- •1.Предмет, завдання, структура та методи вікової психології.
- •2.Методологічні проблеми вікової психології.
- •3.Поняття про розвиток, дозрівання і ріст.
- •4.Принципи, закономірності, критерії та фактори психічного розвитку.
- •1) Принцип сталої динамічної нерівноваги як джерело розвитку систем.
- •3) Принцип диференціації та інтеграції, який виступає в якості критерію розвитку структури психіки.
- •5.Поняття про вік. Основні підходи та критерії вікової періодизації (к. Бюлер, б. Заззо, п.П. Блонський, з. Фройд, л. Кольберг, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін та ін.).
- •6.Передумови виникнення дитячої психології як самостійної науки (і.Ф. Герберт, к.Д. Ушинський, у. Джеймс, г. Мюнстенберг, в. Прейєр та ін.).
- •7.Виникнення та розвиток вікової психології на початку XX століття (Ст. Холл, е. Мейман, д. Селі, в. Штерн, е. Клапаред, к. Бюлер, ш. Бюлер та ін.).
- •8. Біологічний підхід до розвитку (теорія рекапітуляції Ст. Холла, теорія дозрівання а. Гезелла, етологічна теорія к. Лоренца).
- •9. Психодинамічний підхід до розвитку (теорія психосексуального розвитку з. Фройда, психосоціальна теорія е. Еріксона).
- •11. Когнітивно-генетичний підхід до розвитку (теорія розвитку дитячого інтелекту ж. Піаже, теорія обробки інформації).
- •12. Контекстуальний підхід до розвитку (культурно-історична теорія л.С. Виготського, теорія екологічних систем у. Бронфенбреннера).
- •13.Теорія конвергенції в. Штерна.
- •15.Теорії розвитку у вітчизняній психології (с.Л. Рубінштейн, о.М. Леонтьєв, о.В. Запорожець, б.Г. Ананьєв, п.Я. Гальперін, а.В. Петровський, д.Б. Ельконін, г.С. Костюк та ін.).
- •18. Психологічна характеристика періоду новонародженості. Розвиток орієнтації в оточуючому світі (сенсорний та перцептивний розвиток) у немовлячому віці.
- •19. Когнітивний розвиток у немовлячому віці. Поняття про знаково-символічну функцію свідомості.
- •20. Криза першого року життя. Центральні психологічні новоутворення немовлячого періоду.
- •21. Особливості пізнавальної сфери в ранньому віці: сприймання, увага, пам’ять, мислення. Якісні і кількісні характеристики словникового запасу дітей раннього віку.
- •22)Становлення я-концепція у ранньому віці. Криза 3-х років: симптоми. Шляхи подолання.
- •23)Загальна характеристика психічного розвитку дошкільника.
- •24. Гра як провідна діяльність і основний рушій розвитку в дошкільному дитинстві.
- •25)Соціалізація та розвиток особистості у дошкільному віці. Ідентифікація та его-ідентичність.
- •26) Готовність дитини до навчання у школі: основні критерії. Криза семи років.
- •27.Навчання та когнітивний розвиток у молодшому шкільному віці. Причини та шляхи подолання шкільної неуспішності.
- •28.Розвиток емоційно-вольової та мотиваційної сфер у молодшого школяра.
- •29.Особливості психічного та особистісного розвитку в підлітковому віці. Моральний розвиток у підл.Віці.(л.Кольберг, л.І.Божович).
- •30.Теоретичні підходи до проблеми підліткової кризи (Ст. Холл, е. Шпрангер, в. Штерн, ш. Бюлер, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін).
- •32. Чинники психічного розвитку в ранній юності. Внутрішня позиція і формування життєвих планів.
- •33. Особистісне та професійне самовизначення в ранній юності. Етапи становлення професійного самовизначення.
- •34.Психосоціальний розвиток у період ранньої дорослості.
- •35.Професійна підготовка та вибір професійного шляху у ранньому дорослому віці.
- •36.Сім’я і батьківство. Гендерна рівність, прийняття гендерних ролей та стратегії сімейного виховання.
- •37 Середня дорослість: особливості емоційного та когнітивного розвитку
- •38.Причини та наслідки кризи середнього віку.
- •40.Особистісний та соціальний розвиток у похилому віці. Екзистенційна криза: шляхи подолання.
18. Психологічна характеристика періоду новонародженості. Розвиток орієнтації в оточуючому світі (сенсорний та перцептивний розвиток) у немовлячому віці.
