- •Тема 1. Світове господарство і система міжнародних економічних відносин
- •1. Предмет і функції курсу
- •2. Сутність і основні етапи розвитку світового господарства
- •3. Структура світового господарства
- •4. Протиріччя і закономірності розвитку світового господарства
- •5. Основні риси відкритої економіки
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •1. Протекціонізм і фритредерство. Погляди меркантилістів і класичної політекономії
- •Тема 2. Основні теоретичні концепції розвитку світового господарства
- •2. Абсолютні і порівняльні переваги а.Смiта і д.Рiкардо
- •3. Модель Хекшера - Олiна
- •4. Концепція життєвого циклу і модель технологічного розриву
- •5. Теорія міжнародної конкуренції м. Портера
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 3. Ресурси світового господарства
- •1. Природно-ресурсний потенціал світової економіки
- •2. Трудові ресурси світового господарства
- •3. Hауково-технiчний потенціал світової економіки
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 4. Міжнародний поділ праці
- •1. Сутність та основні фактори розвитку міжнародного поділу праці
- •2. Міжнародна спеціалізація виробництва
- •3. Причини і форми міжнародного кооперування
- •4. Сутність і організаційні форми спільних підприємств
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 5. Мiжнародна мiграцiя капiталу
- •1. Мiжнародний рух капіталу, як форма мев. Причини і форми міжнародної міграції капіталу
- •2. Світовий фінансовий ринок і його структура
- •3. Міжнародний кредит і його роль у світовій економіці
- •4. Сучасні особливості міжнародної міграції капіталу. Основні параметри інвестиційного клімату
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Додаток
- •Тема 6. Мiжнародна мiграцiя робочої сили
- •Причини, форми й основні етапи міжнародної міграції робочої сили
- •2. Основні світові ринки робочої сили (центри трудової міграції)
- •3. Соціально-економічні наслідки міжнародної міграції робочої сили
- •4. Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Додаток
- •Тема 7. Мiжнародна торгiвля
- •1. Сутність і функції зовнішньої торгівлі. Вплив зовнішньої торгівлі на економічне зростання
- •2. Динаміка, товарна структура і географічні напрямки міжнародної торгівлі
- •Темпи зростання мт: наприклад, темпи зростання експорту , де
- •3. Ціноутворення у світовій торгівлі
- •4. Форми і методи міжнародної торгівлі
- •5. Засоби регулювання зовнішньої торгівлі
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Додаток 1
- •Додаток 2
- •Тема 8. Мiжнароднi науково-технiчнi вiдносини
- •1. Зміст міжнародних науково-технічних відносин. Основні форми міжнародного науково-технічного обміну
- •2. Міжнародна торгівля ліцензіями. Особливості реалізації ліцензійних угод
- •3. Міжнародний обмін інженерно-технічними послугами (інжиніринг)
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 9. Свiтова валютна система I мiжнароднi розрахунки
- •1. Сутність і структура світової валютної системи
- •2. Еволюція світової валютної системи
- •3. Валютні ринки і валютні операції
- •4. Умови і форми міжнародних розрахунків
- •5. Баланси міжнародних розрахунків
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 10. Вiльнi економiчнi зони
- •1. Сутність I причини створення вільних економічних зон
- •2. Основні різновиди вільних економічних зон
- •3. Вільні економічні зони на Україні
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Тема 11. Мiжнародна економiчна iнтеграцiя
- •Зміст, форми й основні фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції
- •2. Міжнародна економічна інтеграція в Європі. Європейський Союз
- •3. Особливості регіональної економічної інтеграції в Америці, Азії й Африці
- •4. Розвиток інтеграційних процесів у снд
- •Ключові терміни:
- •Оглядові запитання:
- •Додаток
5. Баланси міжнародних розрахунків
Міжнародні валютні відносини знаходять своє узагальнене вiдображення в балансах міжнародних розрахунків. Вони являють собою співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни стосовно інших країн. Баланси міжнародних розрахунків - це стала форма статистичної звітності про економічний розвиток держави та її фiнансовий стан. Основними їхніми видами є платіжний і розрахунковий баланс
Платіжний баланс відбиває обсяг і співвідношення сум платежів, зроблених даною країною за кордон і сум надходжень iз-за кордону за певний період часу. Перевищення надходжень над платежами утворює активне сальдо платіжного балансу. І навпаки, перевищення платежів над надходженнями складає пасивне сальдо платіжного балансу. Таким чином платіжний баланс активний, якщо валютні надходження країни перевищують її платежі. Платіжний баланс -пасивний, якщо платежі країни перевищують надходження.
