§ 3. Поняття та склад банківської системи України

В ідповідно до статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, які створені і ді-

ють на території України відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином, банківська система України є дворівневою. Як ми вже з'ясували, така система передбачає наявність централь­ного банку держави та комерційних банків.

Звертаємо увагу на те, що законодавець для позначення дру­гого рівня банківської системи України використав дуже загаль­ний термін — «інші банки». Тобто, на другому рівні знаходяться всі банки, крім Національного банку України. І в цьому контексті виникає цікаве запитання: чи є термін «інші банки» синонімом терміну «комерційні банки»? На жаль, чітка класифікація інших банків у Законі України «Про банки і банківську діяльність» від­сутня. У статті 4 Закону, яка якраз і має на меті визначити склад банківської системи України, міститься класифікація банків лише за одним критерієм — за їх спеціалізацією. Так, зазначено, що банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спе­ціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, ін­вестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Ви­значення напрямів діяльності та спеціалізації є правом банку. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та норматив­но-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо понад 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо понад 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Проте у Законі «Про банки і банківську діяльність» містяться положення, які дають нам підстави зробити висновок про наяв­ність у банківській системі України також і інших видів банків, правовий статус яких має певні особливості. Зокрема, у статті 1 вказаного Закону ми маємо визначення терміна «банк з іноземним капіталом», стаття 7 Закону присвячена особливостям державних банків, у статті 8 визначено правовий статус кооперативних бан­ків. Крім того, в окремих статтях вказаного Закону вживається те­рмін «комерційний банк» (ст. 10, 31, 47, 56). Однак визначення те­рміна «комерційний банк» у Законі відсутнє. На практиці це нерідко призводить до проблем у застосуванні норм Закону Украї­ни «Про банки і банківську діяльність». Зокрема, у статті 57 Зако­ну вклади фізичних осіб комерційних банків гарантуються в по­рядку, передбаченому законодавством України. Виняток з цього положення згідно з частиною другою цієї статті зроблено лише для Державного ощадного банку, вклади фізичних осіб якого га-

56

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

57

рантуються державою. Відповідно до статті 47 комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винаго­роду по своїх операціях. У зв'язку з цим з'ясування питання, які банки відносяться до комерційних, має дуже важливе значення.

На нашу думку, термін «комерційні банки» є синонімом тер­міна «інші банки», виходячи з таких аргументів. По-перше, вра­ховуючи, що банківське законодавство є зовнішньою формою виразу економічного змісту тих чи інших банківських відносин, звернемося до позицій економістів з цього приводу. Зокрема, О. Амбарцумов та Ф. Стерліков вважають, що комерційні банки — це «великі кредитні установи, які здійснюють універсальні ба­нківські операції для підприємств всіх галузей головним чином за рахунок грошових капіталів та заощаджень, залучених у вигляді вкладів; здійснюють розрахункові та платіжні операції, надають позики та гарантії, здійснюють емісію цінних паперів та ін. Ко­мерційні банки за формою власності поділяються на приватні (індивідуальні та акціонерні) та державні»⁶⁹. У наведеному ви­значенні зазначені фахівці звертають увагу на особливості банку як різновиду комерційної організації. Вважаємо за необхідне на­вести запропоноване ними визначення комерційної організації, оскільки саме в ньому відображена ознака, яка відрізняє комер­ційні організації від некомерційних. Так, під кредитною органі­зацією вказані фахівці розуміють «організації, основною метою діяльності яких є отримання прибутку. До комерційних організа­цій відносяться господарські товариства; орендні, колективні, державні та інші підприємства, засновані на праві повного госпо­дарського відання переданим їм майном засновників, господар­ські об'єднання вказаних юридичних осіб»⁷⁰. Таким чином, осно­вною метою комерційної організації є отримання прибутку.

Звертаємо увагу, що зазначений економічний зміст комерцій­ної організації закріплений у Господарському кодексі України. Так, за зазначеним кодексом розрізняється господарська комер­ційна та господарська некомерційна діяльність. Відповідно до статті 42 глави 4 «Господарська комерційна діяльність (підпри­ємництво)» цього кодексу підприємництво — це самостійна, іні­ціативна, систематична, на власний ризик господарська діяль­ність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприєм­цями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно зі статтею 45 Кодексу підприєм-

А мбарцумов А. А., Стреликов Ф. Ф. 1000 терминов рьіиочной зкономики, Спра-вочное пособие. — М.: Крон-Пресс, 1993. — С. 104. Там само.

ництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних фор­мах, передбачених законом, на вибір підприємця. Зокрема, коме­рційним підприємством може бути державне підприємство (стат­тя 74 Господарського кодексу України).

