- •1.Предмет, завдання, структура та методи вікової психології.
- •2.Методологічні проблеми вікової психології.
- •3.Поняття про розвиток, дозрівання і ріст.
- •4.Принципи, закономірності, критерії та фактори психічного розвитку.
- •1) Принцип сталої динамічної нерівноваги як джерело розвитку систем.
- •3) Принцип диференціації та інтеграції, який виступає в якості критерію розвитку структури психіки.
- •5.Поняття про вік. Основні підходи та критерії вікової періодизації (к. Бюлер, б. Заззо, п.П. Блонський, з. Фройд, л. Кольберг, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін та ін.).
- •6.Передумови виникнення дитячої психології як самостійної науки (і.Ф. Герберт, к.Д. Ушинський, у. Джеймс, г. Мюнстенберг, в. Прейєр та ін.).
- •7.Виникнення та розвиток вікової психології на початку XX століття (Ст. Холл, е. Мейман, д. Селі, в. Штерн, е. Клапаред, к. Бюлер, ш. Бюлер та ін.).
- •8. Біологічний підхід до розвитку (теорія рекапітуляції Ст. Холла, теорія дозрівання а. Гезелла, етологічна теорія к. Лоренца).
- •9. Психодинамічний підхід до розвитку (теорія психосексуального розвитку з. Фройда, психосоціальна теорія е. Еріксона).
- •11. Когнітивно-генетичний підхід до розвитку (теорія розвитку дитячого інтелекту ж. Піаже, теорія обробки інформації).
- •12. Контекстуальний підхід до розвитку (культурно-історична теорія л.С. Виготського, теорія екологічних систем у. Бронфенбреннера).
- •13.Теорія конвергенції в. Штерна.
- •15.Теорії розвитку у вітчизняній психології (с.Л. Рубінштейн, о.М. Леонтьєв, о.В. Запорожець, б.Г. Ананьєв, п.Я. Гальперін, а.В. Петровський, д.Б. Ельконін, г.С. Костюк та ін.).
- •18. Психологічна характеристика періоду новонародженості. Розвиток орієнтації в оточуючому світі (сенсорний та перцептивний розвиток) у немовлячому віці.
- •19. Когнітивний розвиток у немовлячому віці. Поняття про знаково-символічну функцію свідомості.
- •20. Криза першого року життя. Центральні психологічні новоутворення немовлячого періоду.
- •21. Особливості пізнавальної сфери в ранньому віці: сприймання, увага, пам’ять, мислення. Якісні і кількісні характеристики словникового запасу дітей раннього віку.
- •22)Становлення я-концепція у ранньому віці. Криза 3-х років: симптоми. Шляхи подолання.
- •23)Загальна характеристика психічного розвитку дошкільника.
- •24. Гра як провідна діяльність і основний рушій розвитку в дошкільному дитинстві.
- •25)Соціалізація та розвиток особистості у дошкільному віці. Ідентифікація та его-ідентичність.
- •26) Готовність дитини до навчання у школі: основні критерії. Криза семи років.
- •27.Навчання та когнітивний розвиток у молодшому шкільному віці. Причини та шляхи подолання шкільної неуспішності.
- •28.Розвиток емоційно-вольової та мотиваційної сфер у молодшого школяра.
- •29.Особливості психічного та особистісного розвитку в підлітковому віці. Моральний розвиток у підл.Віці.(л.Кольберг, л.І.Божович).
- •30.Теоретичні підходи до проблеми підліткової кризи (Ст. Холл, е. Шпрангер, в. Штерн, ш. Бюлер, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін).
- •32. Чинники психічного розвитку в ранній юності. Внутрішня позиція і формування життєвих планів.
- •33. Особистісне та професійне самовизначення в ранній юності. Етапи становлення професійного самовизначення.
- •34.Психосоціальний розвиток у період ранньої дорослості.
- •35.Професійна підготовка та вибір професійного шляху у ранньому дорослому віці.
- •36.Сім’я і батьківство. Гендерна рівність, прийняття гендерних ролей та стратегії сімейного виховання.
- •37 Середня дорослість: особливості емоційного та когнітивного розвитку
- •38.Причини та наслідки кризи середнього віку.
- •40.Особистісний та соціальний розвиток у похилому віці. Екзистенційна криза: шляхи подолання.
11. Когнітивно-генетичний підхід до розвитку (теорія розвитку дитячого інтелекту ж. Піаже, теорія обробки інформації).
Представники її розглядають психічний розвиток як якісний процес, обумовлений внутрішніми законами саморуху. Згідно з когнітивно-генетичною теорією розумовий розвиток і його стадії детерміновані та підлягають певним закономірностям. Ж.Піаже вважав, що, як будь-який розвиток, інтелектуальний розвиток прагне до стабільної рівноваги, тобто до встановлення логічних структур. Щоб пізнати об'єкти, суб'єкт повинний діяти з ними, трансформувати їх - переміщувати, комбінувати, видаляти, наближати тощо.
Розвиток інтелекту дитини відбувається у постійних пошуках рівноваги між тим, що дитина знає і що прагне зрозуміти. Всі діти проходять ці стадії в однаковій послідовності під впливом таких факторів, як дозрівання нервової системи, накопичення досвіду, розвиток мовлення і виховання. Когнітивний розвиток дитини може блокуватись на певному етапі, якщо один із перерахованих факторів недостатньо представлений.
