4. У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Як вже було зазначено, дача показань не є обов'язком підозрюваного. Його до­пит може відбутися тільки в тому випадку, коли він погодився або особисто виявив бажання давати показання. Отже, у випадку, коли підозрюваний відмовився відповіда­ти на запитання, давати показання, особа, яка проводить допит, зобов'язана його зу­пинити одразу після отримання такої заяви. Така імперативна норма передбачена за­конодавцем з метою запобігання можливого тиску на підозрюваного, примушування його до давання показань. Показання, отримані слідчим внаслідок катування, жорсто­кого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, визнаються судом такими, що істотно порушують права і основоположні свободи людини, є недопустимими, не можуть бути викорис­тані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може посилатися суд при ухва­ленні судового рішення (ч. 2 ст. 86, п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК).

Факт відмови підозрюваного відповідати на запитання чи давати показання пови­нен бути зафіксований у протоколі допиту з указівкою мотивів, якщо підозрюваний їх повідомив.

Слід також зазначити, що підозрюваний може відмовитися від відповіді не на всі, а на конкретні запитання. У цьому випадку слідчий повинен скласти протокол відпо­відно до вимог закону та позначити, на які саме запитання підозрюваний відмовився відповідати.

5. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо - та/або відеозапис.

Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час допиту приймає особа, яка проводить слідчу дію. За клопотанням учасників допиту застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим.

Якщо допит фіксується за допомогою технічних засобів (аудіо - та/або відеозапис), текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому (ч. 2 ст. 104 КПК). У такому разі протокол слідчої дії складається, в ньому позначається вступна частина, як це перед­бачено ч. 3 ст. 104 КПК, але в описовій частині необхідно зазначити, що показання осіб зафіксовані на носії інформації, який додається до протоколу. Причому у матері­алах кримінального провадження повинні зберігатися оригінальні примірники тех­нічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберіга­ються окремо (ч. 3 ст. 107 КПК).

Процесуальний порядок та умови використання технічних засобів фіксування кримінального провадження (фотозйомка, аудіо - та/або відеозапис), порядок підго­товки протоколу допиту та додатків до нього передбачені статтями 104-107 КПК.

6. Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

Закон визначає випадки можливого використання особами під час допиту влас­них документів та письмових нотаток. Цей перелік є вичерпним. Вони використову­ються, якщо показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які складно зберегти в пам'яті (наприклад, назви нормативно-правових актів, конкрет­ні дати певних подій, прізвища осіб, їх адреси, телефони тощо).

Документи, які можуть бути оголошені під час проведення допиту, повинні на­лежати допитуваному та стосуватися обставин, які підлягають доказуванню у кримі­нальному провадженні.

Ці нотатки та документи можуть бути оглянуті слідчим, та якщо це необхідно і, якщо вони не містять ознак речових доказів, приєднані до справи. Законом дозволяється також копіювання оригіналів цих документів та приєднання їх до справи (ч. 7 ст. 99 КПК).