§ 4. Кредитування молодіжних житлових програм

П равові основи для пільгового молодіжного кредиту­вання закладені у статті 10 Закону України «Про сприяння соціа­льному становленню та розвитку молоді в Україні» в редакції За­кону України від 23.03.2000 р. № 1613-Ш.

*259

Банківське право

Згідно з цією статтею держава забезпечує молодим громадя­нам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяє молоді­жному житловому будівництву, створенню молодіжних житло­вих комплексів тощо. Молоді сім'ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довготермі­нові державні кредити на будівництво і придбання жилих будин­ків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних коопе­ративів, а також на обзаведення домашнім господарством.

При цьому передбачено, що молоді сім'ї, які не мають дітей, сплачують кредит з відсотковою ставкою у розмірі три відсотки річних від суми заборгованості по кредиту.

Молоді сім'ї, які мають одну дитину, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом; молодим сім'ям, які мають двох дітей, за рахунок бюджетних коштів, крім того, погашається 25 відсотків суми зобов'язань по кредиту, а молодим сім'ям, які мають трьох і більше дітей, — 50 відсотків суми зобов'язань по кредиту.

Порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом Міні­стрів України. При народженні дітей у молодій сім'ї, яка отримала кредит, цій сім'ї може бути надано допомогу для погашення креди­ту за рахунок коштів, що залишаються у розпорядженні підприт ємств, де працює молоде подружжя (мати або батько).

Передбачено, що дія цієї статті поширюється на молодих вче­них, на подружжя, в якому чоловік або дружина є молодим вче­ним, та на неповні сім'ї, в яких мати (батько) є молодим вченим, якщо зазначені молоді вчені є громадянами України та працюють на державних підприємствах, у державних науково-дослідних (науково-технічних) установах та організаціях, вищих навчаль­них закладах та закладах післядипломної освіти III—IV рівнів акредитації на посадах наукових (науково-педагогічних) праців­ників, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, або навчаються за денною формою навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Мініст­рів України від 29 травня 2001 р. № 584 затверджено Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів моло­дим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла.

У зазначеному Положенні визначено порядок надання креди­тів на визначені цілі, порядок погашення кредиту та відшкоду-

вання витрат на його обслуговування, умови набуття права влас­ності на збудоване (реконструйоване) за рахунок кредиту житло.

З метою реалізації державної житлової політики та викорис­тання коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел, виділених для надання пільгових довготермінових кредитів мо­лодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, створено Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву. Фонд діє на під­ставі Положення про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2000 р. № 1604.

Безпосередньо наданням пільгових довготермінових кредитів займаються регіональні відділення Фонду. Для обліку молодих сімей та одиноких молодих громадян, які виявили бажання отри­мати кредит, оформлення документів, необхідних для його отри­мання, та надання консультацій з питань отримання кредиту в структурі регіональних відділень Фонду створені консультаційні центри. Обслуговуванням зазначених кредитів займаються бан-ки-агенти, які уклали відповідні угоди з правлінням Фонду або його регіональним відділенням.

Згідно з пунктом 3 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла право на отримання кредиту мають сім'ї та одинокі молоді гро­мадяни, які визнані такими, що потребують поліпшення житло­вих умов, а саме:

• сім'я, в якій чоловік та дружина віком до 35 років включно;

• неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 35 років включ­ но має неповнолітніх дітей (дитину);

• одинокі молоді громадяни віком до 35 років включно. Окремий абзац цього пункту присвячений молодим вченим.

Так, визначено, що молоді вчені, подружжя, в якому чоловік або дружина є молодим ученим, та неповні сім'ї, в яких мати або ба­тько є молодим ученим, що потребують поліпшення житлових умов, мають право на отримання кредиту до досягнення молоди­ми вченими віку 35 років включно, якщо вони є громадянами України, працюють на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, перебу­вання на яких дає право на призначення пенсії на виплату грошо­вої допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 За-

260

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

■261

кону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 бере­зня 2004 р. № 257, або навчаються за денною формою в аспіран­турі, ад'юнктурі, докторантурі.

Указом Президента України від 9 квітня 2002 р. №315/2002 «Про додаткові заходи щодо підтримки молодих учених» Кабіне­ту Міністрів доручено передбачати у проектах Державного бю­джету України, починаючи з 2003 р., істотне збільшення держав­них централізованих капітальних вкладень на будівництво житла для молодих учених.

Відповідно до пункту 40 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 р. № 193-р «Про затвердження заходів щодо підтримки молоді на 2003 рік» передбачено запровадити 10-відсоткову квоту в загальній сумі витрат державного та місце­вих бюджетів, передбачених для надання довгострокових креди­тів молодим сім'ям і одиноким молодим громадянам на будівни­цтво (реконструкцію) та придбання житла, для отримання кредитів молодими вченими.

