Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інженерне_обладнання_будівель_фініш.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
12 Мб
Скачать
☆

2.1. Методика розрахунку системи вентиляції

Для виведення шкідливостей, які виникають в процесі виробництва, а також при споживанні їжі в торговельних залах та надлишкової кількості теплоти з цих приміщень, передбачені системи припливно-витяжної вентиляції. На підприємстві їх проектується дві: для виробничих приміщень та для торговельної групи приміщень.

У будинку передбачена припливно-витяжна система вентиляції з механічним спонуканням. Основними елементами системи вентиляції є повітроводи, прилади для забору та випускання повітря, прилади для обробки повітря (очищення від пилу, нагрівання), вентилятор з електродвигуном.

Не кожне приміщення обладнують технічними засобами притоку та витяжки, так як іноді приток здійснюється в одно приміщення, а витяжка – із збіжного з ним. Припливна камера, як правило, розміщується на нижньому поверсі. В ній проектується дві роздільні системи – одна для виробничої групи приміщень, а друга - для приміщень торгової групи або залів для відвідувачів. В камерах встановлюються фільтри, калорифери і вентилятори з електродвигунами. Повітроводи в приміщеннях для споживачів виконуються з аркушів ДСП, а у виробничих приміщеннях з листової жерсті. Для зменшення шуму під вентилятори установлюють віброізолюючу основу.

Визначення кількості припливного і витяжного повітря (повітрообмінів) здійснюється за кількістю шкідливостей (забруднень), що надходять у приміщення.

2.1.1 Розрахунок шкідливостей, що виділяються у торговому залі

У залі для відвідувачів або торговому залі виділяються наступні види шкідливостей, які представлено:

- загальними теплонадходженнями (тепловиділення від людей; тепловиділення від гарячої їжі, що остигає; теплота від сонячної радіації, що надходить через засклені поверхні; теплонадходження через безгорищне покриття; тепловиділення від електричного освітлення);

- загальними вологовиділеннями (вологовиділення від людей; вологовиділення від гарячої їжі, що остигає);

- загальною кількістю шкідливих газів (вуглекислим газом, що виділяється людьми).

Загальні теплонадходження в залі для відвідувачів, Qзаг., кВт, визначаються за формулою:

, (2.1)

де Qл. - тепловиділення від людей, кВт;

Qг.ї. - тепловиділення від гарячої їжі, що остигає, кВт;

Qс.р. - кількість теплоти від сонячної радіації, що надходить через засклені поверхні, кВт;

Qпокр. - теплонадходження через безгорищне покриття, кВт;

Qосв. - тепловиділення від електричного освітлення, кВт.

Розрахунок шкідливостей починається з визначення температури повітря в робочій зоні для торгового залу, tр.з., ºС:

, (2.2)

де tз.п. – розрахункова температура зовнішнього повітря в теплий період року, ºС, приймається по додатку Б (параметри Б).

Температура повітря в робочій зоні для гарячого цеху, tр.з., ºС:

, (2.3)

Визначення загальних теплонадходжень у залі для відвідувачів починається з розрахунку тепловиділень від людей, які залежать від їх кількості в приміщенні (кількість місць в залі та кількість обслуговуючого персоналу), характеру виконуваної роботи (затрачуваної ними енергії) і температури повітря. Для розрахунків рекомендується користуватися даними таблиці додатку О, у якій наведено середні показники для чоловіків. Прийнято вважати, що жінки виділяють 85%, а діти в середньому 75% теплоти та вологи, які виділяються чоловіками.

Тепловиділення від людей Qл., кВт, розраховуються за формулою:

, (2.4)

де n1 – кількість місць в залі, чол.;

q1 – повні тепловиділення від одного споживача при легкій роботі та температурі повітря в робочій зоні (додаток О), кДж/год.;

n2 – кількість обслуговуючого персоналу, чол.;

q2 – повні тепловиділення від одного працівника при роботі середньої важкості та температурі повітря в робочій зоні (додаток О), кДж/год.

Процес прийому їжі споживачами прирівнюється до легкої фізичної роботи, а робота виробничого та обслуговуючого персоналу – до фізичної роботи середньої важкості, що враховано у формулі (2.4).

В процесі споживання їжі відвідувачами відбувається поступове остигання страв з одночасним виділенням вологи. Тепловиділення від гарячої їжі, що остигає, Qг.ї., кВт, визначаються за формулою:

, (2.5)

де g – середня маса усіх страв, що приходяться на одного споживача, g = 0,85 кг;

c – середня тепломісткість усіх страв, c =3,35 кДж/(кг∙ºС);

tn. – температура страв на початку споживання, tn. = 70 ºС;

tk. – температура страв в кінці споживання, tk. = 40 ºС;

τ - тривалість прийому їжі одним споживачем (для ресторанів - 1 год., для кафе та їдалень з обслуговуванням офіціантами - 0,5…0,75 год., для закладів ресторанного господарства з самообслуговуванням – 0,3 год.);

n1 - кількість місць в залі, чол.

