3. У разі відсутності речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції адресату.

4. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. У протоколі обов’язково зазначається, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що має бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято копії чи отримано зразки, а також про проведення інших дій, передбачених частиною другою цієї статті.

Залежно від рішення, прийнятого внаслідок проведення цієї негласної слідчої дії, у протоколі може бути зазначено, з яких відправлень знято копії чи отримано зразки, або ж нанесено на їх вкладення спеціальні позначки, обладнано технічними засобами з метою контролю за їх рухом; повністю або частково замінено предмети і речовини, що є вкладеннями цих поштових відправлень, та інші дії слід­чого, що виконувались ним під час коментованої слідчої дії.

5. Керівники та працівники установ зв’язку зобов’язані сприяти проведенню негласної слідчої (розшукової) дії і не розголошувати факт її проведення чи отриману інформацію.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст.263 КПК)

1. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікації зобов'язані за власні кошти встановлювати на своїх мережах технічні засоби, необ­хідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, за­безпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повнова­жень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголо­шення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Оператори телекомунікації зобов'язані також здійснювати захист зазначених технічних засобів від несанкці­онованого доступу. Вказані положення законодавства створюють правову основу для технічного забезпечення проведення негласної слідчої (розшукової) дії зі зняття ін­формації з транспортних телекомунікаційних мереж. Оператори телекомунікації впроваджують у станційне обладнання спеціальні програмно-апаратні комплекси, що забезпечують передачу інформації на технічне обладнання, встановлене в спеціальних підрозділах уповноважених законом органів.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є різновидом втручан­ня у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації для обміну інформацією. Оскільки проведення вказаної негласної слідчої дії пов'язане із обмеженням прав особи, гарантованих статтями 30, 31, 32 Кон­ституції України, вона здійснюється за ухвалою слідчого судді та у випадках, якщо іншим шляхом отримати інформацію з метою розслідування злочину неможливо.

Стаття 1 Закону України «Про телекомунікації» вказує, що транспортна телекомунікаційна мережа — мережа, що забезпечує передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду між підключеними до неї теле­комунікаційними мережами доступу. Зняття інформації з транспортних телекомуні­каційних мереж полягає у застосуванні технічного обладнання, яке дає змогу прослуховувати, фіксувати та відтворювати інформацію, що передавалася технічними засобами телекомунікації.

Зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж забезпечує контроль, конспіративне перехоплення та фіксацію з використанням технічних засобів теле­фонних розмов, що передаються засобами стаціонарного та рухомого (мобільного зв'язку), а також інших даних, що передаються каналом зв'язку, що контролюється (факс, модемний зв'язок).

Під зняттям інформації з транспортних телекомунікаційних мереж розуміється спостереження, відбір та фіксація змісту інформації уповноваженими оперативними підрозділами із використанням у встановленому законодавством порядку відповідних технічних засобів, а також одержання, перетворення і фіксація різних видів сигналів, що передаються каналами зв'язку.

2. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

Такими ознаками можуть бути:

• номер абонента в телефонній мережі загального користування у форматі код країни - код зони або оператора - номер абонента в мережі;

• міжнародний ідентифікаційний номер мобільного терміналу (ІМЕІ);

• міжнародний ідентифікаційний номер мобільного абонента (ІМ8І).

3. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж полягає у проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв’язку.

Чинний Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», надаючи право оператив­ним підрозділам проводити заходи зі зняття інформації з каналів зв'язку, не містить норм, що розкривають сутність проваджуваних ними дій. Окремі положення норм вказаного Закону тлумачить постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 28.03.08 р. «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмежен­ня окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства». У пункті 3 вказа­ної постанови зазначається, що зняття інформації з каналів зв'язку полягає у застосу­ванні технічного обладнання, яке дає змогу прослуховувати, фіксувати та відтворю­вати інформацію, що передавалася цим каналом зв'язку. Така інформація може вклю­чати дані як про взаємне з'єднання телекомунікаційних мереж, так і щодо змісту інфор­мації, яка була передана каналом зв'язку. Іншими словами, відповідно до наданого роз'яснення отримання уповноваженими оперативними підрозділами інформації про з'єднання абонентів телекомунікації навіть без розкриття змісту повідомлень, згідно із змістом чинного Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» може здійснюватись лише за рішенням суду.

