Практичний навичок № 5 для лікарів-інтернів 1-го року навчання циклу "інтернатура”. Ольфактометрія

Запропоновано багато методів дослідження нюху, основаних на вимірюванні запахів - одориметрія і визначенні мінімальних концентрацій пахучих речовин. У практичній діяльності дослідження нюху проводять за допомогою чотирьох розчинів: 0,5% розчин оцтової кислоти - слабкий запах (І ступінь); 96% етиловий спирт - помірний запах (II ступінь); настойка валеріани - сильний запах (III ступінь); 2% водний розчин аміаку - надсильний запах тригемінальної дії (IV ступінь).

Дослідження починають з оцтової кислоти і залежно від результатів визначають ступінь зниження нюху. Методика дослідження така. Чотири пахучі речовини наливають в однакові флакони з притертими скляними пробками. Спочатку відкривають флакон, в якому рідина із слабким запахом, і підносять його до кожної половини носа окремо, закриваючи іншу половину притискання крила носа до носової перегородки. Пацієнта просять понюхати вміст флакона і відповісти, чи відчуває він запах, назвати його або описати. Через 20-30 сек. беруть флакон із сильнішим запахом і пропонують визначити, яка рідина міститься в ньому.

Дітям дошкільного віку пропонують пахучі речовини, які вони знають, наприклад, запах фруктів, лимона, кави, тютюнового диму, сиру, тощо. Дослідження проводять за допомогою ватних кульок або марлевих смужок, змочених ароматичною речовиною. Якісне дослідження нюху може виявити: нормальний нюх - нормосмію, знижений - гіпосмію, відсутність нюху - аносмію, спотворений нюх - паросмію, виникнення відчуття неприємних запахів - какосмію.

Розрізняють об’єктивну какосмію, коли хворий сприймає реально існуючий неприємний запах, наприклад, при гнійній синуїтах, а також суб’єктивну какосмію, наприклад, при пухлинах мозку, ольфакторному невриті.

Розлади нюху бувають кондуктивними і нейросенсорними. Під час кондуктивного порушення нюху настають розлади проведення пахучих частинок унаслідок механічних причин (збільшення раковин, викривлення носової перегородки тощо) або зменшення секреції залоз, що погіршує розчинення одорангів. Нейросенсорні порушення обумовлені сприйняттям

запахів клітинами нейроепітелію (ольфакторний неврит) або патологічними змінами і підкіркових чутливих центрах нюхового аналізатора.

Кількісне дослідження нюху виконують за допомогою ольфактометра з примусовим вдуванням пахучої речовини в носову порожнину. Існують різні моделі ольфактометрів, але за основу взято принцип, запропонований Єльзбергом-Леві у 1935.: активне уведення чи примусове вдування в носову порожнину пахучої суміші. Слід відзначити, що у дітей ольфактометрія практично не застосовується, тому описувати ольфактометри різної конструкції і саму методику їх використання недоцільно.

Література:

1. Болезни уха горла и носа. Атлас. // Под редакцией профессора В.Т. Пальчуна.-Москва.-Медицина.-1991 г. с. 16- 17.

2. Оториноларингологія // За ред. Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна,

2. Д. Драгомирецького. - К. Здоров’я. - 1999. -368 с.

1. Оториноларингология // Под ред. И.Б. Солдатова и В.Р. Гофмана. - С- Петербург. - Воєн.-мед. академия. - 2001. - С. 140-150.

2. Заріцький Л.А. // Хвороби вуха, носа, горла. Київ,- Вища школа,- 1974,-

2. 161 - 162.

1. В.Ф. Ундриц, К.Л. Хилов, Н.Н. Лозанов, В.К. Супрунов // Болезни уха, носа и горла.- Краткое руководство для врачей. - Медгиз, - 1960. с 238 - 268.

2. Отоларингологія і хірургія голови і шиї. За ред. проф. К.Дж. Лі (США) Пер. з англ. - К. - “Здоров’я”. - 1996. Т. 2, - с. 43 - 48.

3. Шустер М.А., Калина В.О. - Чумаков Ф.И. Неотложная помощь в отолариноглогии. - М. “Медицина”. - 1989. - С. 249 - 261.

4. И.Б.Солдатов “Руководство по оториноларингологии”. М.- Медицина. - 1997,-С. 348-355.

5. Оториноларингология // Под ред. И.Б. Солдатова и В.Р. Гофмана. - С- Петербург. - Воєн.-мед. академия. - 2001. - С. 140-150.

Склав доц. Лакиза С.О.

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ.П.Л.ШУПИКА

КАФЕДРА ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ.