30.Теоретичні підходи до проблеми підліткової кризи (Ст. Холл, е. Шпрангер, в. Штерн, ш. Бюлер, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін).

Зміст підліткового періоду позначається С. Холом як криза самосвідомості, подолавши яку людина набуває «почуття індивідуальності» (С. Холл назвав цей період «буря і натиск»).

Найбільш значною частиною концепції С. Холла, що зробила вплив на подальші дослідження, стало подання про проміжність, перехідності даного етапу розвитку. Саме з цим поданням пов'язані наступні змістовно негативні його характеристики, такі, як важковиховуваність, конфліктність, емоційна нестійкість і т. п., і ним же визначаються наступні труднощі виокремлення позитивного змісту розвитку індивіда в підлітковий період. Змістовно позитивні характеристики даного періоду розвитку типу «зростання самосвідомості» (Руссо) і «почуття індивідуальності» (Холл) були відкинуті через труднощі їх емпіричної інтерпретації, і досить довго зміст розвитку підлітка описувалося в термінах, узагальнених у понятті «криза розвитку», що підкреслює негативні аспекти цього віку.

Підлітковий період Е. Шпрангер розглядав всередині юнацького віку, межі якого він визначав 13-19 роками у дівчат і 14-22 роками у хлопців. Перша фаза цього віку - власне підліткова - обмежується Е. Шпрангером 14-17 роками. Ця фаза характеризується кризою, пов'язаних з прагненням до звільнення від дитячої залежності. Як головні новоутворень даного віку, який представляє, за Е. Шпрангеру, важливу стадію духовного розвитку, виступають відкриття Я, виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності. Процес цей іде від відкриття Я до практичного включенню в різні види життєдіяльності.

Теоретичні положення Е. Шпрангера були конкретизовані Ш. Бюлер. Вона виділяє в юнацькому періоді дві фази: негативну і позитивну. Підлітковий етап відноситься до негативної фази. Її характерні риси - тривожність, дратівливість, агресивність, безцільний бунт, прагнення до самостійності, не підкріплює відповідними фізичними і психічними можливостями. У дівчаток ця фаза починається, по Ш. Бюлер, в 11-13 років. У хлопчиків-в 14-16.

Е. Штерн розглядав підлітковий вік як один з етапів формування особистості.Е.Штерн описує його як проміжний між дитячою грою і серйозною відповідальною діяльністю дорослого і підбирає для нього нове поняття - «серйозна гра. Все, що робить підліток, ще не цілком серйозна справа, а тільки попередня проба. Прикладами серйозної гри можуть служити ігри любовного характеру (кокетство, флірт, мрійливе поклоніння); вибір професії і підготовка до неї; заняття спортом і участь в юнацьких організаціях. Серйозна гра особливо важлива для розвитку підлітка, оскільки в ній підліток вчиться «зменшувати свої цілі, загартовувати свої сили, встановлювати відношення до різних видів інтересів, які його цікавлять і в яких він повинен розібратися».

Е. Еріксон, виходячи з «завдань розвитку», виділяє в житті людини 8 стадій, підкреслюючи, що кожна стадія пов'язана з усіма іншими. Підлітковий вік припадає на 5-у стадію життєвого циклу, завданням якого є досягнення особистісного самовизначення (самототожності, ідентичності самому собі). Якщо дитина на попередніх стадіях досягла позитивних результатів розвитку, то завдання підліткової стадії буде вирішуватися ним в ситуації, не обтяженої несприятливими наслідками. Відповідно те, як буде вирішено завдання самовизначення підліткової стадії, позначиться на всьому подальшому життя індивіда.

Інтелектуальний аспект розвитку підлітка став предметом дослідження Ж. Піаже і його послідовників. За Піаже, цей вік характеризується тим, що у дитини дозріває здатність до формальних операціях без опори на конкретні властивості об'єкта, розвивається гипотетично-дедуктивна форма судження, що виявляється в схильності підлітків до теоретизування, до побудови гіпотез.

