- •1. Фахове мовлення правника як навчальний предмет
- •2. Функції мови в житті суспільства
- •3. Функціональні стилі сучасної української мови
- •3.1. Офіційно-діловий стиль у фаховому мовленні правника
- •3.2. Мовні особливості офіційно-ділового стилю
- •Клопотання
- •4. Дещо з історії української правничої документації
- •5. Сучасні ділові документи правничої сфери
- •5.3. Допоміжні процесуальні документи
- •5.4. Законотворчість
- •5.5. Ознаки законодавчого підстилю
- •5.6. Правила оформлення нормативних актів
- •5.7. Вимоги до мовлення нормативних актів
- •Глава III. Злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи.
- •5.8. Юридична техніка
- •6. Термінологія як основа правничої документації
- •8Сіге Іедез поп кос еяі гегЬа сагит іепеге,
- •6.1. Термінологія
- •6.2. Ядро правничої термінології
- •6.3. Периферія юридичної термінології
- •11111(1 Тощо.
- •6.4. Слова іншомовного походження в сучасній юридичній термінології
- •7. Культура мови і мовлення. Мовна норма
- •7.1. Поняття мовної норми
- •7.2. Словники як джерело збагачення мовлення
- •7.3. Види словників
- •8. З історії юридичної лексикографії
- •8.2. Змістова точність мови документів
- •9. Усне літературне мовлення
- •9.1. Мовленнєвий етикет
- •9.2. Види мовленнєвого етикету
- •II.І і.Імжди".
- •9.3. Милозвучність української мови
- •9.4. Деякі правила евфонічності
- •10. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •11. Акцентологічні норми
- •11.1. Словесний наголос
- •11.2. Основні правила наголошування слів у сучасній українській мові
- •11.3. Наголошування прізвищ
- •11.4. Наголошування прикметників
- •11.5. Наголошування числівників
- •11.6. Наголошування займенників
- •11.7. Наголошування дієслів
- •11.8. Фразовий наголос
- •12. Культура усного виступу юриста
- •12.1. Виступ перед аудиторією
- •12.2. Полемічні промови
- •12.3. Судові промови
- •13. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми
- •13.1. Орфографічні норми
- •14. Основні правила уживання розділових знаків*
- •14.3. Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •14.6. Розділові знаки у складносурядному реченні
- •1. Предмет договору
- •2. Якість і комплектність продукції
- •3. Тара й упакування
- •5. Умови розрахунку
- •12. Юридичні адреси сторін
- •14.7. Розділові знаки у складнопідрядному реченні
- •Повідомлення
- •Повідомлення
- •14.8. Розділові знаки у складному безсполучниковому реченні
- •15. Норми, що стосуються як усного, так і писемного мовлення
- •15.1. Лексичні норми
- •Точність мовлення
- •Чистота мовлення
- •16. Фразеологія у правничій сфері
- •17. Мовні штампи та канцеляризми
- •17.1. Мовні штампи
- •17.2. Канцеляризми
- •18. Тавтологія і плеоназм
- •19. Словотвірні норми
- •19.1. Способи словотвору
- •19.2. Нормативність творення відтопонімних слів
- •20. Морфологічні норми
- •Відмінкові форми іменників
- •Запам'ятайте:
- •20.2. Нормативність уживання граматичних форм прикметника
- •20.3. Нормативність уживання граматичних форм числівника
- •Функції числівників
- •20.4. Нормативність уживання граматичних форм займенника
- •20.6. Нормативність уживання прийменників
- •21. Синтаксичні норми
- •21.1. Порядок слів у реченні
- •21.2. Координація присудка з підметом
- •21.3. Деякі випадки керування
- •21.4. Використання однорідних членів речення
- •Про виконану роботу відділу фізичного захисту упм дпа у Тернопільській області за вересень 1999 року
- •21.5. Використання складних речень у мовленні правників
- •22. Логічність мовлення
- •22.1. Основні правила логічного наголосу
- •22.2. Порушення логічності у доведеннях
- •23. Правнича документація для мовностилістичного виправлення
- •Засудив
- •Постанова
- •План оперативно-слідчих міроприємств по кримінальній справі
- •Підписка про не виїзд
- •Протокол явки з повинною
- •Постанова про закриття кримінальної справи
- •Список літератури:
- •Словники
- •Культура фахового мовлення правника
20.4. Нормативність уживання граматичних форм займенника
Займенники привертають до себе увагу насамперед специфікою семантики: вони не дають характеристичної назви предметові чи явищу, а лише вказують на предмети, ознаки, кількість59. Ця частина мови притаманна усім стилям. Нагадаємо, що займенники поділяються на:
особові {я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони);
зворотний {себе);
присвійні {мій, твій, свій, наш, ваш, їхній);
означальні {сам, самий, увесь, кожний, інший, всякий);
вказівні {цей, той, такий, сей, стільки);
питально-відносні {хто, що, який, чий, котрий);
заперечні {ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий);
неозначені {будь-хто, абищо, хто-небудь, хтось, казна-що).