Проте на практиці єдиною пільговою категорію на сьогодніш­ній день є багатодітні молоді сім'ї.

Кредитування будівництва (реконструкції) і придбання житла для молодих сімей та одиноких молодих громадян є прямим, ад­ресним (цільовим) і здійснюється у межах наявних кредитних ре­сурсів.

Кредит надається молодим сім'ям та одиноким молодим гро­мадянам лише один раз. Право на отримання кредиту вважається використаним з моменту отримання позичальником за актом приймання-передачі збудованого (реконструйованого) або при­дбаного за кошти кредиту житла.

Кредит відповідно до цього Положення надається молодим сім'ям та одиноким громадянам на будівництво (реконструкцію) житла терміном до 30 років. Термін надання кредиту обчислю­ється з дати укладення кредитної угоди.

Кредит надається за таких умов:

• перебування кандидата на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або наявності у кандидата, що по­ требує поліпшення житлових умов, відповідних документів на право будівництва (реконструкції) індивідуального житла;

• підтвердження кандидатом своєї платоспроможності;

• внесення кандидатом на свій особистий рахунок, що відкри­ вається регіональним відділенням Фонду в банку—агенті, пер­ шого внеску в розмірі не менш як 6 відсотків передбаченої варто-

сті будівництва (реконструкції) чи експертної оцінки вартості придбання об'єкта кредитування.

Для отримання кредиту кандидат подає консультаційному центру такі документи: заяву про надання кредиту; довідку про перебування на квартирному обліку; довідку про склад сім'ї; ко­пію свідоцтва про шлюб, паспортні дані; копію свідоцтва про на­родження дитини (дітей); документи, необхідні для визначення платоспроможності кандидата (довідка з місця роботи дорослих членів його сім'ї, у разі потреби — договір поруки, інші докуме­нти, що підтверджують його доходи); копію довідки про присво­єння ідентифікаційного номера.

Розмір кредиту на будівництво (реконструкцію) визначається регіональним відділенням Фонду, виходячи з норми 21м² загаль­ної площі житла на одного члена сім'ї та додатково 20 м на сім'ю, вартості будівництва (реконструкції) житла за цінами, що діють на час укладення кредитної угоди, та витрат на страхуван­ня в період будівництва (реконструкції) житла. При цьому розра­хункова вартість 1 м житла не повинна перевищувати його сере­дньої вартості, що склалася в регіоні відповідно до даних Держбуду. Розмір кредиту, що надається позичальнику для буді­вництва (реконструкції) індивідуального будинку та господарсь­ких приміщень у сільській місцевості, може бути збільшений на 30 відсотків суми, обчисленої відповідно до нормативної площі. Розмір кредиту на придбання житла визначається регіональним відділенням Фонду, виходячи з нормативної площі та експертної оцінки.

Згідно із Положенням кредитна угода укладається після прийняття регіональним відділенням Фонду рішення про на­дання кредиту. Кредит надається регіональним відділенням Фонду на підставі кредитної угоди, до якої додається розраху­нок розміру кредиту з визначенням першого внеску позичаль­ника та суми коштів на страхування в період будівництва (ре­конструкції) житла.

За розпорядженням регіонального відділення Фонду органи Державного казначейства протягом трьох банківських днів пере­раховують кошти з відповідного рахунка регіонального відділен­ня Фонду на особистий рахунок позичальника у банку-агенті та повідомляють про це регіональне відділення Фонду.

Фінансування будівництва (реконструкції) житла здійснюєть­ся виключно у безготівковій формі за письмовим розпоряджен­ням регіонального відділення Фонду банком-агентом відповідно до інвестиційної угоди, що укладається між регіональним відді-

262

/О. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

263

ленням Фонду та замовником або між регіональним відділенням Фонду, що виконує функції замовника, та підрядником.

Фінансування придбання житла здійснюється виключно у без готівковій формі за письмовим розпорядженням регіонально відділення Фонду шляхом перерахування коштів з особисто. „ рахунка позичальника на рахунок продавця—фізичної особи, відкритий в банку-агенті, або продавця — юридичної особи, від­критий в банку, після підписання сторонами договору купівлі-продажу житла.

Контроль за цільовим використанням регіональним відділен­ням Фонду і банком-агентом кредитних коштів здійснює прав­ління Фонду.

Другим способом державної підтримки молодіжного кредиту­вання є часткова компенсація відсоткової ставки кредитів для молодих громадян. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 853 затверджено Порядок часткової компенса­ції відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (рекон­струкцію) і придбання житла.

Відповідно до цього Порядку комерційні банки, за кредитами яких може бути надана часткова компенсація, визначаються Фо­ндом на конкурсній основі. Під час проведення конкурсу перева­га надається комерційним банкам, які:

• дотримуються економічних нормативів та оцінних показни­ ків, установлених Національним банком;

• надають кредити з меншою відсотковою ставкою;

• мають розвинуту мережу філій.

