Зм2 Планування у страховій діяльності

1 Страхова організація як багатофункціональна система.

2. Системний та ситуаційний підходи в менеджменті страхової діяльності.

3. Економічна сутність планування в менеджменті страхової діяльності

1 Страхова організація як багатофункціональна система

В умовах ринкової економіки захист майнових та інших інтересів суб’єктів підприємницької діяльності стає можливим лише за допомогою страхування. Для ринкового середовища притаманна сукупність страхових ризиків, що передбачає можливість стихійного лиха, економічної кризи, спаду виробництва, інфляції, суспільно-політичної нестабільності тощо. Отже, страхування формує необхідні умови для здійснення підприємницької

діяльності шляхом перерозподілу збитків між всією сукупністю страхувальників. Визначальна роль страхування у підприємницькій, а також інших сферах життєдіяльності вимагає детального вивчення системи управління страховою діяльністю. Від правильності побудови системи управління страховою діяльністю значною мірою залежатиме рівень ефективності цієї діяльності, а отже, й створюватимуться передумови для підприємницької діяльності. Проблема ефективного управління страховою діяльністю безпосередньо пов’язана із соціально-економічною стабільністю

країни.

Продумане та обґрунтоване управління страховою діяльністю дасть змогу вирішувати цілий комплекс соціально-економічних завдань та створювати сприятливі умови для реформування економіки та її реструктуризації. Саме управління страховою діяльністю є ключовим елементом, від ефективності якого залежить розвиток економіки загалом та активізація підприємницької діяльності зокрема.

2. Системний підхід у менеджменті страхової діяльності

З позиції системного підходу економіку країни можна визначити як функціональну підсистему суспільства — сукупність взаємозв’язаних ресурсів та економічних суб’єктів, що взаємодіють між собою у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання, утворюючи єдине ціле.

Соціально-політичні фактори розглядаються як зовнішні стосовно процесу матеріального виробництва, і саме вони визначають його ціль. За такого підходу економіка постає системою, яка перетворює ресурси на матеріальні блага, що споживаються суспільством

Серед систем, створюваних людьми, можна виокремити особливу категорію так званих цілеспрямованих систем, до яких належать соціально-економічні системи. Це такі системи, що мають ціль функціонування та містять у своєму складі людей як елементи. Такі системи являють собою надзвичайно складні об’єкти.

Соціально-економічні системи можна віднести до складних імовірнісних динамічних систем, в яких відбуваються процеси виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних та інших благ. Ці системи належать до класу кібернетичних систем, тобто систем з управлінням.

Ефективна система управління потребує цілісного, системного підходу до організації роботи страхової компанії.

Вченими-економістами виділяється три підходи до системного управління діяльністю, а саме: функціональний, динамічний та предметний, чи за об’єктами управління. Управління на засадах функціонального підходу передбачає здійснення функцій управління. Управління на засадах динамічного підходу передбачає розгляд всіх процесів (робіт) відповідно до часу їх реалізації. Предметний підхід в управлінні визначає об’єкти безпосереднього управління. Відповідно, розглядаючи три ці підходи крізь призму управління всією страховою діяльністю, як системою, а не лише її окремими складовими, можна зробити висновок, що лише функціональний підхід забезпечує цілісність управлінської діяльності. Динамічний та предметний підходи є повністю прив’язаними до окремого виду страхової діяльності.

Так, динамічний підхід до управління передбачає розгляд всіх процесів (робіт) відповідно до часу їх реалізації, здійснюється поетапно. Предметний підхід визначає об’єкти управління, які безпосередньо пов’язані з цієї діяльністю (ресурси, необхідні для реалізації страхової діяльності; види страхування; маркетингова, зовнішньоекономічна, фінансова та інші види діяльності страховика).

Тому доцільно зосередити увагу саме на функціональному підході до управління страховою діяльністю. Підтвердженням цієї думки є також твердження вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Будь-яка безпосередня суспільна або спільна праця, яка здійснюється в порівняно великому масштабі (що актуально для страхової діяльності), потребує в більшому чи меншому ступені управління, що встановлює узгодженість між індивідуальними роботами і виконує загальні функції.

В.В. Яцура, Б.І. Мицик вважають, що управлінська діяльність полягає у поєднанні різних видів діяльності, які називаються функціями. Вчені під функціями управління розуміють чітко окреслене коло питань та завдань, які вирішуються в процесі управління [15]. Американські вчені М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі дотримуються думки про те, що процес управління полягає саме в реалізації функцій. Сьогодні в управлінській літературі існує тенденція розглядати управління як реалізацію функцій. Вчені зазначають, що управління – це процес планування, організування, мотивування і контролювання, який є необхідним для того, щоб сформувати та досягти цілей організації [16].

О.Є. Кузьмін та О.Г. Мельник зазначають, що будь-які управлінські

процеси на підприємстві здійснюються із застосуванням функціонального підходу. Під функціями розуміють види управлінської діяльності (трудові процеси у сфері управління), які забезпечують формування способів управлінського впливу. Вони відображають сутність і зміст управлінської

діяльності [17]. Це твердження краще відображає сутність функцій управління, оскільки наголошує на їх дієвості. Тобто функції – це види управлінської діяльності. Це поняття скоріше динамічне аніж статичне.

Результати досліджень показують, що найдоцільнішим є підхід, за яким виділяються п’ять функцій управління: планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання. Саме ці функції беруть безпосередню участь при здійсненні управлінських процесів.

Деякі автори вважають за потрібне лише регулювати страхову діяльність, залишаючи поза увагою інші дії, або, інакше кажучи, функції управління, такі як планування, організування, мотивування, контролювання. Значна частина вчених-економістів розглядає процес управління страховою діяльністю частково, акцентуючи увагу лише на одній–двох загальних управлінських діях (функціях).