Завдяки семантичним особливостям, синтаксичним і морфологічним властивостям займенники можуть поєднуватися з різними частинами мови та виступати різними членами речення. Ця здатність займенника сприяє виразності висловлювання, конкретизації контексту.
Водночас неправильна побудова фрази із займенником може створювати двозначність, наприклад: Передана до суду справа директора Орлової С. свідчить про належну її пігдо товку. У даному реченні не зрозуміло, про чию підготовку йде мова: директора чи справи? Для конкретизації варто вжити уточнення, яке можна подати у дужках безпосередньо після займенника.
59Див.: Шевчук О.С. Стилістичні властивості займенників // Українська мова і література в школі. — 1979. — № 4. — С. 17.
У мовленні юристів важливого значення набуває уміння послуговуватися особовими займенниками.
Так, неприйнятним у вживанні в офіційно-діловому стилі є займенник я. У службовому спілкуванні найчастіше послуговуються його множинною формою: Ми розглянемо Вашу заяву. Нам не вперше доводиться Вас затримувати тощо.
Стилістичного значення у діловому тексті набуває пропуск особового займенника у наказових формах дієслів: Прошу організувати... Наказую вивчити... Прошу уточнити... Вимагаю притягти... Щоб позбавити текст відтінку категоричності, слід додати до дієслова займенник Ви, Вас, Вам: Пропоную Вам здати зброю.... Попереджаю Вас про необхідність з'явитися... Наказую Вам подати...
Порушенням норми є надмірне використання займенників у тексті, що ускладнює сприймання і розуміння суті викладеного: Слід мати на увазі, що Ваша особиста зброя — пістолет — призначена для влучення у злочинця з близької Відстані. Його кулям властива значна сила, тому Ви і вони Нйдаєте тілу сильного удару, від якого створюється неодмінно стресова ситуація.
Порушенням норми літературного мовлення є використання регіональних відповідників до займенників: У нього все так складалося: то єйні батьки не хотіли його, то його батьки не хотіли неї.
Таким самим порушенням норми в усному мовленні є неправильне наголошування займенників: мої документи, твої і прави.
Порушенням норми є така побудова речення, в якому особові займенники він, вона, воно, вони можуть стосуватися одночасно кількох іменників з однаковою формою роду і чис-'і,і: Усім відома ситуація у правоохоронних органах: бракує <>ін відчених фахівців, пального, сучасної апаратури та автомобілів і водночас їм доводиться часто вислуховувати нарікання громадян на їх незадовільну роботу.
Щоб удосконалити виклад, треба застосовувати один із кількох можливих варіантів перебудови речення: 1) Усім відома І шііуація у правоохоронних органах: бракує досвідчених фахівців, а також часто не вистачає сучасної апаратури, автомобілів, пального. І водночас правоохоронцям доводиться вислу-і овувати нарікання на свою адресу щодо незадовільного виконання обов'язків. 2) Усім відома ситуація у правоохоронних органах: бракує досвідчених фахівців, а також часто не вистачає сучасної апаратури, автомобілів, пального. І водночас їм, правоохоронцям, нерідко доводиться вислуховувати на-
222
223
рікання
громадян на незадовільний стан
правоохоронної діяльності.
7. Присвійні займенники її, його, їх, свій, уживання яких у тексті пов'язане з двома іменниками, створюють двозначність.
Наприклад:£дредставник митниці наказав депутатові віддати свій паспорт. У даному реченні займенник свій може стосуватися як іменника представник, так і іменника депутат. Тому щоб внести ясність, речення слід перебудувати: Представник митниці наказав, щоб депутат віддав свій паспорт. Або: Представник митниці наказав депутатові: "Віддайте свій паспорт".
Часто присвійні займенники створюють надмірність у висловлюванні: мій власний план, моя автобіографія, мій автопортрет, моя власна точка зору тощо. Нормативними є: мій план/власний план; моя біографія/автобіографія; мій портрет/автопортрет; моя точка зору/власна точка зору.
Займенник себе також може спричиняти двозначність, якщо у реченні є два іменники, яких він може стосуватись: Командир наказав капітанові викликати вогонь на себе. У даному реченні займенник себе може стосуватися як іменника капітан, так і іменника командир. Щоб уникнути двозначності, треба перебудувати речення: Командир наказав капітанові, щоб він викликав вогонь на себе. Або: Командир наказав капітанові: "Викликай вогонь на себе\"
Ненормативними є вислови поводити себе, чути себе, представляти собою, замість нормативних: поводитися, чутися, бути (є).
