- •1. Поняття слідчих (розшукових) дій, підстави та вимоги до їх проведення.
- •2. Система та види слідчих (розшукових) дій.
- •4) З обов'язковою участю захисника;
- •3. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи
- •1. При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.
- •2. До початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі.
- •4. Фіксування кримінального провадження.
- •2) Описової частини, яка повинна містити відомості про:
- •3) Заключної частини, яка повинна містити відомості про:
- •3. Протокол складається з:
- •1) Вступної частини, яка повинна містити відомості про:
- •4. Процесуальний порядок проведення окремих слідчих (розшукових) дій.
- •4.1. Допит.
- •2. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.
- •4. У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.
- •5. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо - та/або відеозапис.
- •6. Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.
- •7. За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.
- •1. Допит малолітньої або неповнолітньої проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря.
- •2. Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.
- •4. Допит особи у дистанційному досудовому провадженні здійснюється згідно з правилами, передбаченими статтями 225-227 цього Кодексу.
- •7. Проведення дистанційного досудового розслідування за рішенням слідчого судді здійснюється згідно з положеннями цієї статті та частинами четвертою та п’ятою статті 336 цього Кодексу.
- •9. Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відео конференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.
- •10. Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відео конференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо було б упізнати.
- •5.2. Пред’явлення для впізнання.
- •3. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
- •5. При пред’явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з цим Кодексом вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.
- •8. При пред’явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.
- •3. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред’являється в одному екземплярі.
- •5.3. Обшук
- •3. Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.
- •8. Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.
- •5.4. Огляд
- •6) Огляд трупа.
- •1. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
- •2. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
- •4. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.
- •5.5. Огляд трупа
- •1. Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
- •2. Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
- •3. Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
- •4. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.
- •5.6. Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією
- •1. Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.
- •3. Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
- •4. У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
- •5. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
- •5.7. Слідчий експеримент.
- •3. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
- •6. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
- •5.8. Освідування особи.
- •5. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.
- •5.9. Проведення експертизи.
- •3. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.
- •1. Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого.
- •2. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.
- •3. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.
- •9. Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається особі, за клопотанням якої він був залучений.
- •5.10. Отримання зразків для експертизи.
- •2. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-166 цього Кодексу).
- •6. Поняття негласних слідчих (розшукових) дій, підстави та вимоги до їх проведення.
- •4. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
- •5. У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:
- •3. Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:
- •1) Вчинений злочин відповідної тяжкості;
- •1. Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці.
- •3. Крім відомостей, зазначених у статті 248 цього Кодексу, слідчий, прокурор повинен надати додаткові відомості, які дають підстави для продовження негласної слідчої (розшукової) дії.
- •5. Прокурор зобов’язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала необхідність.
- •2. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 248 цього Кодексу.
- •4) Початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;
- •5) Відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;
- •6) Обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;
- •7) Вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.
- •Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.
- •4. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
- •7. Види негласних слідчих (розшукових) дій.
- •1. Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома проводиться у виняткових випадках на підставі ухвали слідчого судді.
- •3. Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здійснювати огляд і виїмку цієї кореспонденції.
- •4. Кореспонденцією, передбаченою цією статтею, є листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші матеріальні носії передання інформації між особами.
- •5. Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим.
- •3. У разі відсутності речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції адресату.
- •5. Керівники та працівники установ зв’язку зобов’язані сприяти проведенню негласної слідчої (розшукової) дії і не розголошувати факт її проведення чи отриману інформацію.
- •2. Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.
- •2. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу.
- •2. Спостереження за особою згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу.
- •3. Спостереження за особою до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статті 250 цього Кодексу.
- •5. Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.
- •3. У постанові, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зазначається:
- •1) Обґрунтування меж спеціального завдання;
- •2) Використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.
- •4. Повторне отримання зразків здійснюється відкрито згідно з правилами цього Кодексу, якщо втрачається необхідність зберігати таємницю щодо факту дослідження попередніх зразків, отриманих негласно.
8. При пред’явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.
При пред'явленні особи для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити для участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами та інших спеціалістів. Якщо у слідчій дії бере участь неповнолітній, то обов'язково запрошуються його законний представник, педагог, психолог або у разі необхідності - лікар.
Психолог може залучатися до участі у слідчій дії не тільки у випадках, коли в ній бере якщо в ній приймає участь неповнолітній. Він може надати психологічну допомогу потерпілому чи свідку, які знаходяться у стані сильного душевного хвилювання після вчиненого злочину, спостерігання відповідної події тощо.
Процесуальний порядок залучення вказаних осіб передбачений статтями 44, 71, 491 КПК.
