Погода й клімат

Фізичний стан нижньої атмосфери у даному місці на^; певний час називається погодою. Фізичні властивості атмосфери (температура, тиск, вологість, вітер) та атмосферні явища (туман, сніговій покрив, грози, зливи, ожеледь тощо) є елементами погоди. Людина сприймає погоду не за окремими елементами, а в комплексі, в якому ті чи інші елементи можуть бути переважаючими. Наприклад, живі організми по-різному сприймають погоду жарку суху і жарку вологу, з вітром і без вітру. Погоди дуже різноманітні і ніколи не повторюються, оскільки їх визначають повітряні маси, фронтальні процеси, циклони й антициклони. Погоди - це зовнішній прояв радіаційних та циркуляційних процесів і умов підстильної поверхні.

Типи погоди та їх ознаки. Погоди класифікують переважно за радіаційним балансом і характером атмосферних процесів За радіаційним балансом погоди поділяють на безморозні, з переходом через 0 ⁰С і морозні. Кожен з цих типів поділяють на класи. В безморозних погодах виділяють посушливо-суховійні, помірно-сухі, малохмарні, хмарні вдень, хмарні вночі, хмарні з опадами, волого-тропічні.

Погоди з переходом через 0 °С характерні для перехідних сезонів і тут виділяють лише хмарні вдень і ясні вдень.

В морозних погодах виділяють 5 класів: слабо і помірно морозні з температурою до -12,4 °С, морозні, сильно морозні, тріскучі морози. Кожен з цих класів визначається за зниженням температури на 10 °С, починаючи з -12,5 °С.

За характером атмосферних процесів погоди поділяють на 4 типи. Перший тип - ясна або малохмарна погода, що формується в антициклонах. Другий тип - хмарна з проясненнями і короткочасними зливами, типова для холодного фронту. Третій тип - хмарна дощова погода. Хмарність низька, часто супроводжується мрякою. Характерна для зимового періоду і пов'язана з розмитим фронтом. Четвертий тип - сльотава погода типова для циклонів з системою фронтів. Додаткові ознаки - сильні пориви вітру, взимку хуртовини.

Погода формується на основі складної взаємодії місцевих географічних умов і повітряних мас, що надійшли з інших районів. В областях постійного високого атмосферного тиску на погоду більше впливають місцеві географічні фактори, а в областях низького тиску провідне значення мають сторонні повітряні маси. Наприклад, в екваторіальних широтах погоди дуже одноманітні: до полудня виникають хмари вертикального розвитку з грозами й шквалами, випадають зливи. У другій половині дня все затихає, встановлюється сонячна погода. Такий характер погоди зумовлюється розвитком конвекції в першій половині і її припиненням у другій половині дня.

У помірних широтах погоди дуже різноманітні оскільки визначаються діяльністю циклонів і антициклонів.

Характер погоди залежить від атмосферних процесів. Основним процесом формування погоди є нагрівання і охолодження повітря від земної поверхні. Якщо повітря нагрівається, відбувається конвекція, що супроводжується утворенням купчастих хмар та опадів, а якщо охолоджується - виникає типова інверсія, погода сонячна. Фронтальні процеси у всіх випадках супроводжуються непогодою, але вони різні залежно від типу фронту.

Значні зміни в погоді бувають при переміщенні серії циклонів і антициклонів. З наближенням циклонів тиск падає, вітер підсилюється, на заході з'являються перисті хмари, за ними йдуть високі шаруваті і шаруваті дощові. Для антициклонів характерні тихі безхмарні погоди, влітку жаркі й сухі, а взимку - морозні, іноді з туманами.

