38.Причини та наслідки кризи середнього віку.

У зрілому дорослому віці емоційне життя людини ще досить стабільне. Однак спостерігається зниження загальної емоційності в різних життєвих ситуаціях, при виконанні усіх видів діяльності. Зміст основних переживань особистості пов'язаний із сенсом життя, станом здоров'я, очікуванням старості. Для її емоційного реагування на світ, на своє життя характерні такі особливості: — воно стає стійкішим, до негативні.— встановлюється індивідуальний фон переживань. Реагування на відчуття і враження послаблюється на кольори, пейзажі, гармонію звуків, на інші — посилюється на сильні звуки, запахи, яскраві кольори; — переживання стають не такими глибокими,— почуття менше усвідомлюються і не пов'язуються з конкретними діями, вчинками, предметами; — переживання, мають невизначений характер; — знижується виражальний компонент емоційного реагування (очей, міміки, рухів, поз); —змінюється функціонування внутрішніх органів, насамперед, серця. У зрілому віці людина часто відчуває самотність, дефіцит родинного спілкування, оскільки діти підростають і залишають батьківський дім. У зрілому дорослому віці важливим джерелом емоцій та почуттів є праця. Успіхи в роботі живлять відчуття людиною своєї значущості, Невдачі, особливо критика керівництва, виробничі конфлікти провокують ображеність, замкнутість, зневіру.   Зрілий дорослий вік пов'язаний з великим ризиком виникнення стресу (англ. stress — напруження) — стану організму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх чи внутрішніх факторів. Загалом, емоційне життя людини зрілого дорослого віку збіднюється. Криза середини життя — психологічний феномен, що переживається людьми, які досягли 40—45 років, і полягає в критичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті. Нерідко така переоцінка зумовлює усвідомлення того, що життя минуло безглуздо і час уже втрачено. Внаслідок цього в настрої людини починають домінувати депресивні стани, знижується ЇЇ життєдіяльність. Але криза середини життя не є обов'язковою. У багатьох людей перехід до середнього віку відбувається непомітно і плавно. Вони об'єктивно оцінюють свої колишні плани, переосмислюють цілі, яких необхідно досягнути. у зрілому дорослому віці людина веде доцільний спосіб життя, відчуває соціальну.

39.Загальна характеристика періоду пізньої зрілості. Старіння: фізіологічні, психологічні та соціальні причини. Період старості часто називають геронтогенезом (грец. geron — стара людина і genesis — походження). Більшість дослідників вважає, що починається вона з 60 років і триває до смерті. Міжнародна класифікація виокремлює такі періоди геронтогенезу: — похилий вік (для чоловіків 60—74 роки, для жінок 55—74 роки); — старечий вік (75—90 років); — вік довгожительства (90 років і старші). На цьому етапі життя людина помітно втрачає фізичну силу, енергійність, погіршуються її здоров'я та психофізіологічні показники. Знижується функціонування судинної та імунної систем, еластичність тканин організму. Шкіра стає твердішою, чутливішою до подразнень. Стара людина адаптує свою поведінку до фізіологічних обмежень. Про початок старіння людини свідчать припинення трудової діяльності, обмеження системи соціальних відносин. У більшості дорослих вихід на пенсію мало змінює задоволеність життям. У деяких сім'ях набуває вищої значущості сімейне життя, особливо якщо чоловік працює, а дружина вже на пенсії. Припинення роботи теж сприймається позитивно. опиняється перед проблемою залежності від інших людей. Літня людина живе спогадами і своїм сьогоденням, усвідомлюючи, що простір її майбутнього невпинно скорочується. її роздуми сповнені мотивами гріха і спокути. Кожна людина по-своєму долає період старості, що зумовлене генетичними та особистісними чинниками, статевою належністю, способом життя на попередніх етапах, атмосферою в родині, соціально-економічною ситуацією в країні.    Старіння людей є одним з основних показників демографічної ситуації в країні. При цьому спостерігається тенденція до зростання їх кількості, що спричинене скороченням народжуваності та продовженням загальної тривалості життя. Для України також характерна тенденція до зменшення народжуваності, однак з'явилася тенденція до скорочення тривалості життя. Для нього характерні фізіологічні обмеження, зміни в усіх сферах особистості.