- •1. Форми життя: клітинна та неклітинна.
- •2.Основні властивості життя.
- •3. Структурні рівні організації життя. Значення уявлень про ці рівні для медицини.
- •4. Клітина як елементарна структурно-функціональна одиниця живого.
- •5.Клітинні мембрани, принцип конпартментації.
- •6.Організація потоків речовин і енергії в клітинах.
- •7.Життєвий цикл клітин, його можливі напрямки і періодизація.
- •8. Зміни клітин та їх структур під час мітотичного циклу.
- •10. Життя клітин поза організмом. Клонування клітин.
- •11. Значення методу культури тканин для біології і медицини.
- •9.Ріст клітин,фактори росту.
- •12. Розмноження— універсальна властивість живого. Можливості клонування організмів.
- •13. Гаметогенез. Особливості сперматогенезу та овогенезу.
- •14. . Мейоз. Характерні особливості і відмінності від мітозу.
- •15. Статеві клітини людини, цитогенетична характеристика та якісні відмінності від соматичних клітин.
- •16.Запліднення.Партеногенез
- •17.Онтогенез та його періодизація.
- •18. Ембріональний період розвитку, його етапи.
- •19.Детермінація та взаємодія бластомерів.
- •20.Механізм росту та морфогенезу
- •21. Ембріональна індукція.
- •22.Генетичний контроль індивідуального розвитку. Диференціювання клітин, зародкових листків, тканин.
- •23.Особливості пренатального розвитку людини, критичні періоди.
- •24.Тератогенні фактори середовища
- •25. Природжені вади розвитку, їх класифікація: спадкові, екзогенні, мультифакторіальні, ембріопатія, фетопатія, первинні, вторинні, філогенетично обумовлені, нефілогенетичні.
- •26.Постембріональний період онтогенезу, його періодизація.
- •27,28. Нейрогуморальна регуляція процесів росту і розвитку. Співвідношення процесів росту та диференціювання у постнатальному періоді.
- •29.Системні механізми гомеостазу у людини на рівні організму
- •30.Особливості постнатального періоду розвитку людини як біосоціальної істоти
- •31.Сучасні теорії старіння
- •32.Тривалість життя та проблеми довголіття.
- •33.Клінічна і біологічна смерть
- •34.Регенерація та її види.
- •35. Особливості регенеративних процесів у людини. Значення регенерації для системи гомеостазу.
- •36. Типова та атипова регенерація. Пухлинний ріст.
- •37. Можливості регулювання процесів регенерації.
- •40. Сучасна теорія біологічної еволюції як синтез дарвінізму і популяційної генетики.
- •41. Біологічний вид, реальність і динамічність його існування, критерії. Генофонд (алелофонд) виду.
- •42. Структура виду. Популяції — головні складові одиниці виду.
- •43. Характеристики популяції: морфологічні, екологічні, генетичні. Генофонд (алелофонд) популяції.
- •45. Поняття про мікроеволюцію. Популяція— елементарна одиниця еволюції.
- •46. Природний добір як головний рушійний фактор еволюції, його форми
- •47. Популяції людей. Популяційна структура людства. Великі й малі популяції (деми, ізоляти).
- •48. Проблема генетичного обтяження й вплив мутагенних навантажень (радіаційних, хімічних) на популяції людей, медико-біологічні напрямки.
- •49. Походження людини. Формування людини розумної — закономірний етап еволюції органічного світу.
- •50. Етапи антропогенезу.
- •51. Місце виду Homo sapiens у системі тваринного світу.
- •52. Походження людських рас як відображення адаптаційних закономірностей походження людини.
- •53. Середовище як екологічне поняття. Види середовищ: атмосфера, гідросфера, літосфера, середовище організму.
- •54. Фактори середовища: абіотичні, біотичні, антропічні (антропогенні).
- •55. Види екосистем: природні та штучні.
- •56. Біогеоценоз як природно-екологічна система, структура і функції біогеоценозу.
- •57. Штучні екосистеми. Формування антропоценозів: натурценозів, агроценозів, урбаноценозів, техноценозів.
- •58. Екологія людини як теоретична основа розробки заходів з охорони природи та здоров’я населення, раціонального природовикористання. Медична екологія.
- •61. Адаптивні екотипи людей, їх характеристика: арктичний, тропічний, зони помірного клімату, пустель, високогірний.