Служба погоди. На земній кулі ведуться систематичні спостереження за погодою з метою її прогнозування. Прогноз - це науково аргументоване передбачення, що дає випереджаючу інформацію про розвиток явищ чи процесів у майбутньому. Для складання прогнозів у кожній державі створена мережа метеорологічних станцій, які працюють за єдиною програмою і в узгоджені строки за Гринвіцьким часом. Національні мережі спостережень входять до глобальної системи Всесвітньої служби погоди (ВСП), центри якої знаходяться у Мельбурні, Вашингтоні й Москві. Наземні спостереження доповнюються космічними, що передаються з полярних орбітальних і геостаціонарних штучних супутників Землі. В рамках ВСП діє глобальна система радіо- і телезв'язку. що зв'язує світові, регіональні і національні центри опрацювання інформації. Спостереження ведуться постійно, але вся інформація збирається через кожні три години, починаючи з нуля годин.

Прогнози бувають малої (1 - 4 дні), середньої (4 - 10 днів) і великої (місяць, сезон) завчасності. Основним методом складання прогнозів малої і середньої завчасності є синоптичний, який базується на аналізі й складанні приземних та висотних карт погоди. Ці карти називають синоптичними. Прогноз погоди на місяць базується . на підборі синоптичних карт-аналогів за минулі роки, виходячи з того, що атмосферним процесам властива ритмічність. Складним є прогноз погоди на сезон, оскільки потрібно аналізувати збурення полів температури і тиску на всій півкулі.

Місцеві ознаки погоди. Прогнози складаються для великої території, тому в кожній місцевості їх можна уточнювати за місцевими ознаками. Під місцевими ознаками розуміють такі явища в природі, які вказують на стійкість або можливість зміни погоди в найближчий час. Вони базуються на зовнішньому вигляді неба, хмар, поведінці тварин, комах, рослин тощо. Запозичені з досвіду багатьох поколінь, доступні всім і мають фізичне обґрунтування. Спостереження за місцевими ознаками мають велике значення при вивченні географії в школі, а також для розвитку в учнів кмітливості та формування понять про погоду.

Місцеві ознаки дозволяють скласти прогноз на кілька годин і навіть добу. Яка очікується погода можна передбачити, якщо спостерігати за хмарами, Місяцем, зорями, заходом і сходом Сонця. Наприклад, ознаками гарної погоди є роса вранці, безхмарне небо увесь день, чистий захід Сонця тощо. Червона вечірня заграва, нерівний вітер упродовж дня, наявність хмар різного забарвлення - ознаки нестійкої погоди. Рослини й тварини - це "живі барометри" погоди. Кульбаба та фіалки заздалегідь відчувають наближення дощу і закривають свої суцвіття. Місцевих ознак багато. Головне, навчитися їх аналізувати, зіставляти і робити висновки.

Клімат і чинники його формування. Клімат - це багаторічний режим погоди в даній місцевості. Клімати Землі різноманітні і закономірно змінюються в просторі й часі залежно від характеру тепло- і вологообміну між земною поверхнею і атмосферою. Ці процеси відбуваються постійно в результаті дії сонячної радіації, атмосферної циркуляції та підстильної поверхні.

Сонячна радіація визначає тепловий режим будь-якої місцевості. Циркуляція атмосфери сприяє міжширотному перерозподілу тепла і вологи, впливає на формування опадів. Земна поверхня (суходіл, вода, грунти, рослинність, сніг тощо) взаємодіє з атмосферою в процесі тепло- і вологообміну. Цей чинник є сполучним між сонячною радіацією і циркуляцією атмосфери. Відмінності у поглинанні, відбиванні і витрачанні променевої енергії Сонця різними поверхнями визначають особливості атмосферної циркуляції.

Прояв вказаних трьох чинників клімату залежить від географічної широти, розміщення території в глибині континенту чи поблизу океану, від абсолютної висоти місцевості, особливостей рельєфу, та наявності теплих чи холодних течій біля материків. Чим більша географічна широта, тим менший кут падіння сонячних променів і менше тепла одержує земна поверхня. З широтою змінюється і сила Коріоліса, яка впливає на циркуляцію атмосфери. Отже, чинники клімату змінюються з широтою і визначають зональні особливості у ході кліматичних елементів.

Однак, часто міста, що розташовані на одній широті, наприклад, Лондон, Київ, Караганда, мають різний клімат, оскільки з віддаленням від океану збільшується амплітуда коливання температур і зменшується кількість опадів.

