- •Тема 1. Світове господарство і система міжнародних економічних відносин
- •1. Предмет і функції курсу
- •2. Сутність і основні етапи розвитку світового господарства
- •3. Структура світового господарства
- •4. Протиріччя і закономірності розвитку світового господарства
- •5. Основні риси відкритої економіки
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •1. Протекціонізм і фритредерство. Погляди меркантилістів і класичної політекономії
- •Тема 2. Основні теоретичні концепції розвитку світового господарства
- •2. Абсолютні і порівняльні переваги а.Смiта і д.Рiкардо
- •3. Модель Хекшера - Олiна
- •4. Концепція життєвого циклу і модель технологічного розриву
- •5. Теорія міжнародної конкуренції м. Портера
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 3. Ресурси світового господарства
- •1. Природно-ресурсний потенціал світової економіки
- •2. Трудові ресурси світового господарства
- •3. Hауково-технiчний потенціал світової економіки
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 4. Міжнародний поділ праці
- •1. Сутність та основні фактори розвитку міжнародного поділу праці
- •2. Міжнародна спеціалізація виробництва
- •3. Причини і форми міжнародного кооперування
- •4. Сутність і організаційні форми спільних підприємств
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 5. Мiжнародна мiграцiя капiталу
- •1. Мiжнародний рух капіталу, як форма мев. Причини і форми міжнародної міграції капіталу
- •2. Світовий фінансовий ринок і його структура
- •3. Міжнародний кредит і його роль у світовій економіці
- •4. Сучасні особливості міжнародної міграції капіталу. Основні параметри інвестиційного клімату
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Додаток
- •Тема 6. Мiжнародна мiграцiя робочої сили
- •Причини, форми й основні етапи міжнародної міграції робочої сили
- •2. Основні світові ринки робочої сили (центри трудової міграції)
- •3. Соціально-економічні наслідки міжнародної міграції робочої сили
- •4. Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Додаток
- •Тема 7. Мiжнародна торгiвля
- •1. Сутність і функції зовнішньої торгівлі. Вплив зовнішньої торгівлі на економічне зростання
- •2. Динаміка, товарна структура і географічні напрямки міжнародної торгівлі
- •Темпи зростання мт: наприклад, темпи зростання експорту , де
- •3. Ціноутворення у світовій торгівлі
- •4. Форми і методи міжнародної торгівлі
- •5. Засоби регулювання зовнішньої торгівлі
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Додаток 1
- •Додаток 2
- •Тема 8. Мiжнароднi науково-технiчнi вiдносини
- •1. Зміст міжнародних науково-технічних відносин. Основні форми міжнародного науково-технічного обміну
- •2. Міжнародна торгівля ліцензіями. Особливості реалізації ліцензійних угод
- •3. Міжнародний обмін інженерно-технічними послугами (інжиніринг)
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 9. Свiтова валютна система I мiжнароднi розрахунки
- •1. Сутність і структура світової валютної системи
- •2. Еволюція світової валютної системи
- •3. Валютні ринки і валютні операції
- •4. Умови і форми міжнародних розрахунків
- •5. Баланси міжнародних розрахунків
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 10. Вiльнi економiчнi зони
- •1. Сутність I причини створення вільних економічних зон
- •2. Основні різновиди вільних економічних зон
- •3. Вільні економічні зони на Україні
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 11. Мiжнародна економiчна iнтеграцiя
- •Зміст, форми й основні фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції
- •2. Міжнародна економічна інтеграція в Європі. Європейський Союз
- •3. Особливості регіональної економічної інтеграції в Америці, Азії й Африці
- •4. Розвиток інтеграційних процесів у снд
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Додаток
3. Валютні ринки і валютні операції
Валютні ринки - це офіційні центри, де відбуваються операції по купівлі-продажу валют на основі попиту та пропозиції за певним курсом. Вони є одiєю з найважливіших ланок світового господарства і виконують наступні функції:
- здійснення міжнародних розрахунків у процесі міжнародного обiгу товарів, послуг і капіталів;
- формування валютних курсів;
- поповнення і диверсифікацiя валютних резервів центральних і комерційних банків;
- хеджирування (страхування) від валютних ризиків;
- одержання прибутку за рахунок різниці курсів валют;
- проведення валютної політики центральними банками.
У залежності від сфери й обсягу торгівлі розрізняють національний, регіональний і світовий валютні ринки. Провiдними міжнародними валютними ринками є Лондон (близько 30% валютних операцій на міжнародних ринках), Hью-Йорк(16%) і Токіо (11%).
Основними суб'єктами валютних операцій сьогодні є банки (від 85 до 95% валютних операцій). У деяких країнах (Німеччина, Японія, Франція, Росія, Україна й ін.) у торгівлі валютою беруть участь валютні біржі. Однак роль останніх постійно знижується і валютний ринок в сучасних умовах має головним чином міжбанківський характер.
Під валютними операціями, що відбуваються на валютних ринках, розуміють дії, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності; з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу і обiгу, з передачею заборгованостей і інших зобов'язань; із ввозом, переказом і пересиланням на територію країни і вивозом,переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.
