3. Методи соціально-педагогічного дослідження та дослідницькі методики

Будь-яке наукове дослідження, зокрема й соціально-педагогічне, пов’язане з вибором методів дослідження. Метод (з гр. дослівно «шлях до чогось») у загальному розумінні – спосіб досягнення цілі, він є умовою та засобом отримання нових знань. Метод – це інструмент для вирішення головного завдання науки – відкриття об’єктивних законів дійсності. У процесі розвитку пізнання об’єктивного світу людство виробило загальні принципи наукового мислення, що отримали назву загальнонаукових методів, до яких належать, як ми зазначали раніше, емпіричні, теоретичні, а також методи, що використовуються на теоретичному й емпіричному рівнях. Поряд із загальнонауковими існують спеціальні методи конкретних наук. Соціальна педагогіка користується як загальнонауковими методами дослідження, так і методами наук, близьких їй за предметом дослідження, передусім, педагогічними, психологічними й соціологічними.

Так, методами соціально-педагогічного дослідження є:

• вивчення документів та інших джерел. Аналіз документів і літературних джерел починається з уточнення основних, ключових понять. Він дає змогу сформулювати проблему, об’єкт, предмет, цілі, завдання й гіпотезу досліджуваного явища; порівняти отримані під час дослідження емпіричні дані з показниками інших досліджень; отримати інформацію про певну соціальну проблему; скласти характеристику соціальних процесів, які відбуваються на соціетальному, груповому, індивідуальному рівнях, виявити тенденції та розробити прогнози щодо їх подальшого розвитку; здобути інформацію про діяльність головних соціальних інститутів суспільства – сім’ї, освіти, засобів масової інформації; вивчити громадську думку й соціальне самопочуття населення, окремих його прошарків і конкретних людей. Аналіз документів дає змогу побачити різні сторони соціального життя, допомагає дізнатися про норми й цінності, властиві певному суспільству в певний історичний період; отримати відомості, необхідні для опису певних соціальних структур тощо.

Важливе значення для соціально-педагогічних досліджень мають офіційні документи – закони, урядові постанови, нормативно-правові акти, національні програми та проекти, що стосуються питань соціального захисту населення й соціальної підтримки окремих цільових груп і категорій населення. Офіційні документи відображають і висвітлюють колективні думки щодо певних політичних, соціально-економічних явищ, подій, процесів.

Основними методами аналізу документів є традиційний аналіз, який науковці (Л. Тюптя, І. Іванова) розуміють як ланцюг розумових, логічних конструктів, спрямованих на виявлення суті матеріалу, що аналізується. Він дає змогу визначити основні думки та ідеї, простежити їх генезис, з’ясувати логіку їх обґрунтування, виявити логічні зв’язки й логічні суперечності між ними тощо. Основною слабкістю його є суб’єктивність³. У традиційному аналізі розрізняють зовнішній і внутрішній. Зовнішній – це аналіз «історичного контексту» документа, тобто аналіз контексту документа у власному розумінні цього слова й усіх тих обставин, які супроводжували його появу. Внутрішній аналіз – це дослідження змісту документів.

Потребують спеціальних методів аналізу й залучення до їх виконання спеціалістів різних галузей знань окремі види документів через свою специфіку. Юридичний аналіз застосовується для всіх юридичних документів; психологічний аналіз – під час розгляду особистих документів; формалізований метод аналізу документів, або контент-аналіз – метод якісно-кількісного аналізу документів. Сутність його полягає в алгоритмізованому виокремленні в тексті певних елементів змісту згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації виокремлених елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку й кількісного представлення результатів. Використання останнього методу є доцільним, якщо потрібен високий ступінь точності, об’єктивності аналізу матеріалу або якщо цей матеріал значний за обсягом і не систематизований.

