Виготовлення вузлів трубопроводів
Виготовлення вузлів трубопроводів повинно проводитись централізовано потоковим методом на спеціалізованому устаткуванні, яке встановлене в певній технологічній послідовності і зв'язане між собою засобами для міжопераційного транспортування виробів.
При централізованому виготовленні вузлів трубопроводів необхідно дотримуватись наступних основних положень:
1) технологічний процес повинен розподілятися на операції, що виконуються на постійних робочих місцях і на спеціалізованому устаткуванні;
2) деталі, труби і вироби в процесі виробництва повинні переміщатися механізовано в одному напрямі без зустрічних вантажопотоків;
3) кількість устаткування для виконання кожної операції слід встановлювати з врахуванням його продуктивності;
4) технологічний процес виготовлення повинен забезпечувати можливість широкого застосування механізованих установок для збирання і автоматичної зварки стиків трубопроводів.
Ступінь укрупнення елементів у вузли, тобто габарити вузлів, необхідно встановлювати виходячи з умов їх транспортування до місця монтажу
Збирання і монтаж трубопроводів
Збирання деталей трубопроводів в блоки і укрупнення заводських блоків проводиться на спеціальних стендах які обладнані каретками з пристроями, що дозволяють переміщати стикуємі деталі у вертикальному, горизонтальному і поперечному напрямах. Опорні пристрої розміщуються не далі ніж 1 м з обох сторін від стику, що збирається.
За відсутності кареток збирання стиків проводиться за допомогою центрувальних приспосіблень, що закріплюються на трубі хомутами і забезпечують співвісне стикування труб і можливість вільної усадки шва при зварювані стику. Приварювання монтажних приспосіблень до труб з легованих сталей не допускається.
Перед збиранням зварного стику перевіряють перпендикулярність площини зрізу до осі труби.
Підгинання може проводитися:
- труб з вуглецевих сталей марок 15ГС і 10ГС з товщиною стінки до 20 мм в холодному стані, а більше 20 мм при нагріві до 650-680° С;
- труб з хроммолібденових і хроммолібденовованадієвих сталей незалежно від товщини стінки з нагрівом до 710-740° С. Із з повільним охолоджуванням без подальшої термообробки.
Підгинання труб з товщиною стінки до 10 мм з високолегованої сталі на кут не більш 15° проводиться в холодному стані без наступної термообробки.
Перед збиранням фаски і прилеглі до них зовнішні і внутрішні поверхні труб на ширині не менше 10 мм очищають від бруду, масла і іржі до металевого блиску.
Для поперечних стиків, що не підлягають ультразвуковому контролю або місцевій термообробці, відстань між сусідніми зварними швами на прямих ділянках трубопроводу має бути не менш триразової товщини стінки труби але не менше 100 мм, а для трубопроводів 4-ої категорії - не менше 50 мм.
Для поперечних стиків, що підлягають ультразвуковому контролю, довжина вільної прямої ділянки труби від зварного шва до найближчого поперечного шва приймається залежно від номінальної товщини стінки Sн не менш наступних величин: при Sн до 15 мм - 100 мм, при Sн від 15 до 30 мм -5Sн+25 мм, при Sн від 30 до 36 - 175 мм, при Sн понад 36 мм - 4Sн+30 мм.
Для поперечних стиків, що підлягають місцевій термообробці, ця відстань має бути не меншe:
але не менше 100 мм.
де Dн - номінальний зовнішній діаметр труби, мм.
При приварюванні гнутих і штампозварних колін (відведень) допускається розташування зварного шва у початку закруглення.
При збиранні стиків труб з подовжнім і спіральним швом труби, що з’єднуються, повинні розташовуватися із зсувом подовжніх швів на відстань не менше триразової товщини стінки труб, але не менше ніж на 100 мм.
Не допускається приєднання трубопроводів до насосів, стопорному і регулюючому клапанам турбін і підігрівачів з натягом або перекосом.
До початку монтажу технологічних трубопроводів ТЕС мають бути закінчені усі будівельні конструкцій пов'язані з прокладанням і кріпленням трубопроводів, опори і підвіски, отвори а також побудовані естакади, канали і траншеї для прокладання зовнішніх трубопроводів.
Будівельні конструкції, металеві заставні частини і отвори для проходу труб через перекриття і стіни приймаються по акту монтажною організацією після перевірки відповідності їх проекту.
Розмітка траси трубопроводу виконується по робочих кресленнях даного вузла з замірами відстані між будівельними конструкціями і встановленим обладнанням.
При розмітці траси необхідно дотримувати ухилів осі трубопроводу, величина і напрям якого вказуються в робочих кресленнях. Ухил паропроводу зазвичай направлений у бік руху пари, що забезпечує стік і видалення конденсату. Ухил трубопроводу води направлений у зворотній бік від руху води для забезпечення видалення повітря, що може викликати утворення повітряних мішків і гідравлічних ударів в трубопроводі.
Перед підійманням блоків необхідно провірити закінченість складальних і зварювальних робіт, встановлення на них штуцерів, передбачених проектом, намітити місця розташуванні опор і підвісок, слід перевірити чистоту внутрішньої поверхні труб.
