5. Система адміністративно-процесуального права.

Загальна частина:

• норми, що містять визначення основних категорій і понять адміністративно-процесуального права;

  • норми, якими закріплюються основоположні принципи адміністративного процесу;

• норми, які встановлюють загальну мету й завдання адміністративно-процесуальної діяльності органів публічної влади;

• норми, що визначають основи процесуально-правового статусу суб’єктів адміністративно-процесуального права;

• норми, які окреслюють коло джерел адміністративно-процесуального права;

  • норми, котрі встановлюють загальні правила організації й здійснення процесуальної діяльності суб’єктів адміністративної юрисдикції і т. п.

Особлива частина:

І. Конфліктні провадження:

• провадження з розгляду скарг громадян;

• адміністративно-позовне провадження (провадження з розгляду справ у адміністративних судах);

• дисциплінарне провадження;

• виконавче провадження;

• провадження з розгляду справ про адміністративні проступки тощо.

II. Неконфліктні провадження:

- нормотворче провадження;

- контрольне провадження;

- дозвільне провадження;

- реєстраційне провадження;

- провадження із розгляду заяв та пропозицій громадян;

- провадження із застосування заходів заохочення тощо.

6. Джерела адміністративно-процесуального права.

Адміністративно-процесуальна галузь права – це система юридичних норм, котрі втілюють ключові поняття, принципи, правила поведінки учасників адміністративно-процесуальних правовідносин тощо. Поза своїм матеріальним вираженням, кожна із зазначених норм являє собою різновид ідеї – вона існує лише у вигляді абстрактного правила, визначення, принципу, умови.

Джерело адміністративно-процесуального права – це офіційно діючий нормативний акт або окреме його положення, у якому закріплений зміст адміністративно-процесуальної норми.

З огляду на свою надзвичайну різноманітність та численність, джерела адміністративно-процесуального права не підлягають реальному обчисленню (щодня органами публічної влади приймаються сотні нормативних актів, значна частина яких містить норми процесуального характеру

7. Функції адміністративно-процесуального права та адміністративно-процесуальні функції.

Функції адміністративно-процесуального права відображають активну і багатогранну роль цієї галузі у становленні, функціонуванні та розвитку різних типів відносин, які складаються в громадянському суспільстві. Загалом, під функціями адміністративно-процесуального права слід розуміти основні шляхи (канали) його впливу на суспільні відносини.

Означені функції поділяються на дві групи: загальносоціальні та спеціапьно-юридичні.

Загальносоціальні функції адміністративно-процесуального права – це напрями його впливу на суспільні відносини, не пов’язані з безпосередньою правовою регламентацією останніх : політична, виховна, інформаційна (комунікативна), оцінювальна.

Спеціально-юридичні функції адміністративно-процесуального права зумовлені безпосереднім регулятивним впливом норм цієї галузі на відповідний сектор суспільних відносин. Серед спеціально-юридичних функцій адміністративно-процесуального права виділяють регулятивну та охоронну функції.

Слід розрізняти поняття «функція адміністративно-процесуального права» та «адміністративно-процесуальна функція». Не зважаючи на свою співзвучність, вони позначають принципово відмінні аспекти галузевої функціональності. Якщо у першому випадку йдеться про шляхи впливу адміністративно-процесуального права на суспільні відносини, то у другому – маються на увазі основні напрями адміністративно-процесуальної діяльності.

Серед адміністративно-процесуальних функцій, які реалізуються в кількох адміністративних провадженнях, можна виділити такі:

- функція нагляду за дотриманням законності (найвиразніше проявляється у провадженні з розгляду звернень громадян, провадженні в справах про адміністративні делікти, контрольному провадженні тощо);

- функція попереднього розгляду справи (є властивою для провадження у справах про адміністративні делікти, атестаційного, дисциплінарного та ряду інших адміністративних проваджень);

- функція захисту (характерна для таких конфліктних проваджень, як: провадження у справах про адміністративні делікти і адміністративно-позовне провадження);

- функція експертної оцінки (здійснюється в атестаційному, виконавчому, дозвільному та деяких інших адміністративних провадженнях);

- функція перекладу (реалізується у таких провадженнях: адміністративно-позовному; з розгляду звернень громадян; у справах про адміністративні делікти та ін.).

Слід зауважити, що даний перелік далеко не вичерпний. Реальна кількість процесуальних функцій, які реалізуються в межах кількох адміністративних проваджень, є набагато більшою.

Нерідко окремому адміністративному провадженню властиві специфічні, притаманні лише йому, процесуальні функції, наприклад:

- функції судового розпорядника та судового секретаря (адміністративно-позовне провадження);

- функція оцінювання майна (виконавче провадження);

- функція адміністратора (дозвільне провадження) і т. п.

Адміністративно-процесуальні функції - це сформовані на базі адміністративно-процесуального законодавства ключові напрями процесуальної діяльності суб’єктів адміністративного провадження, спрямовані на реалізацію його завдань та мети.