- •Передмова
- •1. Навчально-тематичний план дисципліни для студентів денної форми навчання
- •2. Навчально-тематичний план дисципліни для студентів заочної форми навчання
- •3. Програма дисципліни
- •Розділ 1 опалення. Основи будівельної теплотехніки
- •1.1 Основи будівельної теплотехніки
- •1.1.1 Теплові комфортні умови
- •1.2 Методика розрахунку системи опалення
- •1.3 Класифікація систем опалення
- •1.3.1 Системи водяного опалення
- •1.3.2 Системи парового опалення
- •1.3.3 Системи повітряного опалення
- •1.3.4 Системи вогнеповітряного опалення
- •1.3.5 Системи електричного опалення
- •1.3.6 Системи панельно-променевого опалення
- •1.3.7 Комбіновані системи опалення
- •1.4 Основне устаткування систем опалення
- •1.4.1 Опалювальні прилади
- •1.4.2 Трубопроводи та арматура
- •1.4.3 Терморегулятори
- •1.4.4 Розширювальний бак
- •1.5 Вимоги, які пред'являються до систем опалення
- •Контрольні питання
- •Розділ 2 вентиляція і кондиціонування
- •2.1. Методика розрахунку системи вентиляції
- •2.1.1 Розрахунок шкідливостей, що виділяються у торговому залі
- •2.1.2 Розрахунок шкідливостей, що виділяються в гарячому цеху
- •2.1.3 Розрахунок повітрообмінів для видалення шкідливостей
- •2.1.4 Розрахунок вентиляційного обладнання
- •2.1.5 Визначення річних витрат теплоти на вентиляцію
- •2.2 Класифікація систем вентиляції
- •2.2.1 Системи з природною і механічною вентиляцією
- •2.2.2 Системи з припливною і витяжною вентиляцією
- •2.2.3 Системи з місцевою і загальноо6мінною вентиляцією
- •2.3 Основне устаткування систем вентиляції
- •2.4 Методика розрахунку системи кондиціонування
- •2.4.1 Принципи роботи холодильної машини
- •2.5 Класифікація систем кондиціонування
- •2.5.1 Системи прямоточні і рециркуляційні
- •2.5.2 Системи центральні і місцеві
- •2.5.3 Системи кондиціонування повітря різної міри автономності
- •2.5.4 Системи кондиціонування повітря з агрегованими і неагрегованими кондиціонерами
- •2.6 Основне устаткування систем кондиціонування
- •2.7 Вимоги, які пред’являються до систем вентиляції та кондиціонування повітря
- •Контрольні питання
- •Розділ 3 водопостачання і каналізація
- •3.1 Методика розрахунку внутрішніх водопроводів
- •3.2 Внутрішній водопровід будівель
- •3.2.1 Господарсько-питний водопровід
- •3.2.2 Протипожежний водопровід
- •3.2.3 Виробничий водопровід
- •3.2.4 Гарячий водопровід
- •3.3 Методика розрахунку внутрішньої каналізації
- •3.4 Внутрішня каналізація будівель
- •3.4.1 Побутова каналізація
- •3.4.2 Дощова каналізація
- •3.4.3 Виробнича каналізація
- •Контрольні питання
- •4. Самостійна робота студентів
- •5. Глосарій
- •6. Тестові завдання Тести з і модулю «Опалення. Основи будівельної теплотехніки»
- •Тести з іі модулю «Вентиляція і кондиціонування»
- •Тести з ііі модулю «Водопостачання і каналізація»
- •Список використаної і рекомендованої літератури
- •Додатки
- •Додаток б
- •Додаток ж
- •Додаток з
- •Додаток і
- •Додаток п
- •Масштаб:
- •Вологого повітря
- •Інженерне обладнання будівель Навчальний посібник
- •6.140101 «Готельно-ресторанна справа»
- •Технічний редактор о.М. Дідур
- •83050, М. Донецьк, вул. Щорса, 31
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10. Тел.: (062) 297-60-50
2.1. Методика розрахунку системи вентиляції
Для виведення шкідливостей, які виникають в процесі виробництва, а також при споживанні їжі в торговельних залах та надлишкової кількості теплоти з цих приміщень, передбачені системи припливно-витяжної вентиляції. На підприємстві їх проектується дві: для виробничих приміщень та для торговельної групи приміщень.
У будинку передбачена припливно-витяжна система вентиляції з механічним спонуканням. Основними елементами системи вентиляції є повітроводи, прилади для забору та випускання повітря, прилади для обробки повітря (очищення від пилу, нагрівання), вентилятор з електродвигуном.