Течії також впливають на клімат, оскільки над ними виникають висхідні чи низхідні рухи повітря. На узбережжях, що омиваються холодними течіями формуються пустелі, а на тих, що омиваються теплими течіями - формується сприятливий м'який клімат. Такі особливості місцевості визначають азональність клімату.

Абсолютна висота також впливає на формування клімату. З висотою знижується температура, збільшується прозорість повітря і кількість опадів, падає тиск, тому, в горах встановлюється вертикальна поясність клімату. Вона ускладнюється експозицією і стрімкі­стю схилів, чергуванням хребтів та міжгірських улоговин тощо.

Таким чином, завдяки сукупній дії різноманітних чинників, клімат Землі підпорядкований широтній зональності (на рівнинах) та висотній поясності (в горах). Місцеві особливості території порушують зональність, створюючи азональні кліматичні відмінності.

Типи кліматів. На земній кулі існує багато типів клімату, які класифікуються за певними ознаками або умовами формування. Під типом клімату розуміють сукупність кліматичних характеристик. вибраних за певний проміж часу, таких як: середньорічна температура, амплітуда температури між найтеплішим і найхолоднішим місяцями, кількість і режим випадання опадів, пануючі вітри.

Класифікацій клімату багато, однак найбільш поширена класифікація Б. П. Алісова. В її основу покладені зональні повітряні маси та їх сезонна міграція за Сонцем. Б.П.Алісов виділяє 13 кліматичних поясів. Сім з них основні - екваторіальний, два тропічних, два помірних, арктичний і антарктичний, в яких панує лише один тип повітряної маси, і шість перехідних, в яких узимку панує одна повітряна маса, влітку - інша. Назва перехідних поясів починається з префікса "суб". У кожному поясі виділяється по чотири типи клімату: материковий, океанічний, західних і східних берегів.

Клімат екваторіального поясу. Цей тип клімату зустрічається фрагментарно над Тихим, Атлантичним і Індійським океанами, та в басейнах Амазонки, Конго й в Індонезії. Тут, в умовах значного притоку сонячної радіації і надмірного зволоження, формується один екваторіальний тип клімату, який відрізняється високими температурами (+24, +28 °С), рясними опадами (2000 - 3000 мм), що випадають рівномірно протягом року з двома незначними максимумами після днів рівнодення. Різниці між кліматом океанів і материків нема.

Клімат субекваторіального поясу. Цей тип клімату розміщений між екваторіальним і тропічним поясами. Влітку тут панують вологі екваторіальні повітряні маси, взимку - сухі повітряні маси тропічних широт. Тому для поясу характерне чергування вологого і сухого періодів. Для материкового типу найвищі середньомісячні температури становлять +32 °С, найнижчі +20°С. Річний хід температури має два максимуми (навесні і восени) та два мінімуми (влітку і взимку). Опади на рівнинах рідко перевищують 2000 мм на рік. На схилах гір, що протистоять літнім мусонам, кількість опадів зростає до 6000 мм, в окремих місцях - до 12000 мм. Майже 80 % опадів випадає влітку.

Океанічний субекваторіальний клімат спостерігається в Північній півкулі над усіма океанами, а в Південній - лише над Індійським океаном та західною частиною Тихого океану. Межа його поширення проходить майже по 12 паралелі. Саме на цій широті зароджуються тропічні циклони. Переважаючі температури +24°С, ⁺26°С. Влітку опадів дещо більше, ніж взимку.

Клімати тропічного поясу. В цьому поясі упродовж року панує тропічне повітря, яке формується в антициклонах над океанами і в баричних депресіях термічного походження над материками. Через відсутність конвекції хмари не виникають і не перешкоджають надходженню сонячної радіації.

Материковий тип дуже сухий і жаркий, має великі добові (до 40 °С) і річні (близько 20 °С) амплітуди коливання температури. Середня температура повітря влітку 32 °С, взимку +10, +20 °С. Спадів менше 250 мм/ рік, в окремих місцях їх нема роками. Відносна вологість влітку менша за 30 %. Це клімати внутрішніх материкових пустель. У горах температура з вистою падає, кількість опадів зростає. Снігова лінія лежить на висоті 4900 - 6000 м.

