2. Предмет доказування.

Предмет доказування – це коло обставин, які належить установити по адміністративній справі. Метою доказування є встановлення об’єктивної істини; а предмет доказування вказує на коло обставин, які утворюють юридичне значимі елементи такої істини. Предмет доказування закріплюється або шляхом перелічення обставин, що мають бути встановленими в ході адміністративного розгляду та /або перелічення питань, які провід зобов’язаний вирішити при прийнятті адміністративного рішення. Оскільки у вітчизняній юридичній науці панує погляд про абсолютність істини, то необхідно вводити таке правове поняття, як межі доказування.

Межі доказування – це такий ступінь достатності і достовірності системи доказів, який дозволяє зробити однозначний і неспростовний висновок як по кожному з елементів предмета доказування, так і по справі в цілому. Він характеризується повним, усебічним та об’єктивним дослідженням усіх обставин справи. Повнота в адміністративному процесі, зокрема, означає, що всі зацікавлені особи мали можливість узяти участь у провадженні: повідомлення про адміністративний розгляд виконані у належний спосіб. Усебічність – це глибоке вивчення всієї сукупності належних до справи обставин, їх сторін, реально існуючих між ними зв’язків і взаємозалежностей.

3. Суб’єкти доказової діяльності.

Виходячи з ролі суду, якому належить право підводити остаточні підсумки доказування у кримінальних і цивільних справах і виносити свою оцінку матеріалам справи у вигляді вироку (рішення, постанови), такий підхід до визначення його місця в системі суб’єктів доказування цілком правомірний. Роль правозастосовця в адміністративному процесі виконує провід.

Іншу групу суб’єктів доказування складають лідируючі суб’єкти та зацікавлені особи. В основній своїй масі суб’єктами доказування вони стають у силу обов’язку (тобто тягаря доказування) представити проводу докази правомірності свого подання, заяви, клопотання, або неправомірності позиції інших учасників провадження.

Аналогічним правом збирання та переробки фактичних даних повинна володіти і інша група учасників – зацікавлені особи. Ця позиція вже знайшла втілення у законодавстві.

Професійно ці завдання можуть бути виконані захисником. Тому виникає потреба визначити порядок їх виконання.

Окремо в рамках даної групи суб’єктів доказування виділяються особи, які також зацікавлені в результаті справи, але звільнені від обов’язку доказування. Вони володіють тільки правом на подання доказів.

Громадяни й організації, на яких обов’язок представляти необхідні докази проводу покладається законом. У цьому випадку ні громадяни. ні організації не мають жодного інтересу в справі, по якій подають докази.

4. Засоби доказування.

Доказами, що використовуються органами державного, комунального і непублічного управління для встановлення істинності виниклої ситуації, варто вважати будь-які фактичні дані, що є засобом встановлення у визначеному законом порядку всіх необхідних обставин справи, що вимагає застосування норми права.

Фактичні дані – це об’єктивна, достовірна інформація про факти, що входять до предмета доказування. Фактичні дані одержують статус доказів тільки, якщо вони були виявлені та зафіксовані належним чином. Належність діяльності по доказуванню фактичних даних до пристосування фактичних даних до використання в доказуванні означає те, що вона забезпечує достовірність одержаних фактичних даних і можливість їх перевірки на предмет встановлення законності їх одержання.

Засобами доказування (носіями фактичних даних) є:

1) пояснення зацікавленої особи;

2) матеріали-письмові докази: заяви сторін і додані до них документи , акти лідируючих суб’єктів, що закріплюють фактичні дані, письмові пояснення учасників;

3) усні пояснення учасників. Так, зокрема у ході засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за розсудом палати можуть бути заслухані повідомлення осіб, запрошених з ініціативи адвоката;

4) відео- та звукозапис;

5) речові докази;

6) висновки експертів;

7) протоколи процесуальних дій. Вони є носіями доказової інформації різного рівня: вони містять фактичні дані, що мають значення основних доказів, а також допоміжні докази. В якості останніх виступають дані про процедуру процесуальної дії, що дозволяє судити про достовірність закріплених висновків за результатами процесуальної дії. Доказове значення мають не тільки самі процесуальні документи, але й різні додатки до них.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА