22.Система освіти і виховання у Спарті.

Спарта – головне місто Лаконії, що була одним з найвпливовіших полісів Стародавньої Греції. Поліс був рабовласницьким, і система громадського виховання обслуговувала лише дітей рабовласників. Виховання здійснювала держава, воно мало на меті підготовку з дітей-спартанців воїнів, стійких і загартованих, майбутніх рабовласників, сповнених презирства і немилосердності до рабів. З 7 років хлопчики, які жили до цього часу вдома, поміщувались в агеллами – державні виховні заклади, де виховувались до 18 років під керівництвом педонома. Особлива увага зверталась на фізичне виховання підлітків (їх гартували, привчали виносити холод, голод і спеку), багато уваги приділялось військово-гімнастичним вправам. До фізичного виховання приєднувалась музика, співи і релігійні танці, що мали бойовий, войовничий характер. Щодо читання та письма, то діти навчались лише найнеобхіднішому. Юнаки 18-20 років переводилися в групу ефебів і несли військову службу. Велика увага була приділена фізичному і військовому вихованню дівчат. Коли чоловіки залишали місто, йдучи на війну, озброєні жінки несли варту і тримали в покорі рабів. Дітей привчали до чіткості та короткості висловів – «лаконічне мовлення».

8.Братські школи в Україні (XVI-XVII ст.).

Історичні джерела про перші братські навчальні заклади обмежені. Спочатку це були невеликі школи з одним учителем, який одночасно виконував обов’язки дяка та писаря братства. Шкільна кімната знаходилася у братському будинку. У зміст навчання входило читання, письмо, рахунок і вивчення катехізису. З посиленням національного і соціального гніту у першій пол. XVII ст. більшість братських шкіл перетворилися у школи підвищеного типу. Братчики розуміли, що для успішного ведення боротьби проти агресивних нападів польсько-литовської шляхти, елементарна освіта була недостатньою.

Першою братською школою підвищеного типу в Україні стала школа львівського братства, відкрита 1586 року, яка за організацією навчання і розпорядком шкільного життя перевершила подібні західноєвропейські школи того часу. За зразком цієї школи відкрилися братські школи і в інших містах: Перемишлі, Рогатині, Замості, Києві, Вінниці, Кам’янці-Подільському, Кременці, Луцьку і ін.

У братських школах підвищеного типу крім читання, лічби, письма та хорового співу, вивчалися "сім вільних мистецтв". На високому рівні вивчали предмети тривіуму: граматику, риторику, діалектику; предмети квадривіуму вивчалися на дещо нижчому рівні, крім музики. Остання виступала одним із основних навчальних предметів.

У вивченні мов братські школи, як правило, пройшли дві стадії: греко-слов’янську, потім – латино-польську. На першому місці завжди стояло вивчення слов’янської мови. На другому місці – грецької мови, оскільки вона давала змогу засвоювати на високому рівні античну наукову літературу.

На другій стадії розвитку братських шкіл вивчалася ще й латинська мова, яку спочатку не вивчали, адже нею велись богослужіння у католиків. Пізніше братчики зрозуміли необхідність латині, оскільки вона є мовою західної науки (для продовження освіти у західних навчальних закладах). Польську мову вчили аби влада дозволила відкрити школу. У першій чверті XVII ст. почали викладати українську мову.

Про організацію роботи братських шкіл дає уявлення статут Львівської школи "Порядок шкільний" 1586 р. Він свідчить про демократичний устрій школи: навчалися діти різних станів; відношення вчителя до дітей визначалось не за станом, а за успіхами у навчанні (учень займав місце на лаві під час занять залежно від успіхів у навчанні, але не за походженням); ректор і вчителі вибирались на загальних зборах братства. Досить серйозні вимоги ставилися до вчителя. Він повинен бути благочестивим, розумним, не п’яниця, не блудник... Всього у статуті нараховується 16 подібних вимог.