2.Страхові послуги, які забезпечують страховий захист майнових інтересів кредиторів.

У практиці страхування, залежно від місця й причин виникнення кредитного ризику, виділяють такі види кредитного страхування:

• страхування фінансових кредитів;

• страхування товарних кредитів;

• страхування споживчих кредитів;

• страхування кредитів, виданих під заставу;

• страхування виданих та прийнятих гарантій (поручительств).

Страхування фінансових кредитів

Якщо страхування фінансового кредиту здійснюється кредитором, то така послуга належить до майнового страхування і є операцією делькредерного типу. Розглянемо умови такого страхування.

Страхувальник (банк, кредитна спілка тощо) - юридична особа, яка уклала зі страховиком договір страхування кредиту або позики та яка у встановленому законодавством України порядку здійснює кредитування на умовах, встановлених кредитним договором (договором позики).

Об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з матеріальними збитками, завданими страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором (договором позики) між позичальником і страхувальником (позикодавцем, кредитором).

Страховим е ризик неповернення кредитів або позик страхувальнику, пов'язаний з невиконанням (неналежним виконанням) позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором (договором позики) між позичальником і страхувальником (позикодавцем, кредитором).

Страховими випадками є збитки страхувальника в результаті невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором (договором позики), а саме неповернення (або часткове повернення) позичальником кредиту (позики) у встановлені кредитним договором терміни та (або) невиплата ним у повному обсязі і в установлені кредитним договором терміни процентів, невиконання інших обов'язків, передбачених кредитним договором.

Не належить до страхового випадку подія, що відбулася внаслідок:

• невиконання страхувальником зобов'язань, покладених на нього договором страхування або кредитним договором;

• повідомлення страхувальником неправильних чи свідомо фальшивих відомостей про об'єкт страхування, позичальника;

• навмисних дій, бездіяльності керівництва або інших посадових осіб страхувальника, що призвели до настання страхового випадку;

• установлення судовими або слідчими органами факту змови між страхувальником і позичальником щодо непогашення кредиту (позики) і (або) процентів з кредиту;

• недбалого ставлення персоналу страхувальника до службових обов'язків, а також навмисного злочину, протиправних дій, які призвели до настання страхового випадку;

• зміни умов кредитного договору без узгодження цих змін із страховиком;

• своєчасного ненадання страхувальником документів, необхідних для з'ясування причини настання страхового випадку й складання страхового акта.

Страховий тариф при страхуванні кредиту визначається з урахуванням характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника, які можуть стати забезпеченням прав регресних вимог страховика в разі настання страхового випадку та інших суттєвих факторів у кожному конкретному випадку.

Страхова сума визначається із суми кредиту (позики) та відсотків за користування кредитом, які наведено в кредитному договорі між страхувальником і позичальником.

Під час визначення страхової суми враховується сума кредиту (позики) та відсотки за користування кредитом, наведені в кредитному договорі між страхувальником та позичальником.

Межа відповідальності страховика становить від 50 до 100% суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених договором кредитування.

Загальна сума страхових виплат за страховими випадками не може перевищувати страхової суми за договором страхування.

Договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника за формою, встановленою страховиком. Для оформлення договору страхування страховик може вимагати додаткові документи, що характеризують ступінь ризику.

Під час укладення договору страхування страхувальник повинен надати страховикові такі документи:

1) для визначення ступеня страхового ризику:

• копію свідоцтва про реєстрацію страхувальника;

• копію статуту;

• балансовий звіт (форма 1), звіт про прибутки та збитки (форма 2); рух грошових коштів на останню звітну дату;

• копію кредитного договору;

• техніко-економічне обґрунтування заходів, що кредитуються;

• довідку про залишки коштів на розрахунковому рахунку позичальника;

• договори, контракти, рахунки, накладні, що характеризують планове використання кредиту, кредитних коштів;

• договори купівлі-продажу або інші документи, що є підставою для надання кредиту;

• контракт на постачання і реалізацію продукції;

• розрахунок погашення кредиту;

• документ, що засвідчує зобов'язання за заставою;

• акт аудиторської перевірки фінансового стану страхувальника;

2) для визначення кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника:

• копію свідоцтва про реєстрацію позичальника;

• балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки, декларацію про прибуток позичальника (юридичної особи) на останню звітну дату;

• розшифровки кредиторської та дебіторської заборгованості на останню звітну дату;

• опис товарно-матеріальних цінностей або іншого майна, яке є власністю позичальника і яке може бути використане для забезпечення права регресних вимог страховика в разі настання страхового випадку, передбаченого договором страхування, та виплати страховиком суми страхового відшкодування. Таке майно може перебувати в заставі, а також не перебувати у ній;

• інші документи, зазначені в договорі страхування.

У разі пролонгації страхувальником кредитного договору відповідальність страховика на термін пролонгації настає після укладення додаткової угоди до діючого договору страхування. Страховий платіж вираховується так, як при укладанні діючого договору.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник надає страховику такі документи:

а) письмову заяву на виплату страхового відшкодування;

б) офіційні документи, що підтверджують неповернення кредиту (позики) і (або) відсотків з кредиту;

в) оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);

г) акт несплати позичальником кредиту та (або) відсотків з нього страхувальникові;

г) нотаріально завірену копію або оригінал кредитного договору (договору позики);

д) акти аудиторських перевірок фінансового стану позичальника після факту несплати кредиту та (або) відсотків з нього страхувальникові;

е) довідку про залишки коштів на розрахунковому рахунку позичальника;

є) копію рішення суду, яке стосується цього страхового випадку;

ж) інші документи, зазначені у договорі страхування.

