Словник основних термінів

Абісаль (від грец. abyssos - бездонний) - зона найбільших морських глибин (понад 3000 м)

Абляція (від лат. ablatio - віднімання, віднесення) - зменшення маси льодовика чи снігового покриву внаслідок танення, випаровування чи механічного усунення.

Абразія (від лат. abrasio- зішкрябування) - 1. Руйнування, шліфування і знесення гірських порід під впливом вітру, води чи льоду; 2) руйнування берегів морів, озер, великих водосховищ хвилями, яке залежить від міри дії хвиль і створює на берегах терасу (бенч) або крутий уступ (кліф).

Автотрофи (від грец. autos- сам і trophe- їжа) – організми, які здатні самостійно утворювати органічні речовини з неорганічних - вуглекислоти, води і мінеральних солей за рахунок сонячного світла (фотосинтезу). До них належать усі зелені наземні і водні рослини та деякі групи водних і ґрунтових бактерій. Інша назва –автотрофні організми.

Автохтони (від грец. autochton- місцевий, корінний) - 1) корінні жителі країни чи місцевості; інша назва -аборигени; 2) тваринні чи рослинні організми, поширені там, де вони виникли; 3) гірські породи, корисні копалини, вихідний матеріал яких виник на місці їх утворення.

Агробіоценози (від грец. аgros- поле, bios- життя і kionos - агальний) - екосистема зі штучно створеним біотичним угрупуванням для одержання сільськогосподарської продукції.

Адвекція (від лат. advectio- доставляння) - 1) горизонтальне переміщення повітря, що спричиняє перенесення тепла, вологи, запилення тощо; 2) горизонтальне, рідше - вертикальне переміщення водних мас, що приводить до переносу тепла, моменту кількості руху, води, солей та інших гідрологічних характеристик.

Адіабата (від грец. adiabatos- неперехідний) - лінія, що зображує на графіку зв'язок між двома характеристиками стану газу, наприклад тиску і температури.

Адіабатний процес (від грец. adiabatos - неперехідний) - процес, що відбувається у фізичній системі без теплообміну з навколишнім середовищем.

Азимут (араб.- as-sumut дороги (правильні), напрями) - 1) кут між площиною меридіана точки спостереження та вертикальною площиною, яка проходить через цю точку і об'єкт спостереження; 2) кут між заданим напрямом руху і напрямом на північ; 3) магнітний азимут - кут між певним напрямом і площиною магнітного меридіана місця спостереження.

Азональність (грец. а... і zone- пояс, зона) - початкова частина слова зі значенням заперечення і zone - пояс, зона) - поширення якихось явищ незалежно від зональних особливостей певної території.

Айсберг (від нім. еіs - лід і веrg - гора) - велика брила льоду, що відкололася від льодовика і сповзла в море. До 0,9 його маси, як правило, розміщено під водою. Над водою піднімається в середньому на 70 (Арктика), 100 (Антарктика) метрів.

Акумуляція, акумулювання (від лат. accumulation - нагромадження) - процес нагромадження на суші чи на дні водних басейнів мінеральних речовин, органічних решток у результаті діяльності вітру, води, льодовиків, вулканів тощо.

Альбедо (від лат. albus - білий) - характеристика, що показує, яку частину променистої енергії Сонця відбиває поверхня тіла; вимірюється альбедометром. Застосовується у метеорології, астрофізиці, техніці.

Алювій (від лат. alluvio - нанос) - відклади, що формуються постійними водотоками в річкових долинах. Утворюються внаслідок перевідкладання гірських порід і продуктів їх руйнування.

Аномалія (від грец. anomalia - нерівність, відхилення) - неправильність, відхилення від загальних закономірностей; ненормальність.

Антекліза (від лат. ante - перед і грец. – klisis - нахил) - широке (сотні кілометрів у поперечнику) пологе антиклінальне підняття шарів земної кори в межах платформ. Утворюється внаслідок тривалих висхідних тектонічних рухів

Антикліналь (від грец. anti - проти і klinо - нахиляю) - складка верств гірських порід, повернутих опуклістю вгору, внаслідок чого в ядрі залягають давнішні за геологічним віком породи, ніж на крилах.

Антиподи (грец.antipodes від anti - проти і риs (podos) - нога, край) - мешканці двох діаметрально протилежних пунктів поверхні земної кулі.

Антропоген, антропогеновий період (від грец. anthropos - людина і genes - народжений)— останній період кайнозойської ери, який триває й досі. Головною його особливістю є виникнення людини і формування людського суспільства. Протягом антропогену сформувалися основні особливості рослинного і тваринного світу.

Апогей (від грец. apogeios - віддалений від Землі) - найвіддаленіша від центра Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі.

Архіпелаг (від грец. archi… - префікс, що означає найвищий ступінь ознаки, що належить другій частині слова, і pelagos - море) - група островів, що лежать на невеликій відстані один від одного, мають здебільшого однакове походження й подібну геологічну будову.

Астеносфера (від грец. astenes - слабкий і sphaira - куля) - шар пониженої твердості, міцності та в'язкості у верхній мантії Землі, на якій лежить літосфера.

Атол (англ. atoll - кораловий, мальдів. atolu - острів з лагуною) - кораловий острів, що має форму кільця, яке оточує порівняно глибоку (до 150 метрів) лагуну. Поширений у тропічних та субтропічних широтах Тихого та Індійського океанів.

Афелій (від грец. apo - префікс, що означає вдалині і helios - Сонце) - найвіддаленіша від Сонця точка орбіти планети або комети.

Базис ерозії (від грец. basis- основа) - рівень басейну, у який впадає водний потік; для річок, які впадають у море базисом ерозії є рівень моря.

Баранячі лоби - скелясті виступи твердих гірських порід округлої форми. Один схил крутий, другий - пологий. Походження -льодовикове.

Бархани (від англ.. barhan, sand-hilt - рухатися) - нанесені вітром рухомі піщані горби, накопичення сипучого піску, які виникають у пустелях і не закріплені рослинністю.

Батоліти (від грец. bathys - глибокий і lithos - камінь) - великі масиви інтрузивних гірських порід гранітоїдного складу, які утворилися в земній корі на великих глибинах.

Бентос (від грец. benthos - глибина) - сукупність тварин і рослин, які населяють дно водоймищ чи пов'язані з ним.

Бенч (від англ. bench) - прибережна частина морського дна, утворена абразією.

Бергштрихи (від нім. berg - гора і strich - риска) - показники схилів. Штрихи на географічних картах ставляться біля горизонталей і показують напрям схилу рельєфу місцевості.

Біогеоценоз (від грец. bios - життя, ge - Земля і koinos загальний) - сукупність рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов'язані між собою обміном речовин та енергії.

Біосфера (від грец. bios - життя і sphaira - куля) - область поширення життя на Землі, склад, структура і енергетика якої визнача­ються головним чином минулою чи сучасною діяльністю живих організмів. Включає верхню частину літосфери, гідросферу та нижню частину атмосфери - тропосферу.

Біота (від грец. biote - життя) - історично сформована сукупність рослин і тварин, об'єднаних спільною областю поширення.

Біотоп (від грец. bios - життя і topos - місце) - ділянка земної чи водної поверхні з відносно однорідними умовами середовища, населена певним угрупуванням організмів - біоценозом (наприклад тропічний ліс, прісноводна водойма тощо).

Верховодка - тимчасове чи сезонне скупчення безнапірних підземних вод, що залягають близько до земної поверхні і мають надто обмежене водотривке ложе. Утворюються внаслідок просочування атмосферних опадів та конденсації водяної пари. Одне з джерел живлення рослин, а також поповнення ґрунтових вод.

Вивітрювання - процес руйнування і змін гірських порід в умовах земної поверхні або недалеко від неї під впливом механічної і хімічної дії компонентів атмосфери, води та живих організмів. Призводить до утворення різних осадових гірських порід та кори вивітрювання.

Галактика (грец. galaktikos - молочний, від gala - молоко) - космічна система, що складається з зір (понад 100 млрд.), зоряних скупчень, пилових і газових туманностей, розсіяного газу й пилу.

Гейзер (ісл. geysir від geysa - вибухати, бити джерелом) - джерело, що періодично викидає фонтани води і пари на висоту понад 20-40 м.

Геоїд (від грец. ge - Земля та eidos - вид) - фігура, яку утворює вільна, не збуджена поверхня води в океанах, а на материках - в уявних глибоких каналах, з'єднаних з океанами.

