Загальна характеристика землі як планети

Форма і розміри Землі. При безпосередньому спостереженні на місцевості поверхня Землі здається плоскою. Такою її вважали стародавні люди. Але уява людей про форму і розміри Землі змінювалася із розширенням їх кругозору та розвитку науки. Стародавні індійці уявляли Землю плоскою у вигляді диску, що лежить на спинах трьох слонів, а слони стоять на черепасі. Вавілонці зображували Землю у вигляді оточеної водою гори, на яку спиралося небо. Думку про кулястість Землі вперше висловив Піфагор (VI ст. до н. е.), але його вчення було визнано пізніше, коли Аристотель (IV ст. до н.е.) навів докази, а Ератосфен (II ст. до н. е) обчислив її розміри.

На зламі XVII—XVIII ст. Ньютон довів, що Земля не куля, а сфероїд обертання на малій осі. Причиною цього є д

Мал. 4 Еліпсоїд а) велика піввісь. б) мА ла піввісь

ія відцентрової сили, яка найбільша на екваторі і зумовлює відплив речовини від полюсів до екватора. Тому Земля біля полюсів сплющена. Через неоднорідність речовинного складу і розподілу маси сплющення є і на екваторі. Справжня фігура Землі неправильна і її назвали геоїдом, що дослівно означає "землеподібний". Поверхня геоїда скрізь перпендикулярна до напрямку сили ваги. Ця поверхня збігається з рівнем води Світового океану в стані спокою, який умовно прово­дять під материками і приймають для відліку висот рельєфу (мал. 4). Поверхня геоїда наближається до поверхні тривісного еліпсоїда, відхиляючись від нього на 100-150 м.

Відхилення геоїда від кулі не перевищує 0,0015 %, тому в географії користуються терміном "Земна куля".

Куляста форма обмежує простір, який ми можемо охопити зором. На відкритій місцевості земна поверхня має вигляд великого кола, на край якого спирається небо. Ця видима поверхня називається горизонтом, а лінія, по якій небо ніби сходиться з Землею називається лінією горизонту, що відокремлює видиму частину земної поверхні від невидимої.

Докази і наслідки кулястості Землі. Доказами кулястої форми Землі можуть бути: кругла тінь від Землі при місячних затемненнях, поступове "занурення" корабля за обрій у відкритому морі, збільшення дальності видимого горизонту при піднятті угору, обертання штучних супутників навколо Землі та фотознімки планети з Космосу.

Наслідками кулястості є: поділ земної поверхні на освітлену і неосвітлену частини; зональний розподіл тепла й природних комплексів на Землі; нескінченність і єдність геосфер.

Крім форми, на природні процеси впливають розміри Землі, які прирівнюються до розмірів рівновеликого еліпсоїда, оскільки на математично правильній фігурі зручніше робити розрахунки. Розміри Землі беруться за еліпсоїдом Ф. Н. Красовського та А. А. Ізотова, основні параметри якого такі:

Радіус екваторіальний (R_е) - 6378,245 км

Радіус полярний (R_n) - 6356,863 км

Полярне сплющення (R_е - R_n ) - 21,382 км

Радіус рівновеликої кулі (R_o) - 6371,120 км

Довжина кола екватора - 40085,696 км

Довжина кола меридіана - 40008,550 км

Площа поверхні Землі - 510,2млнкм²

Об'єм земної кулі - 1083 млрд км³

Розміри Землі визначають її масу і силу земного тяжіння, величину географічної оболонки та просторові масштаби процесів, що відбуваються в атмосфері (вихори), гідросфері (течії) та в надрах Землі. Завдяки розмірам і масі Земля утримує потужну атмосферу.