Одержання інформації від новачків і службовців конкуруючої компанії (довідкова)

Компанії можуть одержувати інформацію, проводячи співбесіди чи спілкуючись зі службовцями конкуруючих фірм. Деякі компанії при наборі службовців на роботу особливу увагу приділяють тим, хто хоча б тимчасово працював на конкурентів. Компанії часто відправляють своїх інженерів на конференції і презентації конкурентів, де вони задають питання технічному персоналу конкуруючих фірм. У деяких випадках компанії розміщають оголошення про прийом на роботу, якої не існує, щоб персонал конкуруючих фірм проговорився.

У США одним з найпоширеніших вивертів є опитування службовця конкуруючої фірми по телефону. За словами Джонатана Лакса, засновника компанії „ТМА”, „важливо залучити службовців нижчої ланки, тому що вони знають не менше своїх начальників, однак їх рідко про що запитують”. Секретарі, організатори й оператори, звичайно, ненавмисно видають інформацію.

Одну європейську компанію звинуватили в тому, що вона «побила американців їх же зброєю». Коли іспанець Хосе Ігнасіо Лопес пішов з „General Motors” до „Volkswagen” на посаду комерційного директора, з ним пішло ще семеро виконавчих менеджерів „General Motors”.

Нієм Файн, засновник „Protec Data”, вважає, що між американськими і європейськими компаніями існують дві відмінності: мовні і культурні бар'єри, що перешкоджають збору інформації. Щоб спілкуватися зі службовцями конкуруючих фірм, потрібен особливий підхід. Люди часто з обережністю відносяться до іноземців. Європейці поводяться, звичайно, стриманіше, ніж американці.

6.4 Незаконні способи і джерела одержання інформації

Під незаконним збором відомостей, що представляють комерційну таємницю, мають на увазі придбання їх протиправним способом. Це виявляється у вилученні, у т.ч. викраденні документів, що містять комерційну таємницю, незаконному ознайомленні з такими документами або предметами будь-яким іншим способом, підслуховуванні та прослуховуванні усних і телефонних розмов, опитуванні співробітників, одержанні такої інформації за оплату від осіб, що її мають, або шляхом застосування погроз насильства і т.п.

Варто брати до уваги, що постановою Кабміну України від 09.08.93р. затверджено перелік відомостей, що не містять комерційної таємниці. До них відносяться установчі документи, інформація з форм держзвітності, дані, необхідні для нарахування податків, чисельність і склад працюючих тощо.

Усі інші відомості, пов'язані з виробництвом, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємства за рішенням його керівників можуть бути віднесені до відомостей, що містять комерційну таємницю підприємства.

Аналогічне законодавство існує й у закордонних країнах. Тому цю обставину варто враховувати при зборі інформації для зовнішньоекономічної діяльності.

6.5 Основні джерела зовнішньоекономічної інформації

Інформацію, потрібну для підприємства при виході на зовнішній ринок, можна отримати з різних джерел:

1. Державні органи влади та їх спеціалізована інформаційна продукція:

• міністерства та відомства України, зокрема, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки та європейської інтеграції, Державний митний комітет України, органи статистики й інші;

• Державні установи, де реєструються знов створені підприємства (у торгових судах, у нотаріусів і т.д.). Вони ж можуть видавати виписки з реєстру і реєстраційних книг;

• «Фонди зовнішньоекономічної інформації», що містять дані, необхідні для зовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій.

2. Преса, спеціальна література, систематизовані довідники та підбірки.

3. Бюро. Досвідчені консультанти за один день можуть підготувати і маленьку довідку про фірму і найдокладніший звіт про її діяльність. Вони надають і конфіденційну інформацію, що надходить не стільки від обробки інформаційних масивів, скільки від агентів в інших компаніях, банках, державних органах. Найбільші бюро: США – «Дан энд Брэдстрит», Австрія – «Кредитшутцфербанд», Великобританія – «Дейтастрим», Італія – «Космос», Франція ДАФСА. Система взаємин із замовниками інформації в бюро базується не на разовому запиті, а на абонемент для стандартних довідок, при бажанні можна одержати доповнення до довідки – на додатковий абонемент. За річною підпискою.

4. Торгово-промислові палати країн, міст, адміністративних територій. Палати, що по своїй суті є об'єднанням фірм і комерсантів на даній території, охоче допомагають усім бажаючим у встановленні ділових контактів.

5. Банки. Сучасні банки стали величезними сховищами ділової інформації. Банк може видавати на своїх клієнтів короткі характеристики, рекомендаційні листи і довідки про платоспроможність. Звичайно, це залежить від того, хто і з якою метою запитує інформацію.

6. Окремі фірми, що спеціалізуються на інформаційному обслуговуванні, консультаціях, інжинірингових, брокерських послугах або знаходяться в тісних зв'язках з позовним партнером.

7. Спілки підприємців.

8. Організації сприяння розвитку виробництва й експорту.

9. Фондові біржі. Члени біржі і біржові комітети в силу специфіки своєї діяльності мають завжди під рукою інформацію про фінансові зв'язки фірм, їх фінансовий стан і репутацію.

10. Маркетингові розвідувальні дані.

11. Інтернет.