можуть бути припливними і витяжними. Останні набули дуже широкого поширення у виробничих приміщеннях, оскільки дозволяють вирішувати завдання створення заданих умов повітряного середовища найбільш економічним шляхом.

Місцеві витяжні системи вентиляції, або місцеві відсмоктувачі, призначені для уловлювання шкідливостей, що виділяються, в місці їх утворення (наприклад, відведення від печей гарячого та вологого повітря), які запобіжать поширенню шкідливостей в усьому об'ємі приміщення.

Місцеві припливні системи вентиляції здійснюють подачу повітря в певну зону приміщення - адресне переміщення повітря (найчастіше на робоче місце, або в робочу зону, а іноді в місце, відведене для відпочинку). У зоні дії повітря, що подається, створюються умови, що відрізняються від умов в усьому об'ємі приміщення і що задовольняють поставленим вимогам.

При конструктивному оформленні місцевих витяжних і припливних систем вентиляції необхідно враховувати аеродинамічні властивості тієї зони рухомого повітря, яка безпосередньо примикає до всмоктуючого і нагнітального (припливному) отвору. Ці зони носять відповідно назви всмоктуючого і припливного факела.

Місцеві витяжні системи вентиляції або місцеві відсмоктувачі підрозділяються залежно від конструктивного оформлення повітроприймального пристрою на наступні основні різновиди: витяжні зонти; витяжні шафи і кожухи; бортові відсмоктувачі; вентильовані стелі; повітряні душі і повітряні завіси.

Для збільшення ефективності вентиляційних пристроїв їх розміщають якнайближче до джерел виділення шкідливостей з урахуванням технологічних процесів.

Витяжним зонтом називається такий різновид місцевого відсмоктування, коли повітроприймальний пристрій (приймач) знаходиться на деякій відстані від джерела виділення шкідливості і навколишнє повітря може вільно поступати в зону дії відсмоктувача.

Різні типи витяжних зонтів представлені на рис. 2.15. Вони не є досконалими місцевими відсмоктувачами, оскільки вимагають видалення разом із шкідливістю великих кількостей, що виділяється, повітря і можуть використовуватися для видалення не занадто токсичних шкідливостей при обов'язковій наявності відповідного конвективного потоку, тобто при попутних тепловиділеннях.

Рисунок 2.15 - Типи витяжних зонтів : а - індивідуальний зонт; б - зонт з відкидним фартухом, що звішується; в - зонт (козирок) над завантажувальним вікном печі; г - кільцевий відсмоктувач

Можливе застосування зонтів з природним витягом, якщо у шкідливості, що виділяється, є достатня підйомна сила і приміщення забезпечено організованим припливом (щоб уникнути перекидання тяги).

Висота розташування зонта над рівнем підлоги має бути 1,8...2,0 м, щоб обслуговуючий персонал не зачіпав його головою. Для забезпечення рівномірності всмоктування кут при вершині зонта не повинен перевищувати 60º.

На підприємствах ГРГ витяжні системи призначені для локалізації і видалення виділень, пов'язаних з обробленням і приготуванням продуктів харчування, а також миттям посуду. На рис. 2.16 представлено три найчастіше використані види місцевих відсмоктувачів у закладах ГРГ.

Рисунок 2.16 - Види місцевих відсмоктувачів: а) настінний відсмоктувач; б) острівний відсмоктувач; в) здвоєний острівний відсмоктувач

Настінні відсмоктувачі (рис. 2.16, а) встановлюють, як правило, впритул до стіни над поодиноким пристроєм або кухонним обладнанням, встановленим вряд. Настінний відсмоктувач обладнується суцільною вертикальною панеллю, що закриває простір від задньої стінки відсмоктування до поверхні кухонного обладнання. Габарити настінного місцевого відсмоктувача перевищують габарити кухонного обладнання з фронтального боку і по ширині. Наявність стіни або задньої панелі сприяє уловлюванню відсмоктувачем кухонних виділень. Це пояснюється тим, що конвективний потік, що піднімається над поверхнею кухонного обладнання і несе кухонні виділення, настеляється на вертикальну поверхню стіни, тим самим знижуючи витрату повітря у висхідному конвективному потоці на рівні відсмоктувача.

Острівні відсмоктувачі (рис. 2.16, б). Відсмоктувачі, що окремо стоять, розташовані над поодиноким пристроєм або кухонним обладнанням, встановленим в ряд. Такі відсмоктувачі відкриті з усіх боків та їх габарити перевищують габарити кухонного обладнання по ширині і довжині. Конвективний потік, що піднімається над кухонним обладнанням, не обмежений якими-небудь обгороджуваннями і схильний до впливу перехресних потоків повітря в приміщенні. Таким чином, острівний відсмоктувач вимагає більшу в порівнянні з настінним відсмоктувачем витрату повітря для видалення виділень від однакового кухонного обладнання.