Не кожне приміщення обладнують технічними засобами притоку та витяжки, так як іноді приток здійснюється в одно приміщення, а витяжка – із збіжного з ним. Припливна камера, як правило, розміщується на нижньому поверсі. В ній проектується дві роздільні системи – одна для виробничої групи приміщень, а друга - для приміщень торгової групи або залів для відвідувачів. В камерах встановлюються фільтри, калорифери і вентилятори з електродвигунами. Повітроводи в приміщеннях для споживачів виконуються з аркушів ДСП, а у виробничих приміщеннях з листової жерсті. Для зменшення шуму під вентилятори установлюють віброізолюючу основу.
Визначення кількості припливного і витяжного повітря (повітрообмінів) здійснюється за кількістю шкідливостей (забруднень), що надходять у приміщення.
2.1.1 Розрахунок шкідливостей, що виділяються у торговому залі
У залі для відвідувачів або торговому залі виділяються наступні види шкідливостей, які представлено:
- загальними теплонадходженнями (тепловиділення від людей; тепловиділення від гарячої їжі, що остигає; теплота від сонячної радіації, що надходить через засклені поверхні; теплонадходження через безгорищне покриття; тепловиділення від електричного освітлення);
- загальними вологовиділеннями (вологовиділення від людей; вологовиділення від гарячої їжі, що остигає);
- загальною кількістю шкідливих газів (вуглекислим газом, що виділяється людьми).
Загальні теплонадходження в залі для відвідувачів, Qзаг., кВт, визначаються за формулою:
,
(2.1)
де Qл. - тепловиділення від людей, кВт;
Qг.ї. - тепловиділення від гарячої їжі, що остигає, кВт;
Qс.р. - кількість теплоти від сонячної радіації, що надходить через засклені поверхні, кВт;
Qпокр. - теплонадходження через безгорищне покриття, кВт;
Qосв. - тепловиділення від електричного освітлення, кВт.
Розрахунок шкідливостей починається з визначення температури повітря в робочій зоні для торгового залу, tр.з., ºС:
,
(2.2)
де tз.п. – розрахункова температура зовнішнього повітря в теплий період року, ºС, приймається по додатку Б (параметри Б).
Температура повітря в робочій зоні для гарячого цеху, tр.з., ºС:
,
(2.3)
Визначення загальних теплонадходжень у залі для відвідувачів починається з розрахунку тепловиділень від людей, які залежать від їх кількості в приміщенні (кількість місць в залі та кількість обслуговуючого персоналу), характеру виконуваної роботи (затрачуваної ними енергії) і температури повітря. Для розрахунків рекомендується користуватися даними таблиці додатку О, у якій наведено середні показники для чоловіків. Прийнято вважати, що жінки виділяють 85%, а діти в середньому 75% теплоти та вологи, які виділяються чоловіками.
Тепловиділення від людей Qл., кВт, розраховуються за формулою:
,
(2.4)
де n1 – кількість місць в залі, чол.;
q1 – повні тепловиділення від одного споживача при легкій роботі та температурі повітря в робочій зоні (додаток О), кДж/год.;
n2 – кількість обслуговуючого персоналу, чол.;
q2 – повні тепловиділення від одного працівника при роботі середньої важкості та температурі повітря в робочій зоні (додаток О), кДж/год.
Процес прийому їжі споживачами прирівнюється до легкої фізичної роботи, а робота виробничого та обслуговуючого персоналу – до фізичної роботи середньої важкості, що враховано у формулі (2.4).
В процесі споживання їжі відвідувачами відбувається поступове остигання страв з одночасним виділенням вологи. Тепловиділення від гарячої їжі, що остигає, Qг.ї., кВт, визначаються за формулою:
,
(2.5)
де g – середня маса усіх страв, що приходяться на одного споживача, g = 0,85 кг;
c – середня тепломісткість усіх страв, c =3,35 кДж/(кг∙ºС);
tn. – температура страв на початку споживання, tn. = 70 ºС;
tk. – температура страв в кінці споживання, tk. = 40 ºС;
τ - тривалість прийому їжі одним споживачем (для ресторанів - 1 год., для кафе та їдалень з обслуговуванням офіціантами - 0,5…0,75 год., для закладів ресторанного господарства з самообслуговуванням – 0,3 год.);
n1 - кількість місць в залі, чол.
Визначення кількості теплоти, що вносить сонячне опромінення. Сонячна радіація попадає в приміщення через засклені поверхні, плоскі покрівлі і зовнішні стіни. При розрахунках вентиляції звичайно враховують тільки сонячну радіацію через засклені поверхні і плоскі покриття.
Надходження теплоти через заповнення світлових прорізів від сонячної радіації визначається для липня – найбільш спекотного місяця.
