Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_do_pitan_na_ekzamen.docx
Скачиваний:
21
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
711 Кб
Скачать
☆

50. Вугриця кишкова. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis) збудник стронгілоїдозу.

Географічне поширення: повсюдне, переважає в країнах з жарким вологим кліматом.

Морфологія. Статевозріла особина безбарвна, напівпрозора, самка довжиною 2-3 мм, самець - 0,7 мм. Передній кінець тіла рівномірно звужений, задній - загострений.

Яйця прозорі, овальні, розміром 50 х 30 мкм. Всередині знаходиться зріла личинка, що вивільняється відразу після відкладання яйця. Рабдитоподібні личинки довжиною 0,2-0,25 мм, мають стравохід із двома розширеннями.

Філярієподібні личинки довжиною близько 0,55 мм, містять стравохід циліндричної форми і розщеплений хвостовий кінець.

Геогельмінт. Паразитує тільки в людини. Особливість життєвого циклу – чергування вільноживучого і паразитичного поколінь. Патогенна дія: виражений токсично-алергіч­ний вплив; механічне ушкодження тканин у період міграції личинок; ураження слизової оболонки тон­кої кишки, що призводить до приєднання вторинної інфекції.

Клініка. У гострій стадії хвороби (період міграції личинок) характерні підвищена температура, алергіч­на висипка, кашель, задуха, біль у грудній клітці.

У кишковій стадії характерні слабкість, схуднен­ня, біль у животі, можливі домішки слизу і крові у калі.

При аутосуперінвазії повторна міграція личинок призводить до загострення захворювання і прояву ознак гострої стадії хвороби.

У хворих зі зниженим імунітетом можливий роз­виток генералізованої форми хвороби. Генералізований стронгілоїдоз відноситься до ВІЛ-асоційованих захворювань.

Локалізація: тонка кишка.

Інвазійна стадія: філярієподібні личинки.

Діагностика. Клінічна: алергічні прояви в поєднанні з ураженням шлунково-кишкового тракту, тривалий перебіг хвороби з періодичними загостреннями. Лабораторна: виявлення личинок (лярвоскопія) у фекаліях або дуоденальному вмісті

Профілактика. Та ж, що і при анкілостомозі.

51. Трихінела. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Трихінела (Trichinella spiralis) - збудник трихінельозу

Географічне поширення: переважає у країнах північної півкулі (країни Європи, в Росії, США),

Морфологія. Статевозріла особина має поперечно посмуговану кутикулу. Довжина самки 3-4 мм, самця 1,4-1,6 мм. Передня половина тіла самки звужена. У ротовій капсулі розміщений стилет. Самки живородящі, з непарним статевим апаратом.

Цей паразит - біогельмінт.

Особливість життєвого циклу: одна і та сама особина послідовно стає остаточним і проміжним хазяїном.

Локалізація: статевозрілі особини - тонка кишка, личинки - скелетна мускулатура.

Інвазійна стадія - личинка.

Патогенна дія: виражена алергічна реакція організму в період міграції личинок; травмуюча дія личинок у період міграції; інтоксикація продуктами життєдіяльності паразита.

Діагностика. Клінічна: епідеміологічний анамнез (вживання в їжу свинини або м'яса диких тварин, які не пройшли санітарно-ветеринарного контролю), поєднання лихоманки, болі в м'язах, висипки і набряку обличчя.

Лабораторна: серологічні реакції, які обов'язково проводять повторно, з огляду на динаміку наростання титру антитіл; лярвоскопія (виявлення личинок) у біоптаті м'язів хворого.

Профілактика. Особиста: не вживати свинину, що не пройшла санітарно-ветеринарного контролю. Термічна обробка трихінельозного м'яса неефективна, тому що личинки зберігають життєздатність завдяки щільним звапненим капсулам.

Громадська: санітарно-ветеринарний контроль

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]