Здвоєні острівні відсмоктувачі (рис. 2.12, в). Складаються з двох настінних відсмоктувачів із суміжною задньою стінкою. Відсмоктувачі цього типу монтують над кухонним обладнанням, встановленим в два ряди і оберненим задніми стінками одна до одної. Такий відсмоктувач відкритий з усіх боків, та його габарити перевищують габарити кухонного обладнання по ширині і довжині. Здвоєний відсмоктувач може бути обладнаний вертикальною панеллю, розташованою між рядами кухонного обладнання. Витрата повітря, що видаляється здвоєним острівним відсмоктувачем, порівняна з витратою повітря, що видаляється острівним відсмоктувачем.

Для модульованого теплового електричного обладнання застосовують місцеві локалізуючі пристрої (рис. 2.17), що забезпечують не тільки витяжку, але й приплив повітря. Вони призначені для вловлювання теплоти, вологи, газів та інших шкідливостей, що виділяються в процесі готування їжі.

Рисунок 2.17 - Локальна вентиляція робочих місць

По магістралі припливного повітря 1 подається свіже повітря в припливний насадок 2, звідки по кільцевому припливному каналу 4, утвореному припливним насадком 2 і патрубком, що відводить, 3 повітроприймача, у вигляді кільцевого струменя, подається в зону виділення шкідливих речовин. По зовнішньому периметру зони виділення шкідливих речовин утворюється кільцева завіса, що локалізує шкідливі речовини. Відбиваючись від робочої поверхні частина повітря кільцевої завіси разом з шкідливими виділеннями прямує в патрубок, що відводить, 3. Конфузорне сопло 5 сприяє формуванню стійкого кільцевого струменя, що підвищує ефективність локалізації шкідливих виділень. Залежно від характеру технологічного процесу і площі виділення шкідливих речовин виробляється регулювання конуса кільцевого струменя за рахунок переміщення обичайки 6 припливного насадка 2 відносно патрубка, що відводить, 3 при ослабленому гвинті 4. При пересуванні обичайки 6 відносно патрубка, що відводить, 3 вектор кута розпилення кільцевої завіси змінюватиметься і, відповідно, мінятиметься площа локалізації шкідливих виділень.

Витяжними шафами (рис. 2.18) і кожухами називаються такі місцеві відсмоктувачі, в яких джерело виділення шкідливості знаходиться всередині повітроприймального пристрою (приймача). Навколишнє повітря з приміщення може поступати до джерела виділення шкідливості лише через спеціальні, порівняно невеликі отвори, призначені для роботи або контролю.

Рисунок 2.18 - Конструкції витяжних шаф: а і б - з верхнім відсмоктуванням; в і г - з нижнім відсмоктуванням; д, е, ж, з, и, к - з комбінованим верхнім і нижнім відсмоктуванням

Різниця між витяжними шафами і кожухами полягає в тому, що останні мають зазвичай фігурну форму і застосовуються головним чином для відсмоктування шкідливостей, що виділяються від різних верстатів (деревообробних, шліфувальних, заточувальних і т.д.).

Витяжні шафи і кожухи є досконалішими, ніж зонти, видом місцевих відсмоктувань. Розміщення джерела виділення шкідливості усередині шафи або кожуха сприяє кращому видаленню шкідливості і перешкоджає поширенню її в об'ємі приміщення.

Об'єм повітря, що відсисається через робочі отвори, менше, ніж об'єм повітря, що видаляється через зонт, і залежить від конструктивного виконання шафи або кожуха, характеру і особливостей шкідливостей, що виділяються, а також від міри їх токсичності.

Поступлення шкідливостей із шафи або кожуха в приміщення в загальному випадку викликається утворенням підвищеного тиску всередині приймача (найчастіше із-за різниці температури в порівнянні із температурою повітря приміщення), циркуляцією струменів всередині шафи або кожуха, рухом повітря в приміщенні і, нарешті, дифузією шкідливостей із шафи або кожуха в приміщенні.

Усе різноманіття цих конструкцій зводиться до трьох типів: витяжні шафи з верхнім відсмоктуванням (рис. 2.18, а, 6), вживані для уловлювання висхідних потоків (у тому числі і теплових); з нижнім відсмоктуванням, використовувані при процесах, що супроводжуються виділенням пилу або важких газів (рис. 2.18, в, г); з комбінованим відсмоктуванням із верхньої і нижньої зони (рис. 2.18, д, е, ж, з, и, к).