- •62. Екологічний стан в Україні.
- •63. Адаптація людей до екстримальних умов (Арктики, пустелі, космосу та ін.). Поняття про стрес.
- •64. Структура і функції біосфери.
- •65. Головні положення вчення в.І.Вернадського про організацію біосфери. Жива речовина, її характеристика.
- •Основні положення вчення в. І. Вернадського про біосферу
- •66. Кругообіг речовин і енергії в біосфер
- •67. Ноосфера. Космопланетарна сутність людини.
- •68. Біополя. Біологічні ритми, їх медичне значення
- •69.Антропогенний тиск на атмосферу
- •70.Захист біосфери
- •2.Хромосомні та геномні рівні організації спадкового матеріалу
- •3.Хроматин:структурна організація
- •4.Аутосоми та гетерохромосоми
- •5.Каріотип людини
- •6.Організація потоку біологічної інформації в клітині
- •7. Днк, роль у зберіганні і перенесенні інформації, хімічна будова, просторова організація, видова специфічність.
- •8. Рнк, роль у зберіганні і перенесенні інформації, хімічна будова, просторова організація, видова специфічність.
- •10. Генетичний код, його основні принципи і властивості.
- •11.Будова гена
- •12. Гени структурні, регуляторні, синтезу т-рнк, р-рнк.
- •14.Мобільні генетичні елементи
- •15.Молекулярні механізми реалізації генетичної інформації
- •16.Трансляція,процесінг,сплайсинг
- •18.Молекулярно-генетичне підтримування гомеостазу клітинного середовища
- •19. Генна інженерія та біотехнологія.
- •20.Соматичні мутації як порушення мітозу
- •21.Механізми,що призводять до генетичної різноманітності гамет
- •22.Генеративні мутації
- •23. Генотип людини як цілісна система генів організму
- •24. Фенотип людини як сукупність видових та індивідуальних ознак і властивостей організму.
- •25. Моногенне успадкування. Моногенні хвороби.
- •26. Взаємодія алельних генів.
- •27. Менделюючі ознаки людини. Множинний алелізм.
- •28. Взаємодія неалельних генів.
- •30. Явище плейотропії.
- •31. Експресивність та пенетрантність генів.
- •32. Зчеплене успадкування генів. Http://subject.Com.Ua/biology/medical/75.Html
- •33. Хромосомна теорія спадковості.
- •34,48,67. Пренатальна діагностика спадкової патології.
- •35. Сучасний стан досліджень генома людини.
- •36. Генетичні карти хромосом людини.
- •37. Гени аутосом, статевих хромосом.
- •38. Ознаки зчеплені зі статтю, залежні від статі та обмежені статтю. Гемізиготність.
- •39. Генетика статі. Механізми генетичного визначення статі
- •40. Дози генів. Ефект положення генів.
- •41. Генетика груп крові еритроцитарних антигенних систем, значення для медицини
- •42. Поняття про імуногенетику та фармакогенетику.
- •43. Нехромосомна спадковість.
- •Генеалогічний метод вивчення спадковості людини
- •Близнюковий метод
- •Біохімічні методи
- •45. Методи вивчення спадковості людини: цитогенетичні, молекулярно-генетичні (днк-аналіз). Генетичні маркери. Молекулярно-генетичні методи
- •Цитогенетичний метод, його значення
- •Генетичні маркери
- •46. Методи вивчення спадковості людини: дерматогліфіка, популяційно-статистичні, гібридизації соматичних клітин. Метод гібридизації соматичних клітин
- •Метод дерматогліфіки
- •47. Мінливість у людини як властивість життя й генетичне явище. Форми мінливості.
- •48. Пренатальна діагностика спадкової патології. Дивитися питання 34
- •49. Фенотипна мінливість. Норма реакції.
- •Норма реакції
- •Фенокопії
- •51. Генотипова мінливість, її форми.
- •52. Комбінативна мінливість, її значення для фенотипової різноманітності в популяціях людей. Явище гетерозису у людини.
- •53. Класифікація мутацій: генні, геномні, хромосомні аберації.
- •55. Спонтанні та індуковані мутації.
- •56. Мутагенні фактори: фізичні, хімічні, біологічні.
- •57. Генетичний моніторинг. Засоби зниження ризику виникнення мутацій.
- •58. Класифікація спадкових хвороб людини, принципи їх діагностики.