Вказівний займенник цей може бути співвіднесений із різними словами в контексті, наприклад: Організована злочинність далі набуває поширення. Боротьба зі збройними угрупованнями посилюється. З цим не можна миритися. У такому контексті займенник цей може стосуватися як поширення організованої злочинності, так і боротьби з нею. Текст слід перебудувати таким чином: Організована злочинність далі набуває поширення. І з цим не можна миритися. Тому боротьба зі збройними угрупованнями посилюється.
Уживання російського займенника любой (любий) замість будь-який також є порушенням норми, наприклад: До нього можна застосувати любу статтю Кримінального кодексу.
Норма: До нього можна застосувати будь-яку статтю Кримінального кодексу.
Вправа 137. Виправте тексти. Поясніть помилки.
1. У наведенні порядку брали участь працівники правоохоронних органів. Ними було очищено всю територію центральної частини міста. 2. Хлопець із товаришем старшого віку протік у салон автомобіля, де викрав усе його цінне майно. Л Враховуючи, що до послуг подібних конвертаційних структур вдається чимало фірм, у тому числі цілком легальних, їх пильність завдає значних збитків державі. 4. Підполковник міліції Савка С. вже 10 років працював разом з Круком С. .(.палом непогано себе зарекомендував у міліції. Того дня він був у складі слідчо-оперативної групи. За його словами, близь-0 20 год. вечора Крук С. запропонував йому повечеряти ра-ом. 5. Григорій приніс на зустріч у дворі свій саморобний піс-олет. Він усім одразу сподобався. 6. Дана довідка затриманої л вокзалі громадянки Кущ І.С. засвідчує, що вона з'явилася Є гак давно. 7. Волощук С. зустрів брата товариша, з яким Іроходив у справі вимагання з ініціативи останнього, тому він іс зрадів зустрічі. 8. Справа адвоката Шевчукової В.І. свідчить іро її оперативність. 9. Дід попросив онука взяти на себе вчите вбивство. 10. Співмешканець Оксани наказав їй випрати •пій закривавлений одяг. 11. Начальник уже неодноразово за-\ 11.1 жував головному інженерові на надмірне захоплення його і олекцією. 12. Мною було побито усі рекорди ведення справи.
В права 138. У наведених реченнях назвіть недоліки та виправте їх.
1. Директор підготував письмовий наказ бухгалтеру списати ні його рахунок 7 тисяч штук цегли, що той і зробив. 2. Командир наказав підлеглим узяти собі по 10 патронів. 3. Назавтра ними були вивезені з території заводу всі матеріали. 4. З пістолети брата, якого не виявили, мали б розпочинати побудову вер-і |й убивства. 5. Своєї сестри вона не пам'ятає. Вона померла у ранньому віці. 6. Мною затриманий громадянин С. 7. Кавич І. и інн мотоцикл Ісика П. для вирішення його справ. 8. Склад іиіюду, який згорів, давно потрапив у поле зору злочинної групи 9. Свідок стверджував, що потерпілий встиг добігти до його иптомобіля. 10. Мною ніхто не був побитий. 11. Громадянин С. іу< грів брата товариша, якого давно хотів побачити.
£?0.5. Нормативність уживання граматичних форм дієслова
Дієслово — найбільш уживана частина мови, граматичні
форми якої сприяють опису динамізму та констатації дій і явищ.
їй (.мово багате на синонімічні варіанти і водночас складне за
224
225
своїми
зв'язками з іншими словами. Нагадаємо,
що дієслово має
кілька форм: інфінітив
(неозначена
форма) — просити,
давати,
знати; родові
форми: просив,
просила, просило, просили;
давав, давала, давало, давали; знав,
знала, знало, знали; особові
форми: прошу,
просиш, просить, просимо, просите,
просять; даю,
даєш, ...даємо,...дають; знаю, знаєш,
знає...знають; дієприкметник
—
прошений,
знаний, дієприслівник
—
даючи,
давши;
просячи, просивши; знаючи, знавши;
безособові
дієслівні форми
на -по,-то —
вбито,
закрито, зачинено.
Типовими порушеннями нормативності уживання дієслівних форм є:
неправильні особові закінчення: баряться (замість борються), сипляться (замість сиплються), сміяться (замість сміються), біжуть (замість біжать);
уживання діалектних форм замість літературних: Коли він зрозумів, що його оточили і втікати нікуди, вирішив застрілитися (замість застрелитися);
уживання зворотних дієслів, характерних для пасивних конструкцій, замість незворотних: Я вибачаюся за спізнення. Хлопчик має розшукуватися власними силами — односельчанами і батьками;
уживання активних дієприкметників теперішнього часу (а інколи і минулого): пишучий в усі інстанції (замість який пише в усі інстанції); підвипивші молодики (замість нетверезі, п'яні); Нападаючий на нього (замість який нападав на нього); повеселівші хлопці (замість звеселілі).