Геотектура (від грец. ge - Земля і лат. tektura - покриття) - найбільші форми рельєфу земної поверхні: материкові виступи, океанічні западини тощо.

Гіпоцентр (від грец. hypo - під, знизу, та лат. centrum - осердя, центр) - область у надрах Землі, де відбувається раптове звільнення енергії, унаслідок чого відбувається землетрус. Поверхневі гіпоцентри утворюються на глибині до 70 км, глибокі - до 700 км.

Глетчер (нім. від лат. gletscher- лід) - скупчення на земній поверхні великих мас льоду, який рухається під впливом власної ваги. Інша назва - льодовик.

Глобальний (франц. global - всесвітній, загальний, від лат. globus - куля) - 1) всесвітній, який охоплює всю земну кулю; 2) всебічний, повний; всезагальний, універсальний.

Гляціальний (від лат. glacialis- льодовий) - який стосується льоду, льодовиків.

Гомотермія (від грец. homos - рівний, однаковий і therme - теплота) - однакова температура і відповідно густина води у всій товщі водойми (річки, озера чи водосховища).

Горст (від нім. horst — гніздо) - відносно піднята ділянка зем­ної кори, обмежена скидами й трохи піднята над сусідніми ділянка­ми, що осіли.

Грабен (від нім. graben - рів, канава) - тектонічна форма порушення залягання гірських порід; здебільшого має вигляд видовженої ділянки земної кори, що опустилася по лінії скидів нижче навколишніх ділянок.

Гравітація (лат. gravitas від gravis - важкий) - всесвітнє тяжіння.

Градієнт (від лат. gradiens - крокуючий) - міра зростання чи спадання в просторі якої-небудь величини на одиницю довжини.

Грот (франц. grotte, італ. grotta - печера) - неглибока печера з широким входом.

Гумус (від лат. humus - перегній, земля, грунт) - органічна частина ґрунту, утворена з перегнилих рослинних і тваринних решток унаслідок життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів. Інша назва - перегній.

Дайка (англ. dike, dyke - загата, перегородка) - пластоподібна жила вулканічних порід, що розтинає навколишні гірські породи; найчастіше утворюється внаслідок застигання лави в тріщинах гірських порід.

Делювій (від лат. deluo - змиваю) - геологічні відклади, що формуються внаслідок змивання продуктів вивітрювання гірських порід дощовими чи талими сніговими водами. Утворюються на схилах та біля підніжжя гір і височин.

Денудація ( від лат. denudatio - оголювання, розкривання) - сукупність природних процесів руйнування гірських порід (водою, вітром, льодовиками тощо) та перенесення продуктів цього руйнування до нижчих рівнів. Унаслідок денудації рельєф вирівнюється.

Депресія (лат. depressio від depriom - придушую, пригнічую) -1) зона зниженого атмосферного тиску; 2) зниження земної поверхні, незалежно від її форми й походження, обмежене майже з усіх боків підвищеними ділянками, дно якої лежить нижче рівня моря; 3) явище пригніченості росту й розвитку рослин.

Дефляція (від лат. deflatio - видування, здування) - процес руйнування вітром гірських порід і ґрунтів та розвіювання продуктів їх вивітрювання. Інша назва -видування.

Дрейф (від голл. drijven - рухати; плавати; проганяти) - 1) переміщення об'єктів, що вільно плавають у водному чи повітряному середовищі під впливом вітру, хвиль і течії; 2) повільне переміщення материків у горизонтальному напрямі.

Дюни (нім. dune) - піщані горби, нанесені вітром на узбережжі морів, озер, великих річок тощо. Схили асиметричні: навітряні - пологі (8-20°), підвітряні - круті (30-40°); висота дюн від 10 до 20 м, а іноді і вище (до 100 м). Розрізняють дюни морські, річкові й материкові.

Еволюція (від лат. evolutio - розгортання, розвиток) - 1) поступовий розвиток явища, предмета при збереженні його якості в процесі кількісних змін; 2) незворотний історичний розвиток живої природи, що призводить, як правило, до ускладнення її організації і супроводжується зміною генетичного складу популяцій, формуванням адаптацій, видоутворенням біоценозів і біосфери в цілому.

Екзарація (лат. exaratio, від exsaro - виорюю) - руйнування гірських порід глетчерним льодовиком, що сповзає.

Екзогенний (від грец. ехо - ззовні і genesis - походження) - викликаний зовнішніми причинами.

Екзогенні процеси - геологічні процеси, що відбуваються в по­верхневих шарах земної кори (вивітрювання, ерозія, діяльність під­земних вод, льодовиків тощо).

Екзосфера (від грец. ехо - ззовні і sphaira - куля) - зовнішня оболонка земної атмосфери (вище 800 - 1000 км), з якої відбувається розсіювання у світовий простір атомів і молекул найлегших атмосфе­рних газів (водню, гелію та ін.)

Елювій (від лат. eluere - вимивати, змивати) - продукти вивітрювання, що залишаються на місці початкового утворення. Це несортована суміш частин і уламків порід різних розмірів, яка поступово переходить у корінні (материнські) породи.

Ендогенний (від грец. endon - усередині і genesis - походження) - внутрішнього походження, який зумовлений внутрішніми причинами.

Ендогенні процеси - процеси, що зумовлені внутрішніми силами Землі: тектонічними, магматичними, метаморфічними процесами, які викликають складчастість гірських порід, повільні піднімання і опускання земної кори, вулканізм та землетруси.

Еоловий (від грец. аiolos - у давньогрецькій міфології володар вітрів) - зумовлений діяльністю вітру.

Еолові відклади — відклади, які утворюються в результаті накопичення перенесених вітром продуктів руйнування гірських порід.

Епейрогенез, Епейрогенічні коливальні рухи (від грец. epeiros- суша і genesis - походження) - повільні тривалі підняття і опускання земної кори, які відбуваються постійно та повсюдно і викликають зміну берегової лінії моря.

Епіцентр (від грец. ері - на. над, при, після і лат. centrum -осердя, центр) - район на поверхні Землі, що лежить безпосередньо над гіпоцентром (вогнищем) землетрусу.

Ерозія (лат. erosio - роз'їдання, від erodere - роз'їдати) - повне чи часткове руйнування поверхні чого-небудь.

Зандри (ісл. sandr, одн. від sand - пісок) - хвилясті рівнини, утворені продуктами перемивання морени - пісками, гравієм, галькою.

Зеніт (лат. zenith, від араб, samt, semt - дорога, напрям) – 1)точка перетину вертикальної лінії з небесною сферою: 2) переносне - найвища точка, найвищий ступінь розвитку, розквіт.

Ізобати (від грец. isos - однаковий, рівний, і bathos - глибина) - ізолінії глибин водойм (океанів, морів, озер, річок)

Ізотерми (від iзо... і грец. therme - тепло, жар) - лінії, які на карті з'єднують точки місцевості з однаковими показниками температури повітря, води або ґрунту в певний момент або в середньому за якийсь період (рік, місяць тощо)

Інверсія (від лат. inversio - перестановка, перевертання) - підвищення температури повітря в атмосфері із збільшенням висоти. замість звичайного для тропосфери її зниження (головним чином - в антициклонах і у верхніх шарах - через поглинання сонячної радіа­ції).

Інсоляція (лат. insolatio, від intrudo - виставляти на сонце) - приплив сонячної радіації на земну поверхню.

Інтрузії (від лат. inrudo - уштовхую) - 1) проникнення в земну кору розплавленої магми; 2) геологічне тіло, яке утворилося внаслідок застигання магми в земній корі.

Інфільтрація (від лат. іn - в, і filtrasio - проціджування) - просочування поверхневих та атмосферних вод в товщу земної кори через пори, тріщини та інші невеликі порожнини.

Кальдера (ісп. caldera - великий казан) - овальна або кругла западина у верхній частині вулкана.

Ками (від нім. kamm - гребінь) - невисокі горби й пасма з округлими обрисами в плані. Складаються з шарів сортованого матеріалу, відкладеного проточними талими льодовиковими водами. Висота від 2 - 5 до 30 м. Схили круті. Поширені в районах давнього зледеніння.

Каньйон (від ісп. canon - ущелина) - глибока вузька річкова долина з стрімкими схилами і вузьким дном.

