20. Криза першого року життя. Центральні психологічні новоутворення немовлячого періоду.

На 1-му році життя виникають суперечності між прагненням дитини до самостійності і її залежністю від дорослого (практичної допомоги, оцінки).

Криза першого року життя - криза, спричинена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим, яка проявляється у плаксивості, похмурості, інколи у порушенні сну.

Криза першого року знаменує перехід від періоду немовляти до раннього дитинства. Симптомами цієї кризи, і будь-якої іншої, є сплеск самостійності, поява афективних реакцій. Афективні реакції у дитини виникають, зазвичай, у тих випадках, коли дорослі не розуміють її бажань, її слів, її жестів і міміки, або ж розуміють, але не виконують те, чого хоче дитина. Оскільки до цього часу дитина активно повзає або навіть оволодіває ходьбою, то коло досяжних для неї предметів різко збільшується. Разом з тим не всі бажання дитини можна виконувати, оскільки вони можуть заподіяти шкоду самій дитині чи оточенню. Сильні афективні реакції виникають на заборони з боку дорослих і можуть виявлятися у крикові, падінні на підлогу тощо.

Наприкінці першого року життя дитина спинається на ніжки, починає ходити. Вона відокремлює себе від дорослого. Відбувається розпад -Ми, внаслідок якого вже не мама веде дитину, а вона веде маму, куди хоче. Ходьба є першим основним новоутворенням періоду немовляти, яке свідчить про подолання дитиною меж попередньої ситуації розвитку.

Наступним важливим новоутворенням цього віку є розвиток мовлення, яке має перехідний характер. Воно автономне, ситуативне, емоційно забарвлене, зрозуміле тільки близьким, специфічне за своєю структурою  і ще не зв'язне. Щоб зрозуміти таке мовлення, необхідно враховувати конкретну ситуацію, в якій перебуває дитина і якої воно безпосер. стосується. Мовлення є новою властивістю, показником того, що попередня соціальна ситуація розвитку дитини розпалася. Замість єдності батьків і немовляти, з'явилися двоє: дорослий і дитина.

21. Особливості пізнавальної сфери в ранньому віці: сприймання, увага, пам’ять, мислення. Якісні і кількісні характеристики словникового запасу дітей раннього віку.

Сприйняттю в ранньому віці належить головна роль серед всіх психічних процесів. Дитина не здатна до послідовного всебічному сприйняттю предмета, часто вона виділяє якийсь одну найбільш яскраву ознаку і, орієнтуючись на неї, дізнається про предмет. У міру освоєння предметних дій сприйняття стає більш точним і повним, поступово формується диференціальна чутливість, спрямована на тонке розрізнення градацій ознак однієї і тієї ж сенсорної модальності. У ранньому дитинстві відбувається інтенсивний розвиток зорового сприйняття За допомогою слухового сприйняття дитина вловлює поточні звукові події, знаходить джерело звуку, реагує на зміни в звуковому середовищі.

Увага як спрямованість і зосередженість свідомості на будь-яких об'єктах і явищах інтенсивно розвивається в ранньому дитинстві під впливом оволодіння дитиною ходьбою, предметними діями і мовою. Увага дитини раннього віку більшою мірою має мимовільні властивості, засновані на механізмах орієнтовно-дослідного поведінки і орієнтовного рефлексу. Становлення уваги на другому році життя пов'язана з виникненням фіксації - процесу довільної концентрації на чомусь одному. Ригідна концентрація уваги не дає дитині можливість здійснювати паралельну активність, причому необхідність відволікання від обраного заняття породжує у нього негативні емоції. На третьому році життя увагу виявляє властивість гнучкості, яке дозволяє дитині переключитися зі свого довільно обраного заняття на чиєсь звернення, а потім після короткого часового проміжку повернутися до свого заняття (стадія гнучкого одноканального уваги).

Характерною особливістю пам'яті дитини цього періоду є її мимовільний характер. Пам'ять дітей раннього віку пластична, матеріал запам'ятовується досить швидко і легко, проте безладно.

Мислення як процес опосередкованого і узагальненого відображення дійсності виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і дозволяє вийти за його рамки. Рішення задач в ранньому дитинстві здійснюється за допомогою практичних зовнішніх орієнтованих дій. Такий вид мислення називають наглядно-дієвим. Таким чином, в ранньому віці розумова діяльність виникає і функціонує в процесі оволодіння дитиною предметними діями. 

Раннє дитинство є сензитивним періодом для розвитку мови. Спочатку раннього віку дитина оперує так званої "автономної" промовою - своєрідної дитячої промовою, що значно відрізняється від дорослої мови. Слова не об'єднуються в речення, а переходять один в одного як вигуки, нагадують ряд безладних вигуків. Зазвичай протягом півроку автономна мова досить швидко трансформується і зникає. Слова "автономної" промови замінюються словами "дорослої" мови. Досить швидко зростає кількість розуміння дитиною слів - пасивний словник. До кінця 3-го року дитина знає 500-1500 слів.