11. Акцентологічні норми

N17 пш вепе — говори не інакше, як добре

11.1. Словесний наголос

Наголос (акцент) — це виділення слова чи складу біль­шою силою голосу. Наголос є словесний і фразовий.

Словесний наголос в українській мові має такі ознаки: / вільний, тобто різномісний. Ми можемо наголошувати пер-шпіі склад — право, другий — держава, правник, юрист, тре­тій — правовий, судовий, правознавець, четвертий — юрис­пруденція. Порівняймо: в англійській мові наголос завжди падає на перший склад: брокер, маркер, у французькій — на остан­ній: візаві, мадам, у польській — на передостанній: кобіта (жінка), жовнір, перепрошую;

90

91

У рухомий, тобто може переміщатися з основи слова на за­кінчення і навпаки, зі закінчення на основу, напр.: автор — автори, писати — пишу, борода — бороди.

Наголос в українській мові відіграє таку роль:

а) смислорозрізнювальну: вигода (користь) — вигода (зруч­ ність), милувати (прощати) — милувати (голубити), атлас (кар­ та) — атлас (тканина), н а п р.: / в землянку увійде її сивий не від муки, а від муки тато (М.Стельмах); Потрапити під за­ мок у замок до страхітливої потвори я не боявсь (Д.Пав- личко);

б) форморозрізнювальну: сестри (Р. відм. однини) — сес­ три (Н. відм. множини), книжки (Р. відм. однини) — книжки (Н. відм .множини), напр.: Слова — полова, але вогонь в одежі слова (І.Франко); У вас права, ми ж охоронці права (Л.Костенко). Може розрізнювати вид дієслів: засипати — засипати; закидати — закидати;

в) частиномовнорозрізнювальну: Яка ж у тім прегіркава, яка ж полинова сила була в тім трунку воєннім, яка туга туга і німа (І.Драч).

Норми наголошування слів у сучасній українській мові вже усталилися. Вони відображені в найрізноманітніших словни­ках, а тому є загальнодоступні.

Проте в практиці усного мовлення трапляється аж надто багато грубих порушень цих норм, що знижує загальний рівень культури мовлення. Ці порушення пояснюються:

/ впливом територіальних діалектів (особливо в наголо­шуванні дієслів): несемо, веземо, ношу, роблю, замість несемо, веземо, ношу, роблю;

/ впливом близькоспоріднених мов: ненависть (замість ненависть), рукопис (замість рукопис) тощо;

/ недостатньою обізнаністю мовців із системою літера­турного наголосу.

Типовими акцентуаційними помилками у мові прав-ників є:

/ ненормативне наголошування слів під впливом російсь­кої мови, напр.: довідник замість довідник; житло, замість житло; завдання, замість завдання; прийняв, замість прий­няв; напилися, замість напилися;

У діалектний наголос у дієсловах: розкажу, замість розка­жу; плести, замість плести, нести, замість нести, люблю, замість люблю;

/ неправильне наголошування прикметників: черговий, за­мість черговий, український, замість український; числівників: одного — одному, замість одного — одному; займенників: того,

92

тому, цього, цьому, всього, всьому, замість того, тому, цьо­го, цьому, всього, всьому; прислівників: всередині, водночас, «однораз, замість.всередині, водночас, воднораз..