Кари (нім. kаr) - чашоподібне заглиблення біля вершини гори (вище від снігової лінії) з крутими схилами і положистим дном, що утворюється під дією невеликих льодовиків, сніжників і морозного вивітрювання.

Карлінг (нім. karling) - шпиляста гірська вершина пірамідальної форми зі слабо ввігнутими гранями. Утворюється при перетині задніх стінок кількох льодовикових цирків (карів), що врізались в гірський масив з різних боків.

Карст (від назви плато Крас (kras) у Хорватії) - явища пов'язані з розчиненням осадових гірських порід природними водами; розвивається у вапняках, гіпсах, ангідритах, солях та інших розчинних породах. У результаті утворюються своєрідні підземні і поверхневі форми рельєфу (природні колодязі, печери, лійки тощо)

Кліф (від англ. cliff - скеля) - обрив морського берега, який утворюється хвилями прибою.

Конвекція (від лат. convectio - принесення) - 1) В метеорології - вертикальне переміщення більш нагрітих мас повітря від земної поверхні одночасно з опусканням холодного повітря. Сприяє обміну теплом і вологою між окремими шарами атмосфери. 2) В гідрології - вертикальне переміщення води, зумовлене змінами її густини при коливаннях температури і солоності.

Конденсація (від лат. condensatio - згущення, ущільнення) перехід речовини з газоподібного стану в рідкий або кристалічний внаслідок її охолодження чи стискання.

Консументи (від лат. cosumo - споживаю) - організми, що живляться безпосередньо або через інші організми органічною речовиною, синтезованою автотрофами.

Коразія (лат. corrasio, від corrado - зскрібаю, переношу) – процес руйнування гірських порід уламковим матеріалом, що його переносять вітер, вода, лід, тощо.

Корозія (лат., corrasio від -corrodo гризу, роз'їдаю) - 1) руйнування гірських порід внаслідок розчинення їх у воді; 2) руйнування металів унаслідок їхньої хімічної (або електрохімічної) взаємодії із зовнішнім середовищем.

Космос (від грец. ковток - устрій, порядок, будова, Всесвіт) - простір за межами Землі, Всесвіт.

Куести (від ісп. cuesta - гірський схил) - асиметричні пасма й уступи в рельєфі, що утворюються внаслідок розмивання нахилених в один бік верств гірських порід.

Кучеряві скелі - скупчення "баранячих лобів".

Лагуна (італ. laguna, від lacus - озеро) - 1) мілководна затока або бухта, відокремлена від моря піщаною косою або з’єднана з ним вузькою протокою; 2) внутрішня водойма кільцеподібних коралових островів (атолів).

Лаколіти (від грец. lakkos - заглиблення, порожнина і lithos - камінь) - форма залягання магматичних гірських порід, які застигли у приповерхневих верствах земної кори у вигляді гриба. Іноді виступає на земну поверхню як окрема гора, наприклад, гора Ведмідь (Аюдаг) в Криму.

Ландшафт (нім. landschaft - місцевість, від Land - земля, країна, грунт) - 1) загальний, вигляд місцевості; 2) картина, на якій зображено природу; 3) природний комплекс, у якому всі основні компоненти, (рельєф, клімат, ґрунти, рослинний та тваринний світ) перебувають у складній взаємодії, утворюючи єдину систему.

Лес (нім. loss) - пориста, однорідна, тонкозерниста, осадова гірська порода світло-жовтого або палевого кольору, на якій формуються родючі, ґрунти. Складається переважно з зерен кварцу, польового шпату, слюди, а також глинистих мінералів. Інша назва -жовтозем.

Літораль (від лат. litoralis - прибережний) - узбережна зона морського дна, що осушується під час відпливу.

Літосфера (від грец. lithos - камінь і sphaira - куля) - верхня тверда оболонка Землі, до якої входить земна кора і частина верхньої мантії.

Локальний (від лат. locus - місце) - 1) місцевий; той що властивий певній місцевості; 2) той, що не виходить за певні межі.

Магма (від грец. magma - тісто, гуща, місиво) - природна розплавлена силікатна маса з домішками летких речовин, що утворюється в глибинних зонах Землі. При охолодженні як на глибині, так і після виливу через вулкани на земну поверхню, твердіє, утворюючи магматичні породи.

Магнітосфера (від грец. magnetis - магніт і sphaira - куля) - магнітна оболонка Землі чи якоїсь іншої планети.

Мантія Землі (від грец. mantion - плащ, від лат. mantellum - покривало, плащ) - одна з внутрішніх оболонок (геосфер) земної ку­і, що лежить між земною корою і ядром; пересічна грубизна близько 2900 км.

Меандр (від назви річки Меандр тепер Великий Медрес у Малій Азії) - вигини річища рівнинної річки, що утворюються внаслідок циркуляції води в річковому потоці.

Межень - періоди низьких рівнів води у річці, які настають внаслідок різкого зменшення притоку води з площі водозбору.

Мезосфера (від грец. mesos - середній, серединний, і sphaira - куля) - шари атмосфери на висоті від 55 до 80 км, які характеризуються сильним зниженням температури приблизно від 0 °С на нижній межі до -90 °С - на верхній.

Меліорація (лат. melioratio - поліпшення, від melior - кращий) - система організаційно-господарських і технічних заходів спрямованих на суттєве поліпшення природних умов ґрунтів і підвищення їхньої родючості шляхом осушення або зрошення земель, закріплення пісків, ярів тощо, з метою одержання гарантованих високих урожаїв сільськогосподарських культур.

Метаморфізм (від грец. metamorphosis - перетворення) - процеси зміни структури гірських порід під дією температури, тиску. хімічно активних речовин.

Міграція (від лат. migratio - переселення) - 1) переселення, переміщення населення у середині країни - внутрішня міграція; із однієї країни в іншу - зовнішня: 2) пересування тварин, викликане зміною умов існування на територіях їхнього життєвого середовища або циклом їхнього розвитку; 3) переміщення хімічних елементів у зем­ній корі й атмосфері.

Морена (від франц. moraine) - скупчення уламків гірських порід - валунів, суглинків, щебеню, пісків, глини тощо, яке зміщується льодовиками або відкладається ними при розтаванні.

Морфоскульптури (від грец. morphe - форма, і лат. sculptura -різьба, ліплення) - порівняно дрібні форми рельєфу земної поверхні (річкові долини, бархани, карстові форми та ін.), у створенні яких головна роль належить екзогенним процесам.

Морфоструктури (від грец. morphe - форма, і лат. structura - будова) - великі нерівності рельєфу (низовини, рівнини, плато, гірські хребти), які в різних поєднаннях визначають особливості певних ділянок земної поверхні. Утворені при переважаючій ролі внутрішніх процесів.

Мусон (франц. mousson, від араб, маусім - пора року) - вітер сезонного характеру, який дме в нижніх шарах тропосфери і регулярно, два рази на рік (взимку та влітку) змінює напрям на протилежний.

Надир (араб.) - точка небесної сфери, що перебуває під горизонтом і протилежна зеніту.

Нектон (від грец. nektos - плавання) - сукупність тварин, що активно плавають, живуть у воді й можуть протистояти течії та долати значні відстані. До нектону належать кальмари, риби, черепахи, пінгвіни, кити тощо.

Ози (від швед, osar) - валоподібні вузькі хвилясті пасма з льодовикових відкладів (піску, гальки, гравію тощо).

Оклюзія (від лат. occlusus - замкнений, прихований) - витиснення теплого повітря вгору холодним повітрям.

Оранжерейний ефект (див. парниковий ефект)

Паводок - короткочасні підвищення рівня та витрат води у річках, що виникають внаслідок інтенсивного танення снігу або тривалих дощів.

Пак (англ. pack- купа, маса) - багаторічна дрейфуюча морська крига, завтовшки 3 - 5 м. Утворюється здебільшого в арктичному басейні.

Парниковий ефект - властивість атмосфери регулювати променевий теплообмін Землі з космічним простором. Полягає у здатності атмосфери пропускати короткохвильову сонячну радіацію до Землі і поглинати більшу частину довгохвильового випромінювання від земної поверхні, запобігаючи охолодженню Землі.

Пасати (нім. passat, голл. passaat) – 1) постійні вітри в тропічних широтах земної кулі, найчастіше виявлені над океанами; 2) постійний вітер, що дме від тропічних широт (де впродовж року існує область високого тиску) до екватора (де тиск низький).