Монтаж трубопроводів можна здійснювати від фіксованої нерухомої точки, тобто від обладнання, від двох нерухомих точок назустріч один одному, а також по трасі з подальшим відгалуженням для приєднання до обладнання.
Насамперед доцільно монтувати трубопроводи великого діаметру, а потім малого.
При розміщенні трубопроводів на загальних кронштейнах в декілька рядів по висоті спочатку слід монтувати трубопроводи,що розташовані нижче. Монтаж багатониткових паропроводів слід вести паралельними ділянками, систематично здійснюючи перевірку дотримання проектної відстані між трубами.
При перервах в роботі вільні кінці монтажних блоків або ділянок трубопроводу закриваються пробками або заглушками.
Блоки які підняті до місця монтажу повинні укладатися на постійні опори і підвіски і тимчасово закріплюватися до розстроповування.
При монтажі навантаження від блоку не повинно передаватися на обладнання, якщо це не обумовлено в кресленні.
Підняті і укладені в проектне положення блоки підлягають стикуванню, для цього необхідно перевірити їх співвісність, при не співвісності кінців суміжних блоків їх положення регулюється шляхом зміни висоти тяги або встановленням підкладок під опори при цьому необхідно дотримувати проектний ухил.
Приєднання змонтованої ділянки до трубопроводу повинно виконуватися без натягу і перекосу у фланцях.
У змонтованому трубопроводі перевіряють його положення на опорах: на нерухомій опорі труба повинна щільно прилягати до подушки без зазорів, а хомут - до тіла труби; нерухомі опори не повинні перешкоджати вільному переміщенню трубопроводів при його тепловому видовженні; у них не повинно бути перекосів і заїдань рухомих частин.
Слід перевірити відсутність затискань змонтованого трубопроводу в місцях проходу через стіни, перекриття, майданчики і можливість переміщення при тепловому видовженні.
Дренажі мають бути змонтовані відповідно до проекту в нижніх точках трубопроводу, а також на його тупикових ділянках. Вентилі і крани для випуску повітря встановлюють у верхніх точках трубопроводу.
При необхідності в трубах додаткових отворів свердління виконують не на проектний розмір отворів, а на діаметр, менший на 2-3 мм. Далі бобишку або штуцер приварюють до труби, після чого проводять отвір розсвердлюють на проектний діаметр.
На паропроводі, що працює при температурі пари 450° С і вище в місцях передбачених проектом приварюють репери для виміру залишкових деформацій в результаті тривалої роботи в області високих температур.
Якщо в кресленнях трубопроводу передбачено виконання холодної витяжки, то її проводять після зварювання і термообробки всіх монтажних стиків.
В стик, який залишений для холодної витяжки, тимчасово вставляють металеве кільце шириною яка відповідає величині холодної витяжки. Після видалення вставки ділянка трубопроводу лебідкою підтягається на величину холодного натягу.
При холодній витяжці П-подібного компенсатора збирання трубопроводу здійснюють разом з компенсатором, в одному з монтажних стиків залишають зазор, рівний заданій величині витяжки компенсатора. Щоб уникнути перекосу не слід використовувати для витяжки стик, безпосередньо прилеглий до компенсатора. Холодну витяжку компенсатора слід виконувати після закріплення трубопроводу в нерухомих опорах.
Після закінчення монтажу трубопроводу проводять по вузлове приймання при якому провіряють:
відповідність положення трубопроводу проекту з врахуванням заданого ухилу;
закінченість зварювання, термообробки і контролю якості зварних стиків;
наявність дренажних і зливних ліній, правильність їх прокладки і приєднання до основних трубопроводів і баків;
наявність воздушників і правильність їх розміщення;
наявність штуцерів, бобишок для виміру повзучості і реперів для виміру теплових розширень трубопроводу;
відповідність проекту місця розташування і типу опор і підвісок, правильність їх закріплення;
наявність зазорів між трубопроводами, будівельними конструкціями і обладнанням який необхідний для вільного теплового розширення трубопроводів.
Повузлове приймання трубопроводів оформляють актом.
Гідравлічному випробуванню тиском 1,25·Рроб піддають всі змонтовані трубопроводи за винятком вихлопних. Для напірних живильних трубопроводів за робочий тиск береться тиск який можуть розвинути живильні насоси при закритій засувці на нагнітальній лінії. Для головних паропроводів за робочий тиск береться номінальний тиск на виході з котла (за пароперегрівачем).
Гідравлічне випробування трубопроводів проводиться при позитивній температурі навколишнього повітря. Пробний тиск витримується протягом 5 хв після чого знижують до робочого при якому оглядають трубопровід з обстукуванням зварних швів молотком масою не більше 1,5 кг
Результати гідравлічного випробування вважаються за задовільні, якщо під час випробування не спостерігалося падіння тиску по контрольному манометру а в зварних швах, трубах, корпусах арматури і фасонних частинах не виявлено ознак розриву, течі і запотівання а також видимих залишкових деформацій.