У підлітковому віці, підкреслював Л. С. Виготський, мають місце період руйнування і відмирання старих інтересів і період дозрівання нової біологічної основи, на якій згодом розвиваються нові інтереси.Головне в розвитку мислення - оволодіння підлітком процесом утворення понять, який веде до вищої форми інтелектуальної діяльності, нових способів поведінки. За словами Л. С. Виготського, функція утворення понять лежить в основі всіх інтелектуальних змін у цьому віці. Л. С. Виготський відзначав також ще два новоутворення віку - це розвиток рефлексії і на її основі самосвідомості. Розвиток рефлексії у підлітка, писав він, не обмежується тільки внутрішніми змінами самої особистості, у зв'язку з виникненням самосвідомості для підлітка стає можливим і незмірно більш глибоке і широке розуміння інших людей.

В-концепції Д. Б. Ельконіна підлітковий вік, як усякий новий період, пов'язаний з новоутвореннями, які виникають з провідної діяльності попереднього періоду. Навчальна діяльність справляє «поворот» від спрямованості на світ до спрямованості на самого себе . Як підкреслює Д. Б. Ельконін, самозміна виникає і починає усвідомлюватися спочатку психологічно в результаті розвитку навчальної діяльності і лише підкріплюється фізичними змінами. Це робить поворот до себе ще більш інтимним 31.Акцентуації характеру в підлітковому віці.

Негативні передумови та умови у розвитку підлітка спричинюють відхилення у становленні його особистості, зокрема у виникненні акцентуацій характеру, які дуже поширені у цьому віці. Акцентуаціями є індивідуальні риси особистості, які за сильної вираженості, несприятливих умов можуть набувати патологічного характеру, руйнувати цілісну її структуру.

Акцентуація характеру (лат. accentus — наголос) — надмірне вираження окремих рис характеру та їх поєднань, яке є крайнім варіантом норми і межує із психопатією.

Акцентуація характеру може проявлятися по-різному і різною мірою відповідати прийнятим у суспільстві моральним нормам. Якщо реальна поведінка підлітка перебуває у непримиренному конфлікті з цими нормами, а сам він проявляє несприйнятливість впливу дорослих, є всі підстави вважати його важковиховуваним. Однак не всі акцентуйовані підлітки є педагогічно занедбаними.Типології акцентуацій характеру ґрунтуються на клінічному (психіатричному) і психологічному підходах. Клінічний підхід передбачає гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, психастенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий типи акцентуацій характеру (типологія А. Личка); психологічний — гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, тривожно-педантичний, інтровертований, збудливий, демонстративний, нестійкий типи (типологія К. Леонгарда).

Гіпертимний тип. Основною ознакою осіб, які належать до цього типу, є постійно піднесений настрій, який лише зрідка змінюється спалахами агресії. Вона може бути викликана негативним впливом оточуючих, особливо намаганням різко придушити бажання і наміри підлітка, підкорити його своїй волі. Діти контактні, комунікабельні, жваво жестикулюють, ініціативні, часто прагнуть бути лідерами, у них яскраво виражені організаторські здібності, оптимістична налаштованість.В умовах жорсткої дисципліни, монотонної діяльності, вимушеної самотності вони можуть вступати у конфліктні стосунки.

Циклоїдний тип. Його особливістю є періодичне (від кількох тижнів до кількох місяців) коливання настрою і життєвого тонусу. У період піднесення настрою циклоїдним дітям властиві ознаки гіпертимного типу. Під час спаду настрою різко знижується контактність, підлітки стають мовчазними, песимістичними. Навіть незначні неприємності, спричинені зниженням працездатності, вони переживають дуже важко. На зауваження і докори дорослих можуть відреагувати роздратуванням, грубістю і гнівом, ще більше при цьому засмучуючись. Підлітки з такою акцентуацією характеру надто вразливі до кардинального руйнування життєвого стереотипу (зміни місця проживання і навчання, втрати друзів і близьких).

Лабільний тип.Х-ється мінливістю настрою, який передусім залежить від зовнішньої ситуації. Свідченням акцентуації лабільного типу є надто різка зміна настрою за незначного для цього приводу (непривітний погляд випадкового співрозмовника, ненавмисне сказане кимось неприємне слово, навіть звичайний жарт, комплімент). У таких підлітків спостерігається то абсолютно оптимістична, то вкрай песимістична налаштованість на майбутнє, свої перспективи.Від настрою залежать самопочуття, апетит, працездатність, бажання побути або на самоті, або в галасливій компанії. На тлі поганого настрою можливі конфлікти з однолітками та дорослими, короткочасні афективні спалахи, після згасання яких настає швидке каяття та пошук шляхів примирення.Хоч іноді лабільні підлітки виглядають легковажними, насправді вони здатні на глибоку і щиру прив'язаність до рідних, друзів, надзвичайно чутливі до доброти, підтримки.