Планктон (від грец. plankton - те, що блукає) - сукупність організмів, які населяють товщу води і пасивно переносяться течіями. Розрізняють планктон тваринний (зоопланктон) і рослинний (фітопланктон). Зоопланктон складається з найрізноманітніших організмів - найпростіші, рачки, деякі види червів, кишковопорожнинні та молюски.

Пластова інтрузія (пластова жила) - пластоподібне тіло інтрузивних гірських порід, що залягає відповідно до напластування осадових чи метаморфічних порід, через які воно проникло.

Поди - плоскодонні замкнені западини на земній поверхні, здебільшого округлої чи овальної форми. Мають власну мережу балок.

Прерія (від франц. praire - лука) - рівнинні степові простори в Північній Америці, західніше від річки Міссурі. Характеризуються переважанням злаків.

Продуценти (від лат. producens - той, що виробляє) - організми, в яких може відбуватися фото- або хемосинтез і які є автотрофними організмами, тобто такими, що створюють органічні речовини з неорганічних.

Пролювій (від лат. proluvium - розлив) - продукти руйнування гірських порід, що змиваються водою до підніжжя гір.

Проміле (від лат. pro mille - на тисячу) - тисячна частка чого-небудь, позначається значком ‰.

Регресія (лат. regressio, від regredior - повертаюсь) - відступання моря від берегів, що відбувається внаслідок підняття суходолу, опускання океанічного дна або зменшення об'єму води в океанічних басейнах. Протилежне - трансгресія.

Редуценти (від лат. reducens - той, що виробляє) - організми, що розкладають органічні речовини і перетворюють їх на неорганічні (напр., бактерії, гриби та ін.)

Рекреація (від лат. recreatio - відновлення сил) - система заходів з використанням вільного часу для оздоровчої, культурно-пізнавальної і спортивної діяльності людей на спеціалізованих територіях, розташованих поза місцями їхнього постійного мешкання.

Рельєф (франц. relief від лат. relevo - піднімаю) - сукупність різноманітних за формою, розмірами, віком і походженням нерівностей земної поверхні, що утворилися під впливом внутрішніх і зовнішніх сил.

Рифт (від англ. rift - розколина, ущелина) - лінійно витягнута тектонічна структура типу грабен, що розсікає земну кору на сотні і тисячі кілометрів. Утворюється у зонах розтягнення земної кори або в районах розходження літосферних плит.

Савана (від ісп. sabana, запозичена з карибських мов) - тропічні і субекваторіальні угруповання, що характеризуються поєднанням трав'янистого покриву з низькорослими деревами та посухостійкими чагарниками. Поширена в Африці, Південній Америці, Південно-Східній Азії та Австралії.

Сапропеліти (від грец. sapros гнилий і pelos - баговиння, мул) - викопне вугілля - продукт перетворення решток рослин і мікроорганізмів, що нагромаджуються в озерах і лагунах. Цінна хімічна сировина. Використовується для грязелікування.

Сапропель (від грец. sapros гнилий і pelos - баговиння, мул) - органічний мул, відклади водойм суходолу, що утворюються внаслідок перегнивання органічних речовин і решток водних організмів. Використовується як добриво.

Сель (від араб. сейль - бурхливий дотік) - короткочасний бурхливий потік у руслах гірських річок з великим вмістом твердого матеріалу - намулу, гальки, великого каміння, що призводить до значних руйнувань.

Сидеричний [від лат. sidus (sideris) - небесне світило, зоря] - зоряний; сидеричний місяць - проміжок часу, за який Місяць робить повний оберт по своїй орбіті (дорівнює приблизно 27,23 доби); сидеричний період обертання - проміжок часу, за який тіло Сонячної системи (планета, комета тощо) робить повний оберт навколо Сонця; сидеричний рік - проміжок часу між двома послідовними поверненнями Сонця, при його русі по екліптиці, в те саме розташування відносно зір.

Синекліза (від грец. syn - разом і enklisis - нахилення) - великий прогин земної кори з межах платформи.

Синкліналь (від грец. synkliniai - нахиляюсь) - складка верств гірських порід, повернута опуклістю донизу; в ядрі її залягають молодші породи, на крилах - давнішні.

Синодичний (від грец. synodos - зближення, з'єднання) - той, що стосується видимого на небі положення небесного тіла відносно Сонця; синодичний місяць - проміжок часу між двома послідов­ними однойменними фазами Місяця, що дорівнює приблизно 29,53 доби; синодичний період обертання планети - проміжок часу між двома послідовними однойменними конфігураціями планет.

Солярний (від лат. solaris - сонячний) - той. що спричинений сонячним промінням.

Сталагміти (від грец. stalagma - краплина) - мінеральні утво­рення (переважно вапнякові), що піднімаються у вигляді бурульок, стовпів тощо з дна печер та інших підземних порожнин у карсті.

Сталактити (від грец. stalaktos - той, що стікає по краплі) - мінеральні утворення (переважно вапнякові), що звисають у вигляді бурульок, торочок тощо зі стелі і верхньої частини стін печер та ін­ших підземних порожнин у карсті.

Стратифікація (від лат. stratum- настил, шар і fatio- роблю) - 1) розподіл температури повітря в атмосфері за висотою; 2) розподіл шарів води різної густини у вертикальному розрізі: 3) витримування насіння деяких рослин у вологому піску, торфі, моху при температурі 1-5 °С або під снігом для прискорення їхнього проростання.

Стратосфера (від лат. - stratum шар і sphaira – куля) - шар атмосфери, що розташований над тропосферою і для якого характерне підвищення температури з висотою.

Сублімація (від лат. sublimatio, від sublimo - підіймаю, підношу) - перехід водяної пари в атмосфері безпосередньо в тверду фазу (лід, сніг).

Суфозія (від лат. suffosio - підкоп, підривання) - винесення дрібних мінеральних частинок і розчинених речовин з гірських порід або грунтів підземними водами.

Сфагнум (грец. sphagnos) - єдиний рід листостеблових сфагно­вих мохів. Існує близько 320 видів, що ростуть на болотах щільними дернинами. З нижніх відмерлих частин утворюється торф. Має бактерицидні властивості.

Тайфун (англ. typhoon з кит. тай фунг - сильний вітер) - тропічний циклон; буревій великої руйнівної сили, що виникає в тропічних широтах західної частини Тихого океану.

Тектоніка ( від грец. tektonike - будівельна справа) - наука, що вивчає розвиток структури земної кори та її зміни під впливом тектонічних рухів і деформацій, пов'язаних з розвитком Землі в цілому.

Тераса (франц. terrasse, від лат. terra - земля) - горизонтальний або трохи нахилений майданчик (уступ) природного походження або штучно створений на схилі.

Терикон (франц. terricongue, від terri - відвал породи і conigue - конічний) - конусоподібний насип з порожніх порід (без корисної копалини) на поверхні землі біля шахти або рудника.

Термоклин (від грец. therme - тепло і klino - нахиляюсь, опускаюсь) - шар води в океані з значними вертикальними градієнтами температури, (див. Шар стрибка).

Термосфера (від грец. therme - тепло і sphaira - куля) - шар атмосфери над мезосферою (починається з висоти 80-90 км), температура в якому зростає до 200-300 км, де досягає 1500 °С.

Торнадо (ісп. tornado, від tornar - повертатися) - назва смерчів у США.

Тороси - нагромадження криги на поверхні водойм унаслідок тиску льодових полів одне на одного, на береги та мілководні ділянки дна. Торосиста крига утворює пасма, бар'єри, ропаки тощо.

Трансгресія (від лат. (transgression - перехід, пересування) - поглинання морем суходолу внаслідок опускання земної кори або підняття морського рівня.

Транспірація ( від лат. trans… - через, крізь і spirare - дихати) - випаровування води листям.

Трог (від нім. Trog - корито) - гірська долина з коритоподібним поперечним профілем, що виникла внаслідок дії льодовика.

Тромб (італ. tromba? букв. - труба) - назва потужних вихорів над суходолом. На своєму шляху викликають катастрофічні спустошення і руйнації.

Тропосфера (від грец. tropos - поворот і sphaira - куля) - нижня частина атмосфери до висоти 8-10 км у помірних широтах і до 16-18 км біля екватора.

Фауна (лат. fauna) - сукупність тварин, що склалася історично й населяє (або населяла в давні часи) певну територію.

