Рух океанічної води.

Води Світового океану знаходяться у безперервному русі. З усіх рухів найважливішими є хвилювання, горизонтальні течії і вертикальне перемішування.

Хвилювання. Коливання поверхні води в морі називається хвилюванням. Хвилі спричиняються багатьма чинниками. Залежно від причин, що їх викликають, морські хвилі поділяють на вітрові, сейсмічні і припливно-відпливні. Найпоширеніші вітрові та припливно-відпливні хвилі. Найбільша висота вітрових хвиль 15 — 18 м.

Сейсмічні хвилі виникають під час землетрусів або моретрусів. Вони можуть бути дуже високими, мати величезну силу удару і завдавати нищівних руйнувань за сотні кілометрів від місця свого виникнення. Такі хвилі називаються цунамі.

Припливно-відпливні хвилі спричиняються притяганням Землі Місяцем і Сонцем. За законами всесвітнього тяжіння Земля і Місяць взаємно притягаються. Точки, що розташовані ближче до Місяця притягаються сильніше, а ті, що знаходяться на протилежному боці Землі, слабше, але там діє відцентрова сила. Ця різниця в силах притягання викликає розтягування водної оболонки уздовж лінії, спрямованої до Місяця. Там, де водна оболонка витягнута рівень води вищий - це приплив. Під час добового обертання Землі в смугу припливу послідовно попадають різні точки Землі, а в одному й тому самому місці припливи і відпливи будуть чергуватися.

Оскільки віддаль від Землі до Сонця в 391 раз більша, ніж до Місяця, то припливна сила Сонця у 2,17 раз менша за місячну. Вона відчувається лише тоді, коли збігається з місячною. В цей час припливи досягають найбільшої висоти. Це буває два рази на місяць.

Хвильові рухи забезпечують перемішування океанічних вод, сприяють обміну енергії й речовини між океаном та атмосферою, зумовлюють проникнення кисню та інших газів на глибину, руйнують береги і формують узбережжя.

Течії в океанах і морях. Морськими течіями називають горизонтальні переміщення водних мас струменями або потоками в певному напрямі. Течії, що охоплюють верхні шари води, називають поверхневими, а ті що охоплюють глибинні і придонні води, називають глибинними і придонними. Основною причиною морських течій є вітер. Але окрім вітру рух води може спричинятися нагромадженням води від нагону або стоку річок у якійсь частині океану, а також різницею густини на різних його ділянках. Тому за походженням течії бувають вітрові, компенсаційні та стокові.

Вітрові течії виникають під впливом тривалих або панівних вітрів. Внаслідок тертя повітря об водну поверхню рух води передається від верхніх шарів до нижніх. При цьому швидкість течії з глибиною зменшується в геометричній прогресії, а напрям течії, під впливом обертання Землі, все більше і більше відхиляється і на деякій глибині стає протилежним. Течії, що виникають під впливом панівних вітрів, називають дрейфовими.

Компенсаційні течії поповнюють нестачу води в певній частині океану, чи моря внаслідок дії вітрових і конвекційних рухів. Вони утворюються, коли стійкі вітри з суходолу здувають воду від берегів, а на їх місце з глибини піднімаються холодні води. З цієї причини вода біля берегів Сахари, Каліфорнії та Чилі завжди холодна.

Близькими до компенсаційних є стокові течії. Вони утворюються внаслідок нахилення рівня моря від нагону води дрейфовими течіями, або сильним випаруванням, чи надходженням у якусь частину океану великої маси води від атмосферних опадів.

Морські течії поділяються на теплі, холодні і нейтральні. Теплими називають такі, які приносять воду теплішу порівняно з водами районів, куди вони приходять. Це переважно течії, що рухаються з низьких широт у високі. Холодні течії рухаються з високих широт у низькі і приносять холодну воду. Нейтральні течії, як правило, мають широтний напрям. Їх температура така сама, як і температура акваторії, через яку вони рухаються.

Т ечії Тихого океану. Вся поверхня Світового океану має течії різних напрямів і сили. Ці течії не випадкові, а підпорядковані певним закономірностям (мал. 52). У Тихому океані найбільшими є пасатні течії. Північна пасатна течія починається біля берегів Центральної Америки і спрямовується на захід до Філіппінських островів.