Океанічний тип подібний до екваторіального. Добові й річні коливання температури невеликі. Температура найтеплішого місяця 28 °С, найхолоднішого 20 °С. Вологість повітря 80 %. Відрізняється від екваторіального малою хмарністю і стійкими пасатами.

Клімат західних берегів формується в зоні пасатів над холодними океанічними течіями. Характеризується незначними коливаннями температури (20- 16 °С), великою вологістю (80 - 90 %), малою кількістю опадів (100 мм). Це клімати прибережних пустель: Західної Сахари, Каліфорнії, Наміб і Атаками.

Клімат східних берегів відрізняється від західних пасатною циркуляцією. Температура найтеплішого місяця 26 °С, найхолоднішого + 18 °С. Кількість опадів зростає до 1000 мм і випадають вони майже рівномірно упродовж року з невеликим максимумом улітку.

Клімат субтропічного поясу. Узимку над поясом панує циклонічна циркуляція з різкими перепадами температури і навіть снігопадами, улітку - антициклонічна над океанами і барична депресія над суходолом. Добре виражені сезонні зміни погоди.

Материковий тип характеризується сухим і жарким літом з температурами вище за 30 °С. Зима нестійка, температура часом знижується до -26 °С. Взимку часті дощі й снігопади. За рік випадає близько 500 мм опадів, а на навітряних схилах у 4-5 раз більше.

Океанічний тип відрізняється від материкового більшою рівномірністю ходу температури: середня температура найтеплішого місяця 16-20 °С, найхолоднішого - 12 °С. Кількість опадів збільшується до 1000 мм/рік. Випадають переважно взимку і супроводжу­ються штормовими вітрами.

Субтропічний клімат західних берегів називають ще середземноморським. Зима тут відносно теплота (10 - 12 °С) і волога (400 -500 мм/ рік), літо сухе й жарке. Крім Середземного моря цей тип клімату зустрічається також на узбережжі Каліфорнії, Чилі, на півдні Африки й Австралії. Північним варіантом цього клімату є клімат Південного берега Криму і Чорноморського узбережжя Кавказу.

Клімат східних берегів материків має риси мусонного клімату. Зимовий мусон знижує температуру до -10 °С. Зима суха й холодна. Літній мусон підвищує температуру до +24 °С і вологість до 80 %. Кількість опадів зростає до 850 мм/ рік. Областями розвитку цього клімату є Південно-Східна Азія, східна частина Північної Америки, район Ла-Плати в Південній Америці.

Клімати помірного поясу. Своєрідність кліматів помірного поясу полягає у переважанні континентального типу у Північній півкулі, завдяки значній протяжності Євразії та Північної Америки, і океанічного в Південній, де через відсутність суходолу, панують циркумполярні західні вітри та постійно діють циклони.

Континентальний тип характеризується теплим літом і холодною зимою. Погодні процеси взимку формуються під впливом антициклонів, які спричиняють зниження температури іноді до -30°С. Річні амплітуди температури можуть дорівнювати 50 - 60°С. Кількість опадів 500 - 600 мм/ рік, в глибині материків їх значно менше. Взимку утворюється стійкий сніговий покрив.

Морський клімат формується під впливом циклонів, що зароджуються на арктичному і антарктичному фронтах. Погоди дуже мінливі. Температури взимку 0 - 6 °С, улітку 8-16°С. У Південній півкулі вони на 3 - 4 °С нижчі. Вітри сильні - 10-12 м/с, часом штормові. Повторюваність штормів у Південній півкулі 35 %.

Клімат західних берегів (Європа, західна частина Північної Америки) формується під впливом океанів в умовах західного перенесення морського повітря. Літо тепле (10 - 16 °С), зима м'яка (0, -5 °С), немає стійкого снігового покриву. Кількість опадів зростає від 600 на низовинах до 2000 мм високо в горах.