Фірн (нім. firn, від старонім. firni - торішній, старий) - щільний зернистий сніг, що утворюється на льодовиках і сніговиках вище снігової межі внаслідок тиску вищих шарів, танення і повторного за­мерзання поверхневої води, яка просочується вглиб.

Фітопланктон (від грец. phiton - рослина, пагін і планктон) - сукупність рослин, переважно водоростей, що вільно плавають у товщі морських або прісних водойм.

Флора (лат. flora) - рослинний світ - історично складена сукупність усіх видів рослин тієї чи іншої території, що населяють або населяли її в минулі геологічні часи.

Флювіальнии (від лат. fluvius - річка, потік) - створений діяльністю постійних і тимчасових потоків (напр., форми рельєфу - долини, балки, яри, тераси, конуси тощо).

Цунамі (япон. tsunami - прибережна хвиля) - велетенські руйнівні хвилі, що виникають на поверхні океану внаслідок сильних підводних землетрусів або вивержень вулканів.

Шар стрибка - шар води в океані зі значними вертикальними градієнтами температури, більшими, ніж у шарах, що прилягають до нього зверху і знизу. Утворюється під час інтенсивного вітрового і конвекційного перемішування верхнього шару або при накладанні двох різнорідних водних мас. Вертикальні градієнти температури в ньому +8, +10 °С, солоності - 5 %о, умовної густини - 0,05-0,07 кг/м³ на метр. Різко виражений Ш. С. густини перешкоджає опусканню завислих у воді предметів. Наприклад, підводний човен може лежати на Ш.С. як на грунті, звідки й пішов термін «рідкий грунт».

Шельф (англ. shelf букв. - уступ) - прибережна затоплена мо­рем частина материка, напр., континентальний шельф.

Шток (від нім. stock - палиця) - 1) вторгнення магматичних порід у верхні шари земної кори; 2) тіло округлої чи овальної форми суцільних або майже суцільних руд.

Шхери (від швед, skar - скеля) - невеликі скелясті острови та півострови з дуже порізаними берегами, що утворюють численні затоки та бухти поблизу розчленованих узбереж давнього зледеніння.

Яйла (тюрк.) - безлісі плосковершинні плато Головного пасма Кримських гір. Складені переважно вапняками, вкриті головним чином лучною й лучно-степовою рослинністю.

Тестові завдання для самоконтролю до теми «Характеристика Землі як планети».

1.Полярний радіус Землі становить:

а) 1000 км;

б) 6357 км;

в) 11000 км;

г) 12750 км.

2.Земля обертається навколо своєї осі:

а) із заходу на схід;

б) із сходу на захід;

в) із півдня на північ.

3.Рух Землі навколо Сонця спричинює:

а) зміну дня і ночі;

б) форму Землі;

в) сезонну ритмічність.

4.Північне полярне коло розташоване на широті:

а) 46⁰ пн.ш.;

б) 66⁰ пн.ш.;

в) 76⁰ пн.ш.;

г) 23⁰ пн.ш.

5. При перетині 180-го меридіану зі сходу на захід для визначення календарної дати:

а) додають одну добу;

б) додають одну годину;

в) повертаються на 1 добу назад;

г) повертаються на 1 годину назад.

6. З'ясуйте, яке твердження щодо Землі як планети є неправильним:

а) екваторіальний радіус більше полярного;

б) довжина усіх меридіанів однакова;

в) період її обертання навколо Сонця становить 24 години;

г) довжина 1⁰ меридіана становить 111 км.

7. Визначте, на якій широті Сонце буває в зеніті 22 червня?

а) 0⁰ ;

б) 23⁰ пн. ш.;

в) 66⁰ пн.ш.;

г) 23⁰ пд.ш.

8.Відстань від Землі до Сонця становить:

а) 386 тис. км;

б) 40 тис. км;

в) 150 млн. км;

г) 210 млн. км.

9. Біля полюсів Земля:

а) приплюснута;

б) розтягнута;

в) ввігнута.

10. Зазначте, на якій широті у грудні Сонце буває на півдні, а у вересні на півночі:

а) 0⁰ ш;

б) 23⁰ пн.ш.;

в) 66⁰ пд.ш.;

г) 10⁰ пд. ш.;

д) такого не буває.

11. Вирахуйте географічну довготу пункту, якщо його місцевий час випереджає місцевий час Лондона на 1 годину.

а) 15º зх..д.;

б) 30º сх.д.;

в) 15º сх д.

12. Вирахуйте місцевий час пункту, розташованого східніше на 45˚від Лондона, в якому 12:00.

а) 13 годин;

б) 15 годин;

в) 17 годин.

13.Довжина 1⁰ меридіана дорівнює:

а) 6378 км;

б) 21 км;

в) 111 км.

14.Наслідком обертання Землі навколо своєї осі є;

а) зміна пір року;

б) зміна дня і ночі;

в) широтна зональність.

15.Кут нахилу земної осі до площини орбіти становить:

а) 45⁰;

б) 30⁰;

в) 66⁰;

г) 90⁰.

16.Південний тропік розташований на широті:

а) 45⁰ пн.ш.;

б) 66⁰ пд.ш.;

в) 76⁰ пн.ш.;

г) 23⁰ пд.ш.

17. Правильним є твердження:

а) меридіани – це лінії, паралельні екватору;

б) довжина 1⁰ меридіана становить 11 км.;

в) меридіани паралельні один одному;

г) над кожним меридіаном щодня Сонце перебуває у зеніті.

18. Визначте, на якій широті Сонце буває в зеніті 21 березня?

а) 0⁰ ;

б) 23⁰ пн. ш.;

в) 66⁰ пн.ш.;

г) 23⁰ пд.ш.

19. Від Сонця Земля є планетою:

а) першою;

б) другою;

в) третьою;

г) четвертою.

20. Для вимірювання відстаней в межах Галактики вчені застосовують такі одиниці:

а) км;

б) астрономічні одиниці;

в) світлові роки.

21. Зазначте, на якій широті у березні Сонце буває на півдні, а у червні на півночі:

а) 0⁰ ш;

б) 23⁰ пд.ш.;

в) 66⁰ пд.ш.;

г) 10⁰ пн. ш.;

д) такого не буває.

22. Вирахуйте географічну довготу пункту, якщо його місцевий час відстає від Київського на 2 години.

а) 15⁰ сх.д.;

б) 15⁰ зх.д.;

в) 0⁰;

г) 45⁰ сх.д.

23. Визначте місцевий час на 0˚ меридіані, якщо на 180˚ меридіані за місцевим часом 24 година.

а) 20 годин;

б) 16 годин;

в) 0 годин;

г) 12 годин.

24. Який з предметів розташований найближче до центру землі?

а) той, що лежить на дні Тихого океану;

б) той, що лежить на льодяному покриві Північного Льодовитого океану на Північному полюсі;

в) той, що лежить на льодовику на Південному полюсі;

г) той, що лежить на екваторі.

25. За поверхню геоїда приймають:

а) рівень Світового океану, що продовжують під материками;

б) поверхню літосфери;

в) поверхня Світового океану і земна поверхня на суходолі;

г) земна кора.

26. Тривалість теплого періоду в північній і південній півкулях:

а) однакова;

б) більше в північній півкулі;

в) більше в південній півкулі.

27. Екваторіальний радіус по відношенню до полярного радіусу:

а) вони рівні;

б) екваторіальний більше на 30 м.;

в) полярний більше на 21 км;

г) екваторіальний більше на 21км.

Тестові завдання для самоконтролюдо теми «План і карта».

1. Азимут – це…

а) напрямок на північ;

б) кут між напрямком на північ і на будь-який предмет;

в) кут між напрямком на південь і на будь-який предмет;

г) відстань між точкою і полюсом.

2. Лінії на карті, що з’єднують точки з однаковою висотою, називають:

а) бергштрихами;

б) горизонталями;

в) ізогієтами;

г) ізобарами.

3. Напрямок зниження схилу на карті показують:

а) нівеліри;

б) паралелі;

в) бергштрихи;

в) азимут.

4. Величина дуги меридіана у градусах від екватора до певного місця – це:

а) географічна широта;

б) географічна довгота;

в) азимут;

г) нульовий меридіан.

5. Напрямок на Полярну зірку має азимут:

а) 0º;

б) 90º;

в) 180º;

г) 270º.

6. Паралель, що пролягає на однаковій відстані від полюсів:

а) нульовий меридіан;

б) Північний тропік;

в) екватор;

г) Південне полярне коло.