9. За правилами цієї статті може здійснюватися пред’явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання
Пред'явлення для впізнання може бути проведене за динамічними (функціональними) ознаками: особливостями голосу, мови (у тому числі і за фонограмою), ходи. Таке впізнання проводиться за правилами коментованої статті. Особливостями є те, що впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання. Для об'єктивного і законного провадження слідчої дії в такому порядку необхідна участь не менше чотирьох понятих, оскільки впізнаючий і той, кого впізнають, повинні перебувати поза візуальним контактом, але у присутності понятих.
Пред’явлення речей для впізнання (ст.229 КПК).
Відповідно до Цивільного Кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179).
Таким чином, для впізнання можуть пред'являтися рухомі речі, які легко переміщувати в просторі і що можуть бути доставлені до місця проведення досудового розслідування (картини, автомобілі, знаряддя злочину, частини предметів тощо) і нерухомі (земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов'язано, жилі будинки, насадження, підприємства, як майнові комплекси, повітряні і морські судна внутрішнього плавання тощо).
Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом (ст. 180 ЦК), отже пред'явлення для впізнання тварин здійснюється також за правилами цієї статті.
Процесуальний порядок пред'явлення речей для впізнання схожий із процесуальним порядком пред'явлення для впізнання осіб.
Особа, якій пред’являється річ для впізнання, називається впізнаючий (або той, хто впізнає). Впізнаючими можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані.
Пред'явлення для впізнання речі проводиться без винесення про це спеціальної постанови. Пред'явлення речі для впізнання як слідчу дію необхідно відрізняти від пред'явлення матеріальних об'єктів, які є речовими доказами, під час проведення інших слідчих дій, наприклад, пред'явлення знаряддя вчиненого злочину підозрюваному в ході допиту.
1. Перед тим, як пред’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.
Обов'язковою умовою проведення цієї слідчої дії є попереднє опитування слідчим, прокурором або захисником впізнаючого про те, чи може особа впізнати річ та про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила. За результатами опитування складається протокол з дотриманням вимог статей 104, 231 КПК.
Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, що повинна бути пред'явлена для впізнання. Така вимога закону пояснюється урахуванням властивостей людської психіки, оскільки краще запам'ятовується і відтворюється той образ, що сприйнятий пізніше. Неприпустимо також надавати впізнаючому будь-які відомості про прикмети речі, яка буде пред'являтися для впізнання.
При пред'явленні речі для впізнання участь понятих є обов'язковою. Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії. Але і в цьому випадку поняті можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 КПК).
При пред'явленні речей для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити до участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами.
2. Річ, що підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
Починаючи проведення даної слідчої дії, слідчий чи прокурор повинні роз'яснити права і обов'язки особам, що беруть у ній участь, а також процесуальний порядок її проведення.
Підібрані для впізнання речі розкладаються на рівній поверхні в добре освітленому місці. До кожної речі, що пред'являється, прикріплюється бирка з порядковим номером, або номер кладеться біля кожної речі. У протоколі пред'явлення для впізнання фіксується, під яким номером пред'являється річ для впізнання.
Порядок розміщення речей узгоджується з понятими. Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з іншими однорідними речами одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді у кількості не менше трьох. Під однорідністю речей, що пред'являються, слід розуміти схожість марки, розміру, моделі, форми, кольору, ступеня зношеності, конструктивних особливостей і та ін. Доцільно річ для впізнання пред'являти серед інших речей у кількості від трьох до п'яті. Це обумовлюється тим, що надмірне збільшення кількості об'єктів, що пред'являються, розсіює увагу впізнаючого і тому може знизити ефективність слідчої дії.
При розслідуванні злочинів проти власності, злочинів у сфері господарської діяльності та ін., іноді виникає необхідність впізнання речі, що визначена не індивідуальними, тобто тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її, а родовими ознаками. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою (сировина, продукція сільськогосподарського виробництва, партії продуктів харчування, будівельні матеріали тощо). Якщо предмети матеріального світу не мають ніяких індивідуальних ознак, що дозволяють судити про їх приналежність, немає необхідності пред'являти їх для впізнання. Для їх ідентифікації доцільно призначити експертизу.
Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, пояснивши, за якими ознаками вона її впізнала. Слідчий, прокурор повинні дозволити впізнаючому, перш ніж вказати на певну річ, підійти до неї, взяти в руки та уважно оглянути. Не можна підганяти особу. Впізнаючий повинен не тільки вказати на річ, яку він впізнав, а й вголос назвати її номер.
Результатом пред'явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання конкретної речі), встановлення схожості або невпізнання.
