34.Психосоціальний розвиток у період ранньої дорослості.

Психосоціальний розвиток дорослої людини можна розглядати в трьох аспектах: Я — як індивідуум, Я —-як член сім'ї, Я — як працівник.

Згідно Е. Еріксону важливим завданням в період ранньої дорослості (20—40 років) є встановлення своєї ідентичності в близьких стосунках з іншими людьми і в трудовій діяльності. Формування ідентичності — процес, який ніколи не припиняється.Е. Еріксон вважав, що з формуванням ідентичності пов'язаний розвиток близькості з товаришами, а далі з чоловіком і дружиною. Близькість є вирішальним фактором у встановленні любовних стосунків. Близькість є важливим досягненням ранньої дорослості. На думку Е. Еріксона головним досягненням дорослості є генеративність. Під генеративністю він розуміє намагання кожної людини увічнити себе, внести свій значущий внесок у розвиток суспільства.

Одні люди намагаються досягти генеративності у своїй сім'ї, виховуючи дітей, інші — шляхом високої продуктивності на роботі.

Людина у віці ранньої дорослості відкрита для спілкування, заводить нові знайомства, дружні зв'язки, закохується, створює сім'ю.Створення сім'ї в період ранньої дорослості є важливим кроком для молодих людей, у них з'являються нові ролі чоловіка і дружини, іншого значення набувають обов'язки, спілкування.

Провідною діяльністю періоду ранньої дорослості є професійне навчання, або ж трудова діяльність. Деякі молоді люди поєднують навчання та працю. Рання дорослість є сприятливим періодом для засвоєння ділових норм і стосунків між людьми, оволодіння професійно-трудовими навичками.

Професійне становлення чоловіків і жінок має певні відмінності. Жінки більше орієнтовані на сім'ю і виховання дітей і тому починають свою професійну кар'єру пізніше і досягають високого статусу уже у віці середньої дорослості

35.Професійна підготовка та вибір професійного шляху у ранньому дорослому віці.

Перед початком активної трудової діяльності людина здобуває значну кількість нових навичок, цінностей і установок як формальним, так і неформальним шляхом. Формальна професійна підготовка включає структуроване навчання в загальноосвітній школі, отримання спеціальної професійної освіти, навчання в середньо-спеціальних чи вищих навчальних закладах, а також навчання на робочому місці. Неформальна професійна підготовка має менш помітні форми проявів: це процес оволодіння установками, нормами та рольовими очікуваннями, які необхідні для конкретної роботи. Задовго до початку отримання формальної підготовки людина визначає для себе неформальні норми та цінності, носіями яких є батьки, вчителі, представники різних професій, реклама, телебачення тощо. Неформальна соціалізація настільки потужно впливає, що часто обумовлює свідомий вибір формальної підготовки до професійної кар'єри.

важливий аспект соціальної ситуації розвитку в цей період - оволодіння вибраною професією. В молодості людина стверджує себе у вибраній справі, здобуває професійну майстерність. В молодості завершується професійна підготовка, тривалість якої значно розширена на даний момент, завдяки науково-технічному прогресу. Цей період найбільш сприятливий для набуття необхідних для обраної професії знань, вмінь і навичок, розвитку спеціальних особистісних та функціональних властивостей.

Людина, яка вступає в доросле життя, опиняється перед необхідністю розв'язання багатьох проблем, серед яких найважливішими є одруження, народження й виховання дітей, вибір професійного шляху. Ці події очікує і в певний час переживає більшість людей. Такі події вимагають прийняття особливих рішень, що свідчать про підтримання, розширення чи зміну раніше сформованих поглядів, виникнення нових потреб і мотивів поведінки.