На підприємствах ГРГ витяжні шафи представлено трьома видами місцевих відсмоктувачів (рис. 2.19).

Рисунок 2.19 - Види місцевих відсмоктувачів: г) відсмоктувач-шафа; д) відсмоктувач-шафа з верхнім доступом; е) відсмоктувач-козирок

Відсмоктувач-шафа (рис. 2.19, г). Встановлюють низько над поверхнею кухонного обладнання впритул до стіни або обладнують спеціальною вертикальною панеллю. Відсмоктувач-шафу, як правило, оснащають бічними панелями від відсмоктувача до кухонного обладнання. Відсмоктувач-шафу розташовують на невеликій відстані від поверхні кухонного обладнання, тому його глибина може бути менше або дорівнювати глибині кухонного обладнання.

Відсмоктувач-шафу з верхнім доступом (рис. 2.19, д). Монтують досить низько, що дозволяє роздавати приготовану їжу поверх відсмоктування.

Відсмоктувач-козирок (рис. 2.19, е). Монтують безпосередньо на кухонному обладнанні, над його отвором або дверцями.

Фасонні приймачі, звані кожухами, застосовуються головним чином для уловлювання пилу, що утворюється при обробці різних матеріалів за допомогою різальних інструментів (рис. 2.20), що швидко обертаються. При конструюванні приймача слід враховувати характер пилових потоків, що виникають при роботі на тому або іншому верстаті.

Рисунок 2.20 - 3ащитно-знепилюючий витяжний кожух для верстатів ручного заточування інструменту: 1 - захисний екран; 2 - абразивний круг; 3 - відсисаючий повітровід; 4 – пиловідстійник-уловлювач; 5 - засувка

Приведені повітроприймальні пристрої призначені і для прийому твердих часток (пил, дерев'яна стружка, тирса і т.д.).

Тому швидкості повітря у повітроводах, що підводять, мають бути достатні для транспортування цих часток. Самі установки в цьому випадку називаються системами пневматичного транспорту.

Величина швидкості у повітроводах пневматичного транспорту коливається від 6...8 м/с для легкого пилу, до 30 м/с і більш - для важкого пилу і великих часток.

Іноді не представляється можливим помістити джерела виділення шкідливостей в укриття типу шафи або кожуха і не можна використовувати менш досконалий пристрій у вигляді зонта. У таких випадках удаються до менш економічних рішень і влаштовують так звані бортові відсмоктувачі (рис. 2.21).

Бортові відсмоктувачі застосовуються в промислових ваннах, які мають бути відкриті згори для занурення в них деталей за допомогою підйомно-транспортних засобів.

Рисунок 2.21 - Бортові відсмоктувачі: а - простий; б - перевернений; в - з передуванням

Промислові ванни використовуються для захисного металевого покриття різних деталей такими металами, як цинк, кадмій, свинець, олово, нікель, мідь, алюміній і хром. Найчастіше покриття виробляється гальванічним способом. При цьому можуть виділятися дуже токсичні шкідливості, отруйна дія яких посилюється, якщо процес ведеться при підвищеній температурі розчину.

Бортові відсмоктувачі можуть бути підрозділені на три групи: прості, у яких площина всмоктуючого отвору (щілини) вертикальна (рис. 2.21, а); перевернені, з площиною отвору горизонтальної, оберненої у бік дзеркала ванни (рис. 2.21, 6), і з передуванням, в яких окрім всмоктуючого отвору є припливне, таке, що служить для випуску плоского струменя, що здуває шкідливість з поверхні ванни до відсмоктування (рис. 2.21, в).

Вентильовані стелі. Вентильована стеля виконує роль, аналогічну місцевому відсмоктувачу, що займає усю або значну частину поверхні стелі гарячого цеху.

Також як і місцеві відсмоктувачі, вентильовані стелі служать для локалізації і видалення кухонних виділень. У вентильованих стелях можуть розміщуватися пристрої для подачі припливного повітря.

По конструкції вентильовані стелі ділять на два типи: відкриті і закриті (рис. 2.22).

Рисунок 2.22 - Вентильовані стелі: а) відкрита вентильована стеля зі знімними фільтрами; б) відкрита вентильована стеля зі знімними фільтрами і жолобами для збору конденсату; в) закрита вентильована стеля з ізольованими припливними і витяжними повітроводами; г) закрита вентильована стеля з витяжними повітроводами і відкритою подачею припливного повітря

У вентильованих стелях закритого типу витяжні повітроводи приєднують безпосередньо до герметичного металевого витяжного повітроводу з фільтрами.