- •Хвороба Дауна
- •Синдром Патау
- •Синдром "котячого крику" (5р”)
- •Синдром Клайнфельтера
- •Хвороба Шерешевського – Тернера
- •Мікроцитогенетичні синдроми
- •60. Генні (молекулярні) хвороби: ферментопатії.
- •Порушення метаболізму амінокислот. Алькаптонурія
- •Гістпидинемія
- •Фенілкетонурія (фку)
- •Цистинурія
- •Порушення обміну вуглеводів. Галактоземія
- •Фруктоземія
- •Хвороба Німанна - Піка
- •Хвороба Тея - Сакса
- •Спадкові хвороби обміну мінеральних речовин. Хвороба Вільсона - Коновалова
- •Хвороби обміну вітамінів
- •Хвороби обміну гормонів
- •62. Генні хвороби внаслідок первинної плейотропії.
- •63. Генетична гетерогенність спадкових хвороб. Генокопії.
- •64. Хвороби зі спадковою схильністю. Поняття про мультифакторіальні хвороби.
- •65. Медико-генетичні аспекти сім’ї. 66. Медико-генетичне консультування.
- •67. Пренатальна діагностика спадкової патології. Дивитися питання 34
- •68. Скринінг-програми новонароджених для виявлення спадкових порушень обміну речовин.
- •69. Перспективи генотерапії.
- •70. Генетичне обтяження в популяціях.
- •1. Явище паразитизму, його поширення в природі. Паразитарна система та її складові. Пояснити на конкретних прикладах.
- •1. Залежно від кількості ймовірних хазяїнів:
- •2. Залежно від терміну паразитування:
- •3. Залежно від місця локалізації:
- •3. Морфофізіологічна адаптація паразитів. Пояснити на конкретних прикладах.
- •4. Вплив паразитів на хазяїна. Пояснити на конкретних прикладах.
- •5. Поняття про інтенсивність та екстенсивність інвазій. Пояснити на конкретних прикладах.
- •6. Патогенність і вірулентність паразитів. Пояснити на конкретних прикладах
- •7. Вплив хазяїна на паразита. Пояснити на конкретних прикладах.
- •8. Шляхи розселення і проникнення паразитів в організм хазяїна. Пояснити на конкретних прикладах.
- •10. Життєві цикли паразитів. Пояснити на конкретних прикладах.
- •11. Остаточні, проміжні, додаткові, резервуарні, облігатні, факультативні хазяїни паразитів. Пояснити на конкретних прикладах.
- •12. Специфічні і механічні переносники збудників захворювань. Пояснити на конкретних прикладах.
- •13. Аутоінвазії та реінвазії. Пояснити на конкретних прикладах.
- •14. Організм як середовище проживання паразитів. Пояснити на конкретних прикладах.
- •15. Паразитоценологія. Людина як основний компонент симбіозу. Пояснити на конкретних прикладах.
- •16. Трансмісійні та природноосередкові захворювання. Пояснити на конкретних прикладах.
- •17. Природний осередок (вогнище) та його головні елементи: збудник захворювання, резервуар збудника (живитель), переносник збудника. Пояснити на конкретних прикладах.
- •18. Види природних осередків, синантропні осередки. Антропонози й зоонози. Пояснити на конкретних прикладах.
- •19. Поняття про облігатно- й факультативно-трансмісійні хвороби. Пояснити на конкретних прикладах.
- •21. Біологічні принципи боротьби з тринсмісійними і природноосередковими захворюваннями. Пояснити на конкретних прикладах.
- •23. Міграційна активність людей і паразитарні хвороби. Пояснити на конкретних прикладах.
- •24. Видатні вчені-паразитологи. Пояснити на конкретних прикладах.
- •25. Підцарство Protozoa: характеристика, класифікація, медичне значення.
- •26. Дизентерійна амеба. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •28. Збудники шкірного та вісцерального лейшманіозу. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •30. Лямблія. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •27. Збудники сонної хвороби (трипаносомозу). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика
- •29. Трихомонади урогенітальна та кишкова. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •32. Збудники малярії людини. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •31. Токсоплазма. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •33. Балантидій. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •34. Біологічні особливості життєвих циклів гельмінтів. Геогельмінти, біогельмінти, контактні гельмінти. Пояснити на конкретних прикладах.
