Тема №2. Російський романтизм

1. Життєвий і творчий шлях м.В. Гоголя

Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 р. у містечку Великі Сорочинці Миргородського повета (повіту) Полтавської губернії, у самому серці Малороссии, як тоді називали Україну. Гоголі-яновские були типовою поміщицькою сім’єю, що володіла 1000 десятин землі й 400 душ кріпаків. Дитячі роки майбутній письменник провів у батьківському маєтку Васильевка. Воно перебувало в Миргородському повіті поруч із легендарної Диканькою, ім’я якого письменник обезсмертив у своїй першій книзі. В 1818 р. Гоголь разом із братом Іваном рік з невеликим учився в Миргородському поветовом училище Після смерті брата батько забрал його з училища й готовив до надходження в місцеву гімназію.

Однак було вирішено відправити Гоголя в Гімназію вищих наук у м. Ніжин сусідньої Чернігівської губернії, де він навчався протягом семи років - з 1821 по 1828 р. Тут Гоголь уперше познайомився із сучасною літературою, захопився театром. Вчасно перебування в гімназії ставляться і його перші літературні досвіди. Пробій незрілого пера стала “ідилія в картинах” “Ганц Кюхельгартен”, наслідувальний романтичний добуток. Але саме на нього починаючий письменник покладав особливі надії Приїхавши наприкінці 1828 р. у Петербург “шукати місця” чиновника, Гоголь був натхненний таємною думкою: затвердитися на петербурзькому літературному Олімпі, устати поруч із першими письменниками того часу - А. С.Пушкіним, В. А.Жуковським, А. А.Дельвигом.

Уже через два місяці після приїзду в Петербург Гоголь опублікував (без вказівки ім’я) романтичний вірш “Італія” (”Син Батьківщини й Північний Архів”, т. 2, № 12). А виюне 1829 р. юний провінціал, надзвичайно честолюбн і самовпевнений, видав витягнуту з валізи поему “Ганц Кюхельгартен”, витративши на це більшу частину батьківських грошей. Книга була опублікована під “мовцем” псевдонімом В. Алов, що намекали на більші надії автора. Вони, однак, не реалізувалися: відкликання на публікацію поеми були негативними.

Вражений Гоголь виїхав у Німеччину, але попередньо забрал у книжкових крамницях всі екземпляри книги й спалив їх. Літературний дебют виявився невдалим, а нервовий, недовірливий, болісно самолюбний дебютант уперше виявив те відношення до невдач, що потім буде повторюватися все життя: спалення рукописів і втеча за кордон після чергового “провалу”. Вернувшись через границю наприкінці 1829 г. , Гоголь надійшов на державну службу - став пересічним петербурзьким чиновником. Вершина чиновницької кар’єри Гоголя - помічник столоначальника в Департаменті доль. В 1831 р. він покинув ненависну канцелярію й завдяки протекції нових друзів - В. А.Жуковського й П. А.Плетньова - вступив на педагогічне поприще: став викладачем історії в Патріотичному інституті, а в 1834-1835 гг.

обіймав посаду ад’юнкт-професора по кафедрі загальної історії в Петербурзькому університеті. Однак на першому плані в Гоголя - заняття літературною творчістю, його біографія навіть у роки чиновницької й педагогічної служби - це біографія письменника У творчому розвитку Гоголя можна виділити три періоди: 1) 1829-1835 гг. - петербурзький період.

За невдачею (публікація “Ганца Кюхельгартена”) пішов шумний успіх збірника романтичних повістей “Вечора на хуторі біля Диканьки” ( 1831-1832). У січні-лютому 1835 г. вийшли збірники “Миргород” і “Арабески”; 2) 1835-1842 гг. - час роботи над двома найважливішими добутками: комедією “Ревізор” і поемою “Мертві душі”. Початок цього періоду - створення першої редакції “Ревізора” (грудень 1835 р. , поставлена у квітні 1836 р.), завершення - видання першого тому “Мертвих душ” (травень 1842 р.) і підготовка “Творів” в 4-х томах (вийшли друком у січні 1843 р.). У ці роки письменник жив за кордоном (із червня 1836 р.), двічі відвідавши Росію для пристрою літературних справ; 3) 1842-1852 гг. - останній період творчості.

Головним його змістом стала робота над другим томом “Мертвих душ”, що проходила під знаком напружених релігійно-філософських шукань. Найважливіші події цього періоду - публікація в січні 1847 р. публіцистичної книги “Обрані місця з переписки із друзями” і спалення Гоголем у лютому 1852 р. особистих паперів, у числі яких була, очевидно, і рукопис другого тому поеми. Перший період творчості Гоголя ( 1829-1835) почався з пошуків своєї теми, своєї стежки в літературі.

