11.4 Основні статті договору: термін і дата постачання, порядок здавання-прийняття товарів

Термін і дата постачання. Під терміном постачання розуміється момент, коли продавець зобов'язаний передати товар у власність покупця. Відповідно до договору кількість товару може бути поставлене одноразово або вроздріб. Термін постачання може бути встановлений визначенням календарного дня постачання періоду, протягом якого повинне бути здійснене постачання. У довгострокових договорах зазвичай встановлюють загальний термін дії договору і проміжних термінів, обумовлені відразу на весь термін дії чи наприкінці кожного календарного року на наступний рік.

Термін постачання може бути встановлений шляхом зазначенням кількості днів, тижнів, місяців, рахунок яких починається з моменту здійснення якоїсь дії. Наприклад, «протягом шести місяців із дня одержання продавцем повідомлення покупця про затвердження креслень».

Крім цього, у договорі вказується, яку дату вважати датою постачання, тобто датою передачі товару в розпорядження покупця. Наприклад, «датою постачання вважається дата коносамента».

У залежності від способу постачання датою постачання може вважатися:

• дата транспортного документа (коносамента, накладної і т.д.);

• дата розписки транспортно-експедиторської фірми в прийнятті вантажу для подальшого транспортування;

• дата підписання приймально-здавального акту комісією замовника і представником постачальника.

Порядок здавання-прийняття товарів. Зміст даної статті контракту визначається базисною умовою постачання, що обумовлює місце приймання товару, а також характеристиками самого товару.

Товар, що постачається, приймається за якістю та кількістю в тому місці, де відбувається перехід права власності на товар і ризик його ушкодження з продавця на покупця. Наприклад, при використанні терміна FOB приймання товару організується на складі постачальника, при використанні терміна FOB - у порту навантаження і т.д.

Здавання-прийняття товару по кількості відбувається шляхом перерахування, зважування товару, а його результати відбиваються у відповідних документах. За якістю здавання-прийняття товару здійснюється на основі документів, що підтверджують відповідність якості товару умовам договору, чи перевіркою якості в місці прийому. Часто прийом товару за кількістю і якістю доручається незалежній компанії, що виписує необхідні сертифікати кількості та якості.

У контракті може бути передбачена попереднє й остаточне здавання-прийняття. Перше встановлює відповідність виготовленого товару умовам договору, а друге означає фактичне виконання контракту по одержанню товару відповідної якості й кількості.

11.5 Основні статті договору: ціна товар і загальна сума контракту, валютно-фінансові умови контракту

Ціна і загальна сума контракту. Ціна товару, що постачається, належить до суттєвих умов договору купівлі-продажу. Одним з факторів, що впливають на ціну товару, є застосовувана базисна умова договору купівлі-продажу. Так ціна контракту буде мінімальна за умови франко-завод, тому що в ціну товару не включаються витрати на транспортування, завантаженню / вивантаженню, мита та ін. З наближенням до групи D ціна збільшується і досягає максимального значення при використанні терміна DDР.

Ціна в контракті вказується в грошових одиницях визначеної валюти за кількісну одиницю товару за погодженим базисом постачання. При цьому сторони обумовлюють, вони розуміють під установленою ціною, чи входять у неї витрати, пов’язані з відправленням вантажу, а також витрати за тару, упакування, маркування і т.д. Наприклад, «ціни встановлені в доларах США і розуміються DDР Москва, включаючи вартість упакування тари і маркування».

У договорах купівлі-продажу можуть застосовуватися різні ціни:

• тверда (фіксована) ціна вноситься в контракт на переговорах і не підлягає зміни під час його виконання. Такий спосіб фіксації ціни більш підходить для короткострокових угод (1-1,5 року);

• ціна з наступною фіксацією (плаваюча ціна), що прямо не вказується в контракті. У цьому випадку в такій умові описується спосіб (метод) установлення ціни в подальшому на момент виконання контракту. Так може бути передбачене встановлення контрактних цін за рівнем біржових котирувань на день постачання чи платежу або за іншими достовірними довідниками;

• змінна ціна, яка передбачає фіксацію вихідної ціни в контракті, що протягом виконання угоди може змінитися за погодженим сторонами методом при зміні цін на комплектуючі або на робочу силу.

При укладанні договорів купівлі-продажу можуть застосовуватися різні способи (методи) встановлення рівня ціни товару:

• за рівнем біржових котирувань на день укладання договору, день постачання чи платежу;

• методом приблизної (попередньої або прогнозної) або фактичної калькуляції витрат на виготовлення продукції та встановлення рівня прибутку;

• методом удільної вартості – приблизна калькуляція на основі вартості техніко-економічної одиниці товару з застосуванням коефіцієнта гальмування (відношення удільної потужності машини більшої потужності до удільної потужності машини меншої потужності), тобто застосовується припущення, що ціна машини (обладнання) при інших рівних умовах змінюється зі зміною її продуктивності;

та інші.

Валютно-фінансові умови контракту. У сучасній торгівлі всі розрахунки за оптові товарні постачання здійснюються в безготівковій формі між банками продавця і покупця за їх письмовими інструкціями і наказами.

У цій статті договору встановлюються такі основні умови:

• вид валюти платежу;

• спосіб і порядок розрахунків за поставлений товар;

• терміни й місце платежу;

• перелік документів, що подаються до оплати;

• захисні заходи проти необґрунтованої затримки платежу або інших порушень платіжних умов контракту.

Сукупність перелічених позицій та елементів об’єднується поняттям валютно-фінансових умов контракту. Більш детально ця сукупність представлена на рис.11.6.