7. Якщо числовий масштаб становить 1:500000, то іменований:

а) в 1 см – 500 км;

б) в 1 см – 5 км;

в) в 1 см – 5 000 км;

г) в 1 см – 500 м.

8. Математичний спосіб зображення сферичної земної поверхні на площині – це:

а) азимут;

б) магнітне схилення;

в) масштаб;

г) картографічна проекція.

9. Напрямок на північ на глобусі визначають по:

а) умовних позначках;

б) меридіану;

в) паралелі;

г) масштабу.

10. Відносною висотою є:

а) висота точки земної поверхні над рівнем океану;

б) перевищенням однієї точки над іншою;

в) відстані між двома горизонталями на карті;

г) різниця у висоті сусідніх горизонталей.

11. На географічних картах зазначено:

а) відносну висоту;

б) абсолютну висоту;

в) умовну висоту;

г) горизонтальну висоту.

12. Величина дуги паралелі у градусах від початкового меридіана до певного місця – це:

а) географічна широта;

б) географічна довгота;

в) азимут;

г) нульовий меридіан.

13. Географічну широту починають обчислювати від:

а) екватора;

б) тропіків;

в) Північного полярного кола;

г) Грінвіцького меридіана.

14. Дуга меридіана від екватора до Північного полюса становить:

а) 45º;

б) 90º;

в) 180º;

г) 270º.

15. Якщо числовий масштаб становить 1:2000000, то іменований:

а) в 1 см – 200 км;

б) в 1 см – 20 км;

в) в 1 см – 2 000 км;

г) в 1 см – 200 м.

16. Виберіть спільну властивість плану і карти:

а) використання паралелей і меридіанів для визначення координат;

б) напрямок «північ - південь» задається стрілкою;

в) використання масштабу;

г) використання проекцій для врахування кривизни земної поверхні.

17. Частину земної поверхні, що спостерігається на відкритій місцевості називають:

а) лінії горизонту;

б) горизонталлю;

в) горизонтом;

г) рельєфом.

18. Визначте, у якому напрямку рухалась група туристів, якщо Полярну зірку вони бачили праворуч від себе:

а) на південний захід;

б) на північ;

в) на схід;

г) на захід.

19. Висота місця над рівнем моря – це:

а) відносна висота;

б) абсолютна висота;

в) горизонталь;

г) умовна висота.

20. Географічну довготу визначають за:

а) паралелями;

б) меридіанами;

в) північним тропіком;

21. Вкажіть, що необхідно позначити на плані:

а) нульовий меридіан;

б) екватор;

в) проекцію;

г) масштаб.

22. Якщо числовий масштаб становить 1: 30 000, то іменований:

а) в 1 см – 300 км;

б) в 1 см – 30 км;

в) в 1 см – 3 000 км;

г) в 1 см – 300 м.

23. Якщо бергштрихи вільним кінцем звернені всередину контуру то зображено:

а) балку;

б) пагорб;

в) западину.

24. Точка з географічними координатами 90⁰ пн. ш. – це:

а) Північний тропік;

б) Північний полюс;

в) Південний тропік;

г) екватор.

25. До властивостей плану відносять:

а) середній масштаб;

б) конічна або циліндрична проекція;

в) позамасштабні знаки для позначення районних центрів;

г) лінійні і умовні знаки для позначення водотоків;

д) площадні умовні позначки (якісний фон) для зображення характеру рослинності.

26. Чим густіші горизонталі на карті, тим схил:

а) довше;

б) коротше;

в) крутіше;

г) похиліше.

27. До властивостей карти відносять:

а) середній масштаб;

б) конічна або циліндрична проекція;

в) позамасштабні знаки для позначення районних центрів;

г) лінійні і умовні знаки для позначення водотоків;

д) площадні умовні позначки (якісний фон) для зображення характеру рослинності.

28. Чим рідші горизонталі на карті, тим схил:

а) довше;

б) коротше;

в) крутіше;

г) похиліше.

Тестові завдання для самоконтролю до теми «Літосфера».

1.Підвищення, що утворене продуктами виверження речовини мантії на земну поверхню, називають:

а) вулканом;

б) жерлом;

в) кратером.

2.Розплавлена вогняна маса, яка утворюється у шарі астеносфери та насичена газами, називається:

а) лава;

б) магма;

в) пемза;

г) кальдера.

3.Западина з пологими схилами, що вкриті рослинністю – це:

а) яр;

б) дюна;

в) балка;

г) пагорб.

4. Місцевості з висотами від 0 до 200 м над рівнем моря – це:

а) рівнини;

б) височини;

в) низовини;

г) плато.

5. Зазначте, для якої форми рельєфу океану характерна земна кора материкового типу:

а) серединно-океанічних хребтів;

б) шельфу;

в) улоговин;

г) ложа океану.

6. Проявом внутрішніх сил Землі є:

а) рух літосферних плит;

б) вивітрювання;

в) дія вітру;

г) тектонічні рухи;

д) дія підземних вод.

7. Розташуйте геологічні ери в порядку від найдавнішої до наймолодшої:

а) палеозойська;

б) архейська;

в) кайнозойська;

г) протерозойська;

д) мезозойська.

8. Внаслідок діяльності вітрів утворюються:

а) бархани;

б) балки;

в) кари;

г) степові блюдця.

9. Визначте природні явища, які не пов’язані з підземними водами:

а) карст;

б) зсуви;

в) повінь;

г) сталактити.

10. Більшість молодих гір за тектонічною будовою:

а) брилові;

б) складчасті;

в) куестові;

г) вулканічні.

11. Височини з плоскою поверхнею і крутими схилами, які утворилися шарами осадочних порід, що залягають майже горизонтально, - це:

а) нагір’я;

б) плато;

в) плоскогір’я;

г) кряжі.

12.Канал, який поєднує вогнище вулкана з поверхнею Землі:

а) кратер;

б) жерло;

в) кальдера.

13.Піщані горби і пасма, які утворюються в пустелях, на берегах морів і озер в результаті діяльності вітру, - це:

а) балки;

б) ози;

в) дюни;

г) бархани.

14.Рівнини з висотами від 200 до 500 м над рівнем моря – це:

а) рівнини;

б) височини;

в) низовини;

г) плато.

15. Зазначте, для якої форми рельєфу океану характерна земна кора океанічного типу:

а) серединно-океанічних хребтів;

б) шельфу;

в) улоговин;

г) ложа океану.

16. Проявом зовнішніх сил Землі є:

а) рух літосферних плит;

б) вивітрювання;

в) дія вітру;

г) тектонічні рухи

д) дія підземних вод.

17. Внаслідок діяльності вод, що течуть утворюються:

а) бархани;

б) балки;

в) кари;

г) степові блюдця.

18. Визначте природні явища, які пов’язані з підземними водами:

а) морени;

б) зсуви;

в) повінь;

г) сталактити.

19. Більшість старих гір за тектонічною будовою:

а) складчасті;

б) куестові;

в) вулканічні;

г) скдадчасто-брилові.

20. Вирівняні ділянки земної поверхні з висотами понад 500 м – це:

а) нагір’я;

б) плато;

в) плоскогір’я;

г) кряжі.

21. До магматичних гірських порід належать:

а) вапняк;

б) граніт;

в) нафта;

г) лабрадорит;

д) базальт.

22. До осадових гірських порід належи:

а) граніт;

б) вапняк

в) кам’яна сіль;

г) глина;

д) мармур.

23. Землетруси найчастіше зароджуються:

а) на дні океану;

б) у зоні зіткнення літосферних плит;

в) у горах;

г) на рівнинах.

Тестові завдання для самоконтролю до теми «Атмосфера»

1. Озоновий шар найбільшу густину має в межах:

а) тропосфери;

б) мезосфери;

в) стратосфери;

г) екзосфери.

2. Температура повітря певної місцевості залежить від:

а ) вологості повітря;

б) атмосферного тиску;

в) кута падіння сонячних променів на земну поверхню.

3. Де потужність тропосфери буде більшою:

а) в північній півкулі;

б) на екваторі;

в) в південній півкулі;

г) на полюсах.

4. Стан повітря у тропосфері в даний час і в даному місці називається:

а) клімат;

б) погода;

в) атмосферний тиск;

г) вологість повітря.

5. Знайдіть помилкове твердження про використання метеорологічного приладу.