Астено-невротичний тип. Ознаками цього типу є підвищена фізична та психічна втомлюваність, дратівливість, схильність до іпохондрії.Особливо втомлюється підліток під час розумової роботи. Саме ослабленість породжує підвищену збудливість, заважає орієнтуватись в ситуації. Афективні спалахи в поведінці спричинені наростанням роздратованості у моменти втоми. Однак, зірвавшись, астено-невротик швидко втрачає сили. В астено-невротиків, як правило, помітні добові цикли бадьорості та втоми.

Сенситивний тип. Особи, які належать до цього типу, надзвичайно вразливі, боязливі, у них різко виражене почуття власної неповноцінності. Школа лякає їх великою кількістю людей.Рівень контактності сенситивних підлітків нижчий середнього. Вони надають перевагу вузькому колу друзів, рідко конфліктують, оскільки переважно займають пасивну позицію, образи тримають у собі. Для них характерні альтруїстичність, співчутливість, радість за чужі успіхи, почуття обов'язку, сумлінність. У них рано формуються високі моральні та етичні вимоги до себе та оточення.Почуття власної неповноцінності у сенситивних підлітків зумовлює особливо виражену реакцію гіперкомпенсації. Тому вони шукають самоствердження саме там, де відчувають свою неповноцінність.

Тривожно-педантичний тип.Підлітки, є нерішучими, схильними до роздумів, самоаналізу, тривожної підозрілості. У них легко виникають нав'язливі страхи, думки та уявлення. Нерішучість у роздумах і діях тривожно-педантичної дитини взаємопов'язані. Необхідність самостійного вибору може спровокувати тривалі й нестерпні їх вагання. Нерішучість часто спричинює гіперкомпенсацію, формами якої можуть бути раптова самовпевненість, безапеляційність в судженнях, поспішні дії в ситуаціях, які вимагають розважливості і обережності. Невдачі, що трапляються внаслідок таких дій, тільки посилюють нерішучість і сумніви.

Інтровертований тип.Суттєвими ознаками таких підлітків є замкненість, відстороненість від навколишнього світу, нездатність чи небажання встановлювати контакти з людьми, знижена потреба у спілкуванні. В інтровертованих підлітків часто поєднуються суперечливі риси особистості та поведінки: холодність і надмірна чутливість, упертість і податливість і т д.Усе це свідчить про відсутність у структурі особистості інтровертованого підлітка внутрішньої єдності.Такі діти бурхливо реагують на некоректні, грубі спроби дорослих проникнути у їх внутрішній світ. Відгородженість від зовнішнього світу ускладнює соціалізацію підлітків, зокрема корекцію моральних та інших установок, які можуть не відповідати суспільним нормам.

Збудливий тип.Підлітки мають поганий настрій, вони здебільшого є похмурими, роздратованими, озлобленими, навіть агресивними. Їхня інтелектуальна сфера, як правило, інертна (невправна, млява). Занижена мотивація до навчальної діяльності часто поєднується в них з досить високими претензіями до оцінок.

Демонстративний тип. Підліткам, властиві егоцентризм, безмірне прагнення уваги і співчуття до себе. Їх ставлення до навчання залежить від того, наскільки воно сприяє задоволенню їхньої головної потреби — домогтися визнання, виокремитися серед учнівСвої невдачі у навчанні демонстративні підлітки виправдовують впливом зовнішніх обставин.

Нестійкий тип.Характерна передусім патологічна слабкість волі. Проявляється вона в навчанні, праці, виконанні різноманітних доручень, обов'язків. Їх соціальна поведінка більше залежить від впливу людей, котрі їх оточують, ніж від них самих. Особливо небезпечна для таких дітей зміна життєвої ситуації, наслідком чого часто є відсутність контролю за їхньою поведінкою, а це дає змогу максимально проявитися їхнім лінощам.