Для отримання права на часткову компенсацію кандидат по­дає регіональному відділенню Фонду такі документи:

заяву про надання часткової компенсації;

довідку про склад сім'ї:

копію свідоцтва про шлюб, паспортні дані;

копію свідоцтва про народження дитини (дітей);

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Регіональні відділення Фонду розглядають одержані від гро­мадян документи і приймають рішення про надання часткової компенсації. При цьому перевага надається багатодітним сім'ям та кандидатам, які отримують кредити на менший строк. Зверта­ємо увагу на те, що регіональні відділення Фонду також визна­чають переліки об'єктів, на будівництво (реконструкцію) і при­дбання яких може бути надано часткову компенсацію. Щодо житла, що будується (реконструюється) це, як правило, ті

264

Ю. В. ВАЩЕНКО

об'єкти, у будівництві яких бере участь Фонд (його регіональне відділення) або банк, з яким планується укласти кредитну угоду. Щодо вторинного житла — це житло, яке реалізується за участі агентств нерухомості, з якими Фонд (його регіональні відділен­ня) мають угоди про співробітництво.

Кандидати, щодо яких прийнято рішення про надання частко­вої компенсації, подають регіональному відділенню Фонду такі

документи:

• нотаріально засвідчену копію кредитної угоди;

• копію інвестиційної угоди із забудовником (підрядником) на будівництво (реконструкцію) чи нотаріально засвідчену копію договору купівлі-продажу житла;

• акт проведення експертної оцінки (у разі придбання житла);

• довідку-розрахунок комерційного банку про сплату відсот­ ків за користування кредитом за відповідний період з визначен­ ням суми, що відшкодовується за рахунок часткової компенсації;

• нотаріально засвідчене доручення позичальника представ­ никам Фонду на розпорядження його особистим рахунком у час­ тині цільового використання коштів часткової компенсації.

Регіональні відділення Фонду подають правлінню Фонду на погодження рішення про надання часткової компенсації та роз­рахунок відповідних сум разом з вищевказаними документами.

На підставі рішення про надання часткової компенсації, по­годженого з правлінням Фонду, укладається угода про надання часткової компенсації, в якій визначається її розмір, а також за­значається умова, що надання часткової компенсації припиня­ється у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредит­ною угодою.

Максимальний розмір кредиту на будівництво (реконструк­цію) житла, на який може бути надана часткова компенсація, ви­значається шляхом множення нормативної площі на розрахунко­ву вартість. Нормативна площа визначається виходячи з норми 21м² загальної площі житла на одного члена сім'ї та додатково

20 м² на сім'ю.

Максимальний розмір кредиту на придбання житла, на який може бути надана часткова компенсація, визначається у розмірі експертної оцінки, але не більше ніж добуток нормативної площі і розрахункової вартості. Розмір часткової компенсації перегля­дається у разі зміни розміру облікової ставки Національного бан­ку з урахуванням виконання позичальником зобов'язань за кре­дитною угодою та коштів, передбачених на часткову компенсацію у державному бюджеті на відповідний рік.

"265

Банківське право

Наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 26 жовтня 2005 р. № 2488 затверджено Інструкцію про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла. Згідно з цією Інструкцією визначення рейтингу кандидатів на отримання пільгового житлового кредиту має здійс­нюватися за правилами, що враховують платоспроможність претен­дента та його належність до соціальних груп. Платоспроможність потенційних позичальників має бути головним критерієм, яким не­обхідно керуватися регіональним представникам Державного фон­ду сприяння молодіжному будівництву під час прийняття рішення про надання кредиту. Відповідно до Інструкції, не можуть отримати позику ті молоді сім'ї та одинокі молоді громадяни, чий потроєний сукупний дохід, що залишився після сплати щоквартального плате­жу та відсотків за перший квартал, складає суму, меншу трикратно­го прожиткового мінімуму на відповідний рік. Крім того, встанов­лено порядок визначення рейтингу позичальників, платоспромож­ність яких дає право претендувати на отримання кредиту. В основу цього порядку покладено належність претендента до певної соціа­льної групи. Наприклад, сім'ї, у якій і чоловік, і дружина користу­ються правом першочергового або позачергового отримання житла, має нараховуватися 10 балів. Належність претендента на кредит до молодих вчених підвищує його рейтинг на 8 балів, а до молодих спортсменів, які мають найвищі досягнення у національних та між­народних змаганнях — на 7 балів. Доцент отримає 2 бали, професор — 5. Крім того, рейтинг кандидата має підвищуватися на 1 бал за кожну дитину. Має значення також термін перебування на обліку у регіональному управлінні Фонду. Перевага має надаватися канди­датам, зареєстрованим раніше.