Валютні умови контракту нерозривно зв'язані з його основними змістом (кількістю, якістю, асортиментом продукції, що поставляється,) і припускають насамперед обґрунтований вибір валюти, у якій буде визначатися ціна і відбуватися платіж. Для забезпечення умов контракту і насамперед правильного обґрунтування вибору валюти ціни і платежу необхідно ретельно відслідковувати стан валютних курсів як на міжнародних, так і на внутрішніх валютних ринках країн-контрагентів, прогнозуючи напрямку їхніх змін.

Рис. 11.6. Основні умови валютно-фінансових умов зовнішньоторговельного контракту

Визначення валюти ціни. Експортер, реалізуючи продукцію, зацікавлений в одержанні твердої стійкої валюти. Тому для фіксації ціни в контракті може бути обрана найбільш стійка з УКВ, що використовується в міжнародних розрахунках.

При виборі передбачуваної валюти ціни необхідно прагнути до скорочення можливого перерахування валют при здійсненні платежу, що досягається фіксацією ціни і платежу в одній і тій же валюті.

При визначенні курсу необхідно враховувати різноспрямованість інтересів експортера й імпортера: експортер прагне до більш високого курсу валюти платежу; а імпортер зацікавлений у зворотному.

Прагнення уникнути фінансових втрат у процесі перерахування курсу валют змушує партнерів при узгодженні валюти ціни і валюти платежу не тільки враховувати кон'юнктуру товарного ринку, характер товару і торговельні порядки, але і передбачати конкретні міри, що попереджають можливі втрати.

Умовно валютні ризики можна поділити на курсові та інфляційні. У першому випадку експорт отримує суму у національній валюті меншу, ніж ту, на яку він розраховував при укладенні контракту. У другому — зменшується купівельна спроможність валюти платежу.

Валютні втрати найчастіше з'являються при виконанні експортних контрактів, розрахованих на тривалі терміни постачання, наприклад, машин і устаткування, чи при продажі на умовах кредиту. Тому, одним зі способів нейтралізації валютних ризиків служить скорочення термінів між висновком угоди і здійсненням платежу. У числі спеціальних мір виступають захисні і валютні застереження.

Захисні застереження побудовані на принципі ув'язування розмірів платежів зі змінами, що відбуваються на валютних і товарних ринках.

Двосторонні застереження передбачають перерахування суми платежу у випадку зміни курсу валюти платежу. Вони дають можливість майбутні чи збитки вигоди в однаковій мірі поширити на обох партнерів зовнішньоторговельної операції. Однобічні застереження захищають інтереси лише однієї зі сторін, оскільки передбачають перерахування суми платежу тільки у випадку підвищення (чи зниження) валютного курсу.

Пряме валютне застереження (на базі поточного валютного курсу) застосовуються при збігу валюти ціни і платежу, ставлячи при цьому в залежність ціну товару і сум платежу від курсу іншої, третьої, валюти. Наприклад, якщо валюта ціни і платежу фіксується у шведських кронах, а ціна і сума платежу ставляться в залежність від курсу марки Німеччини. Однак ця форма застереження малоефективна в умовах інтенсивного забезпечення валют (плаваючих валютних курсів).

Найпростішою формою валютного застереження виступає непряма (на базі поточного валютного курсу). Вона застосовується у випадку, коли передбачається фіксація експортної ціни в більш стабільній валюті (наприклад, швейцарський франк), а наступний платіж — у більш слабкій валюті.

Для підвищення ефективності валютних застережень застосовується мультивалютне застереження, що передбачає перерахування суми платежу у випадку зміни середньоарифметичного курсу набору декількох найбільш стійких валют стосовно валюти платежу. Подібна форма дозволяє уникнути твердої залежності від однієї з конвертованих валют, однак вона відрізняється громіздкістю розрахунків і практично замінена застереженням про зміну суми платежу в залежності від коливання курсу ЄВРО і USD.

Один з можливих методів збереження купівельної спроможності валюти — індексні застереження, орієнтовані на зміну суми платежу в залежності від руху загального (чи окремих) індексу цін. Однак у них є недолік — ці індекси часто не відбивають реального руху цін на конкретний товар.

Крім перерахованих, використовуються застереження про змінні ціни.

Своєрідними захисними формами від знецінення валют служать деякі види зовнішньоторговельних і валютних операцій — компенсаційні, товарообмінні, а також ф'ючерсні і форвардні.

Ф'ючерсні валютні операції виступають як елемент страхування від валютних ризиків і полягають банком на прохання свого клієнта — заявника. Ці угоди зводяться до покупки на валютній біржі банком (за поточним курсом) зобов'язання по виплаті зазначеній заявником валюти до терміну майбутнього платежу.

На відміну від ф'ючерсних, форвардні контракти продаються банками. Зміст форвардних угод полягає в обов'язковості виконання сторонами умов контракту — чи купити продати валюту за форвардним курсом, фіксованому на визначену дату. Відрізняються вони друг від друга тим, що при ф'ючерсній угоді контракт може бути не виконаний, якщо його викупити, у той час як при форвардній такій можливості немає.

Наприклад, «попередній платіж здійснюється покупцем у доларах США в розмірі 100% вартості товару протягом 90 днів від дати коносамента після представлення продавцем покупцю таких відвантажувальних документів на інкасо в банку покупця:

• попереднього рахунка в 5 примірниках, виписаного на базі коносаментної ваги;

• 3 оригіналів та 2 копій чистих бортових коносаментів;

• сертифіката якості товару в 3 примірниках.

Для забезпечення платежів за товар покупець повинний відкрити за 15 днів до призначеної дати відвантаження товару через банк безвідкличну банківську гарантію на повну вартість товару. Остаточний розрахунок буде здійснюватися переказом протягом 10 днів з моменту одержання покупцем остаточного рахунка, виписаного продавцем відповідно до остаточних даних про частині якості, вагу й вологість товару».