Згідно з теорією Піаже, в розвитку інтелекту людини можна виділити чотири головні періоди: сенсомоторна стадія (від народження до 2 років), доопераційна стадія (від 2 до 7 років), стадія конкретних операцій (від 7 до 11 років) і стадія формальних операцій (від 11 до 15 років).Сенсомоторний інтелект - стадія розвитку інтелекту, яка розгортається до періоду інтенсивного опанування мови. На цій стадії досягається координація сприйняття та моторики, дитина взаємодіє з об'єктами, їхніми перцептивними та моторними сигналами, однак не зі знаками, символами, що репрезентують об'єкт.
Доопераційне мислення - . На цій стадії розвитку дитина орієнтується тільки на перцептивні співвідношення. Дитяче мислення на цій стадії відзначається егоцентризмом. Стадія конкретних операцій - форма мислення, що здійснюється на основі логічних операцій, в яких використовуються зовнішні наочні дані. Стадія формальних операцій - Це система, надбудована над конкретними операціями. Опанувавши формальні операції, дитина може будувати власні гіпотетико-дедуктивні висновки, які ґрунтуються на самостійному висуванні гіпотез і перевірці їхніх наслідків.
Т. о. в. вивчає те, як люди поводяться з інформ., відбирають і засвоюють її, а потім використовують у процесі прийняття рішень та управління своєю поведінкою. Психологи, що займаються обробкою інформ., будують теорії когнітивних здібностей і поведінки чол., використовуючи поняття з області обчислювальної техніки, лінгвістики і теорії інформ. Це стимулювало розробку життєздатних теорій і значущих дослідж. в різних галузях психології, що особливо стосуються вивчення сприйняття, пам'яті, уваги, мовлення, мислення і вирішення завдань. Обробка інформ. в даний час є провідним орієнтиром у експерим. психології.
12. Контекстуальний підхід до розвитку (культурно-історична теорія л.С. Виготського, теорія екологічних систем у. Бронфенбреннера).
У цьому підході Л. С. Виготський пропонує розглядати соціальне середовище не як один із чинників, а як головне джерело розвитку особистості. У розвитку дитини, зауважує він, існує як би дві переплетених лінії. Перша йде шляхом природного дозрівання, друга полягає в оволодінні культурою, способами поведінки і мислення. З теорії Виготського, розвиток мислення та інших психічних функцій відбувається в першу чергу не через їх саморозвиток, а через використання дитиною "психологічних знарядь", шляхом оволодіння системою знаків-символів, таких як мова, письмо, система рахунку.
Розвиток мислення, сприйняття, пам'яті та інших психічних функцій відбувається через етап (форму) зовнішньої діяльності, де культурні засоби мають цілком предметний вид і психічні функції діють цілком зовні, інтрапсихічно. По мірі відпрацювання процесу діяльність психічних функцій згортається, інтеріоризується, переходить із зовнішнього плану у внутрішній, стає інтрапсихічним.
В процесі психічні функції набувають автоматизованість, усвідомленість і довільність. Якщо виникає утруднення мислення та інших психічних процесах, завжди можлива екстеріоризація - винесення психічної функції зовні і уточнення її роботи у зовнішньо-предметній діяльності. Задум у внутрішньому плані завжди може бути відпрацьовано діями у зовнішньому плані.
Як правило, на цьому першому етапі зовнішньої діяльності все, що робить дитина, вона робить у співпраці, разом з дорослими. Саме співпраця з іншими людьми є головним джерелом розвитку особистості дитини, а найважливішою рисою свідомості є діалогічність.
Л. С. Виготський вводить поняття "зона найближчого розвитку" - це той простір дій, які дитина не може виконати самостійно, але може здійснити разом з дорослими і завдяки їм. За поглядами Виготського, тільки те навчання є добрим, яке попереджує розвиток. Л.С. Виготському належать два важливих поняття, що визначають кожний етап вікового розвитку - поняття соціальної ситуації розвитку і поняття новоутворення.
Під соціальною ситуацією розвитку Л.С. Виготський розумів своєрідне, специфічне для даного віку, виключне, єдине і неповторне співвідношення між людиною і навколишньою дійсністю, насамперед соціальною, що складається на початку кожного нового етапу. Соціальна ситуація розвитку є вихідним моментом для всіх змін, можливих в даний період, і визначає шлях, йдучи яким людина набуває якісних утворень розвитку.
Новоутворення Л.С. Виготський визначав як якісно новий тип особистості і взаємодії людини з дійсністю, який відсутній як ціле на попередніх етапах її розвитку.
За Бронфенбреннеру, екологічна середовище розвитку дитини складається з чотирьох немов вкладених одна в іншу систем, які зазвичай графічно зображують у вигляді концентричних кілець:
мікросистема - сім'я дитини
мезосистема - дитсадок, школа, двір, квартал проживання
экзосистема - дорослі соціальні організації
макросистема - культурні звичаї країни, цінності, звичаї та ресурси.
найбільш значну роль на розвиток дитини надає саме макросистема, оскільки макросистема володіє здатністю впливати на всі інші рівні.
