Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
CONSPEKT.DOC
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

5. Баланси міжнародних розрахунків

Міжнародні валютні відносини знаходять своє узагальнене вiдображення в балансах міжнародних розрахунків. Вони являють собою співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни стосовно інших країн. Баланси міжнародних розрахунків - це стала форма статистичної звітності про економічний розвиток держави та її фiнансовий стан. Основними їхніми видами є платіжний і розрахунковий баланс

Платіжний баланс відбиває обсяг і співвідношення сум платежів, зроблених даною країною за кордон і сум надходжень iз-за кордону за певний період часу. Перевищення надходжень над платежами утворює активне сальдо платіжного балансу. І навпаки, перевищення платежів над надходженнями складає пасивне сальдо платіжного балансу. Таким чином платіжний баланс активний, якщо валютні надходження країни перевищують її платежі. Платіжний баланс -пасивний, якщо платежі країни перевищують надходження.

Основа платіжного балансу - поєднання в групи всіх угод, результати яких викликають надходження чи відплив валюти з країни. Звичайно платіжний баланс поділяється на три частини:

I. Поточний платіжний баланс (чи баланс поточних операцій). У свою чергу поточний платіжний баланс включає надходження і платежі по наступним статтям:

1. експорту й імпорту товарів (торговий баланс). При цьому експорт і імпорт, на відміну від торгового балансу за даними митної статистики, враховуються тільки оплачені й у цінах ФОБ (тобто в ціну не включаються вартість перевезення і страхування);

2. експорту й імпорту різних послуг (баланс послуг). Сюди входять розрахунки по транспортних, поштових, телекомунікаційних, страхових, фінансових, освітніх і інших послугах; міжнародному туризму тощо;

3. балансу некомерційних платежів (т.зв. односторонні перекази чи трансферти). До цієї статті належать: утримання посольств, місій і інших представництв за кордоном; перекази грошей з-за кордону емігрантами і навпаки; перекази стипендій студентам; витрати на утримання військових баз за кордоном; безоплатна державна допомога (субсидії, дарунки) iншим країнам; перекази спадщин і пенсій та ін.;

4. розрахункам між країнами по раніше здiйсненим закордонним інвестиціям (одержання відсотків і дивідендів кредиторами й інвесторами і відповідно їхня сплата позичальниками і реципієнтами).

II. Баланс руху капіталів і кредитів. Тут відбивається співвідношення ввозу і вивозу державних і приватних капіталів, а також наданих і отриманих міжнародних кредитів. Оскільки надання капіталів і кредитів здійснюється на різні терміни, операції в цьому розділі платіжного балансу поділяються на короткострокові і довгострокові. До короткострокових операцій належать інвестиції і кредити терміном до року, змiни на поточних рахунках в іноземних банках. Довгострокові операції включають прямі інвестиції й інший довгостроковий капітал (довгострокові державні і приватнi банківські позики, виплату-одержання основної частини боргу по раніше отриманим-наданим позикам, підписку на облігації міжнародних банків і фінансових організацій, придбання нерухомості за кордоном і ін.);

III. Розрахунки по офіційним міжнародним резервам. Це - так званi компенсуючi статті, що використовуються для рівноваги платіжного балансу. Тут здiйснюється облiк змін золотого запасу країни за рахунок монетизацiї/демонетизації золота; зміни СДР на рахунку країни; зміни валютних резервів, а також кредити МВФ.

До балансiв мiжнародних розрахункiв також належить розрахунковий баланс. Його використання пов'язане з тим, що платіжний баланс не враховує всіх розрахункових відносин, що виникають між країнами, тому що він реєструє тільки оплачені за певний період чи на визначену дату вимоги і зобов'язання. У платіжному балансі не відбиваються, наприклад, кредити, надані в товарній формі. Тому для охоплення всіх розрахункових відносин між країнами використовується розрахунковий баланс. Він являє собою співвідношення на яку-небудь дату чи за певний період вимог і зобов'язань даної країни стосовно інших країн незалежно від термінів настання платежів. Такі вимоги і зобов'язання виникають у результаті експорту чи імпорту товарів, а також надання й одержання кредитів.

Вимоги до інших держав враховуються в активі розрахункового балансу і відповідно зобов'язання - у пасиві розрахункового балансу. Активний розрахунковий баланс таким чином свiдчить, що країна є нетто-кредитором, тобто вона надала кредитів більше, ніж залучила. Пасивний розрахунковий баланс показує, що країна є нетто-боржником.

Розрахунковий баланс складається з двох частин:

I. Довгострокові операції. Сюди включаються: прямі довгострокові кредити, у тому числі урядові, приватнi, кредити з використанням цінних паперів; прямі інвестиції;

II. Короткострокові операції - товарні і банківські кредити; суми на кореспондентських і поточних рахунках; іноземні готiвкові грошові знаки.

Розбiжностi між платіжним і розрахунковим балансами полягають у наступному:

1. платіжний баланс включає тільки фактично здiйснені платежі i надходження , тоді як у розрахунковому враховуються і непогашені;

2. платіжний баланс включає тільки оплачений експорт і імпорт товарів і послуг, а розрахунковий - і неоплачену частину зовнішньоторговельних операцій;

3. платіжний баланс включає тільки реально здiйснені (отримані чи видані) кредити й інвестиції, а розрахунковий - і нездійснені ще фактично;

4. кінцеве сальдо - активне чи пасивне - платіжного і розрахункового балансів не збігаються і часто протилежні. Це пов'язано з тим, що одна і та ж операція, наприклад, кредитна, записується в різних частинах балансів.

Міжнародна статистика свiдчить, що платіжні баланси постійно знаходяться в нерівновазі. Позитивне сальдо зміцнює позиції національної валюти й одночасно дозволяє мати міцну базу для вивозу капіталу з країни. Пасивність платіжного балансу навпаки викликає падіння курсу національної грошової одиниці і підштовхує країну до залучення іноземного капіталу. А це у свою чергу веде до зростання зовнішньої заборгованості.

Значні коливання сальдо по поточних операціях також викликають несприятливі для країни наслідки. Вони вносять хаос у зовнішньоекономічні відносини держави. У зв'язку з цим важливим є аналіз факторів, що впливають на стан платіжного балансу, а також методів його державного регулювання.

Серед основних факторів, що впливають на стан платіжного балансу, виділяють:

* нерівномірність економічного розвитку держав і зміна співвідношення сил між ними;

* циклічні коливання економіки, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність;

* зміни в закордонних державних витратах;

* зміни в міжнародній торгівлі;

* зміни масштабів експорту й імпорту капіталу;

* валютно-фінансові фактори (інфляція, девальвація і ревальвація).

Методи регулювання дефіцитів платіжних балансів поділяються на поточні і кардинальні.

До перших належать іноземні позики, одержання кредитів у МВФ. Вони носять тимчасовий характер, тому що країни-боржники повинні виплачувати відсотки, а також сплачувати кредити через деякий час.

До кардинальних методів насамперед належить використання золотовалютних резервів країни. Якщо ж золотовалютні резерви обмежені, то держава може вирішувати виниклі проблеми наступними інструментами:

- проведенням дефляцiйної політики, спрямованої на скорочення внутрішнього попиту на імпорт;

- зміною обмінного курсу національних грошей;

- використанням валютних обмежень, спрямованих на концентрацію валютних надходжень у держави;

- проведенням фінансової і грошово-кредитної політики, спрямованої на стимулювання експорту й обмеження імпорту товарів;

- зміною дисконтної ставки центрального банку, що впливає на міжнародний рух капіталів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]