банком коштів на підставі кредитного договору. У широкому розумінні до кредиту включаються також операції банків, які, хоча і здійснюють­ся на підставі договорів іншого виду (зокрема, договори лізингу та фак­торингу), але мають кредитний характер, у зв'язку з чим віднесені за­конодавцем до кредитних операцій.

3. Банківські кредитні відносини неоднорідні за своєю правовою природою і регламентуються нормами різних галузей права.

4. Банківські кредитні відносини за участю Національного банку України за своєю правовою природою є фінансово-правовими та, від­ повідно, регламентуються нормами фінансового права.

5. Національний банк України надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

6. Види та порядок надання кредитів Національним банком України комерційним банками визначено у Положенні про регулювання Націо­ нальним банком України ліквідності банків України шляхом рефінан­ сування, депозитних та інших операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України № 584 від 24.12.2003 р.

7. Іпотека — це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухо­ мим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржни­ ком забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредито­ рами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

8. Правові основи для пільгового молодіжного кредитування закла­ дені у статті 10 Закону України «Про сприяння соціальному становлен­ ню та розвитку молоді в Україні» в редакції Закону України від 23.03.2000 р. № 1613-Ш.

РЕЗЮМЕ

1. Банківський кредит — це будь-яке зобов'язання банку надати пе­ вну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення забор­ гованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

2. Кредит можна розглядати у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні під кредитом розуміються операції з розміщення

266

Ю. В. ВАЩЕНКО

Контрольні запитання

1. Сформулюйте визначення банківського кредиту.

2. У чому різниця між банківським кредитом та кредитною діяльністю банків?

3. Що таке банківські кредитні відносини?

4. Які вимоги встановлені законодавством до кредитної діяльності комерційних банків?

5. Які кредитні операції має право здійснювати Національний банк України?

Б анківське право

— о*

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕПОЗИТНИХ (ВКЛАДНИХ) ОПЕРАЦІЙ

§ 1. Поняття депозитних (вкладних) операцій за законо­давством України.

§ 2. Види депозитних (вкладних) операцій. § 3. Порядок здійснення банками депозитних (вкладних) операцій.

§ 4. Система гарантування вкладів в Україні. § 5. Депозитні операції Національного банку України з комерційними банками.

§ 1. Поняття депозитних (вкладних) операцій за законодавством України

Я к ми вже з'ясували при вивченні тем загальної части­ни банківського права, однією з найважливіших банківських опе­рацій, яка входить до кола операцій, здійснювати які у сукупності має право лише банк, є залучення у вклади грошових коштів фі­зичних та юридичних осіб. Саме завдяки залученим у вклади (де­позити) грошових коштів населення та юридичних осіб банки мають можливість здійснювати інші операції. У зв'язку з цим правове регулювання зазначених відносин має надзвичайно важ­ливе значення.

Загальні положення щодо депозитних (вкладних) операцій комерційних банків містяться у Цивільному та Господарському кодексах України, а також у спеціальних актах банківського за­конодавства.

Відповідно до статті 1058 Цивільного Кодексу України за до­говором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову су­му (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладнико­ві таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умо­вах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського

вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним дого­вором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесе­ний вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно зі статтею 1059 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківсь­кого вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншо­го документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, ін­шими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяль­ності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкла­ду цей договір є нікчемним.

Відповідно до статті 1061 Цивільного кодексу України банк ви­плачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановле­ному договором банківського вкладу. Якщо договором не встанов­лений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на ви­могу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення бан­ком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту від­повідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання ви­значених договором обставин, не може бути односторонньо змен­шений банком, якщо інше не встановлено законом. Проценти на ба­нківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не-витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором ба­нківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі на­раховані до цього моменту проценти.

Згідно зі статтею 1062 Цивільного кодексу України на раху­нок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які

270

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

"27І

надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо дого­вором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вва­жається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкла­дом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підля­гають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1063 Цивільного кодексу України фізич­на або юридична особа може укласти договір банківського вкла­ду (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею ін­шим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкла­дника ці права належать особі, яка зробила вклад. Визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на ко­ристь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банків­ського вкладу. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, від­мовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я.

Згідно зі статтею 1064 Цивільного кодексу України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються оща­дною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з ра­хунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вка­зані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про пере­рахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

272

Відповідно до статті 1065 ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. У разі дострокового пред'явлення ощад­ного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується

Ю. В. ВАЩЕНКО

сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимо­гу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір

процентів.

Згідно зі статтею 340 Господарського кодексу України депо­зитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утво­рюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій фор­мі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначен­ня такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.

Визначення вкладу (депозиту) міститься і у спеціальному бан­ківському законодавстві. Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті Украї­ни або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк збе­рігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.