У вентильованих стелях відкритого типу витяжні повітроводи і вентильована стеля не сполучені металевим коробом.

Стіни і стеля приміщення гарячого цеху утворюють замкнутий об'єм над вентильованою стелею. Витяжний повітровід приєднують безпосередньо до цього об'єму.

Вентильовані стелі виготовляють з нержавіючої сталі або з комбінації нержавіючої сталі і алюмінію з оксидним або емалевим захисним покриттям. Безпосередньо над газовим кухонним устаткуванням допускається монтаж панелей вентильованої стелі, виготовлених тільки із нержавіючої сталі.

Фільтри, що встановлюються у вентильованих стелях, повинні легко очищатися або бути знімної конструкції для наступного очищення.

Вентильовані стелі закритого типу слід встановлювати в усіх випадках, якщо кухонні виділення містять продукти згорання твердого палива або пари і частки жиру.

В усіх інших випадках допускається установка вентильованих стель як закритого, так і відкритого типу.

До місцевих припливних систем вентиляції відносяться повітряні душі і повітряні завіси.

Повітряний душ є місцевим, спрямованим на людину потоком повітря. У зоні дії повітряного душу створюються умови, відмінні від умов в усьому об'ємі приміщення. За допомогою повітряного душу можуть бути змінені наступні параметри повітря в місці знаходження людини: рухливість, температура, вологість і концентрація тієї або іншої шкідливості. Зазвичай зоною дії повітряного душу є: фіксовані робочі місця, місця найбільш тривалого перебування робітників і місця відпочинку.

На рис. 2.23 схематично зображений повітряний душ, використовуваний для створення необхідних умов на робочому місці.

Найчастіше повітряні душі застосовуються в гарячих цехах на робочих місцях, схильних до впливу теплового випромінювання.

Залежно від категорії роботи (легка, середній тяжкості, важка), порі року та інтенсивності опромінення (від 300 до 1800 ккал/м2∙год.) швидкість повітря в потоці душу коливається від 0,5 до 3,0 м/с, температура може змінюватися від 16 до 24 ºС. Якщо повітряний душ використовується для боротьби з пилом, швидкість повітря не має бути вище 0,5-1,5 м/с, щоб не допускати підняття пилу, що осів на підлогу.

Рисунок 2.23 - Повітряний душ: а - вертикальний; б - похилий; в – груповий

Для повітряного душу може використовуватися зовнішнє повітря або повітря, що забирається з приміщення. Останній, як правило, проходить відповідну обробку (найчастіше охолодження). Зовнішнє повітря також може бути оброблене для надання йому необхідних параметрів.

Установки з повітряним душем можуть бути стаціонарними або пересувними. У пересувних установках використовується повітря з приміщення, що обробляється нерідко за допомогою розпилювання води в потоці повітря, що виходить. Адіабатна вода, що випаровується, дозволяє знижувати температуру повітря. На рис. 2.24 показано водоповітряний душ цього типу конструкції.

У повітряних завісах, так само як і в повітряних душах, використовується основна властивість припливного факела - його відносна далекобійність. Повітряні завіси влаштовуються з метою запобігти вступу повітря через технологічні отвори або ворота з однієї частини будівлі в іншу або зовнішнього повітря у виробничі приміщення. На рис. 2.25 зображені схеми повітряних завіс, призначені для запобігання або різкого зменшення проникнення через ворота холодного зовнішнього повітря в цех. Повітря, що подається для завіси, може заздалегідь підігріватися, і тоді завіси називаються легко-тепловими.

Рисунок 2.24 - Пересувний віяловий агрегат: 1 - осьовий вентилятор; 2 - електродвигун; 3 - форсунки; 4 - металевий обтічник; 5 - підставка на колесах; 6 - трубопровід для подачі води з водопроводу

Рисунок 2.25 - Повітряні завіси: а - принцип дії; б - різні способи подачі повітря : І - подача повітря знизу; ІІ - бічна подача повітря з одного боку; ІІІ - те ж з двох сторін

Повітряні завіси, розраховані на запобігання проникненню холодного повітря, слід передбачати біля воріт, які відкриваються частіше п'яти разів або не менше чим на 40 хвилин в зміну, а також у технологічних отворів опалювальних будівель, розташованих в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для проектування системи опалення - 15 ºС і нижче, коли унеможливлено влаштування шлюзів. Якщо зниження температури повітря в приміщеннях (з технологічних або санітарно-гігієнічних міркувань) неприпустимо, завіси можуть бути запроектовані при будь-якій тривалості відкривання і будь-якій розрахунковій температурі зовнішнього повітря. При цьому потрібне техніко-економічне обґрунтування цього рішення.