• спостереження. У соціально-педагогічному дослідженні спостереження – це метод пізнання соціально-педагогічних явищ на основі сприйняття органами чуття з одночасною первинною обробкою та аналізом отриманої інформації. Наукове спостереження відрізняється низкою ознак: цілеспрямованістю, аналітичним характером, комплексністю, систематичністю. Спостереження може бути неперервним і дискретним; широким (наприклад, спостереження за групою дітей-вулиці) або вузькоспеціальним (використання дітей у якості жебраків); дослідник може бути безпосереднім учасником спостереження або опосередкованим. Перевагами спостереження є можливість вивчення предмета в природних умовах, урахування його зв’язків і проявів, зміни конкретної ситуації або створення нової. Недоліками цього методу є трудомісткість і тривалість, а також вплив суб’єктивних факторів, тобто самого дослідника на предмет спостереження;

• опитувальні методи. До них традиційно відносять усне (бесіда, інтерв’ю) та письмове (анкетування) опитування. Метою опитувальних методів є виявлення досвіду, оцінки, точки зору дитини або групи дітей. Перевагами цих методів є можливість безпосереднього контакту дослідника з досліджуваним, індивідуалізації відповідей, їх коректування під час опитування, оперативної діагностики достовірності й повноти відповідей. До недоліків відносять трудомісткість, тривалість, охоплення невеликої кількості досліджуваних;

• оцінювання (метод компетентних суддів) – різновид опитування, пов’язаного із залученням до оцінки явищ, що вивчаються, найбільш компетентних людей, думки яких дозволяють об’єктивно оцінити досліджуване явище;

• вивчення результатів діяльності. Педагогічний консиліум являє собою процес колективного оцінювання, обговорення результатів дослідження. Своєрідним синтезом оцінювання, письмового опитування й педагогічного консиліуму є метод узагальнення незалежних характеристик. Він полягає в тому, що за заданою формою беруться письмові відгуки (характеристики) досліджуваного об’єкта, а потім співставляються отримані оцінки, прогнози, рекомендації. Більш простий за структурою та доступний для вивчення об’єкт стає моделлю більш складного об’єкта, який називають прототипом (оригіналом). З’являється можливість перенесення інформації за аналогією від моделі до прототипу. Таке перенесення називають методом моделювання.

Дослідницькі методики – визнані, апробовані процедури, що використовуються для досягнення поставлених цілей низки методів дослідження. До їх числа належать методика соціально-педагогічного обстеження; методика вивчення, аналізу, узагальнення й використання передового досвіду; дослідницька робота; соціально-педагогічний експеримент.

Соціально-педагогічне обстеження – комплекс діагностичних процедур, які необхідні, передусім, для достатньо повного первинного орієнтування відносно об’єкта вивчення, його структури, рівня розвитку, гармонійності, відповідності вимогам, характеру внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Обстеження передбачає цілеспрямоване й планомірне вивчення об’єкта відповідно до програми. Виокремлюють такі види обстеження: 1) розвідувальне обстеження пов’язане з апробуванням обраних методик, попередньою орієнтацією в об’єкті; 2) часткове – проводиться з метою вивчення окремих сфер, блоків об’єкта або ж з’ясування окремих наскрізних проблемних питань; 3) комплексне – повне вивчення об’єкта на основі попередніх уявлень про необхідний об’єм вивчення та послідовного вивчення його компонентів.

Методика аналізу й узагальнення передового досвіду використовується у процесі пошуку нових підходів і методик. Передовий досвід у соціально-педагогічній практиці, як правило, складається з практичних, прикладних, а не дослідницьких задач.

Дослідницька робота – спеціально поставлений дослід, який проводиться за розробленою програмою або проектом. Дослідницька робота забезпечує перевірку на практиці дослідницьких проектів, які втілюють ідеї та замисли перетворення.

Експеримент – зміна або перетворення явища з метою вивчення його в найбільш сприятливих, чітко фіксованих і контрольованих умовах. Експеримент дозволяє встановити або уточнити наукові факти, які можуть бути пояснені й узагальнені з позицій наукових теорій, або ж виступають основою для нових гіпотез і теорій.