Клімат східних берегів (східне узбережжя Азії) має мусонний характер, тому літо тут дощове, зима холодна і суха. Холодні течії, що омивають східні береги материків, сприяють зниженню літніх температур і утворенню туманів.

Клімат субарктичного поясу. Материковий тип формується лише у Північній півкулі. Літо порівняно тепле (до +10 °С), зима холодна (-40 °С). Опадів менше 200 мм/ рік, випадають переважно влітку, В горах типова інверсія, за якої на високих вододілах температура на 20 °С вища, ніж у котловинах. В Оймяконі температура взимку знижується до -70 °С. Тут розташований полюс холоду Північної півкулі.

Океанічний тип клімату формується в обох півкулях. Характеризується незначними коливаннями температури, опади розподіляються рівномірно і становлять 200 - 250 мм.

Клімати полярних областей. Цей тип клімату формується в умовах антициклональної циркуляції, в якій панують арктичні (антарктичні) повітряні маси з низькою температурою і незначним вмістом вологи. Опадів тут дуже мало, однак разом з конденсацією вони перевищують випаровування.

Материковий тип формується над Антарктидою, Гренландією, Канадським Арктичним архіпелагом та російським сектором Арктики. Характеризується суворою зимою і холодним літом. Температура весь рік мінусова, взимку може знижуватися до -80°С. Панують сильні східні вітри (10 - 12 м/с). Опадів менш як 100 мм.

Океанічний тип формується в Арктиці над поверхнею криги. Середня температура в центрі Арктики -40 °С, улітку - 0, -5 °С. Погоди хмарні, вологість повітря 100 %, опадів близько 100 мм.

Клімат відіграє важливу роль у формуванні географічної оболонки. Він суттєво впливає на формування рельєфу, ґрунту, розвиток рослин, живлення і водний режим річок, формування географічних поясів і природних зон.

Місцевий клімат і мікроклімат. Клімат порівняно невеликої і більш-менш однорідної території називають місцевим або мезокліматом (від грец. "мезо" - середній). Він займає проміжне становище між макрокліматом і мікрокліматом. Формується під впливом місцевої циркуляції повітряних мас та нерівностей земної поверхні. Особливості мезоклімату проявляються у приземному шарі повітря до висоти кількох сот метрів. Місцевий клімат характерний, наприклад для окремого лісу, невеликого міста, морського узбережжя тощо.

Поняття "мікроклімат" має два значення: клімат невеликих просторів, наприклад, схилу гори, яру, прибережної смуги водойм, і клімат приземного шару повітря до висоти 1,5 - 2 м, у якому живуть і працюють люди. Саме в цьому шарі відбувається взаємодія атмо­сфери з земною поверхнею, тому режим метеорологічних елементів тут має свої особливості, які швидко міняються з місця до місця. Ці зміни не викликають змін у погоді, проте вони обумовлюють виникнення особливостей клімату.

На території з одним типом клімату можуть існувати різні варіації мікроклімату, наприклад, лісу і галявини, схилів і дна яру, заплави і тераси, озера і болота тощо.

Мікрокліматичні особливості місцевості потрібно враховувати при вирощуванні сільськогосподарських культур, влаштуванні зон рекреації, а також в промисловому та цивільному будівництві.

Причини і характер коливання клімату Клімат весь час міняється. Для нього характерні коливання як в історичний час, так і в далекому геологічному минулому. Вивчення особливостей залягання гірських порід, викопних решток тварин і рослин, похованих, та сучасних ґрунтів, характер яких залежав від клімату минулого, показує, що там, де нині поверхня Землі вкрита багаторічною кригою, колись шуміли тропічні ліси, а там, де панує жаркий клімат, земну поверхню вкривали льодовики. Під льодовиковими відкладами арктичних островів знаходять скам'яніле листя і плоди хлібного дерева, яке росте лише в тропічних країнах. На основі скам'янілих решток рослин, знайдених біля Південного полюса, встановлено, що в Антарктиді 40 - 50 млн років тому, росли папороть та лаври, які тепер зустрічаються лише в субтропіках. В середині XIX ст, вчені відкрили сліди минулих зледенінь, які відбувалися мільйони років тому в Південній Америці, в Південній Африці, Австралії та Індії. 30 млн років тому в Україні росли віялові і перисті пальми, мирти і магнолії. В Сибіру вздовж річок росли кипариси і волоські горіхи