Реваншем за випробувану гіркоту невдалого дебюту стала публікація у вересні 1831 р. першої частини “Вечорів на хуторі біля Диканьки”. Пушкіна оголосив публіці про новий, “незвичайному для нашої літератури” явищі, угадавши природу гоголівського таланта Він побачив у молодому письменнику-романтику два, здавалося б, далеких друг від друга якості: перше -”теперішня веселість, щира, без манірності, без манірності”, друге - “чутливість”, поезія почуттів. Після виходу першої частини “Вечорів…” Гоголь, окрилений успіхом, випробував незвичайний творчий підйом.

В 1832 г. він видав другу частину збірника, працював над побутовою повістю “Страшний кабан” і історичним романом “Гетьман” (уривки із цих незакінчених добутків друкувалися в “Літературній газеті” і альманасі “Північні квіти”) і одночасно писав статті на літературні й педагогічні теми. Помітимо, що Пушкін високо цінував цю сторону генія Гоголя, уважаючи його самим багатообіцяючим літературним критиком 1830-х рр. Однак саме “Вечора…

” залишилися єдиним пам’ятником початкової пори гоголівської творчості У цій книзі, за словами самого письменника, відбиті “перші солодкі мінути молодого натхнення”. У збірник увійшли вісім повістей, що розрізняються по проблематиці, жанровим і стильовим особливостям. Гоголь використовував широко розповсюджений у літературі 1830-х рр.

принцип циклізації добутків Повести об’єднані єдністю місця дії (Диканька і її околиці), фігурами оповідачів (всі вони - відомі в Диканьці люди, що добре знають один одного) і “видавця” (пасичник Рудий Панько). Гоголь скрилсяпод літературною “маскою” видавця-простолюдина, що бентежиться своїм вступом в “велике світло” літератури. Матеріал повістей воістину невичерпний: це усні оповідання, легенди, байки й на сучасні, і на історичні теми. “Аби тільки слухали так читали, - говорить пасичник у передмові до першої частини, - а в мене, мабуть, - лінь тільки проклята ритися, - набереться й на десять таких книжок “.

Гоголь вільно сополагает події, “плутає” століття. Ціль письменника-романтика - пізнати дух народу, джерела національного характеру. Час дії в повістях “Сорочинская ярмарок” і “Іван Федорович Шпонька і його тіточка” - сучасність, у більшості добутків (”Травнева ніч, або Утоплениця”, “Зникла грамота” , “Ніч перед різдвом” і “Зачароване місце”) - XVIII століття, нарешті, в “Вечорі напередодні Івана Купала” і “Страшної помсти” - XVII століття. У цьому калейдоскопі епох Гоголь знаходить головну романтичну антитезу своєї книги - минуле й сьогодення Минуле в “Вечорах… ” з’являється в ореолі казкового й чудесного.

У ньому письменник побачив стихійну гру добрих і злих сил, морально здорових людей, не порушених духом наживи, практицизмом і щиросердечною лінню. Гоголь зображує малороссийскую народно-святкове і ярмаркове життя. Свято з його атмосферою вільності й веселощі, пов’язані з ним повір’я й пригоди виводять людей з рамок звичного існування, роблячи неможливе можливим Полягають раніше неможливі шлюби (”Сорочинская ярмарок”, “Травнева ніч”, “Ніч перед різдвом”), активізується всяка погань: чорти й відьми спокушають людей, прагнучи перешкодити ім.

Свято в гоголівських повістях - це всілякі перетворення, перевдягання, містифікації, побої й викриття таємниць. Сміх Гоголя в “Вечорах…” - гумористичний Його основа - соковитий народний гумор, що вміє виразити в слові комічні протиріччя й незгідності, яких чимало й в атмосфері свята, і у звичайному, повсякденному житті.

Своєрідність художнього миру повістей зв’язано, у першу чергу, із широким використанням фольклорних традицій: саме в народних сказаннях, напівязичеських легендах і переказах Гоголь знайшов теми й сюжети для своїх добутків. Він використовував повір’я про папороть, що розцвітає в ніч напередодні свята Івана Купала, переказу про таємничі скарби, про продаж душі чортові, про польоти й перетворення відьом… У багатьох повістях діють міфологічні персонажі: чаклуни й відьми, перевертні й русалки й, звичайно, чорт, витівкам якого народне марновірство готове приписати всяке недобре діло “Вечора…” - книга фантастичних подій.

Фантастичне для Гоголя - одна з найважливіших сторін народного світогляду. Реальність і фантастика вигадливо переплітаються в поданнях народу про минуле й сьогодення, про добро й зло Схильність до легендарно-фантастичного мислення письменник уважав показником духовного здоров’я людей. Фантастика в “Вечорах…” етнографічно достовірна. Герої й оповідачі неймовірних історій вірять, що вся область непізнаного населена поганню, а самі “демонологічні” персонажі показані Гоголем у знижене, побутовому, обличчя Вони теж “малороссияне”, тільки живуть на своїй “території”, час від часу дурячи звичайних людей, втручаючись у їхній побут, святкуючи й граючи разом з ними.