Практичний навичок № 3 для лікарів-інтернів 1-го року навчання циклу "інтернатура”.

Провести спеціальне обстеження ЛОР-органів у хворого: передня риноскопія, середня риноскопія, задня риноскопія, фарингоскопія, непряма ларингоскопія, отоскопія.

Передня риноскопія

Дослідження входу в ніс. Припіднімають кінчик носа великим пальцем при закинутій назад голові. Повертаючи голову вправо та вліво роблять огляд на предмет наявності екземи припухлості, тріщин шкіри, піодермії, сікозу і т. д. В останніх випадках необхідно особливо обережно вводити носові інструменти, щоб не завдати досліджуваному болю. Там, де це необхідно, саму передню частину порожнини носа можна оглянути за допомогою самого маленького носоглоткового дзеркальця.

Огляд порожнини носа проводять при штучному освітленні за допомогою лобного рефлектора і носових дзеркал-розширювачів. Останні мають різноманітну форму.,,,. Джерело світла розташовують справа і трохи позаду від досліджуваного. Носовий розширювач тримають у лівій руці і обережно вводять у закритому стані присінок носа пацієнта. Поступово розкриваючи бранші, розширяють ніздрю і піднімають її доверху. Необхідно уникати натискування розширювачем на носову перегородку, так як це спричиняє біль і крім того, таким чином можна викликати кровотечу. Пучком променів від рефлектора освітлюють порожнину носа. Дослідження необхідно вести за певним планом, щоб не випустити із спостереження ні одного важливого моменту. Спочатку оглядають нижні відділи порожнини носа: дно порожнини носа, перегородку, нижній носовий хід і нижню носову раковину при злегка опущеній донизу голові хворого; далі пацієнт відкидає голову дещо назад і тоді оглядають середню носову раковину, середній носовий хід та іншу частину носової перегородки. Цей метод дослідження називається передньою риноскопією. Для передньої риноскопії у маленьких дітей замість звичайного носового розширювача можна користуватись вушною воронкою. Досить цінним допоміжним засобом є змазування слизової оболонки носа 10% лідокаїном або 3% дикаїном із адреналіном. Це різко скорочує об’єм носових раковин і порожнина носа стає більш доступною для огляду.

Для детального огляду середнього носового ходу застосовують середню риноскопію. Носове дзеркало з подовженими ї у після анестезії слизової оболонки вводиться у закритому вигляді в середній носовий хід під середню носову раковину; розтуляють стулки дзеркала і відтискують середню носову раковину до носової перегородки; тоді стає більш доступною для огляду і зондування півмісяцева щілина з отвором передніх додаткових пазух носа.

Для дослідження задніх відділів носа, огляд яких не завжди добре вдається, застосовують задню риноскопію. Попередньо необхідно дослідити ротову частину глотки.

ЗАДНЯ РИНОСКОПІЯ

Задня риноскопія проводиться наступним чином: шпателем, взятим у ліву руку відтискують передні дві третини язика донизу. При цьому пацієнта просять спокійно дихати носом і вводять попередньо підігріте маленьке гортанне дзеркальце, обернене дзеркальною поверхнею доверху. Необхідно намагатися не торкатися дзеральцем задньої стінки глотки, так як це викликає рвотний рефлекс і заважає огляду. При легких поворотах дзеркальця вдається послідовно оглянути всю носоглотку: хоани из задніми кінцями раковин, бокові сгінки глотки з слухових труб, купол і заднюю стінку носоглотки. Задняя риноскопія не завжди вдається, особливо у осіб із підвищеним глотковим рефлексом, а також в ранньому дитячому віці. У таких випадках застосовують анестезію задньої стінки глотки, а у дітей проводять пальцеве дослідження носоглотки.