а) гігрометр вимірює вологість повітря;

б) барометр вимірює атмосферний тиск;

в) флюгер вимірює напрямок і силу вітру;

г) термометр вимірює сонячну радіацію.

6. Який тип клімату має такі характеристики: низький атмосферний тиск, температура протягом року +26…+28º С, річна кількість опадів понад 2000 мм, що рівномірно випадають впродовж року?

а) тропічний вологий;

б) екваторіальний;

в) субекваторіальний;

г) морський.

7. Установіть послідовність зміни типів клімату помірного кліматичного поясу в Північній Америці (із заходу на схід).

а) континентальний;

б) помірно континентальний;

в) мусонний;

г) морський.

8.У яких одиницях вимірюють абсолютну вологість повітря?

а) %;

б) балах;

в) г/м³

9.Циклони утворюють…

а ) похмуру погоду без опадів;

б) малохмарну суху погоду;

в) похмуру погоду з опадами;

г) безхмарну погоду

10.При якій різниці тиску сила вітру буде більшою?

а ) 850 мм рт.ст. – 780 мм рт.ст.;

б) 840 мм рт.ст. – 800 мм рт.ст.;

в) 830 мм рт.ст. – 720 мм рт.ст.

11. Яка температура повітря буде на вершині гірського хребта висотою 2500 м, якщо біля підніжжя вона становить 21⁰ С?

а) 8⁰ С;

б) 6⁰ С;

в) 4⁰ С;

г) 10⁰ С.

12.Погода – це:

а) стан тропосфери;

б) стан нижнього шару атмосфери в даний час у даному місці;

в) стан атмосфери в даний час.

13. Вітер – це:

а) рух повітря з півночі на південь;

б) рух повітря із заходу на схід;

в) горизонтальний рух повітря з області високого тиску в область низького тиску.

14. На рівні моря тиск становить 760 мм.рт.ст., на висоті 3000 м ...

а) 560 мм.рт.ст.;

б) 460 мм.рт.ст.;

в) 360 мм.рт.ст.

15. Пасати діють у ... обох півкуль

а) тропічних широтах;

б) помірних широтах;

в) полярних широтах;

г) екваторіальних широтах.

16. Найбільше температура повітря залежить:

а) від напрямку вітру;

б) від кута падіння сонячних променів;

в) від атмосферного тиску.

17. Атмосферний тиск – це:

а) сила, з якою повітря тисне на земну поверхню;

б) маса атмосфери;

в) показання барометра

18. До атмосферних опадів належать:

а) дощ, сніг, гроза, туман;

б) дощ, крупа, блискавка, грім, сніг;

в) дощ, сніг, град, група, паморозь, роса, туман.

19. На рівні моря тиск становить 741 мм.рт.ст., на висоті 2000 м ...

а) 561 мм.рт.ст.;

б) 441 мм.рт.ст.;

в) 541 мм.рт.ст.

20. Абсолютна вологість повітря – це ...

а) кількість водяної пари в грамах, яка може міститись в 1 м³ повітря при даній температурі;

б) відношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до можливого при даній температурі, виражене у відсотках.

21. Клімат – це:

а) стан атмосфери в даному місці;

б) багаторічний режим погоди у даній місцевості;

в) повторюваність погоди за певний час.

22. На рівні моря тиск становить 775 мм.рт.ст., на висоті 1000 м ...

а) 575 мм.рт.ст.;

б) 675 мм.рт.ст.;

в) 475 мм.рт.ст.

23. Мусони це –

а) постійні вітри;

б) вітри, які двічі на рік змінюють свій напрям;

в) вітри, які двічі на добу змінюють свій напрям.

24. Барометр це –

а) прилад для вимірювання атмосферного тиску;

б) прилад для визначення напрямку вітру;

в) прилад для визначення водяної пари в повітрі.

25. На рівні моря тиск становить 765 мм.рт.ст., на висоті 1000 м ...

а) 565 мм.рт.ст.;

б) 665 мм.рт.ст.;

в) 465 мм.рт.ст.

26. Зимовий мусон дме з ...

а) моря на суходіл;

б) суходолу на море;

в) з тропіків до екватора.

Тестові завдання для самоконтролю до теми «Гідросфера»

1. Підземні води, що лежать суцільним шаром між двома шарами водотривких гірських порід, називаються:

а) верховодка;

б) грунтові;

в) міжпластові.

2. Як називається раптове підняття води в річці?

а) режим річки;

б) межень;

в) ерозія;

г) паводок.

3. Басейном річки називають:

а) територію, по якій тече річка;

б) територію, з якої річка збирає свої води;

в) територію країни, де протікає річка.

4. Найнижчий рівень води в річці називається:

а) повінню;

б) паводком;

в) меженню.

5. Болотом називають:

а) затоплену частину суходолу;

б) надмірно зволожену ділянку суходолу;

в) надмірно зволожену ділянку суходолу з шаром торфу не менше 30 см.

6. У якому напрямку відбувається зниження температури поверхневого шару води в Океані?

а) від узбережжя до центру океану;

б) від полюсів до екватора;

в) від екватора до полюсів.

7. Морські течії спричиняють:

а) підводні землетруси;

б) постійні вітри;

в) сила тяжіння Місяця.

8. Морські організми, що живуть у верхньому шарі води, називають:

а) нектоном;

б) планктоном;

в) бентосом.

9. Межі між басейнами сусідніх річок – це:

а) річкова долина;

б) тераса;

в) вододіл;

г) пороги.

10. У яких межах коливається температура морської води на глибині більше 1000 м?

а) -0,5 - +0,5;

б) 0 - +2;

в) +2 - +5;

г) +5 - +10.

11. Затока – це...

а) частина моря;

б) частина океану;

в) частина моря, океану (річки, озера), що глибоко врізається в суходіл.

12. Льодовики – це:

а) скупчення багаторічного прісного льоду на суходолі, що утворюється вище снігової лінії;

б) лід на Землі;

в) вода у твердому стані.

13. Найвищий рівень води в річці називається:

а) повінню;

б) паводком;

в) меженню.

14. Снігова лінія – це...

а) умовна лінія в горах;

б) межа льодовиків;

в) умовна лінія, вище якої снігу випадає більше ніж встигає розтанути.

15. Протока – це:

а) частина Світового океану;

б) порівняно вузька смуга води, що розділяє частини суходолу і сполучає суміжні водні басейни;

в) вузька смуга води, що з’єднує два океани.

16. Річкою називають:

а) природний постійний водний потік, що тече у знижених частинах ре рельєфу, створених її рухом;

б) водний потік, що тече у пониззях;

в) водний потік суходолу, що збирає воду з великої площі;

17. Басейном річки називають:

а) територія, з якої річка збирає свої води;

б) територія, по якій тече річка;

в) територія країни, де протікає річка.

18. Світовий океан – це:

а) усі океани разом взяті;

б) моря, озера, річки, океани;

в) океани, моря, затоки, протоки.

19. Головна причина виникнення теплих і холодних течій у Світовому океані:

а) припливи і відпливи;

б) рельєф морського дна;

в) постійні вітри Землі.

20. Місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку, - це:

а) гирло річки;

б) затока річки;

в) витік річки.

Тестові завдання для самоконтролю до теми «Біосфера. Географічна оболонка»

1. Повністю заселена живими організмами від верхньої до нижньої межі…

а) атмосфера;

б) гідросфера;

в) літосфера.

2. Найбільша кількість живих організмів на Землі знаходиться …

а) на великих глибинах океану;

б) у верхніх шарах атмосфери;

в) у місцях зіткнення всіх зовнішніх оболонок Землі;

г) у горах.

3. Нерівномірність розподілу живих організмів на земній поверхні в основному пояснюється …

а) різними кліматичними умовами;

б) нерівномірністю розподілу опадів;

в) різним складом гірських порід земної кори.

4. У результаті взаємодії біосфери, літосфери та інших зовнішніх оболонок Землі утворилося особливе природне тіло, що називається…

а) гірською породою;

б) водою;

в) ґрунтом.

5. Основною особливістю ґрунтів, що відрізняє їх від гірських порід, є …

а) колір;

б) родючість;

в) вологість.

6. Речовина, яка в основному визначає родючість ґрунтів, - це…

а) вода;

б) гумус;

в) кисень.

7. Рослини здатні створювати органічні речовини із неорганічних і виділяти при цьому, в основному…

а) вуглекислий газ;

б) кисень;

в) різні гази.

