4. Становлення конфліктології як науки в Україні та її розвиток на сучасному етапі

Створення у Києві в середині 90-х рр ХХ ст. першого центру в Україні по вирішенню конфліктів.

Організації, що займаються питаннями конфліктів на різних рівнях: Київський центр політичних досліджень і конфліктології, Київський міжнародний інститут соціології і конфліктології, кафедри соціології і конфліктології при вузах, школи конфліктологів, центри з вивчення громадської думки та ін.

Міжнародні конференції, моніторингові дослідження проблем, видання першого словника термінів з конфліктології, підручників, інші напрацювання.

Проблеми в галузі конфліктології в Україні:

• напрацювання категоріального та понятійного апарату з основ конфліктології, створення наукової бази, аби викладати конфліктологію у вищих навчальних закладах як одну з важливих та необхідних наук;

• інтеграція гуманітарного, медико-біологічного й технічного підходів у дослідженні конфліктів і пошуку індикаторів їхнього раннього виявлення з використанням сучасних системно-математичних методів, ЕОМ;

• підготовка фахівців для наукового та практичного дослідження проблем прогнозування, запобігання та розв’язання конфліктів, створення спецгруп практиків-конфліктологів;

• вивчення та уміле запозичення кращого світового досвіду з конфліктології за допомогою організації та проведення міжнародних конференцій, симпозіумів, тренінгів і направлення фахівців до інших країн для ознайомлення з набутим досвідом за сприяння Міжнародного фонду «Відродження»;

• організаційно-дослідна робота для створення підручників і методик для практичних порад щодо розв’язання та запобігання конфліктам.

Тема 3 Природа конфліктів План

1. Механізми виникнення конфліктів.

2. Класифікація конфліктів.

3. Межі, функції та наслідки конфліктів.

1. Механізми виникнення конфліктів

Розуміння конфлікту як динаміки, джерела змін у суспільних та особистісних відносинах.

Психологічна структура конфлікту: конфліктна ситуація та інцидент. Складові конфліктної ситуації: об'єкт конфлікту, сторони конфлікту, зовнішня і внутрішня позиції учасників конфлікту. Особистісні умови виникнення конфліктної взаємодії. Поняття про ініціатора конфлікту. Поняття про конфліктогени.

Конфліктна ситуація як нагромадження суперечностей, які містять суттєву причину конфлікту.

Інцидент як збіг обставин, що є приводом для конфлікту.

Конфліктогени як слова, дії або бездіяльність, що сприяють виникненню конфлікту.

Конфлікт як відкрите протистояння внаслідок взаємовиключних інтересів і позицій.

Наявність конфліктної ситуації, привід чи інцидент, конфліктогени як компоненти механізму виникнення конфлікту.

Формули виникнення конфліктів (за Шейновим В.П.):

1. Накопичення конфліктогенів.

2. Наявність конфліктної ситуації та приводу.

3. Накопичення конфліктних ситуацій.

Правила найбільш ефективного вивчення конфліктної ситуації.

Правило 1. Пам'ятайте, що конфліктна ситуація – це те, що необхідно долати.

Правило 2. Конфліктна ситуація завжди виникає раніше за конфлікт. Конфлікт виникає одночасно з інцидентом.

Правило 3. Опис конфліктної ситуації повинен підказувати, що робити, як себе поводити в ній.

Правило 4. Ставте перед собою запитання «чому?» і думайте над ним доти, доки зрозумієте першопричину виникнення конфліктної ситуації.

Правило 5. Сформулюйте конфліктну ситуацію своїми словами, не повторюючи слів з опису конфлікту. Таким чином, у її формулюванні з'являються слова, яких не було раніше.

Правило 6. У формулюванні конфліктної ситуації бажано обходитися мінімумом слів («стислість — сестра таланту»).

Таким чином, конфліктна ситуація – це діагноз хвороби під назвою «конфлікт». Тільки правильний діагноз допоможе вилікувати таку хворобу.

Основні складові (структурні елементи) конфлікту:

І. Конфліктуючі сторони — окремі особистості або групи, що замішані у конфлікті; інші учасники конфлікту — співчуваючі (з одного або з другого боку), провокатори (підбурювачі), примирювачі, консультанти, невинні.

ІІ. Зона розбіжностей — предмет, факт, проблема.

ІІІ. Уявлення про ситуацію (образи конфліктної ситуації).

ІV. Мотиви.

V. Дії.

Об’єктивні й суб’єктивні фактори, які штовхають людей на конфлікт. Об’єктивні фактори – це реально існуючі обставини, суб’єктивні фактори — це чинники, що є стимулами до конфліктних дій, зумовлені ілюзорними обставинами.

Фактори ескалації конфлікту. Механізми реакції особистості на конфліктогени. Негативна роль конфліктогенів у спілкуванні.

Свідомі та несвідомі причини використання конфліктогенів (обмежений лексичний запас, низький рівень розвитку мовлення, брак тактовності, делікатності, проникливості, недостатнє володіння механізмами взаєморозуміння).

Типи конфліктогенів: прагнення до зверхності; прояви агресивності; прояви егоїзму.

Схеми блокування конфліктогенів. Робота психолога по розкриттю деструктивних наслідків використання конфліктогенів для особистості. Способи стримування агресії: пасивний, активний, логічний. Розвиток механізмів сприйняття людини людиною та тренінги комунікабельності як шлях подолання егоїзму.