Отже, в далекому минулому на різних ділянках, земної кулі холодні клімати змінювалися жаркими, сухі - вологими. Вивчення річних кілець старих дерев, коливань рівнів річок і озер, старовинних хронік і безпосередніх метеорологічних спостережень за останні 300 - 350 років, свідчать, що зміни клімату мають місце і в історичний час. Так, на території Східно-Європейської рівнини за останнє тисячоліття найсухішим клімат був у XI ст., а найбільш вологим у XII ст. З XIV ст. посушливість клімату зростає, а в ХУ-ХУІ ст. він знову стає вологим. У ХУП-ХУПІ ст. клімат був досить сухим, хоча і не досяг рівня посушливості XI ст. В кінці XIX ст. почалося поступове підвищення температури, яке на початку XX ст. охопило всі широти Північної півкулі і досягло свого максимуму в 30-х роках. На початку 40-х років процес потепління змінився похолоданням, який підсилився в середині 60-х років. Зараз знову спостерігається процес потепління. Отже, зміна клімату - це спрямовано-прогресуюче його поліпшення або погіршення, в ході якого відбувається закономірна зміна метеорологічного режиму упродовж великих відрізків геологічного часу.

Основні причини зміни клімату мають космічний і планетарний характер. Всі гіпотези, що пояснюють причини коливання клімату можна звести до трьох груп: астрономічні, фізичні і геолого-географічні. Серед астрономічних причин виділяють циклічні коливання нахилу земної осі до площини екліптики, які мають періодичність 40000 років. Від величини нахилення осі залежить величина притоку сонячної радіації. 9 тис років тому, коли нахилення земної осі було на 1° більшим за сучасне, полярне коло лежало на 1° далі на північ і літо в середніх широтах було значно тепліше.

Впливає на клімат і ексцентриситет земної орбіти з періодичністю 90000 років, і прецесія земної осі з періодичністю 21000 років.

Фізичні гіпотези пов'язують коливання клімату з концентрацією в атмосфері СО₂ та аерозолів. Зменшення кількості СО₂ у повітрі було причиною четвертинного зледеніння. Збільшення аеро­золів в атмосфері зменшує її прозорість і доступ сонячного тепла. Наприклад, після вибуху вулкана Кракатау 1883 р., який викинув у атмосферу близько 18 км³ попелу, прозорість атмосфери знизилася до 0,58, а ефективність сонячної радіації зменшилась на 20 %.

До фізичних причин належать циклічні коливання сонячної активності, тривалістю 7,5; 11,0 і 14,6 років, а також вікові (80-90 років). В період сонячної активності середня річна температура повітря підвищується і підсилюється циркуляція атмосфери, а в період спокійного Сонця - вони зменшуються. Віковим коливання підпорядковується зміна льодового покриву в арктичних широтах, зміна середнього рівня Каспійського моря та ін.

Всі ці причини зумовлюють незначні, а, головне, циклічні, зміни клімату. Докорінні зміни пов’язуються за геолого-географічними гіпотезами з поступовим охолодженням Землі, з дрейфом материкових плит і полюсів, з корінною зміною співвідношення суходолу й океанів в результаті трансгресії чи регресії моря. Про клімати геологічного минулого судять на основі побічних геологічних даних структури осадових порід, залишків тварин і рослин. В умовах жаркого і вологого клімату відбувається інтенсивне хімічне вивітрювання гірських порід, тому в осадових породах знаходять каолін, залізні, марганцеві і бокситові руди. Для холодного клімату характерне фізичне вивітрювання і нагромадження уламкового матеріалу.

