Океаносфера

Світовий океан і його частини. Водну масу, яка становить єдине ціле на земній кулі називають Світовим океаном. За характером конфігурації берегової лінії материків та архіпелагів Світовий океан умовно поділяють на чотири океани: Тихий. Індійський. Атлантичний, Північний Льодовитий. У кожному океані виділяють моря, затоки і протоки.

Морем називають частину океану, яка глибоко врізається в суходіл, або відокремлена островами та півостровами. За ступенем відокремлення і особливостями гідрометеорологічного режиму розрізняють моря внутрішні, окраїнні й міжострівні. Часом морями називають великі озера (Каспійське, Аральське) та відкриті частини океану (Саргасове).

Внутрішні моря значно відособлені від океану і знаходяться серед суходолу. Їх поділяють на середземні, що знаходяться між материками (Середземне, Червоне, Карибське) і внутрішньо-материкові (Чорне, Азовське, Балтійське, Біле).

Окраїнні моря розташовуються на окраїнах материків або великих островів. Відокремлюються від океану островами або порогами материкових шельфів. До них належать Ґренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східносибірське, Чукотське, Охотське, Берингове, Японське, Жовте, Східнокитайське, Андаманське, Аравійське та ін.

Міжострівні моря оточені тісним кільцем островів або острівних дуг. До них належать Австрало-Азійські моря: Банда, Сулу, Сулавесі, Фіджі, Філіппінське та ін.

Затокою називають частину моря чи океану, що заглиблюється у суходіл і має вільний водообмін з основним басейном. Межі затоки визначають по лінії між мисами біля виходу. Найбільшими затоками є Бенгальська, Гвінейська, Мексиканська, Біскайська. Серед заток розрізняють також бухти, естуарії, фіорди, лагуни та ін.

Протокою називають відносно вузьку смугу океану, що розташована між різними ділянками суходолу і з'єднує дві сусідні водойми (Берингова, Босфор, Гібралтарська та ін.)

Хімічний склад і фізичні властивості морської води. Хімічний склад морської води - це складний комплекс мінеральних і органічних речовин, що перебувають у різних формах іонно-молекулярного стану і надають воді своєрідних особливостей. У морській воді розчинені майже всі елементи періодичної системи Менделєєва, навіть благородні метали. Більше всього розчинено кисню 85,8 %, водню - 10,7 %, хлору - 2,2 %, натрію - 1,1 %, які, вступаючи в хімічні сполуки, утворюють солі. Серед солей найбільше розчинено кухонної солі - 27,2 г/л, та солей натрію - 3,8 г/л, які надають воді гіркувато-солоного смаку. Крім солей хлору, що складають 88,7 %, у воді є сульфати і карбонати.

Солоність. Солоність морської води - кількість розчинених твердих і мінеральних речовин, виражених в грамах на кілограм води, або в проміле. Проміле - тисячна частка величини і позначаться так ‰. В даному випадку грам є тисячною часткою кілограма.

Солоність вод Світового океану залежить від співвідношень опадів і випарування і пересічно становить 35 ‰. У полярних районах, де вода опріснюється талими водами льоду і прісними водами річок солоність зменшується до 21,4 - 33,9 ‰, а в субтропічних широтах, де випаровування переважає над опадами, солоність збільшується до 37,7 ‰. На глибинах нижче 1500 м і до дна солоність води майже скрізь однакова і становить 35 ‰. Найбільшу солоність мають закриті басейни субтропічних широт, наприклад, Середземне море -39 ‰, Перська затока — 41 ‰, Червоне море - 42 ‰.

Солоність впливає на густину, електропровідність, швидкість поширення звуку, температуру та інші властивості води.

Температура. Океан повільно нагрівається і так само повільно охолоджується, тому коливання температури води в ньому значно менші ніж повітря. Найбільше нагрівання відбувається на двадцятих-тридцятих паралелях обох півкуль. Води цих широт поглинають сонячне тепло і переносять його у полярні широти. Однак сонячне проміння вбирається лише верхнім односантиметровим шаром води. Цей шар поглинає 94 % сонячної радіації. На глибину теплота передається шляхом вітрового перемішування, завдяки чому океан нагрівається до глибини 200 - 400 м і утримує величезну кількість тепла. Середня температура поверхні Світового океану 17,5 °С, на екваторі 27,3, у полярних широтах +0,8, -1,8 °С. У придонному шарі температура майже скрізь однакова і становить 0,4 - 1,8 °С.

У загальних рисах температура морської води змінюється з широтою, але в жаркому поясі вона підвищується також на захід до східних берегів материків, а в помірному - на схід до західних берегів. Така зміна пов'язана з течіями.

Температура й солоність води впливають на процес її замерзання. Морська вода замерзає тоді, коли її температура знизиться до мінус 1,1 °С, тоді як прісна вода замерзає при 0 °С. Замерзання починається від берега з утворення берегового припаю. Далі крига поширюється у відкрите море і покриває великі простори, утворюючи льодові поля. Під впливом течій та вітру крига ламається на окремі брили. Якщо ці брили наповзають одна на одну, утворюються тороси. Суцільний багаторічний лід, що рухається навколо Північного полюса і навколо Антарктиди, називається паком.

У полярних і приполярних морях часто плавають великі уламки льоду - айсберги, що відкололись від материкових льодовиків. Вони піднімаються над водою на кілька метрів, однак це лише десята частина всієї їхньої товщі.

Густина води. Густиною морської води називають відношення одиниці її об'єму за даної температури до маси чистої води такого самого об'єму за температури +4 °С. Густина збільшується із збільшенням солоності і зниженням температури. Якщо на поверхні моря густина води підвищується, виникає конвекція, тобто, вертикальне перемішування. Найбільша густина води у Норвезькому морі та в південних частинах океанів навколо Антарктиди.

Прозорість і колір води. Сукупна дія поглинання і розсіювання світла зумовлює колір і прозорість морської води. Потік розсіяного світла викликає синій або голубий колір. Розчинені у воді солі на колір і прозорість не впливають. Інші домішки змінюють не тільки колір від темно-синього до коричнево-жовтого, а й зменшують прозорість. Під прозорістю розуміють глибину, на якій білий диск діаметром 30 см стає невидимим з поверхні моря. У Жовтому морі, куди річка Хуанхе зносить розчинений лес, прозорість води всього З - 4 м, у Білому 6 - 8 м, у Чорному - 28 м. Найбільша прозорість у Саргасовому морі - 66 м.