Дієприслівникові звороти — досить поширений вид дієслівних форм у діловому мовленні. Дієприслівникові звороти сприяють динамічності мовлення. Тому їх часто використовують у книжних стилях замість підрядних обставинних речень.
Місце дієприслівникового звороту у реченні вільне. Однак дієприслівникові звороти, які вказують на дію, що передувала дії, вираженій дієсловом-присудком, а також дієприслівникові звороти зі значенням причини й умови, ставляться перед дієсловом-присудком: Оголосивши перерву, судді пішли на консультативну нараду. Побачивши працівників правопорядку, хулігани кинулися навтьоки.
Дієприслівниковий зворот може відноситися до члена речення, вираженого інфінітивом: Створюючи закони, слід враховувати соціологічну ситуацію. У таких безособових реченнях дієприслівниковий зворот може стосуватися лише інфінітива. Тому неправомірним уважається речення на зразок: Підходячи до будинку, мені стало страшно.
226
Дієприслівниковий зворот не можна вживати при пасивному звороті, оскільки суб'єкт дії, виражений присудком, і су-б'( к г дії, виражений дієприслівниковим зворотом, не збігаються: Одержавши тяжку рану, сержант був врятований товаришами. Ідучи щодня на службу, зброя повинна вичищатися.
Так само дієприслівниковий зворот не вживається у тих ІИПадках, якщо дія, виражена дієприслівниковим зворотом, не і і псується того самого діяча, що й присудок: Будучи на нараді, пишання про зростання злочинності стояло досить гостро. Навчаючись разом в університеті, він залишився для мене дру-10М на все життя.
Деякі дієприслівникові звороти, на зразок: судячи з цього, чесно кажучи, поклавши руку на серце та ін., перетворилися и,і застиглі вислови, втратили ознаки звороту, не підлягають іимогам, які ставляться до дієприслівникових зворотів, і тому можуть уживатися в безособових реченнях: Правду кажучи, хотілося несумлінно ставитися до виконання своїх обов'язків—
II п р а в а 139. Ознайомтесь із текстом. Зверніть увагу на дієслівні форми, МИТІ V ньому. Проаналізуйте їх.
Конституційний Суд України вирішив:
1. Частину першу статті 55 Конституції України треба розу міти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судо- ін їм у порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо гро мадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, ЩО їх права і свободи порушені або порушуються, створено або ■ мкірюються перешкоди для реалізації, або мають місце інші \ млення прав та свобод.
2. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, ім|кірмлених відповідно до чинного законодавства, є порушен ії нм права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Консти-
уції України не може бути обмежене.
3. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно Ю іуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження ви- її тукати спори про право та інші правові питання, поширю ється на всі правовідносини, що виникають у державі. До пра- іімідносин, на які поширюється юрисдикція судів у контексті пік гитуційних звернень, належать також правовідносини, що
ІИНикли з факту придбання громадянами України облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, щодо яких відповідно до Закону України "Про державні гарантії заощад-м їм, громадян України" від 21 листопада 1996 року № 537/ !)(> ВР із наступними змінами і доповненнями Україна взяла
227
на
себе зобов'язання про компенсацію
реальної вартості знецінених
державних цінних паперів.
Вправа 140. Вкажіть речення, в яких дієслова вжиті з порушенням норми. Виправте текст.
1. Органами внутрішніх справ розшукується Микола Іванович Зубаль, який вийшов з дому і не повернувся. Його прикмети: зріст 170 см, волосся сиве, чешеться догори, вік 50 років. Одягнутий був у сіру куртку, яка защібається на білу блискавку, костюм чорний, сорочка блакитна, сірий галстук. 2. У черговий раз на Рава-Руській митниці вилучається значна партія незадекларованих промислових товарів на загальну суму близько 170 тис. грн. 3. Більшість жертв погоджувалася на умови викрадачів автомобілів заплатити їм одну тисячу доларів. 4. Ця дисципліна викладається курсантам першого курсу. 5. Перспектива цього хлопця бачиться мені сумною. 6. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої і наукової, технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав. 7. Військова служба відбувається кожним повнолітнім громадянином України. 8. Юриспруденція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. 9. Кожний зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. 10. Він не рахується з думкою старших осіб. 11. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. 12. Засуджено дві рекетирські групи, затримавши їх при скоєнні злочину.
Вправа 141. Назвіть дієприкметники у наведених словосполученнях. Чи всі вони нормативні?
Ворогуючі сторони, шифруючий пристрій, галопуюча інфляція, знеболюючі препарати, заспокоюючі таблетки, фінансуючий орган, зникший з міста, втікаючий із місць позбавлення волі, стріляючий з автомата іноземного виробництва, вмираючий від ножових ран.