Тут вона повертає на північ, дає початок теплій течії Куросіо, яка біля о. Хонсю повертає на схід і переходить в поперечну Північно-Тихоокеанську течію. Дійшовши до берегів Північної Америки, ця течія поділяється на північну Алеутську і південну Каліфорнійську. Остання є компенсаційною течією. Поповнивши нестачу води біля берегів Центральної Америки вона переходить у Північну пасатну течію, замкнувши коло течій північної частини Тихого океану.

Південна пасатна течія починається біля берегів Південної Америки і неширокою смугою прямує на захід. Біля берегів Нової Гвінеї і Австралії вона повертає на південь, утворюючи Східно-австралійську течію, яка злившись з течією Західних вітрів (яку іноді називають Антарктичною Циркумполярною), повертає на схід. Біля берегів Південної Америки від Антарктичної Циркумполярної течії відгалужується холодна компенсаційна Перуанська течія, що спрямовується на північ і біля екватора зливається з Південною пасатною, замкнувши коло в південній частині Тихого океану.

Течії Атлантичного океану. В Атлантичному океані схема циркуляції повторює схему Тихого океану. Тут також є Північна і Південна пасатні течії. Південна пасатна течія починається біля берегів Африки і рухається в напрямі до Америки. Біля Бразилії вона розгалужується на дві гілки. Менша гілка, утворюючи Бразильську течію. повертає на південь, а потім на схід і зливається з Антарктичною Циркумполярною течією. Біля берегів Африки від неї відгалужується Бенгельська компенсаційна холодна течія, яка прямує до Південної пасатної і зливається з нею. Так замикається коло течій південної частини Атлантичного океану.

Північна гілка Південної пасатної течії рухається уздовж берегів Бразилії й Гвіани до Антильських островів і утворює Гвіанську теплу течію, яка, з'єднавшись з частиною Північної пасатної течії, широким потоком (понад 500 км) вливається в Карибське море та Мексиканську затоку, а звідти, під назвою "Гольфстрім", виходить через Флоридську протоку в океан.

Гольфстрім рухається уздовж берегів Північної Америки і, потрапивши в зону дії західних вітрів та внаслідок сили обертання Землі, повертає на північний схід і під назвою Північної Атлантичної течії досягає берегів Європи. Далі прямує уздовж берегів Норвегії до Північно-Льодовитого океану. Однак від південного краю цієї течії відокремлюється широка гілка, яка йде спочатку на південний схід, а потім завертає на південь під назвою Канарської холодної течії. Після Канарських островів вона повертає на південний захід, даючи початок Північній пасатній течії, і замикає коло циркуляції північної частини Атлантики.

Течії Індійського океану. В Індійському океані добре розвинуте лише південне коло океанічної циркуляції. В області пасатів виникає Південка пасатна течія, яка біля берегів Африки повертає на південь і поділяється на Мадагаскарську та Мозамбікську течії. Злившись з Антарктичною Циркумполярною течією, ці дві течії повертають на схід і єдиним широким потоком ринуть до берегів Австралії. Тут від них відокремлюється холодна Західна Австралійська течія, яка прямує до Південної пасатної течії і зливається з нею. На півночі Індійського океану, де пасатний режим змінюється мусонним, океанічна циркуляція протягом року періодично міняє свій напрям.

У південних широтах для Тихого, Атлантичного та Індійського океанів існує спільна течія, яка оперізує всю південну півкулю між 40 і 55 паралелями. Це Антарктична Циркумполярна течія. її ще називають течією Західних вітрів або Дрейфовою.

Течії Північного Льодовитого океану. У Північному Льодовитому океані біля острова Елсмір зароджується Західна Арктична течія, яка рухається уздовж Канадського архіпелагу та Аляски, а потім уздовж північних окраїн євразійських морів до берегів Ґренландії. В районі Чукотки від західно-арктичної течії відокремлюється Полярна течія, що рухається через Північний полюс до Ґренландії.

Морські течії відіграють важливу роль у житті географічної оболонки. Вони сприяють міжширотному обміну тепла і водних мас, тварин і рослин, впливають на циркуляцію атмосфери і клімати різ­них частин земної кулі, руйнують береги, формують ландшафти.