Кількість теплоти від сонячної радіації, що надходить через засклені поверхні, Qс.р., кВт, підраховують за формулою:
,
(2.6)
де qзаск. - кількість теплоти, що надходить через 1 м2 заскленої поверхні в залежності від географічної широти розташування даного закладу, кДж/(м2∙год.), (додаток П);
Fзаск. - площа заскленої поверхні, розташованої в одній із зовнішніх стін, м2;
k – коефіцієнт, що залежить від характеру засклення (при подвійному заскленні в роздільних плетіннях k = 1,00; при подвійному в одній рамі k = 1,15; при одинарному заскленні k = 1,45);
β – коефіцієнт, що враховує зменшення кількості теплоти, що надходить від сонячної радіації, за рахунок забруднення стекол або застосування сонцезахисних пристроїв (при використанні масивних зовнішніх козирків β = 0,05; маркіз β = 0,25; при зовнішньому зашторюванні вікон β = 0,25; при застосуванні зовнішніх жалюзів β = 0,30; при шторах між плетіннями β = 0,50; при побілці стекол β = 0,60; при заскленні матовим склом β = 0,70).
При підрахунку теплонадходжень від сонячної радіації необхідно прийняти більшу з двох величин:
- теплонадходження через засклення, розташоване в одній стіні;
- теплонадходження через засклення, розташоване в двох взаємно перпендикулярних стінах з урахуванням коефіцієнта – 0,7.
У літню пору при зовнішній температурі повітря більше +10 ºС визначають також теплонадходження через плоске безгорищне покриття, якщо таке є в наявності.
Теплонадходження через безгорищне покриття, Qпокр., кВт, визначаються за формулою:
,
(2.7)
де qпокр. - кількість теплоти, що надходить через 1 м2 поверхні покриття при коефіцієнті теплопередачі 1 кДж/(м2∙год.), приймається з додатку Р;
Fпокр. - площа поверхні покриття, м2;
Rn - розрахунковий опір теплопередачі даної конструкції, (м2∙ºС)/кДж.
Тепловиділення від електричного освітлення Qосв., кВт, для підприємств ресторанного господарства можна не враховувати, оскільки опівдні (час, коли ведеться визначення тепловиділень) електричне освітлення, як правило, не задіяне.
Загальні вологовиділення у торговому залі (залі ресторану і т.п.), Wзаг., кг/год., визначаються за формулою:
,
(2.8)
де Wл. - вологовиділення від людей, кг/год.;
Wг.ї. - вологовиділення від гарячої їжі, що остигає, кг/год.
Вологовиділення від людей в торговому залі, Wл., кг/год., розраховуються за формулою:
,
(2.9)
де n1 – кількість місць в залі, чол.;
g1 – вологовиділення від одного споживача при легкій роботі та температурі повітря в робочій зоні (додаток О), кг/год.;
n2 – кількість обслуговуючого персоналу, чол.;
g2 – вологовиділення від одного працівника при роботі середньої важкості та температурі повітря в робочій зоні (додаток О), кг/год.
Вологовиділення від гарячої їжі, що остигає, Wг.ї., кг/год., визначаються за формулою:
,
(2.10)
де g – середня маса усіх страв, що приходяться на одного споживача, g = 0,85 кг;
c – середня тепломісткість усіх страв, c = 3,35 кДж/(кг∙ºС);
tn. – температура страв на початку споживання, tn. = 70 ºС;
tk. – температура страв в кінці споживання, tk. = 40 ºС;
tср. - середня температура випаровування, tср. = (70+40)/2=55 ºC;
n1 - кількість місць в залі, чол.;
τ - тривалість прийому їжі одним споживачем (для ресторанів - 1 год., для кафе та їдалень з обслуговуванням офіціантами - 0,5…0,75 год., для закладів ресторанного господарства з самообслуговуванням – 0,3 год.).
Вологовиділення від їжі, що готується, можна визначити, знаючи, що обсмажуванні продукти втрачають 10...16% своєї маси, у процесі кипіння може випаровуватися до 30...40% рідини з відкритої поверхні.
Загальна кількість шкідливих газів у торговому залі, Uзаг., л/год., визначається за формулою:
,
(2.11)
де Uл. - кількість вуглекислого газу, який виділяється людьми, л/год.
У приміщеннях закладів ресторанного господарства основним газом, що виділяється, є вуглекислий газ. Кількість вуглекислого газу, який виділяється людьми, визначається за формулою:
,
(2.12)
де n1 – кількість місць в залі, чол.;
U1 – виділення вуглекислого газу одним споживачем (дорослою людиною, яка знаходиться в стані відпочинку або при спокійній роботі в закладах ресторанного господарства, додаток C), л/год.;
n2 – кількість обслуговуючого персоналу, чол.;
U2 – виділення вуглекислого газу одним працівником (дорослою людиною, яка виконую легку або важку фізичну роботу, додаток C), л/год.;