- •35. Сисун печінковий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •37. Сисун ланцетоподібний. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •36. Сисун котячий (сибірський). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •39. Сисун легеневий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •38. Клонорх китайський. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •40. Шистосоми. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •41. Ціп’як неозброєний (бичачий). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •42. Ціп’як озброєний (свинячий). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •43. Ціп’як карликовий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •44. Ехінокок і альвеокок.. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •45. Стьожак широкий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •46. Аскарида людська. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •48. Гострик. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •49. Анкілостома і некатор. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •50. Вугриця кишкова. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •51. Трихінела. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •52. Ришта. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •53. Філярії. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика
- •54. Личинки аскарид тварин як збудники захворювань людини. Пояснити на конкретних прикладах.
- •55. Класифікація членистоногих, медичне значення. Пояснити на конкретних прикладах.
- •58. Іксодові кліщі. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика.
- •59. Аргасові кліщі. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика
- •57. Свербун коростяний. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •60. Воші. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика.
- •61. Блохи. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика.
- •62. Клопи. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика.
- •63. Таргани. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, медичне значення, профілактика.
- •64. Комарі. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, медичне значення, профілактика.
- •66. Москіти. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, медичне значення, профілактика. Гнус та його компоненти.
- •67. Отруйні тварини. Пояснити на конкретних прикладах. Отруйні тварини
- •Кишковопорожнинні
- •Голкошкірі
- •Членистоногі
- •Хордові
- •Земноводні
- •Плазуни
- •68. Отруйні рослини, гриби. Пояснити на конкретних прикладах.
- •Аконіт (борець дібровний, каракольский, джунгарський)
- •Болиголов (болиголов плямистий, плямистий омег)
- •Віх отруйний (цикута, віх, ферула джунгарська)
- •Поганка бліда
- •Поганка біла
- •69. Молюски як проміжні хазяїни гельмінтів. Пояснити на конкретних прикладах
- •70. П’явка медична. Поширення, морфофункціональні особливості, застосування в медицині.
53. Класифікація мутацій: генні, геномні, хромосомні аберації.
Мутації можна об'єднати в групи - класифікувати за характером прояву, за місцем або рівнем їх виникнення.
Мутації за характером прояву - бувають домінантними і рецесивними. Більшість з них рецесивні і не проявляються у гетерозигот. Як правило, мутації шкідливі, бо порушують чітко збалансовану систему біохімічних перетворень. Домінантні мутації проявляються зразу у гомо- і гетерозиготного організму, здебільшого такі особини нежиттєздатні і гинуть на ранніх стадіях онтогенезу.
Мутації часто знижують життєстійкість або плодючість. Мутації, які різко впливають на життєздатність, частково або повністю зупиняють розвиток, називаються напівлетальними, а несумісні з життям - летальними. У людини до таких мутацій належить рецесивний ген гемофілії.
Мутації за місцем виникнення. Мутації, що виникають у соматичних тканинах, отримали назву соматичних мутацій. Соматичні клітини складають популяцію, утворену при безстатевому розмноженні (поділ клітин). Соматичні мутації обумовлюють генотипну різноманітність тканин, часто не передаються по спадковості і обмежені тим індивідуумом, у якому вони виникли. Соматичні мутації виникають у диплоїдних клітинах, тому проявляються тільки за домінантними генами або за рецесивними, але в гомозиготному стані. Чим раніше в ембріогенезі людини виникла мутація, тим більша ділянка соматичних клітин відхиляється від норми. І навпаки, чим пізніше в процесі розвитку організм зазнає мутаційного впливу, тим менша та ділянка тканини, яка утворюється із мутаційної клітини. Наприклад, забарвлення райдужної оболонки ока - білий або карий сегменти на блакитній райдужці - зумовлені соматичною мутацією. Вважають, що наслідком соматичних мутацій є ракове переродження. Злоякісний ріст викликається канцерогенами, серед яких найбільш негативні - проникаюча радіація й активні хімічні сполуки (речовини).
І хоча соматичні мутації не успадковуються, вони знижують репродуктивні можливості організму, в якому виникли.
Мутації, що виникають в гаметах або в клітинах, з яких вони утворюються, отримали назву генеративних, або термінальних мутацій. Чим раніше в статевих клітинах виникає мутація, тим більшою буде частка статевих клітин, які нестимуть нову мутацію. Верхня межа частки клітин, які будуть містити індуковану або спонтанну мутацію, складає 50 відсотків.
