9.Ріст клітин,фактори росту.

Розглянемо приклад росту клітин у культурі. Коли на чашку з культуральним середовищем висівають фібробласти, вони прикріплюються до поверхні і починають ділитися. Цей процес продовжується до того часу, поки не утвориться суцільний шар товщиною в одну клітину. В той момент, коли вже не залишиться вільного місця, нормальні клітини перестають ділитися. Це явище отримало назву контактного гальмування.

Багатьом тваринним клітинам для того, щоб вижити і проліферувати, необхідні незначні кількості специфічних факторів росту, причому клітинам різного типу потрібні різні фактори чи їх сполучення. Факторами росту можуть бути білки або невеликі молекули типу пептидів чи стероїдів. Усі відомі на сьогодні поліпептидні фактори росту можуть бути класифіковані як декілька суперсімейств, які об'єднують речовини, близькі за первинною структурою:

1) суперсімейство інсуліноподібних факторів росту (інсулін, проінсулін, релаксин та ін.);

2) суперсімейство епідермальних факторів росту;

3) суперсімейство бомбезину (бомбезин, літорин, нейротензин);

4) суперсімейство факторів росту фібробластів (ФРФ);

5) суперсімейство трансформувальних факторів росту;

6) суперсімейство факторів росту тромбоцитів (ФРТ);

7) цитокіни.

Найчастіше під фактором росту розуміють поліпептиди, які, зв'язуючись із специфічними рецепторами в плазматичній мембрані клітини-мішені, здійснюють певну регуляторну дію.

Пухлинні клітини проявляють ряд властивостей, небезпечних для організму-господаря, такі, як здатність проростати в інші тканини та стимулювати ріст капілярів, що забезпечує проліферуючим пухлинним клітинам добре кровопостачання. Одна з властивостей пухлинних клітин - це аномальна реакція на сигнали, які контролюють поділ нормальних клітин. Пухлинні клітини діляться порівняно безконтрольно, що призводить до загибелі організму.

Іншою фундаментальною особливістю ракових клітин є те, що вони як популяція здатні до поділу необмежено довго. На противагу, майже всі нормальні клітини ссавців гинуть після певної кількості поділів.

10. Життя клітин поза організмом. Клонування клітин.

11. Значення методу культури тканин для біології і медицини.

Досліджуючи властивості нормальних та пухлинних клітин,вчені використовують метод клонування. Декілька десятиліть тому було встановлено,що соматичні клітини еукаріотів можна розмножувати у пробірці,тобто підтримувати у вигляді так званих клітинних культур. Розподіл хромосом при розмноженні клітин культури відбувається мітотичним шляхом. Клітинна лінія утворюється з 1 клітини(і,таким чином є клоном). У лабораторних умовах рослинні і тваринні клітини частіше за все проходять лише обмежену кількість поділів,а потім гинуть.Виняток становлять ракові клітини.Для клітин прокаріотів характерна гаплоїдність, для еукаріотів-диплоїдність.Це обмежує можливості генетичного аналізу,оскільки рецесивні алелі не виявляються у гетерозиготи. Клоном назив. групу генетично ідентичних індивідуумів,отриманих шляхом безстатевого розмноження або один від одного,або від деякого загального предка.Найпростішим прикладом такого клону може бути популяція бактерій,всі клітини якої утворилися внаслідок повторних поділів з однієї батьківської клітини. Всі бактерії у такому клоні успадковують гени цієї батьківської клітини. У зв’язку з експериментами по пересадженню клітинних ядер відкрилася можливість для клонування тварин чи людини. Метод клонування використовують також для ідентифікації генів. Створюють міжвидові гібридні клітини,в яких і визначають розташування генів.