§ 4. Ліцензування Національним банком України учасників валютних відносин

Відповідно до статті 5 Декрету Національний банк України в^иД^ає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснен­ня валюті^іИХ операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим _ТН(>фінансовим установам України на здійснення валютних операцій ^ц1° ^не потребують індивідуальної ліцензії, на весь пері­од дії ре'я^іИМУ валютного регулювання. Уповноважені банки та

інші кредитно-фінансові установи, що одержали генеральну лі­цензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкри­вати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами

-— резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують

такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України ва­лютних цінностей, за винятком:

• вивезення, переказування і пересилання за межі України фі­ зичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

• вивезення, переказування і пересилання за межі України фі­ зичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної ва­ люти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних під­ ставах;

• платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед не­ резидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелек­ туальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, сві­ доцтвами, сертифікатами) страхування життя;

• платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді про­ центів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

• вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинен­ ня інвестиційної діяльності;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті З

Декрету;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній ва­ люті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встанов­ лені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як за­ собу платежу або як застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

♦ відкриття фізичними особами — резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

"301

Банківське право

• відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими ба­ нками;

• відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазна­ ченими в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 Декрету;

є) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом при­дбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших ко­рпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидента­ми як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необ­хідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України. Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або господарському суді.

Відповідно до статті 7 Декрету у розрахунках між резидента­ми і нерезидентами в межах торговельного обороту використову­ється як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійс­нюються лише через уповноважені банки. Наймодавці-нерези-денти здійснюють оплату праці резидентів виключно в валюті України готівкою або у безготівковій формі. Здійснення розраху­нків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання ін­дивідуальної ліцензії Національного банку України.

З приводу відкриття рахунків у банках інших держав звертає­мо увагу на наступне. Відповідно до статті 386 Господарського кодексу України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ма­ють право відкривати будь-які не заборонені законом валютні ра­хунки в банківських установах, розташованих на території інших держав. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території інших держав регулюється законодавст­вом відповідної держави. У разі відкриття валютного рахунку в банківській установі за межами України суб'єкт зовнішньоеко­номічної діяльності зобов'язаний повідомити про це Національ­ний банк України не пізніш як у триденний строк. Порушення ці­єї вимоги тягне адміністративно-господарську відповідальність у порядку, встановленому законом. Відкриття валютного рахунку в установі банку за межами України суб'єктом зовнішньоекономі­чної діяльності, у статутному фонді якого є частка державного майна, здійснюється за погодженням з Фондом державного май-

на України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зо­бов'язані надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам у порядку, встановленому законо­давством.

Порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України ре­гламентується Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резиден­тами (юридичним та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженим постановою Прав­ління Національного банку від 14 жовтня 2004 р. № 485 (зареєст­ровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2004 р. за 1413/10012). Згідно з пунктом 1.4 цього Положення без ліцензії з дотриманням законодавства України розміщують валютні цінно­сті та здійснюють інші операції через рахунки такі резиденти:

• уповноважений банк (якщо зазначені рахунки є кореспонде­ нтськими);

• фізична особа під час її перебування за кордоном;

• дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імуніте­ том і дипломатичними привілеями.

Для отримання ліцензії або зміни умов раніше отриманої лі­цензії заявник має подати документи (копії документів), перелік яких визначено вказаним Положенням:

• територіальному управлінню Національного банку за місце­ знаходженням (місцем проживання) резидента — для фізичних осіб, які не є підприємцями;

• Генеральному департаменту банківського нагляду Націона­ льного банку — для юридичних осіб та фізичних осіб-під-

приємців.

Строк дії ліцензії не може перевищувати одного календарного року. Ліцензія видається без права передавання іншим особам. Про факт відкриття рахунку резидент у триденний строк зо­бов'язаний повідомити територіальне управління Національного банку за своїм місцезнаходженням/місцем проживання. Надання ліцензії є платною послугою НБУ.

Порядок надання Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентується Положенням, затвердженим по­становою Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада

302

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

"зоз

2004 р. за № 1429/10028). Згідно з цим Положенням використання іноземної валюти як засобу платежу дозволяється:

• якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійс­ нення операції з валютними цінностями);

• у випадках, передбачених законами України.

У всіх інших випадках використання іноземної валюти як за­собу платежу на території України дозволяється виключно на підставі ліцензії.

Національний банк надає ліцензію виключно за умови достат­ньої обґрунтованості потреби використання іноземної валюти як за­собу платежу. При цьому ліцензія має бути отримана до здійснення відповідної валютної операції. Одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою сто­роною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана) ліцензія, не може проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) або купле­ної за гривні на міжбанківському валютному ринку України.

Порядок видачі Національним банком індивідуальних ліцен­зій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах тор­говельного обороту у валюті України встановлений Положенням, яке затверджено постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 484 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1430/10029).

Порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іно­земної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих валютних операцій регламентується Поло­женням НБУ, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. №266.