Існує думка, що найбільша кількість мутацій у статевих клітинах виникає в овоцитах. Оскільки сперматогонії зазнають постійного поділу, то серед них може відбуватися відбір проти мутацій, які зумовлюють шкідливий ефект, і частота мутацій знижується до часу статевої зрілості. Жінка, навпаки, народжується майже з усіма мутантними змінами, в лінії статевих клітин немає паралельного мітотичного відбору. Овоцити не тільки не зазнають мітозу, вони залишаються малоактивними впродовж десятиліть, доки не стануть яйцеклітинами. За цей період овоцити старіють, стають непропорційно чутливими до спонтанної мутації.
На статеві клітини найбільший вплив спричиняють цезій-137, стронцій-90 і вуглець-14.
Генеративні мутації при статевому розмноженні передаються наступним поколінням. Домінантні мутації з'являються вже в першому поколінні, а рецесивні - тільки в другому і наступних поколіннях, з переходом у гомозиготний стан.
Мутації за характером зміни спадкового матеріалу:
1. Зміни, зумовлені заміною одного або декількох нуклеотидів у межах одного гена, називають генними, або точковими мутаціями. Вони обумовлюють зміни як у будові білків, так і функційної активності білкової молекули.
2. Зміни структури хромосом називають хромосомними мутаціями або абераціями. Такі мутації можуть виникнути в результаті втрати частини хромосоми (делеція), подвоєння частини хромосоми (дуплікація), відриву і повороту частини хромосомі на 180° (інверсія). Якщо зміна торкається життєво важливих ділянок гена, то така мутація призведе до смерті. Так, втрата невеличкої ділянки 21-ї хромосоми у людини викликає тяжке захворювання крові - гострий лейкоз. В окремих випадках відірвана ділянка хромосоми може приєднатися до негомологічної хромосоми (транслокація), що призведе до нової комбінації генів і зміни їх взаємодії.
3. Зміни каріотипу, кратні або некратні гаплоїдному числу хромосом називають геномними мутаціями. Внаслідок порушення розходження пари гомологічних хромосом під час мейозу в одній із утворених гамет міститься на одну хромосому менше, а в іншій на одну хромосому більше, ніж за нормального гаплоїдного набору. Злиття такої аномальної гамети з нормальною гаплоїдною гаметою при заплідненні призводить до утворення зиготи з меншою або більшою кількістю хромосом порівняно з диплоїдним набором, характерним для цього виду.
Соматичні мутації - це зміни спадкового характеру в соматичних клітинах, які виникають на різних етапах розвитку особини. Вони часто не передаються по спадковості, а залишаються, доки живе організм, що зазнав мутаційного впливу.
Геномні, хромосомні і генні аберації в соматичних клітинах є наслідком дії мутагенних чинників. У людини це етіологічні фактори спадкових хвороб. Захворювання, зумовлені геномними (зміна числа хромосом) і хромосомними (зміна структури хромосом) мутаціями, називаються хромосомними хворобами. Зміна числа хромосом визначається подвоєнням або зменшенням всього набору хромосом. Це призводить до поліплоїдії або гаплоїдії (відповідно). Лишні або видалення однієї або декількох хромосом призводить до гетероплоїдії або анеуплоїдії. Зміна структури хромосом - це перебудови або аберації. При цьому порушується збалансованість набору генів і нормальний розвиток організму. Як наслідок хромосомного дисбалансу відбувається внутрішньоутробна загибель ембріона або плоду, виникають уроджені вади розвитку. Чим більша кількість хромосомного матеріалу зазнала мутаційного ефекту, тим раніше захворювання з'явиться в онтогенезі і тим вагоміші будуть порушення фізичного і психічного розвитку особини. Характерна риса хромосомного дисбалансу - множинність вад розвитку різних органів і систем.
Хромосомні хвороби складають близько 0,5-1 % всіх спадкових хвороб людини.
Генні, або точкові мутації - це результат молекулярних змін на рівні ДНК. У людини вони викликають генні хвороби. У людини описані наступні види генних мутацій, які призводять до розвитку спадкових хвороб: нісенс, нонсенс, зміщення рамки зчитування, делеції, вставки (інсерції), порушення сплайсингу, збільшення числа (експансії) тринуклеотидних повторів. Мутації ділянок, що транскрибуються (які визначають амінокислотну послідовність у молекулі білка, що синтезується), призводять до синтезу аномального продукту. Мутації ділянок, що транскрибуються, можуть призвести до зменшення швидкості синтезу білка.
