2.3. Етапи проведення дослідження

Здійснювати соціально-педагогічне дослідження необхідно поетапно. Кількість етапів залежить від змісту й завдання дослідження. Зміст основних етапів соціально-педагогічного дослідження відображено у табл. 2.1.

Таблиця 2.1⁴.

Етапи проведення педагогічного дослідження

І етап	Визначення протиріччя
	Визначення наукової проблеми і мети дослідження
II етап	Визначення стану розв’язання протиріч, їх причин
	Визначення об’єкта і предмета дослідження
	Формулювання гіпотези
III етап	Формулювання конкретних завдань відповідно до гіпотези
	Визначення методики дослідження
IV етап	Експериментальні дослідження
V етап	Завершувально-узагальнюючий

Дослідження починається із встановлення існуючих протиріч у практичній діяльності. Таких протиріч можна виявити багато. Між собою вони відрізняються як за змістом, так і за кількістю та вагомістю завдань, які необхідно вирішити для їх розв’язання.

Розв’язання певного протиріччя в організації соціально-педагогічної діяльності процесу, в удосконаленні соціально-педагогічної роботи може бути метою дослідження.

Мета дослідження спрямовує діяльність дослідника на розв’язання наукової проблеми й досягнення результату. Наукова проблема не висувається довільно, а є результатом глибокого вивчення практики та наукової літератури. У кожному дослідженні треба вирізнити вихідні засади проблеми, а також довести, що для її вивчення існує необхідне «поле» пошуку, є базові наукові знання та засоби їх практичної реалізації.

Пошук та конкретизація наукової проблеми − досить складне завдання, однак кожний дослідник повинен знати, як виникла проблема, вміти доводити її актуальність і своєчасність дослідження.

Обґрунтування актуальності проблеми передбачає відповідь на запитання: чому цю проблему важливо розв’язувати сьогодні, що включає висвітлення кількох позицій. Передусім, необхідним є посилання на державні документи, в котрих визначаються або закладаються соціальні замовлення в галузі освіти. Загальні соціальні завдання конкретизуються визначенням тих практичних питань, що мають бути вирішені в діяльності соціальних педагогів.

Визначаючи об’єкт, дослідник повинен знайти відповідь на питання: що розглядається? Предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про спосіб розгляду об’єкта дослідження, про те, які властивості, відношення, аспекти й функції об’єкта розкриваються. Таким чином, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом, те, що в цьому об’єкті дістає наукове пояснення.

Важливою вимогою є відповідність предмета об’єкту дослідження. Дотримання цієї вимоги допомагає обґрунтовано сформулювати мету дослідження. Під час формулювання мети дослідник з’ясовує, який результат він бажає одержати. Намічаючи логіку дослідження, дослідник формулює кілька часткових дослідницьких завдань, які у своїй сукупності повинні дати уявлення, що слід зробити для досягнення мети.

Послідовність визначених завдань має бути такою, щоб кожне з них логічно випливало з попереднього. У цілісній єдності завдань відсутність одного може призвести до незавершеності всього дослідження та неможливості його використання у практиці.

Єдиного стандарту у формулюванні завдань бути не може, але найчастіше вони пов’язані з виявленням сутності, природи, структури об’єкту, що вивчається, розкриттям загальних способів його перетворення та розробкою конкретних методик дій і практичних рекомендацій.

Об’єкт, предмет, мета і завдання окреслюють ту галузь діяльності, яка досліджуватиметься в науковій роботі. Однак вони не розкривають обраний автором принциповий шлях реалізації поставленої проблеми. Він розкривається в провідній ідеї. Наукова ідея – це загальний план зміни предмета, як частка об’єкту дослідження, спрямованого на усунення (повністю або частково) деяких з кола питань, пов’язаних із розв’язанням обраної наукової проблеми. Наукова ідея формулюється у вигляді гіпотези дослідження.

Гіпотезу називають логічним засобом наукового дослідження, завдяки якому відбувається відкриття нового в науці. Зазначимо, що зміст гіпотези повинен бути конкретним, відповідним до мети, об’єкта й предмета дослідження.

За структурою гіпотеза може складатися з двох елементів: передбачення й припущення.

Передбачення − це визначення нового стану або процесу існування предмету дослідження, а припущення – це умови й засоби, методи, виконання та урахування яких призводить до переходу предмета дослідження у цей стан.

Існує два типи гіпотез. Перший тип − теоретичні гіпотези, в основу яких покладено наукові закономірності, методологічні положення, логічні судження, аргументовані прогнозування, фундаментальні знання, що можуть бути не лише соціально-педагогічними, а й суміжними знаннями з психології, соціології тощо. Такі гіпотези є вагомими та значущими, бо вони є засобом розвитку відповідної галузі науки й елементом теорії.

Другий тип − емпіричні гіпотези. Вони ґрунтуються на результатах попереднього практичного досвіду, що нерідко набувається методом «проб і помилок». Цей тип гіпотез також має певну наукову цінність.

Кожна гіпотеза підтверджується фактами, аргументами, що перетворюють її з припущення на достовірне знання. Для цього розробляється методика дослідження, яка має бути адекватною обраному предмету, меті та завданням наукового пошуку.

Теоретична значущість дослідження є інтегральною характеристикою впливу проведеного дослідження на соціально-педагогічні компетенції дослідника, комплексним показником його перспективності та доказовості.

Практичне значення характеризує реальні зрушення в соціально-педагогічній галузі, що досягнуті чи можуть бути досягнутими через упровадження у практику результатів проведеного дослідження.

Виділяють два можливі шляхи такого впровадження: безпосередній, коли отримані результати прямо адресуються соціальним службам і соціальним педагогам для використання; опосередкований, коли результати включаються в систему соціально-педагогічних знань і як їх складова впливають на практику.

У визначенні практичного значення треба вказати, де і з якою метою можна використовувати результати та висновки дослідження, у якому вигляді вони подані (методичні рекомендації, правила, плани уроків та ін.), який соціальний і психолого-педагогічний ефект очікується від їх впровадження (підвищення ефективності професійної діяльності, сформованості професійних компетенцій тощо).

Практичне значення є найважливішою ознакою наукового пошуку, який далеко не завжди може претендувати на важливий теоретичний результат.

Відповідальним етапом дослідницького процесу є визначення методологічних основ наукового пошуку та вибір методів його проведення, що потім перетворюються на конкретні методики, адекватні меті й завданням дослідження (методи соціально-педагогічного дослідження було викладено нами в розділі 1).

Отже, вже на початку дослідження треба знати, які параметри об’єкта вивчатимуться, методику їх вивчення, засоби збору та фіксації спостережень, техніку обчислення. Інакше кажучи, розробку експериментальної методики важливо розпочати з передбачення кінцевого результату, якому мають підпорядковуватися всі попередні процеси.