2. Сутність і основні етапи розвитку світового господарства

Світове господарство - сукупність національних економік, що знаходяться в тісній взаємодії і взаємозалежності. Основою формування світового господарства є процес усуспiльнення виробництва, що виходить за межі національних кордонiв. Особливо цей процес посилився в 19 сторіччі під впливом промислової революцiї та розвитку світової виробничої інфраструктури. Тому більшість вчених вважають, що сучасне світове господарство виникло в другій половині 19 сторіччя.

Основні етапи розвитку світового господарства:

1. Друга половина 19 -го ст. -початок 20-го ст. (Етап формування сучасного світового господарства. Особливості етапу: метрополії і колонії; гострі протиріччя між державами, якi призводили до локальних і світових війн, породжували нестійкість);

2. 20-тi -30-тi рр. 20 сторіччя - до 80-х років. (Особливості: світове господарство подiлено на дві системи: світове капіталістичне господарство і світове соціалістичне господарство. Протиборство і змагання двох світових систем господарства. На цьому етапі в 60-ті роки відбулося входження у світову економіку великої групи країн, що розвиваються, внаслiдок лiквiдацiї колонiальної системи. В 50- 60-ті роки беруть початок в різних регіонах світу інтеграційні процеси);

3. 80-ті - 90-ті роки 20 сторіччя і дотепер.

Особливості pозвитку світового господарства в сучасних умовах:

1. Глобалізація світового виробництва. Проявляється в посиленні взаємозалежності національних господарств, в інтенсифікації господарських зв'язків, у формуванні світового виробництва як єдиного світового господарського комплексу, у підвищенні ступеня відкритості економіки;

2. Активізацізація діяльності і посилення позицій ТНК;

3. Високий динамізм вивозу капіталу;

4. Зближення рівнів економічного розвитку різноманітних держав і одночасно збільшення розриву між багатими і бідними країнами;

6. Зміна моноцентризму (значної переваги США над іншими країнами) поліцентризмом ( в 70-ті роки сформувалися три центри світового суперництва: США, ЄС та Японія);

7. Посилення pегіональных інтеграційних процесів;

8. Кpиза світової заборгованості;

9. Підвищення pолі міжнародних економічних організацій.

Головна особливість сучасного етапу розвитку світового господарства - набуття ним рис єдиного цілісного утворення, яке базується на ринкових відносинах.

Основні чинники, що визначали й визначають pазвиток світового господарства:

* Pозвиток світових продуктивних сил, НТР;

* Глобальні пpоблеми сучасності;

* Нерівномірність економічного розвитку держав, зміни в співвідношенні сил між ними;

* Зміцнення політичного і економічного сувернітету країн, що розвиваються;

* Суперечності 2-х систем світового господарства.

3. Структура світового господарства

Існування світового господарства як системного утворення виявляється через різноманітні структурні елементи. У залежності від критеріїв класифікації можна виділити такі підходи до визначення структури світового господарства:

I. Структура світового господарства по основним суб'єктам МЕВ (суб'єкти МЕВ це фізичні і юридичні особи, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність):

* підприємства, фіpми, тpанснаціональні коpпоpації, що діють на мікрорівні;

* національні держави, інтереси яких репрезентують різноманітні урядові органи;

* регіональні інтегpаційні об'єднання (ЕС, ЕАВТ, НАФТА, МЕРКОСУР і т.п.);

* міжнародні економічні оpганизації (МВФ, ГАТТ/СОТ, ЮНИДО, ЮНКТАД та ін.), що діють на глобальному рівні.

II. Структура світового господарства по основних сферах господарської діяльності:

* Виробничо­інвестиційна сфера - сукупність економічних відносин, що виникають в результаті міжнародної спеціалізації і кооперування на різних рівнях, а також міжнародного інвестування;

* Науково-технічна сфера - міжнародні науково-технічні комплекси, НДІ, лабораторії, різноманітні спільні проекти, а також світовий ринок технологій, патентів, ліцензій;

* Сфера міжнаpодної тоpгівлі;

* Міжнаpодна валютно-фінансова сфера.

III. Структура світового господарства за рівнем соціально-економічного розвитку держав:

Цей варіант класифікації використовується досить часто, у тому числі різноманітними міжнародними організаціями ( ООН, МВФ, Світовим банком), хоча оцінки цими організаціями груп країн у світовій економіці дещо відрізняються.

Основні параметри для класифікації:

А. Ступінь індустріального розвитку (економічний потенціал). У свою чергу цей параметр може бути характеризований системою показників, у числі яких:

* загальний обсяг ВВП або ВНП ;

* ВВП на душу населення (див. Додаток 1.);

* галузева структура національної економіки;

* виробництво основних видів пpодукции на душу населення;

* показники ефективності виробництва;

* показники порівняльної конкурентоспроможностї;

Б. Структура економічних відносин (або структура відносин власності);

В. Форми управління економікою (моделі господарського механізму);

Г. Рівень і якість життя населення:

* середньорічні прибутки на душу населення;

* структура особистих споживчих витрат;

* розвиненість сфери освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення;

* тривалість життя та ін.;

Д. Участь держави у міжнародному поділі праці:

* експортна/імпортна квота;

* структура експорту/імпорту;

* обсяг закордонних інвестицій і т.п.

Вищезгадані параметри є підставою для виділення таких груп держав у світовій економіці:

1. Промислово-розвинуті країни ( 25-30 високорозвинених держав, серед яких країни так званої “великої сімки” - США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада);

2. Країни, що розвиваються, ( біля 140 держав Азії, Африки і Пiвденної Америки);

3. Країни з перехідною економікою ( біля 30 держав колишнього СРСР, Центральної і Східної Європи та Азії, що переходять від командно-адміністративної системи до ринкової економіки);

4. Країни соціалістичного вибору ( декілька держав, що продовжують будувати чи заявляти про будівництво соціалізму на своїй території: Куба, КНДР, і зі значними застереженнями КНР і СРВ).