Фенотипно генні мутації виявляються на молекулярному, клітинному, тканинному і органному рівнях. Число генних хвороб складає близько 3500-4500.
Генні мутації поділяють на односайтові і багатосайтові. Односайтові - це такі, які торкаються змін одного сайту, багатосайтові - охоплюють декілька сайтів генного локусу.
Розрізняють генні мутації прямі й обернені. Прямі мутації - це мутації, які інактивують гени дикого типу і зумовлюють появу мутантного типу. Обернені мутації, або зворотні, - зміни до висхідної форми від мутантної.
Більшість генів стійкі до мутацій, але окремі гени зазнають мутацій досить часто.
Соматичні мутації зумовлюють генотипну різноманітність тканин однієї особини і здебільшого не передаються по спадковості при статевому розмноженні. При безстатевому розмноженні, якщо організм розвивається з однієї клітини або групи клітин, в яких виникла мутація, - такі зміни можуть передаватися нащадкам. Соматичні мутації використовують у організмів, які розмножуються вегетативно. Соматичні мутації складають основу селекції культурних рослин, зокрема цитрусових.
54. Мутаційна мінливість у людини та її фенотипові прояви. Мозаїцизм.
Якщо хромосомна або генна мутації розвиваються після першого мітотичного поділу зиготи, то пошкодження зазнає тільки частина соматичних клітин і індивід буде мозаїчним за даним геном. Таке явище отримало назву мозаїцизм. В одних клітинах буде функціонувати нормальний алель, в інших - мутантний, або патологічний. При цьому, на відміну від летальності, при ураженні всіх клітин, у мозаїчному стані не обов'язково порушується життєдіяльність організму, виникає функціональний мозаїцизм. Якщо мутація домінантна, вона проявиться у відповідних клітинах і призведе до тяжкого захворювання. Якщо мутація в клітинах на ранніх стадіях розвитку зародка рецесивна, то її ефект проявиться тільки у гомозигот. Частота виникнення мозаїчних форм невисока. Соматичний мозаїцизм доведено при 30 генних хворобах (синдром Олпарта, синдром Марфана, туберозний склероз тощо). Соматичний мозаїцизм виявляють при злоякісних новоутвореннях. Явище мозаїцизму може спостерігатися при хромосомній анеуплоїдії - 47, XX (+13) /46, XX або 47, ХY (+13) / 46, ХY, тобто частина клітин у особини жіночої або чоловічої статі містить нормальний набір хромосом (46 XX або 46 XY), а в частини - явище трисомії (47, XX (+13) або 47, XY (+13)).
Іноді під час другого мейотичного поділу направляючі тільця не зникають, а зберігаються. Так виникає двоклітинне яйце, яке може бути запліднене X і Y-сперміями, і виникає рідкісний тип гермафродитизму - мозаїцизм гонад. У суб'єкта міститься оваріальна тканина поряд з тестикулярною, з мозаїцизмом XX і XY-клітин. Описані випадки мозаїцизму у пацієнтів з хворобою Дауна - 46, XY / 47, XY, +21 або 47 XX +21 / 46, XX.
Патологія може виникнути з трисомної зиготи внаслідок втрати однієї з 21 хромосоми в мітотичному поділі або з нормальної зиготи в результаті мітотичного нерозходження. Наявність у мозаїків клітин з нормальним каріотипом зумовлює кращий психічний розвиток, ніж у хворих при чистій трисомії 21. Сучасні молекулярно-генетичні методи дозволяють діагностувати мозаїцизм на клітинному та тканинному рівнях.
Методами аналізу генів людини (визначення групи зчеплення, локалізації гена, його структури, визначення мутації) визначено та ідентифіковано генетичну гетерогенність багатьох спадкових хвороб.
Генокопії. За умов виникнення генних мутацій у різних локусах клінічна картина генного спадкового захворювання формується внаслідок порушення різних патогенетичних ланок. При цьому фенотипні ефекти мутацій різних генів об'єднуються в одну групу, тобто до однієї групи входять різні генетичні захворювання (мутації у різних локусах). Такі випадки називають генокопіями.
