2. Класифікація конфліктів

За масштабом: глобальні та парціальні.

За масштабом цілей: особисті, суспільні, групові.

За ставленням людини до конфлікту: небажані та необхідні.

За джерелом: а) конфлікти, що виникають внаслідок дій об’єктивних факторів соціальної ситуації; б) конфлікти, що виникають внаслідок зіткнення потреб, мотивів, поглядів, поведінки.

За змістом: а) конфлікти як ділові справи; б) конфлікти як особисті інтереси.

За значущістю: а) конфлікти, важливі лише для окремих працівників; б) конфлікти, важливі для окремих індивідів, груп, прошарків населення тощо.

За типом розв’язання: а) конфлікти, що приводять до модифікацій обох сторін; б) конфлікти, що приводять до знищення однієї із сторін, її позицій, стереотипів, установок; в) конфлікти, що привели до іншої точки зору обидві сторони.

За формою прояву: а) конфлікти того чи іншого напрямку дії, поведінки (“наближення — віддалення”, “наближення — наближення”, “віддалення — віддалення”); б) конфлікти тієї чи іншої якості, інтенсивності дії, поведінки; в) конфлікти, що виражаються вербально чи — невербальними засобами (мовчання, поза, погляд при сприйнятті суперника); г) за типом структури взаємин — приховані, відкриті; д) за соціальною формалізацією — конфлікти офіційні та неофіційні тощо; е) конфлікти “прав та обов’язків”.

За конфліктуючими сторонами:

1. Міжіндивідуальні конфлікти. 2. Міжгрупові конфлікти (типи груп: а) група інтересів, б) група етно-національного характеру, в) групи за спільністю становища). 3. Конфлікти між асоціаціями, партіями. 4. Внутрішньо- та міжінституціальні конфлікти. 5. Конфлікти між секторами суспільного поділу праці. 6. Конфлікти між державними утвореннями. 7. Конфлікти між культурами і типами культур тощо.

За носіями суперечностей: а) внутрішньоособистісні; б) міжособистісні; в) міжгрупові; г) між особистістю і групою.

За кількістю учасників: діадичні; локальні; загальні; між групові.

За природою виникнення: політичні; соціальні; економічні; організаційні тощо.

За рівнем вираженості конфліктного протистояння: відкриті та приховані.

За потребами, через які виник конфлікт: інтересів; поглядів (когнікативні).

За спрямованістю впливу (за статусом учасників): вертикальні та горизонтальні.

За способом вирішення (за наявністю насильства): насильницькі та ненасильницькі.

За наявністю об’єкта конфлікту: безоб’єктні та об’єктні.

За можливими функціями конфлікту: функціональні та дисфункціональні.

За мотивацією учасників: прагматичні та особисті.

За доцільністю: доцільні та недоцільні.

За тактичною корисністю: виправдані та невиправдані.

За емоційністю.

За динамікою відповідно до її етапів.

За етичністю форм прояву.

3. Межі, функції та наслідки конфліктів

Просторові межі конфлікту: визначення меж територій, на яких відбувається конфлікт.

Часові межі: тривалість конфлікту в часі, його початок і кінець.

Суб’єктні межі конфлікту: кількість учасників у конфлікті на його початку.

Конструктивні функції (інформаційно-пізнавальна, інтеграційна, стимулювання адаптації).

Функціональні наслідки конфлікту (сприяння розвитку і змінам в організації; підтримці динамічної рівноваги; зменшення негативних ефектів групового мислення; становлення групової солідарності; підвищення якості вирішення проблем; зростання налаштованості до співпраці; структуризація організації).

Дисфункціональні наслідки конфлікту (підвищення емоційної і психологічної напруженості; незадоволеність, поганий психічний стан працівників; менший ступінь співпраці; перешкода здійсненню змін; згортання взаємодії і спілкування, втрата справжніх інтересів сторін; прагнення вийти з соціальної групи, зростання плинності кадрів, зниження продуктивності спільної діяльності, погіршення співпраці у майбутньому, посилення інтеграції членів певної групи та непродуктивної конкуренції останньої з іншими групами, зсув цілей, збільшення ворожості).

Тема 4

Причини та динаміка конфліктів

План

1. Причини конфліктів.

2. Психологічні конфлікти в організаціях.

3. Динаміка конфліктів.

1. Причини конфліктів

Групи причин конфліктів: розбіжності у цілях, знаннях, емоційні причини. Розподіл ресурсів, взаємозалежність задач, відмінності в уявленнях і цінностях, низький рівень комунікації, незбалансованість робочих місць, неправильний контроль, відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді, відсутність пошани до авторитетних у групі осіб, недостатня мотивація як причини конфліктів.

2. Психологічні конфлікти в організаціях

Причини конфліктів в організаціях. Роль управлінської культури та підготовленості керівників, їх комунікативної компетентності.

Класифікація конфліктів в організації: за значенням для організації (конструктивні і деструктивні); за статусом учасників (горизонтальні, вертикальні, змішані); відкриті та приховані; за характером об'єктивності або суб'єктивності причин (об'єктивні, суб'єктивні); за сферою перебігу (ділові; особистісно-емоційні). Взаємозв'язки між причинами, характером конфліктів і сферою їх перебігу.

Природа конфлікту та його вплив на виробництво як показник конструктивності конфлікту.

Два основних критерії оцінки типу конфлікту, що проявився:

1. конфлікт є деструктивним (руйнуючим), якщо стосунки між людьми не поліпшилися. Конструктивний конфлікт сприяє по­глибленню взаєморозуміння;

2. конфлікт є деструктивним, коли проблема, що його викликала, залишилася нерозв'язаною. За конструктивного підходу до проблеми знаходять її розв'язання.

Поняття про продуктивний (конструктивний) конфлікт в організації.