Період новонародженості попри свою відносну нетривалість є особливо важливим у розвитку дитини, якій із першим подихом необхідно передусім пристосуватися до нових умов. А вже на третій тиждень життя вона починає реагувати на соціальні чинники.
У психологічній літературі є певні розбіжності щодо тривалості періоду новонародженості: одні дослідники обмежують його до 10 днів, інші - до 2 місяців. Очевидно, аргументованішою є думка, згідно з якою новонародженістю вважають період від народження до двох місяців, оскільки на другому місяці життя відбувається не тільки адаптація дитини до нових умов, а й проявляється перша форма людської поведінки - "комплекс пожвавлення", що є дуже важл. у псих. р-ку дитини.
Період новонародженості є проміжним між внутріутробним і позаутробним способом життя, коли дитина адаптується до зовнішнього фізичного світу. З відносно постійного середовища організму матері вона потрапляє у світ, де є звуки, запахи, кольори, рух та різні несподіванки. У цей час відбувається зміна функціонування всіх процесів організму: дихання, кровообігу, харчування. З'являючись на світ, дитина наділена лише елементарними механізмами для підтримання життя, у неї відсутні будь-які самостійні форми поведінки. їх вона набуває у процесі подальшого життя.
Дитина народжується із готовою до функціонування системою безумовних рефлексів (вроджених реакцій організму на певні впливи): смоктальний, захисний, орієнтувальний. Однак їх недостатньо для того, щоб забезпечити її активну взаємодію з оточенням. Основою розвитку новонародженого є безпосередній контакт (взаємодія) з матір'ю, у процесі якого починають вироблятися перші умовні рефлекси (набуті), зокрема положення тіла при годуванні.
Спостереження за новонародженим дали підстави для висновків, що першою формою людської активності є емоції дитини, виражені плачем, криком. Умовна емоційна реакція, якою є усмішка, з'являється на другому місяці життя при звучанні людського голосу або у зв'язку з появою у полі зору дитини знайомої людини. Усмішка новонародженого є зверненням до близької людини, впізнаванням її, радістю відкриття іншої людини. Вона супроводжується мімікою, жвавими рухами, гулінням, поверненням голівки до дорослого. Усе це становить цілий комплекс проявів радості, який називають комплексом пожвавлення. Комплекс пожвавлення - позитивна емоційно-дійова реакція новонародженого на появу дорослого, особливо на голос матері, її обличчя, дотики.
Поява комплексу пожвавлення у цей період є свідченням нормального психічного розвитку. Емоційна взаємодія дитини із дорослим це фундаментальний чинник розвитку її особистості та психічного здоров'я у дорослому віці. Психологи називають комплекс пожвавлення першою формою людської поведінки. Саме в період ново нар. дитина починає виокремлювати людське обличчя як соціальний об'єкт, на який спрямовує свою поведінку, виявляючи рухи, які реалізують цю спрямованість. Дитина звертається до дорослого всім своїм єством. Батьки стають центром світу, засобом розуміння його та інших людей. Дозрівання та розвиток дитини в період новонародженості залежать від того, наскільки дорослий уміє відповісти на її поведінку, заохочення до взаємодії.
Комплекс пожвавлення є початком психічного життя, свідченням того, що склалась сприятлива соціальна ситуація розвитку, яку Л. Виготський назвав ситуацією Ми, єдністю матері та дитини. Суть її полягає в тому, що вся активність дитини вплетена в життя і діяльність дорослого, який доглядає за нею. Новонароджений максимально потребує дорослого, але способами впливу на нього ще не володіє. В цьому і полягає головна суперечність цього періоду, що розв'язується шляхом забезпечення особливого виду діяльності - безпосереднього емоційного спілкування дорослого й дитини, початок якого закладений у комплексі пожвавлення. Новонароджений швидко вчиться розрізняти знайомі та незнайомі обличчя, стежити за рухами дорослого. Експерименти підтверджують вибіркову спрямованість дитини на різні зображення: якщо їй пропонують на вибір кілька зображень, то людське обличчя вона розглядає найдовше.Отже, специфіка психіки новонародженого полягає в орієнтації його індивідуальної організації на розвиток у соціальному оточенні. Поява комплексу пожвавлення є психологічним критерієм закінчення періоду новонародженості. Фізіологічним критерієм завершення цього періоду є поява зорового і слухового зосереджень, м-сть формування ум. рефлексів на зорові і слухові подразники.