У кримінальному провадженні отримання інформації про з'єднання абонентів телекомунікації без розкриття змісту повідомлень проводиться як негласна слідча (розшукова) дія зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Про­ведення негласної слідчої (розшукової) дії зі зняття інформації з транспортних теле­комунікаційних мереж може забезпечуватись спеціально уповноваженими підрозді­лами МВС та СБ України, а також безпосередньо підприємствами (установами), що надають послуги зв'язку, що в установленому законом порядку з метою вирішення завдань кримінального провадження зобов'язані надавати органам досудового роз­слідування відомості про з'єднання абонентів телекомунікаційних каналів та мереж без розкриття змісту повідомлень.

Негласна слідча (розшукова) дія зі зняття інформації з транспортних телекомуні­каційних мереж може проводитись також з метою конспіративної фіксації та відтво­ренні у формі, придатній для автоматизованої обробки засобами ЕОМ даних, що пе­редаються мережею Інтернет та іншими мережами передачі даних.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з метою контролю та фіксації інформації, що передається через Інтернет та іншими мережами передачі даних, може здійснюватись за ідентифікаційними ознаками аналогічними тим, за якими проводиться контроль за телефонними розмовами. Зняття інформації з каналів зв'язку може здійснюватись за такими ознаками:

• за адресою електронної пошти у форматі «ім'я поштової скриньки @домен. до­мен верхнього рівня» (наприклад, іп&@88и.§оу.иа);

• адресою в мережі передачі даних з комутацією пакетів, у тому числі ІР-адреса для мережі Інтернет у форматі ххх.ххх.ххх.ххх (наприклад, 010.011.012.130);

• апаратною адресою (МАС-адреса) пристрою, приєднаного до мережного серед­овища.

За результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж може бути зафіксована інформація, що вказує на ознаки кримінального правопорушення в діях підозрюваного, обвинуваченого, а також відомості про протиправну діяльність окремих осіб, що контактували із цими особами через канали телекомунікаційної мережі у проміжок проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Ці відомості у ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії фіксуються на матеріальних носіях у форматі, придатному для відтворення слідчим, прокурором або судом з метою про­ведення інших процесуальних дій (допитів, призначення експертиз тощо).

За результатами проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж складається протокол, у якому зазначаються: місце і час проведення цієї не­гласної слідчої (розшукової) дії, правові підстави здійснення, описуються отримані результати або розшифровуються окремі епізоди звукозапису розмов, що містять ін­формацію, яка має значення для кримінального провадження.

4. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ та органів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв’язку зобов’язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді.

Частина 1 ст. 9 Закону України «Про телекомунікації» вказує, що охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікації, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України. Враховуючи викладене, кримінальний процесу­альний закон покладає на керівників та працівників операторів телекомунікаційного зв'язку обов'язок сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних теле­комунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та змісту отриманої інформації, а також з метою забезпечення подальшого використання у кримінальному судочинстві, зберігати отриману інфор­мацію в незмінному вигляді.

Організація та проведення негласних слідчих (розшукових) дій зі зняття інформа­ції з транспортних телекомунікаційних мереж здійснюється у порядку, визначеному статтями 246, 248, 250 КК. Розглядаючи клопотання щодо проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, слідчий суддя виносить ухвалу про надання дозволу на знят­тя інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що використовуються у при­ватному спілкуванні окремих осіб, або відмовляє в цьому. У випадках надання до­зволу в ухвалі вказується строк проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, який не може перевищувати два місяці. У передбачених кримінальним процесуальним законом випадках строки провадження цієї негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути продовжені. Дозволяється продовжити ці строки за наявності відповідних підстав та у порядку, визначеному ст. 249 КПК. За результатами проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, в якому вказуються дата складення, посада, прізвище та ініціали особи, що веде кримінальне провадження, номер кримі­нального провадження згідно з ЄРДР, номер ухвали (постанови) а також дата при­йняття та найменування суду, яким видано дозвіл на здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та строки здійснення. Окрім того, у про­токолі зазначається найменування підрозділу, працівники якого залучалися до здій­снення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, дані про особу, стосовно якої здійснювалася негласна слідча (розшукова) дія, її результати, відомості про матеріальні носії інформації (матеріали аудіо - чи відеозапису, фото - і кінозйомки, магнітні накопичувачі тощо) та місце їх зберігання.

Протоколи щодо проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо - або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і резуль­тати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування (ч. 1 ст. 256 КПК).

До проведення огляду і прослуховування фонограм, перегляду відеоматеріалів, отриманих від оперативного підрозділу (ч. 4 ст. 263 КПК), слідчий повинен підготу­вати технічні засоби, за допомогою яких буде здійснюватись відтворення фонограми. Технічні характеристики апаратури, на якій відбуватиметься відтворення записів, повинні збігатися з основними параметрами звука записуючої техніки. Після прове­дення підготовчих дій учасники огляду (слідчий, спеціаліст) розпочинають прослуховування фонограми (фонограм), за результатами огляду і прослуховування з до­триманням вимог КПК складається протокол. Якщо за результатами огляду і прослуховування фонограми отримано відомості, які можуть бути використані у криміналь­ному провадженні, то в змісті протоколу розшифровується та частина звукозапису, яка містить інформацію, що може мати доказове значення.

Зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст.264)

1. Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

Частина 1 цієї статті забезпечує нормативно-правову регламентацію втручання у приватне спілкування шляхом зняття інформації з електронних інформа­ційних систем. Сутність даної негласної слідчої (розшукової) дії полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що міс­тяться в електронній інформаційній системі або її частин, без відома власника, воло­дільця або утримувача системи. Зазначена негласна слідча (розшукова) дія проводить­ся, у разі якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

Стаття 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 5 липня 1994 р. визначає, що під електронною інформаційною системою розумі­ється організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інфор­мації з використанням технічних і програмних засобів. Власником інформації у тако­му випадку слід вважати фізичну або юридичну особу, якій належить право власнос­ті на інформацію (Закон України від 31.05.2005 р. «Про внесення змін до Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах»). Крім того, у коментованій статті використовується таке поняття, як власник електронної інформаційної системи, під яким слід розуміти фізичну або юридичну особу, якій належить право власності на електронну інформаційну систему. Володілець - фізична або юридична особа, яка має право на законних підставах фактично використовувати річ відповідно до її призна­чення. Утримувач - фізична чи юридична особа, яка постійно або тимчасово володіє, застосовує та несе відповідальність за використання предмета утримання.

Підставами для проведення зняття інформації з електронних інформаційних сис­тем є відомості, що в електронній інформаційній системі або її частині є інформація, що має значення для досудового розслідування.

Частина 1 коментованої статті також визначає, що відомості можуть міститися як в електронній інформаційній системі, так і в її (частинах). Частинами електронної інформаційної системи, як правило, можуть бути: база даних, система управління базою даних, клієнтське програмне забезпечення тощо

Проведення негласної слідчої (розшукової) дії, регламентованої цією статтею КПК, забезпечується зняттям інформації, що оброблялася, зберігається або зберігалася на персональному комп'ютері, або декількох персональних комп'ютерах, об'єднаних у ло­кальну мережу, або ж зовнішніх накопичувачах інформації, що приєднувалися до елек­тронних інформаційних систем. Проведення цієї слідчої дії відбувається негласно, у порядку, встановленому статтями 246, 248, 250 КПК. Слідчий суддя може дати дозвіл на проведення відповідних дій щодо зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частин у випадках, якщо ПЕОМ, декілька ПЕОМ, об'єднаних у локальну мережу, зовнішні накопичувачі електронної інформації належать, належали або ж ви­користовувались підозрюваним, обвинуваченим у вчиненні злочину, за наявності об­ґрунтованих підстав уважати, що на них зберігалася або оброблялася інформація, яка має значення для розкриття та розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину, щодо якого у встановленому законом порядку ведеться кримінальне провадження.

Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин може здій­снюватися як шляхом безпосереднього фізичного доступу до них фахівцями уповно­важених підрозділів правоохоронних органів, так і шляхом програмного проникнення. Негласне зняття інформації із засобів електронно-обчислювальної техніки полягає у застосуванні засобів спеціальної техніки із великими ресурсами оперативної та дов­гочасної пам'яті, яка забезпечує повне копіювання інформації із жорсткого диску (дисків) та інших електронних носіїв інформації підозрюваного, обвинуваченого, що можуть містити інформацію, яка має значення у кримінальному провадженні. Програмне проникнення до електронних інформаційних систем (їх частин) здійснюється шляхом застосування спеціальних програмних продуктів, які забезпечують копіюван­ня інформації, що обробляється на ПЕОМ підозрюваного, обвинуваченого, на відда­лений комп'ютер, що перебувають у користуванні уповноваженого органу, що про­водить цю негласну слідчу (розшукову) дію.

2. Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, КПК не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Уповноваженими органами в процесі збору і фіксації інформації, що має значення для кримінального провадження, може проводитись цілеспрямований пошук серед комп'ютерних систем та мереж відкритої інформації, у тому числі всес­вітньої мережі Інтернет, з метою виявлення необхідних у справі відомостей. Серед ве­ликих масивів інформації, що локалізуються в соціальних мережах Інтернету, може бути отримана інформація щодо окремих осіб, які підозрюються в підготовці та вчиненні злочинів, їх зв'язків, та багато інших відомостей, що можуть сприяти вирішенню завдань досудового розслідування. Оскільки ця інформація є загальнодоступною, дозволу слід­чого судді на її пошук та фіксацію кримінальний процесуальний закон не потребує, через те, що не відбувається обмеження приватності спілкування окремих осіб.

3. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування

Такими ідентифікаційними ознаками можуть бути: найменування електронної інформаційної системи, фізична адреса розташування її файлових сер­верів та робочих станцій або електронна адреса в мережі Інтернет, її власник, володі­лець або утримувач та спосіб, яким обмежений доступ до неї.

Відповідно у клопотанні до суду, що вноситься слідчим, прокурором, повинні бути вказані серійні номери ПЕОМ, зовнішніх накопичувачів інформації, з яких відбува­тиметься зняття інформації із використанням засобів спеціальної техніки та спеціаль­ного програмного забезпечення, що забезпечують безпосереднє фізичне або програм­не проникнення до інформаційної системи або її частини тощо.

Отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на зняття інформації з електронної інфор­маційної системи, слідчий може письмово, у порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК доручати оперативному підрозділу проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

За результатами проникнення до електронної інформаційної системи складається протокол із дотриманням вимог статті 104-107, 252 та 265 КПК, до якого долучають­ся додатки у вигляді носіїв інформації, отриманої за результатами проведення цієї негласної слідчої дії.

Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК)

1. Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:

1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;

2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

4) виявлення осіб, які розшукуються;

5) встановлення технічних засобів аудіо -, відео контролю особи.

Організація та проведення негласних слідчих (розшукових) дій, регламентованих цією статтею КПК, пов'язана із обмеженням задекларованих статтями 30, 32 Консти­туції України прав людини на недоторканність житла та іншого володіння особи, та­ємницю особистого та сімейного життя. Проникнення до житла, іншого володіння особи, публічно недоступних місць здійснюється з метою розкриття та розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо в інший спосіб отримати інформацію неможливо.

КПК у ч. 2 ст. 223 на законодавчому рівні закріплює легальне визначення понять «житло» та «інше володіння особи». Під житлом особи розуміється будь-яке примі­щення, яке перебуває у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасо­вого проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого примі­щення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміють транспортний засіб, земельну ділянку, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, перебувають у володінні особи.

У зазначеній статті КПК також встановлюється обмеження у ході провадження негласних слідчих (розшукових) дій доступу органам досудового розслідування до публічно недоступних місць, що забезпечує не лише реалізацію права особи на недо­торканність житла та іншого володіння, але й можливість самостійно визначати тери­торію, порушення меж якої є обмеженням її права на усамітнення або конфіденційність спілкування.

Частина 1 цієї статті визначає цілі, з метою досягнення яких у кримінальному провадженні може бути здійснено обстеження публічно недоступних місць, житла та іншого володіння особи. За змістом цієї статті закону таке проникнення здійснюється негласно, тобто приховано від осіб, що є їх власниками, користувачами або розпорядниками цих об'єктів, а також їх близького оточення. З метою організа­ційно-технічного забезпечення цієї негласної слідчої (розшукової) дії до участі в її проведенні можуть залучатися спеціалісти.

Негласне проникнення до житла, іншого володіння, публічно недоступних місць полягає у системі дій, спрямованих на негласний огляд та обстеження вказаних об'єктів, і передусім здійснюється з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяж­кого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування.

Виявлені в ході негласного проникнення предмети, документи не вилучаються. У межах проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії сліди вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину можуть фіксуватися шляхом фото -, відео зйомки, ви­готовлення відтисків, відбитків, зліпків тощо. Надалі матеріальні носії цієї інформації виступають додатками до протоколу про проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

У випадку наявності хоча б однієї із перелічених у ч. 1 цієї статті підстав, коли іншим шляхом отримати ці відомості неможливо або іншим чином не можна здійсни­ти дії з виготовлення копій чи зразків речей, документів або інших матеріальних об'єктів, виявити осіб, які розшукуються, або встановити технічні засоби аудіо -, відео контролю особи в публічно недоступному місці, житлі чи іншому володінні особи, прокурор або слідчий вносить клопотання, узгоджене з прокурором, до слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи. Це клопотання повинно бути винесене відповідно до вимог ч. 2 ст. 248 КПК; до клопотання додається витяг з ЄРДР щодо кримінального прова­дження, у рамках якого подається клопотання.