У разі короткочасного (до 10 хв.) відкриття воріт, як правило, допускається зниження температури повітря на робочих місцях, захищених від обдування повітрям, що уривається через ворота, ширмами або перегородками. Міра зниження залежить від характеру виконуваної роботи: при легкій фізичній роботі - до 14 ºС, роботі середньої тяжкості - до 12 ºС, важкій роботі - до 8 ºС. Якщо постійних робочих місць в районі воріт немає, допускається зниження температури в робочій зоні цього району до +5ºС.

Дуже близькими до легко-теплових завіс по своєму призначенню являються так зване повітряні буфери, створювані шляхом подачі теплого повітря в тамбури будівель громадського призначення (магазини, клуби, театри і т.д.).

Нині необхідні умови повітряного середовища на робочому місці досить часто створюються за допомогою пристрою спеціальних вентильованих кабін. У таких кабінах підтримуються умови, відмінні від умов в усьому об'ємі виробничого приміщення. Це досягається найчастіше подачею в кабіни спеціальним чином приготованого повітря: в гарячих цехах - охолодженого, в холодних, неопалювальних приміщеннях - підігрітого. Вентильовані кабіни можуть бути віднесені до місцевих систем вентиляції. Природно, що їх застосування можливе, коли робоче місце строго фіксоване, наприклад у пульта управління (рис. 2.26).

Загальнообмінні системи вентиляції можуть бути припливними і витяжними (рис. 2.9, 2.10, 2.13).

При використанні загальнообмінних систем ставиться завдання створити необхідні умови повітряного середовища в усьому об'ємі приміщення або в об'ємі робочої зони. На відміну від місцевих систем, в даному випадку, усі шкідливості, що виділяються в приміщенні, поширюються в усьому об'ємі. Отже, основне завдання, яке має бути вирішене при проектуванні даних систем, полягає в тому, щоб вміст в повітрі приміщення тієї або іншої шкідливості не перевершував величини гранично допустимій концентрації, а значення метеорологічних параметрів відповідали відповідним вимогам.

Рисунок 2.26 - Вентильована кабіна

Загальнообмінна система вентиляції застосовується практично на всіх підприємствах ресторанного господарства. При такій системі повітря рівномірно розподіляється по всьому приміщенню, також рівномірно забруднене повітря видаляється із приміщень. При вентиляції гарячих, кулінарних і кондитерських цехів найчастіше загальнообмінну вентиляцію поєднують із місцевою. Такі системи називають комбінованими.

На рис. 2.27 наведено пристрій механічної припливно-витяжної системи загальнообмінної вентиляції. Показана припливна камера, яку, як правило, розташовують на нижньому поверсі (іноді на рівні вентильованого приміщення), і витяжна камера, розташовувана на верхніх поверхах будівлі, на горищі або покрівлі при відсутності останнього.

Припливну повітрозабірну шахту розміщають у чистому озелененому куточку підприємства. Ґрати шахти встановлюють на висоті не менш 2 метрів над землею. Отвір у стіні для проходу зовнішнього повітря обладнують утепленим регульованим клапаном. Тут, відразу за зовнішньою стіною, виділяють зону для осадження пилу. Далі по ходу руху повітря встановлюють фільтри для очищення припливного повітря від пилу. Калорифери, для підігріву зовнішнього повітря в зимовий час, установлюють безпосередньо перед вентилятором і з'єднують із останнім за допомогою дифузора – брезентового рукава. Вентилятор з'єднують із повітроводом, що транспортує очищене від пилу й підігріте у зимову пору припливне повітря до вентильованих приміщень.

Рисунок 2.27 – Пристрій механічної припливно-витяжної системи загальнообмінної вентиляції

Повітря в приміщенні насичується шкідливими речовинами а потім видаляється також за допомогою повітроводів і вентилятора за межі будинку витяжною системою вентиляції. На рисунку витяжна вентиляційна камера показана на горищі будівлі. Щоб уникнути задування у витяжні шахти вітру, вихід із шахти розташовують на 0,5 м вище гребеня даху, а отвір закривають ковпаком. Для зменшення шуму при роботі вентиляторів застосовують віброоснови, пружні прокладки й гнучкі вставки.

Загальнообмінний метод створення заданих умов повітряного середовища має широке поширення і у поєднанні з системами кондиціонування повітря.