Звертаємо увагу, на те що у Законі УРСР «Про банки і банків­ську діяльність» в редакції від 20 березня 1991 р. було чітко за­кріплено, що банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому чис­лі Зовнішньоекономічного банку Української РСР, Ощадного ба­нку Української РСР, республіканських та інших комерційних банків різних форм власності.

Враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що банків­ська система України складається з двох рівнів: Національного банку України та комерційних банків. Комерційні банки бувають різних видів.

Зокрема, Законом України «Про банки і банківську діяль­ність» передбачено створення державних банків. Відповідно до статті 7 Закону державний банк — це банк, сто відсотків статут­ного капіталу якого належать державі. Законом передбачений особливий порядок створення та управління державним банком.

Наступним різновидом комерційних банків є кооперативні бан­ки. Кооперативні банки створюються у порядку, передбаченому За­коном України «Про банки і банківську діяльність». Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки у частині, що не суперечить цьому закону. За принципом територіальності коопе­ративні банки поділяються на центральний та місцеві.

Крім того, відповідно до статті 70 Закону України «Про міс­цеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядуван­ня мають право створювати комунальні банки.

Таким чином, в залежності від критерію можна виділити такі види комерційних банків:

1. За спеціалізацією:

• універсальні;

• спеціалізовані.

2. За формою власності:

• державні;

• приватні;

• комунальні;

• змішані.

3. За організаційно-правовою формою:

• банки, створені у формі товариства з обмеженою відповіда­ льністю;

58

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

59

• банки, створені у формі акціонерного товариства;

• кооперативні банки.

4. В залежності від участі іноземного капіталу:

• банки без участі іноземного капіталу;

• банки з частковою участю іноземного капіталу;

• банки з 100-відсотковою участю іноземного капіталу.

Крім того, за Законом України «Про банки і банківську діяль­ність» в банківській системі України окремо виділяються систе­моутворюючі банки. Відповідно до статті 1 вказаного Закону си­стемоутворюючий банк — це банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань бан­ківської системи. Зокрема, О. П. Орлюк у своїй монографії в яко­сті прикладу системоутворюючих банків приводить такі вітчиз­няні банки, як «Аваль», «Приватбанк», «Промінвестбанк», «Ощадбанк», «Укрексімбанк», «Укрсоцбанк», «УкрСіббанк»⁷¹.

Зокрема, ЗАТ «Промислово-інвестиційний банк» за 2000 р. мав найбільший капітал — 725 млн грн, що складало третину всього банківського капіталу країни. Цей банк обслуговує ряд великих промислових підприємств, фінансує декілька державних програм, у тому числі серійне виробництво пасажирського літака АН-140. Він має власну політичну силу — Партію економічного розвитку і «діловий клуб» — Лігу великих банків. За міжнарод­ними рейтингами ПІБ — єдиний український банк, який займає високе місце серед провідних банків Європи і 2000 банків світу⁷².

Звертаємо увагу, що згідно з чинним банківським законодав­ством іноземні банки не можуть відкривати філії на території України. Проте це суперечить міжнародним угодам, ратифікова­ним Україною. Зокрема, Угодою про партнерство та співробітни­цтво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (ратифікована законом № 237/94-ВР від 10.11.94 р.) передбачено, що України згідно із своїм законодавст­вом та правилами надає дочірнім компаніям і філіям компаній Співтовариства, заснованим на її території, режим стосовно їх ді­яльності, що є не менш сприятливий, ніж той, що надається від­повідно її власним компаніям або філіям або компаніям чи філіям будь-якої третьої країни, залежно від того, який з них є кращий». У зв'язку з цим Національним банком України у порядку законо­давчої ініціативи було підготовлено та внесено на розгляд Верхо­вної Ради України 04.04.2005 р. проект Закону України «Про

^[ Вказана праця. — С. 59.

^! Промінвестбанк України. Річний звіт. 2000 рік.

внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» (реєстраційний № 7274), яким передбачається доповнення вказаного Закону положеннями щодо створення та діяльності на території України філій іноземних банків. Зокрема, під банком пропонується розуміти не лише банк-юридичну особу, але й фі­лію іноземного банку. Проектом передбачено, що положення цього Закону, що застосовуються до банків, застосовуються до філій іноземних банків з особливостями, встановленими цим За­коном. Законопроектом встановлено виключний перелік умов, за яких іноземний банк має право на відкриття в Україні своєї філії. Передбачено, що для здійснення філією іноземного банку банків­ської діяльності на території України Національний банк України проводить акредитацію філії іноземного банку в Україні шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, ви­дачі банківської ліцензії та надання письмового дозволу на здійс­нення операцій. Вказаний законопроект було прийнято у першо­му читанні 06.07.2005 року. 17.11.2005 р. законопроект розглядався у другому читанні та був відхилений ВРУ.