У валютній операції бере участь щонайменше дві сторони, одна з яких, як правило, банк. Оскільки банк несе витрати по цих операціях, при проведенні валютних операцій через банки необхідно розрізняти:
1. Курс покупця, по якому банк купує валюту у клієнта;
2. Курс продавця, по якому банк продає валюту клієнту .
Банк пропонує клієнту такий курс продажу чи купiвлi, який дозволяє йому покривати витрати і одержувати прибуток (маржу).
Історично склалися і використовуються у світовій практиці два методи котирування валют на міжбанківському ринку:
* прямий (пряме котирування), коли одна одиниця (чи кратне число одиниць - 10, 100, 1000) іноземної валюти прирівнюється до певної кількості національної валюти. Наприклад, на Україні 1 дол.США = 5, 5655 гр., у Німеччині 1 дол.США = 2, 4455 німецьких марок;
* непрямий (непряме котирування), коли одна одиниця (чи кратне число одиниць) національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти. Наприклад, в Англії 1 фунт стерлінгів = 1, 6745 дол.США чи в США 1 дол. = 5,2525 французьких франка.
При прямому котируваннi курс продавця вище курсу покупця, а при непрямій - навпаки. Отже, використовуючи або пряме, або непряме котирування, ми одержуємо в підсумку прямо
протилежний результат. Це особливо важливо мати на увазі, тому що в більшості країн використовується пряме котирування, але в ряді випадків (наприклад, Великобританія) - непряме.
Оскільки котирування валют здiйснюють як державні (національні), так і комерційні банки, розрізняють:
* офіційне котирування, по якому здійснюються усі валютні операції держави;
* вільне (ринкове) котирування, по якому вiдбувається міжбанківська торгівля валютою.
На міжбанківському валютному ринку використовується також крос-курс. Крос-курс - це котирування двох іноземних валют, жодна з яких не є національною валютою учасника угоди, чи співвідношення двох валют, що випливає з їхніх курсів стосовно якої-небудь третьої валюти (до долара США, до росiйського рубля). Наприклад, якщо курс долара США у Франкфурті дорівнює 2,40 німецькі марки, а курс долара в Цюріху - 1,92 швейцарських франка, то крос-курс швейцарського франка у Франкфурті складе: 1 фр.= 2,40:1,92 = 1,25 нiм. марки.
Усі валютні операції поділяються на двi групи:
1. Угоди з негайною поставкою (“касові” чи “spot” угоди). При здійсненні цих операцій валюта поставляється не пізніше, ніж протягом 2-х наступних банкiвських днiв після її укладання;
2. Термінові валютні операції, розрахунки по який здійснюються в терміни, що перевищують 2 робочих дня з моменту їх укладання. Термінові угоди відбуваються за курсом, зафіксованим в момент її пiдписання.
Різновиди термінових валютних операцій:
* прості форвардні угоди чи угоди "аутpайт" (outright). Використовують з метою зменшення валютного ризику. У момент укладання цих угод фіксується курс і сума, але розрахунки до настання терміну виконання контракту не здiйснюються. Обсяги простих форвардних операцій можуть бути будь-якими;
* опціонні угоди (option). У цьому випадку дата поставки валюти не фіксується. Клієнт, сплативши премію, має право купити чи продати валюту в будь-який момент встановленого періоду за курсом, зафіксованим при укладаннi угоди. Таким чином об'єктом цих угод є право купити чи продати валюту в майбутньому, яким можна і не скористатися, якщо на реальному ринку складається більш вигідний курс;
* ф'ючерсні угоди (futures). Це стандартні контракти, у яких регламентована сума, термін і спосіб розрахунку. Ф”ючерси передбачають здійснення контругоди, тобто якщо укладений контракт на продаж валюти, то він може бути виконаний шляхом пiдписання аналогічного контракту на купiвлю валюти і навпаки. Основна мета таких контрактів не купівля-продаж валюти, а хеджирування та валютні спекуляції;
* своп-угоди (swap). Це операції, що поєднують купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки (касову) з одночасною контругодою на певний строк (термінову) з тими ж валютами. Ці операції зручні банкам, тому що не створюють відкритої валютної позиції, а також забезпечується економія на маржі.
Особливим різновидом валютних операцій є валютний арбітраж. Це - валютна операція, що об” єднує купiвлю-продаж валюти з наступним здійсненням контpугоди з метою одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют. Існує кілька видів валютного арбітражу:
* просторовий арбітраж, коли прибуток утворюється за рахунок різниці в курсах на різних валютних ринках (наприклад, купiвля у Лондоні і продаж у Сингапурi);
* часовий арбітраж, коли доход формується за рахунок курсових коливань на протязi певного часу;
* простий арбітраж. У цьому випадку угоди відбуваються з двома валютами;
* складний арбітраж. Тут угоди здійснюються з трьома і більшою кiлькiстю валют.
Оскільки суть арбітражу - купити в одному місці дешевше, а в іншому - продати дорожче, наслідком цих операцій є збільшення попиту в місці купiвлi і збільшення пропозиції в місці продажу. У результаті арбітраж сприяє вирівнюванню валютних курсів.