8.Повністю заселена живими організмами від верхньої до нижньої меж:

а) атмосфера;

б) гідросфера;

в) літосфера.

9. Основною особливістю ґрунтів, що відрізняє їх від гірських порід, є:

а) колір;

б) родючість;

в) вологість.

10. Причиною виникнення зональних природних комплексів є:

а) будова Землі;

б) кліматичні чинники: кількість сонячного тепла та співвідношення теплі і вологи;

в) форми земної поверхні.

Тестові завдання для самоконтролю до теми «Природа України».

1. Континентальність клімату в Україні зростає:

а) зі сходу на захід;

б) із півдня на північ;

в) із північного сходу на південний захід;

г) з північного заходу на південний схід.

2. Постійні вітри, характерні для території України, — це:

а) пасати;

б) бризи;

в) мусони;

г) західні вітри.

3. Для чорноморського узбережжя України характерні вітри:

а) бризи;

б) мусони;

в) пасати;

г) урагани.

4. Серед регіонів України найбільша кількість опадів випадає:

а) на Поліссі;

б) у Карпатах;

в) у Степовому Криму;

г) у Гірському Криму.

5. Тип клімату східної частини України:

а) різкоконтинентальний;

б) континентальний;

в) мусонний;

г) середземноморський.

6. З'ясуйте, до якої кліматичної області належить Керченський пів­острів:

а) Гірського Криму;

б) континентальної;

в) Південного берега Криму;

г) атлантико-континентальної.

7. Характерним типом клімату для Південного берега Криму є:

а) помірно континентальний;

б) перехідний до морського;

в) помірний морський;

г) середземноморський.

8. До азональних кліматоутворюючих чинників в Україні належить:

а) сонячна радіація;

б) циркуляція повітряних мас;

в) характер рельєфу;

г) процеси ґрунтоутворення.

9. Радіаційний баланс — це:

а) різниця між прямою і відбитою радіацією;

б) різниця між сумарною і відбитою радіацією та випромінюванням підстилаючої поверхні;

в) різниця між сумарною радіацією та випромінюванням підстилаючої поверхні;

г) різниця між прямою і розсіяною радіацією.

10. Західний перенос повітряних мас в Україні:

а) зумовлює зниження температури влітку;

б) сприяє посушливості клімату;

в) посилює континентальність клімату;

г) сприяє збільшенню річної амплітуди температур.

11 Для території України характерне:

а) збільшення сонячної радіації зі сходу на захід;

б) західний перенос повітряних мас;

в) різкоконтинентальний клімат помірного поясу;

г) коефіцієнт зволоження більше 1 на всій її території.

12. Середня температура січня на території України становить:

а) -2°...-7°С;

б) 0°...-2°С;

в) 0°...+4°С;

г)-10°...-15°С.

13. Визначте середню температуру липня на території України:

а) +25°...+27°С;

б) +10°...+12°С;

в) +30°...+34°С;

г) +17°...+22°С.

14. Найбільша річна амплітуда температур спостерігається у місті:

а) Ужгород;

б) Донецьк;

в) Одеса;

г) Луцьк.

15. У літній період в Україні переважають вітри:

а) північні і північно-східні;

б) західні і південно-західні;

в) південні і південно-східні;

г) східні.

16. Які вітри переважають зимою у східних районах України?

а) південні і південно-західні;

б) західні;

в) східні;

г) західні й північно-західні.

17. Середньорічна кількість опадів у степовій зоні України становить:

а) 50—100 мм;

б) 400—500 мм;

в) 500—700 мм;

г) 1 000—1 200 мм.

18. Вкажіть регіон України, для якого найбільш притаманні посухи,

суховії, пилові бурі:

а) Полісся;

б) лісостеп;

в) Закарпаття;

г) степ.

19. Визначте неправильне твердження:

а) інтенсивність сонячної радіації залежить від хмарності;

б) найбільше годин сонячного сяйва в Україні спостерігається на схилах Карпат і Кримських гір;

в) річна зміна сонячної радіації зумовлена різною висотою Сонця над горизонтом;

г) перерозподіл тепла і вологи здійснюється завдяки атмосферній циркуляції.

20. Яка з особливостей кліматичних умов не притаманна Україні?

а) випадання опадів переважно у теплий період;

б) чергування циклонів і антициклонів;

в) західний перенос повітряних мас;

г) незначні коливання температури по сезонах року.

21. В атлантико-континентальній області розташовані басейни рік:

а) Інгулець, Псел;

б) Прип’ять, Салгір;

в) Рось, Тетерів;

г) Ворскла, Молочна.

22. Вкажіть басейни рік, які розташовані в континентальній кліматичній області:

а) Самара, Молочна;

б) Інгул, Прип’ять;

в) Південний Буг, Рось;

г) Десна, Тиса.

23. До басейну якої річки відносяться притоки: Збруч, Серет, Стрий?

а) Дунай;

б) Дон;

в) Дністер;

г) Дніпро.

24. До басейну якої річки відносяться притоки: Тетерів, Рось, Псел?

а) Дністер;

б) Дніпро;

в) Дон;

г) Дунай.

25. Вкажіть, у якої із указаних нижче річок річковий стік лише з території України:

а) Західний Буг;

б) Південний Буг;

в) Сіверський Донець;

г) Дністер.

26. Найгустіша річкова мережа в Україні сформувалася:

а) на Поліссі;

б) у Передкарпатті;

в) у Лісостепу;

г) у Степовому Криму.

27. Визначіть домінуючий тип живлення рік України:

а) льодовиковий;

б) дощовий;

в) підземний;

г) сніговий.

28. Найбільший в Україні артезіанський басейн:

а) Дніпровсько-Донецький;

б) Волино-Подільський;

в) Східноєвропейський;

г) Причорноморський.

29. За походженням улоговини озеро Синевир належить до:

а) вулканічних;

б) карстових;

в) тектонічних;

г) загатних.

30. Найпоширенішим типом боліт в центральній і південній частині України є:

а) верхові;

б) низинні;

в) перехідні;

г) притерасні.

31. Вкажіть помилкове сполучення місто — ріка:

а) Кривий Ріг — Інгул;

б) Чернівці — Прут;

в) Чернігів — Десна;

г) Полтава — Ворскла.

32. Вкажіть, до якого типу належать більшість озер південної частини України:

а) тектонічні;

б) загатні;

в) карстові;

г) лиманні.

Перелік рекомендованої літератури

1. Волошин І. І. Загальне землезнавство. - Ніжин.: НДПУ, 2002.

2. Волошин І. І.,Сергієнко Т.С. Землезнавство і краєзнавство. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова. 2004.

3. Волошин І. І., Чирка В. Г. Географія Світового океану: Навч. посібник для вчителів серед, загальноосвіт. шк.- К.: Перун. 1996.

4. Бакулин П. Я, Кононович 3. В., Мороз В. И. Курс общей астрономии. - М.: Наука, 1983.

5. Географічна енциклопедія України. Т. 1-3. - К.: Українська енциклопедія, 1989-1993.

6. Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины. - Советская энциклопедия, 1986.

7. Багров М. В., Боков В. О., Черваньов І. Г. Землезнавство. - К., Либідь, 2000.

8. Заставний Ф. Д. Фізична географія України. - К.: "Форум", 2000.

9. Ку ровець М., Гунька Н. Загальна геологія. – Л.: ЛДКФ «Атлас». - 1998

10. Земледух Р. М. Картографія з основами топографії. - К.: Вища школа, 1993.

11. Олійник С.Б., Федорищак Р.П., Шищенко П.Г. Загальне землезнавство.-К: Знання – Прес. – 2008.

12. Природа Украинской ССР (в 7 книгах). - К.: Наукова думка, 1984-1987.

13. Ратобильский Н.С., Лярский П.А. Землеведение и краеведение. – Минск: Из-во «Университетское». – 1987.

14. Русаков М. Г. Землезнавство і краєзнавство. - К.: Вища школа, 1970.

15. Словник іншомовних слів /Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. - К.: Довіра, 2000.

16. Сиротенко А.Й, Чернов Б. О., Плахута В. Я. Географія України. -К.: Освіта. 1996.

17. ФедорищакР, П. Загальне землезнавство. - К.: Вища шк., 1994.

18. Шищенко П. Г., Масляк П. О. Географія України. - К.: Райдуга. 1992.

188