На кліматичні умови впливає і людське суспільство. Вирубування лісів, будівництво водоймищ, каналів, осушення боліт змінють радіаційний баланс, умови зволоження, силу й напрям вітру Значний вплив на хід метеорологічних процесів мають міста, особливо великі промислові центри. Над ними в атмосфері багато вуглекислого газу й диму, а це спричиняє зменшення прозорості атмосфери і доступ прямої сонячної радіації. Крім того велика кількість аерозолів сприяє утворенню хмар і опадів.

Охорона атмосфери. Інтенсивне господарювання людського суспільства у другій половині XX століття загострило проблему забруднення атмосферного повітря. Забруднення атмосфери - це зміна стану повітря внаслідок надходження домішок, не характерних для її постійного складу. До них належать вуглекислий газ, оксиди сірки та азоту, важкі метали та інше. Сірчаний газ утворює з водою кислоту, яка випадає на земну поверхню у вигляді кислотних дощів або тримається у повітрі з туманом. Збільшення у повітрі вуглекислого газу може призвести до посилення парникового ефекту.

Найбільше забруднюють атмосферу транспорт і промислові підприємства. Промислове забруднення поділяють на хімічне, теплове, металургійне, акустичне, радіоактивне та ін. У районах вугільної промисловості повітря забруднюється сірчаним газом, оксидами вуглецю. Хімічна промисловість забруднює атмосферу оксидами азоту й вуглецю, сполуками хлору, фтору. Металургійні підприємства насичують повітря аерозолями важких і рідкісних металів. Усі домішки забруднення; зосереджуються в приземному повітрі до висоти 2 км. Найбільше їх над містами, де розміщені майже всі промислові підприємства, сконцентрований автотранспорт.

Антропогенне забруднення повітря впливає на здоров'я людей, на розвиток тваринного і рослинного світу, порушує зв'язки у географічній оболонці і може призвести до глобальних наслідків.

У багатьох країнах світу розроблені і впроваджуються в практику заходи щодо охорони атмосфери. Серед них - прийняття законів, спрямованих на боротьбу з забрудненням, встановлення стан­дартів чистого повітря, створення очисних споруд, зелених зон тощо

Оскільки велику частку в забрудненні дає транспорт, інженерна думка направлена на пошуки шляхів зменшення цього впливу, шукають заміну палива, удосконалюють двигуни, вихлопні труби, карбюратори, створюють нове покоління автомобілів, які б не давали відходів. Однак, усі названі заходи, не можуть повністю розв'язали проблему охорони повітряної оболонки. Необхідні зусилля усіх країн світу, оскільки забруднення атмосфери - це проблема планетарного масштабу. Ось чому питання охорони атмосфери посідають важливе місце у міжнародному співробітництві по лінії ООН.

Питання для самоконтролю до теми «Атмосфера»

1. Що таке атмосфера? Який її склад?

2. Як відбувається нагрівання атмосферного повітря?

3. Від чого залежить температура повітря?

4. Що таке ізотерми?

5. Які чинники порушують зональний розподіл температури повітря?

6. Чому в Антарктиді навіть у період полярного дня температури від`ємні?

7. Що таке абсолютна і відносна вологість?

8. Як утворюються хмари і опади?

9. Як впливає рельєф на розподіл опадів?

10. Які опади випадають на земну поверхню з хмар і з приземного насиченого повітря?

11. Від чого залежить атмосферний тиск? Як змінюється тиск з висотою?

12. Які причини низького тиску над екватором і в помірних широтах, та високого тиску в тропічних і полярних областях?

13. Що таке вітер? Чому він утворюється?

14. Як побудувати розу вітрів?

15. Як класифікують повітряні маси?

16. Яка роль циклонів і антициклонів у формуванні повітряних мас та погоди?

17. В чому різниця між погодою і кліматом?

18. Під впливом яких чинників формується клімат Землі?

19. Які основні кліматичні пояси і типи клімату виділяються існуючою класифікацією?

20. Який клімат характерний для вашої місцевості?