4. Правило оптимального поєднання виграшу та величини ризику

полягає у тому, що менеджер оцінює очікувані величини виграшу та ризику, ухвалюючи рішення вкласти гроші у той проект, який дає змогу одержати очікуваний результат і одночасно уникнути великого ризику.

Тактика управління ризиком - це конкретні методи i прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завдання тактики

управління - вибір найбільш оптимального рішення і найбільш прийнятних в даній ситуацій методів і прийомів управління.

До функцій фінансового менеджера в ризик - менеджменті відносяться

Прогнозування - розробка на перспективу змін фінансового стану підприємства. Особливістю прогнозування є альтернативність у побудові фінансових показників, яка визначає різноманітні варіанти розвитку фінансового стану об'єкта управління на основі окремих тенденцій.

Організація ризик-менеджменту - об'єднання людей, які спільно реалізують програму ризикового вкладення грошей на основі визначених правил.

Регулювання - процес впливу на об'єкт управління з метою усунення відхилень, що виникли.

Координація - узгодженість взаємодії всіх ланок системи управління ризиком.

Стимулювання - спонукання фахівців до зацікавленості у результатах своєї праці.

Контроль - перевірка організації роботи щодо зменшення ступеня ризику. Процес менеджменту ризиків поділяють на такі етапи:

I. Ідентифікація схильності до ризику. Вирішує два завдання:

1. Виявлення ризику за допомогою організаційних схем, бухгалтерських та інших звітів, схеми потоків та ін.

2. Ідентифікація причин і ризиків, що призводять до подібного результату, за допомогою:

• контрольних списків, при використанні котрих необхідно обстежити об' єкт з метою перевірки стандартів технічного обслуговування;

• аналізу потенційних джерел збитків, які загрожують даному виду діяльності;

• аналізу подій і причин цих подій, що можуть викликати проблеми в бізнесі.

II. Оцінка ризику - це визначення ступеня ризику за допомогою кількісної або якісної оцінки.

Важливо знати, як впливає на результати діяльності конкретний вид ризику і які його наслідки. Розрізняють якісну, кількісну і відносну оцінку ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства.

При якісній оцінці визначають можливі види ризику, а також чинники, що впливають на рівень ризику при певному виді діяльності. Якісний аналіз підприємницького ризику здійснюється на стадії розробки бізнес-плану. Під час якісної оцінки визначаються основні види ризиків, що впливають на результати діяльності підприємства.

При кількісній оцінці ризику виділяють такі підходи:

Статистичний метод, що реалізується шляхом розрахунку дисперсій, стандартних відхилень i коефіцієнту варіації;

Експертний метод, що реалізується шляхом експертних оцінок досвідчених підприємців і спеціалістів;

Метод використання аналогів, який застосовує бази даних про ризик аналогічних проектів або угод. Отримані дані опрацьовуються для виявлення залежностей у закінчених проектах із метою врахування потенційного ризику при реалізації нового підприємницького проекту.

Відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства дає змогу оцінити фінансову надійність підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства є одним із елементів попередження банкрутства.

III. Вибір методу управління ризиком (тактики) та його застосування ґрунтується на даних оцінки ризику. Серед способів управління ризиками виділяють:

• організаційно - технічні;

• фінансово - договірні.

Однією із сфер здійснення заходів із ризик-менеджменту є страховий ринок. Як система управління, ризик-менеджмент охоплює процес виявлення мети ризику і ризикових вкладень інвестицій (тимчасово вільних грошей, технічних (математичних) резервів і т. ін.), визначення імовірності настання подій, ступеня і величини ризику, аналізу середовища, вибір стратегії управління ризиком, а також конкретно тактики, що відповідає даній стратегії.

Використання ризик-менеджменту в страхуванні включає три основні позицій:

• виявлення наслідків діяльності економічних суб'єктів у ситуації ризику;

• уміння реагувати на можливі негативні наслідки цієї діяльності;

• розробка і здійснення заходів, за допомогою яких можуть бути нейтралізовані або компенсовані імовірні негативні наслідки подій та попередження настання ризику.