Страхування товарних кредитів

У процесі товарообігу досить часто виникає ситуація, коли покупець із різних причин не може відразу розрахуватися з постачальником. У цьому випадку постає необхідність у відстрочці платежу - комерційному кредиті. За кордоном такий кредит називають також товарним, торговим або внутрішнім кредитом, адже, на відміну від експортних кредитів, предметом яких є надання відстрочки платежу іноземним фірмам, мова йде про кредити всередині країни.

Головною метою страхування кредиту внутрішньої торгівлі є відновлення у встановлений термін більшої частини діючого капіталу, втраченого власником у випадку, коли клієнт, якому доставлені товари або надані послуги у кредит, не може оплатити їх через свою неплатоспроможність.

Страхування товарних кредитів відноситься до делькредерної групи кредитного страхування. Об'єктом страхування є, як правило, весь товарообіг підприємства протягом року. Страхова сума встановлюється в межах його вартості.

У світі страхування товарного кредиту як надійного засобу захисту власників капіталу від непередбачених безнадійних боргів та як засобу, що дозволяє уникнути цих утрат, зробивши раннє попередження, почало розвиватись у 50-их роках XX ст. Крім захисту та своєчасного інформування, страхування кредиту дозволяє підтримувати дисципліну, здійснювати постійний контроль над кредитом і поліпшувати режим обігу фінансових коштів, а також вивільняти великі фінансові ресурси для керівників.

Страхування експортного товарного кредиту відбувається в такий спосіб. Страхова організація укладає з клієнтом спеціальний страховий договір і видає йому з дотриманням викладених вище умов страховий поліс. Не існує типової форми страхового поліса, оскільки він диференційований залежно від форми кредиту й ряду інших умов: кредитоспроможності та комерційної репутації клієнта, терміну, на який надано кредит, наявності спеціального забезпечення, розмірів і характеру ризику.

Страхування споживчих кредитів

Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто на позавиробничі потреби. Насамперед варто виділити страхування споживчого кредиту на придбання товарів тривалого використання. У даному випадку банк, надаючи кредит, вимагає страхування тих, хто одержує позичку. Часто під терміном "кредитне страхування" мають на увазі страхування на випадок смерті або втрати працездатності особою, яка оформила кредит. У випадку смерті застрахованого і непогашення основної суми і (або) відсотків, заборгованість покривається за рахунок страхової суми.

Договори страхування укладають за умови поступового зниження страхової суми слідом за поступовим погашенням розміру боргу. Це дає можливість встановлювати відносно невисокі тарифні ставки, що можуть бути незмінними протягом усього терміну страхування або зменшуватися разом із страховою сумою.

У більшості випадків страхування майна, життя, від нещасних випадків тощо є обов'язковою умовою при наданні кредиту фізичним особам та приватним фірмам. Страхування здійснюється за рахунок страхувальника шляхом списання страхових премій з його рахунка в даному банку. При цьому комерційний банк одержує від проведення подібного страхування додаткові прибутки у вигляді комісії.

На сьогоднішній день пропонується новий страховий продукт, який забезпечує страховий захист юридичних осіб, що реалізують товар на умовах споживчого кредиту. Таким чином, це – відновлення розстрочки, яка в радянські часи мала велику популярність серед покупців.

Кредит на придбання товару надається безпосередньо продавцем (магазином) без участі банку.

Максимальний термін розстрочки - 12 місяців, але не довше гарантійного терміну обслуговування товару. Програма зручна для покупців ще й тим, що вони самі визначають початковий внесок, проте не менш, як 30% вартості товару. Максимальна сума розстрочки 2000 грн., але не більше, як 50% обсягу заробітної плати покупця за період розстрочки. Заставою за даною технологією є товар, який купується, та інше майно, достатнє для погашення заборгованості перед продавцем.

Одержувачем кредиту може стати будь-який громадянин України, який подасть довідку з місця роботи про сукупний доход за останні 6 місяців, має в паспорті відмітку про реєстрацію (колишня "прописка"), а також має домашній телефон. Для гарантування виконання зобов'язань страховик здійснює перевірку поданих документів, аналіз платоспроможності покупця, а також забезпечує супровід та наступний моніторинг прийнятих на страхування ризиків.

Розрахунки здійснюються в такий спосіб. Аванс покупець вносить у день підписання договору в касу продавця готівкою або за допомогою кредитної картки. Потім щомісяця у визначений строк покупець здійснює виплати платежів у розмірі, обумовленому в договорі купівлі-продажу.

За надання розстрочки платежу продавець стягує з покупця, як правило, до 5% вартості товару. За банківською програмою за кредит треба сплатити до 15%. Отже, отримання споживчого кредиту за посередництва банківської установи дорожче для покупця, порівняно з кредитом, отриманим безпосередньо від продавця.