3.2.3 Виробничий водопровід

Виробничий водопровід подає воду у виробничі будівлі для різних технологічних потреб, тому вимоги за якістю води різноманітні. Стандартна класифікація виробничого водопроводу В3 за якістю води зображена на рис. 3.6.

Класифікація виробничого водопроводу за використанням води:

- прямоточний водопровід - це найпростіший виробничий водопровід, коли вода після використання безпосередньо скидається в каналізацію, проте він забруднює довкілля і не економить ресурси, тому підприємства прагнуть від нього перейти на інші, прогресивніші системи;

- з повторним використанням води – коли вода, використана в технології одного цеху, не скидається відразу в каналізацію, а використовується на інші технологічні потреби, по ланцюжку. Система прогресивніша в порівнянні з попередньою;

Рисунок 3.6 - Класифікація виробничого водопроводу: В4-В5- оборотне водопостачання (В4 - подаюча труба; В5 - труба зворотна); В6 - системи із зм'якшеною водою; В7 - системи з річковою водою; В8 - системи з освітленою водою; В9 - системи з підземною (промисловою) водою і т.д.

- оборотне водопостачання – коли вода подається з місцевої очисної споруди на виробничо-технологічні потреби по трубопроводу В4, використовується та йде назад в очисну споруду по трубопроводу В5.

Оборотне водопостачання - це перспективні, екологічно чисті і ресурсозберігаючі системи. Прикладом може служити миття автомобілів з такими системами, які вигідні для цього підприємства автосервісу, оскільки дають економію за витратою води з водопроводу і скиданню стоків на водовідведення.

Класифікація виробничого водопроводу за об'ємами споживаної води:

- об'єднані системи В1+В2+В3. Застосовуються для невеликих виробничих будівель при добовій витраті водоспоживання не більше 100 м³/доб.;

- роздільні системи (В1+В2, В3) або (В1, В3+В2). Застосовуються для виробничих будівель при значній добовій витраті водоспоживання більше 100 м³/доб.

Крім того, відмітимо, що в цехах слід влаштовувати питні фонтанчики з кроком не більше 75 метрів від робочих місць.

3.2.4 Гарячий водопровід

Технологічні процеси, що протікають на підприємствах ресторанного господарства, передбачають обов'язкову наявність гарячої води. Гаряча вода необхідна не тільки в процесі готування їжі, вона необхідна для миття обладнання, обробних столів, посуду і т.д.

Сучасний гарячий водопровід Т3-Т4 має в будівлі дві труби: Т3 - це подаючий трубопровід; Т4 - циркуляційний трубопровід.

Вимоги до якості гарячої води в системі Т3-Т4 наступні:

- гаряча вода в Т3-Т4 має бути питною. Вода, яка поступає із центральних теплових пунктів, не застосовується для готування рідких страв. Якість води, що подається на виробничі потреби, визначається технологічними вимогами;

- температуру гарячої води в місцях водорозбору слід передбачати не нижче +60 °С та не вище +75 °С. До необхідної температури споживання вона доводиться змішуванням з холодною, у змішувальних кранах.;

- в приміщеннях дитячих дошкільних установ температура гарячої води, що подається для душів і умивальників, не повинна перевищувати +37 °С.

Класифікація гарячого водопроводу Т3-Т4 за розташуванням джерела теплоти показана на рис. 3.7.

Рисунок 3.7 - Класифікація гарячого водопроводу Т3-Т4 за розташуванням джерела теплоти

Необхідно відмітити, що зовнішні мережі гарячого водопроводу зазвичай не прокладають, тобто гарячий водопровід Т3-Т4 - це типово внутрішній водопровід. Основною відмінністю централізованої системи від місцевої є розташування джерела теплоти. У великих і середніх містах теплопостачанням займаються зовнішні водяні тепломережі Т1-Т2, які заводять теплоту в будівлі окремими вводами Т1-Т2 - це централізовані системи теплопостачання. У малих містах і населених пунктах джерело теплоти знаходиться в будинку або квартирі - це будинкова котельна або водонагрівальна колонка, що працює на газі, мазуті, нафті, вугіллі, дровах або електриці. Це місцева система.

Відкрита система гарячого водопроводу бере воду безпосередньо із зворотного трубопроводу тепломережі Т2, і далі вода поступає по трубі Т3 до змішувачів у квартири. Таке рішення гарячого водопостачання не найкраще з точки зору забезпечення питної якості гарячої води, оскільки вода йде фактично з системи водяного опалення. Проте таке рішення дуже недороге.

Закрита система гарячого водопроводу бере воду з холодного водопроводу В1. Вода нагрівається за допомогою водонагрівачів–теплообмінників (бойлерів) і поступає по трубі Т3 до змішувачів в квартири. Частина невикористаної гарячої води циркулює всередині будівлі по трубопроводу Т4, що підтримує постійну необхідну температуру води. Джерелом теплоти для водонагрівачів служить подаюча труба тепломережі Т1. Таке рішення гарячого водопостачання вже краще з точки зору забезпечення питної якості гарячої води, оскільки вода береться з системи господарсько-питного водопроводу В1.

Елементи гарячого водопроводу Т3-Т4 розглянемо на прикладі рис. 3.8, де: 1 - ввід тепломережі в техпідпіллі будівлі. Не є елементом гарячого водопроводу; 2 - тепловий вузол. Тут реалізується схема (відкрита або закрита) гарячого водопроводу; 3 - водомір на подаючій трубі гарячого водопроводу Т3 у теплового вузла; 4 - розводяща мережа подаючих трубопроводів Т3 гарячого водопроводу; 5 - подаючий стояк Т3 гарячого водопроводу. В його основі встановлюють запірний вентиль; 6 - рушникосушки на подаючих стояках Т3; 7 - квартирні водоміри гарячої води на поповерхових підведеннях Т3; 8 - поповерхові підведення гарячої води Т3 (зазвичай ø15 мм); 9 - арматура (на рис. 3.8 показаний змішувач загальний для умивальника і ванни з душовою сіткою і поворотним зливом) змішувача; 10 - циркуляційний стояк Т4 гарячого водопроводу. У його основі теж встановлюють запірний вентиль; 11 - мережа циркуляційних трубопроводів Т4 гарячого водопроводу, що відводить; 12 - водомір на циркуляційній трубі гарячого водопроводу Т4 у теплового вузла.

Рисунок 3.8 - Елементи гарячого водопроводу Т3-Т4