Визначення кількості теплоти, що вносить сонячне опромінення. Сонячна радіація попадає в приміщення через засклені поверхні, плоскі покрівлі і зовнішні стіни. При розрахунках вентиляції звичайно враховують тільки сонячну радіацію через засклені поверхні і плоскі покриття.

Надходження теплоти через заповнення світлових прорізів від сонячної радіації визначається для липня – найбільш спекотного місяця.

Кількість теплоти від сонячної радіації, що надходить через засклені поверхні, Qс.р., кВт, підраховують за формулою:

, (2.6)

де qзаск. - кількість теплоти, що надходить через 1 м2 заскленої поверхні в залежності від географічної широти розташування даного закладу, кДж/(м2∙год.), (додаток П);

Fзаск. - площа заскленої поверхні, розташованої в одній із зовнішніх стін, м2;

k – коефіцієнт, що залежить від характеру засклення (при подвійному заскленні в роздільних плетіннях k = 1,00; при подвійному в одній рамі k = 1,15; при одинарному заскленні k = 1,45);

β – коефіцієнт, що враховує зменшення кількості теплоти, що надходить від сонячної радіації, за рахунок забруднення стекол або застосування сонцезахисних пристроїв (при використанні масивних зовнішніх козирків β = 0,05; маркіз β = 0,25; при зовнішньому зашторюванні вікон β = 0,25; при застосуванні зовнішніх жалюзів β = 0,30; при шторах між плетіннями β = 0,50; при побілці стекол β = 0,60; при заскленні матовим склом β = 0,70).

При підрахунку теплонадходжень від сонячної радіації необхідно прийняти більшу з двох величин:

- теплонадходження через засклення, розташоване в одній стіні;

- теплонадходження через засклення, розташоване в двох взаємно перпендикулярних стінах з урахуванням коефіцієнта – 0,7.

У літню пору при зовнішній температурі повітря більше +10 ºС визначають також теплонадходження через плоске безгорищне покриття, якщо таке є в наявності.

Теплонадходження через безгорищне покриття, Qпокр., кВт, визначаються за формулою:

, (2.7)

де qпокр. - кількість теплоти, що надходить через 1 м2 поверхні покриття при коефіцієнті теплопередачі 1 кДж/(м2∙год.), приймається з додатку Р;

Fпокр. - площа поверхні покриття, м2;

Rn - розрахунковий опір теплопередачі даної конструкції, (м2∙ºС)/кДж.

Тепловиділення від електричного освітлення Qосв., кВт, для підприємств ресторанного господарства можна не враховувати, оскільки опівдні (час, коли ведеться визначення тепловиділень) електричне освітлення, як правило, не задіяне.

Загальні вологовиділення у торговому залі (залі ресторану і т.п.), Wзаг., кг/год., визначаються за формулою:

, (2.8)

де Wл. - вологовиділення від людей, кг/год.;

Wг.ї. - вологовиділення від гарячої їжі, що остигає, кг/год.

Вологовиділення від людей в торговому залі, Wл., кг/год., розраховуються за формулою:

, (2.9)

де n1 – кількість місць в залі, чол.;

g1 – вологовиділення від одного споживача при легкій роботі та температурі повітря в робочій зоні (додаток О), кг/год.;

n2 – кількість обслуговуючого персоналу, чол.;

g2 – вологовиділення від одного працівника при роботі середньої важкості та температурі повітря в робочій зоні (додаток О), кг/год.

Вологовиділення від гарячої їжі, що остигає, Wг.ї., кг/год., визначаються за формулою:

, (2.10)

де g – середня маса усіх страв, що приходяться на одного споживача, g = 0,85 кг;

c – середня тепломісткість усіх страв, c = 3,35 кДж/(кг∙ºС);

tn. – температура страв на початку споживання, tn. = 70 ºС;

tk. – температура страв в кінці споживання, tk. = 40 ºС;

tср. - середня температура випаровування, tср. = (70+40)/2=55 ºC;

n1 - кількість місць в залі, чол.;

τ - тривалість прийому їжі одним споживачем (для ресторанів - 1 год., для кафе та їдалень з обслуговуванням офіціантами - 0,5…0,75 год., для закладів ресторанного господарства з самообслуговуванням – 0,3 год.).

Вологовиділення від їжі, що готується, можна визначити, знаючи, що обсмажуванні продукти втрачають 10...16% своєї маси, у процесі кипіння може випаровуватися до 30...40% рідини з відкритої поверхні.

Загальна кількість шкідливих газів у торговому залі, Uзаг., л/год., визначається за формулою:

, (2.11)

де Uл. - кількість вуглекислого газу, який виділяється людьми, л/год.

У приміщеннях закладів ресторанного господарства основним газом, що виділяється, є вуглекислий газ. Кількість вуглекислого газу, який виділяється людьми, визначається за формулою:

, (2.12)

де n1 – кількість місць в залі, чол.;

U1 – виділення вуглекислого газу одним споживачем (дорослою людиною, яка знаходиться в стані відпочинку або при спокійній роботі в закладах ресторанного господарства, додаток C), л/год.;

n2 – кількість обслуговуючого персоналу, чол.;

U2 – виділення вуглекислого газу одним працівником (дорослою людиною, яка виконую легку або важку фізичну роботу, додаток C), л/год.;