3. Крім відомостей, зазначених у статті 248 цього Кодексу, слідчий, прокурор повинен надати додаткові відомості, які дають підстави для продовження негласної слідчої (розшукової) дії.

4. Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені статтею 219 цього Кодексу. У разі якщо така негласна слідча (розшукова) дія проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду, та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.

Згідно з вимогами ч. 4 цієї статті загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК, та відповідно до п. 3 ч. 2 цієї статті тривати понад 12 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У випадках коли негласна слідча (розшукова) дія, що здійснюється з дозволу суд­ді, проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, тобто понад 12 місяців, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідаль­ності.

5. Прокурор зобов’язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала необхідність.

Прокурор у ході процесуального керівництва до­судовим розслідуванням зобов'язаний здійснювати нагляд за законністю проваджен­ня гласних і негласних слідчих (розшукових) дій. Основною метою проведення не­гласних слідчих (розшукових) дій є отримання інформації про злочин та осіб, що його вчинили, за умови, що в інший спосіб отримати інформацію неможливо. Якщо вна­слідок проведення будь-яких слідчих дій у кримінальному провадженні отримано необхідну кількість фактичних даних, що можуть становити основу для доказування у досудовому розслідуванні та суді, або ж потреба у проведенні негласної слідчої (розшукової) дії відпала через інші об'єктивні обставини (наприклад, смерть підозрю­ваного, обвинуваченого або виїзд на постійне місце проживання за кордон), прокурор зобов'язаний прийняти рішення про припинення проведення негласної слідчої (роз­шукової) дії. Якщо негласна слідча (розшукова) дія проводилася за ухвалою слідчого судді, прокурор повідомляє його у письмовій формі про прийняте рішення. Рішення прокурора про припинення проведення негласної слідчої (розшукової) дії оформлю­ється постановою.

Проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді (ст.250 КПК)

1. У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Норми цієї статті закону встановлюють винятки із порядку організації негласних слідчих (розшукових) дій, які за загальним правилом проводяться з дозволу слідчого судді. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 246 КПК за рішенням слідчого судді під час до­судового розслідування злочинів проводяться такі слідчі (розшукові) дії:

- Аудіо, відео контроль особи (ст. 260);

- Накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261);

- Огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262);

- Зняття інформації з транспортних телекомунікацій­них мереж (ст. 263);

- Зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264);

- Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267);

- Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268);

- Спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269);

- Аудіо, відео контроль місця (ст. 270);

- Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274).

Виняток із наведеного переліку становить ч. 2 ст. 264 КПК, яка вказує, що не по­требує дозволу слідчого судді зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утриму­вачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. За рішенням слід­чого судді відповідно до ч. 8 ст. 271 КПК відбувається контроль за вчиненням зло­чину, за умови, що його проведення пов'язане з обмеженням конституційних прав особи. Наприклад, за змістом цієї норми на проведення контрольованої поставки предметів, товарів, речовин через засоби поштового зв'язку необхідне отримання до­зволу слідчого судді, оскільки обмежуватиметься право особи на таємницю кореспон­денції, задеклароване ст. 31 Конституції України.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій, закріплених статтями 260 КПК (аудіо -, відео контроль особи), 261 КПК (накладення арешту на кореспонденцію), 262 КПК (огляд і виїмка кореспонденції), 263 КПК (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), 264 КПК (зняття інформації з електронних інформаційних систем), 267 КПК (обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого воло­діння особи), 269 КПК (спостереження за особою, річчю або місцем), 270 КПК (аудіо -, відео контроль місця), 271 КПК (контроль за вчиненням злочину), 274 КПК (негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження) здійснюються у кри­мінальному провадження щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Частина 1 ст. 11 КК, передбачає що злочином є суспільно небезпечне винне ді­яння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, відповідальність за яке перед­бачена нормами Особливої частини КК України. За статтею 12 КК залежно від ступе­ня тяжкості злочини поділяються на окремі види: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. У частинах 4 і 5 ст. 12 КК вказується відповідно, що тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років; особливо тяжким зло­чином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі. З урахуванням по­ложень ч. 6 ст. 12 КК ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одно­часно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин. Отже, відповідно до санкції статті, згідно з якою злочин може бути віднесений до категорії тяжких або особливо тяжких, проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами досудового розслідування може здійснюватися з метою запобігання та припинення кримінальних правопорушень, відповідальність за які встановлена роз­ділами:

Злочини проти основ національної безпеки (розділ I);

Злочини проти життя та здоров'я (розділ II);

Злочини проти власності (розділ VI);

Злочини у сфері господарської діяльності (розділ VII), а саме ст. 201 (Контрабанда) та ст. 209 (Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом);

Злочини проти громадської безпеки (розділ IX);

Зло­чини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та пре­курсорів та інші злочини проти здоров'я населення (розділ XIII);

Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (розділ XIV);

Злочини проти авторитету органів державної вла­ди, місцевого самоврядування та об'єднань громадян (розділ XV);

Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг (розділ XVII) Особливої частини КК України

Відповідно змісту ч. 1 ст. 250 КПК проведення негласних слідчих (розшукових) дій до постановлення ухвали слідчого судді здійснюється у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей і запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину. Як виняткові та невідкладні випадки слід розглядати настання таких обставин, за яких відвернути загрозу життю людей або ж попередити, запобігти вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину із дотриманням загально­го порядку організації провадження негласних слідчих (розшукових) дій неможливо. Якщо така інформація отримана не у конкретному кримінальному провадженні, слід­чий, прокурор у порядку, встановленому ст. 214 КПК, вносять такі відомості до ЄРДР, після чого може розпочатися проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Відповід­но до змісту ч. 3 ст. 214 КПК до внесення відомостей до ЄРДР може бути проведений лише невідкладний огляд місця події. Після завершення огляду відомості про кримі­нальне правопорушення негайно вносяться до ЄРДР.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виняткових невідкладних ви­падках здійснюється за спрощеною процедурою, на підставі постанови слідчого, погодженої з прокурором, або постанови прокурора. Прокурор зобов'язаний невід­кладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з клопотан­ням до слідчого судді. Невідкладність слід розуміти як «терміновість», «негайність», тобто дії прокурора повинні вкладатися в розумні часові межі, з урахуванням положень ст. 28 КПК «Розумні строки».