Основа платіжного балансу - поєднання в групи всіх угод, результати яких викликають надходження чи відплив валюти з країни. Звичайно платіжний баланс поділяється на три частини:
I. Поточний платіжний баланс (чи баланс поточних операцій). У свою чергу поточний платіжний баланс включає надходження і платежі по наступним статтям:
1. експорту й імпорту товарів (торговий баланс). При цьому експорт і імпорт, на відміну від торгового балансу за даними митної статистики, враховуються тільки оплачені й у цінах ФОБ (тобто в ціну не включаються вартість перевезення і страхування);
2. експорту й імпорту різних послуг (баланс послуг). Сюди входять розрахунки по транспортних, поштових, телекомунікаційних, страхових, фінансових, освітніх і інших послугах; міжнародному туризму тощо;
3. балансу некомерційних платежів (т.зв. односторонні перекази чи трансферти). До цієї статті належать: утримання посольств, місій і інших представництв за кордоном; перекази грошей з-за кордону емігрантами і навпаки; перекази стипендій студентам; витрати на утримання військових баз за кордоном; безоплатна державна допомога (субсидії, дарунки) iншим країнам; перекази спадщин і пенсій та ін.;
4. розрахункам між країнами по раніше здiйсненим закордонним інвестиціям (одержання відсотків і дивідендів кредиторами й інвесторами і відповідно їхня сплата позичальниками і реципієнтами).
II. Баланс руху капіталів і кредитів. Тут відбивається співвідношення ввозу і вивозу державних і приватних капіталів, а також наданих і отриманих міжнародних кредитів. Оскільки надання капіталів і кредитів здійснюється на різні терміни, операції в цьому розділі платіжного балансу поділяються на короткострокові і довгострокові. До короткострокових операцій належать інвестиції і кредити терміном до року, змiни на поточних рахунках в іноземних банках. Довгострокові операції включають прямі інвестиції й інший довгостроковий капітал (довгострокові державні і приватнi банківські позики, виплату-одержання основної частини боргу по раніше отриманим-наданим позикам, підписку на облігації міжнародних банків і фінансових організацій, придбання нерухомості за кордоном і ін.);
III. Розрахунки по офіційним міжнародним резервам. Це - так званi компенсуючi статті, що використовуються для рівноваги платіжного балансу. Тут здiйснюється облiк змін золотого запасу країни за рахунок монетизацiї/демонетизації золота; зміни СДР на рахунку країни; зміни валютних резервів, а також кредити МВФ.
До балансiв мiжнародних розрахункiв також належить розрахунковий баланс. Його використання пов'язане з тим, що платіжний баланс не враховує всіх розрахункових відносин, що виникають між країнами, тому що він реєструє тільки оплачені за певний період чи на визначену дату вимоги і зобов'язання. У платіжному балансі не відбиваються, наприклад, кредити, надані в товарній формі. Тому для охоплення всіх розрахункових відносин між країнами використовується розрахунковий баланс. Він являє собою співвідношення на яку-небудь дату чи за певний період вимог і зобов'язань даної країни стосовно інших країн незалежно від термінів настання платежів. Такі вимоги і зобов'язання виникають у результаті експорту чи імпорту товарів, а також надання й одержання кредитів.
Вимоги до інших держав враховуються в активі розрахункового балансу і відповідно зобов'язання - у пасиві розрахункового балансу. Активний розрахунковий баланс таким чином свiдчить, що країна є нетто-кредитором, тобто вона надала кредитів більше, ніж залучила. Пасивний розрахунковий баланс показує, що країна є нетто-боржником.
Розрахунковий баланс складається з двох частин:
I. Довгострокові операції. Сюди включаються: прямі довгострокові кредити, у тому числі урядові, приватнi, кредити з використанням цінних паперів; прямі інвестиції;
II. Короткострокові операції - товарні і банківські кредити; суми на кореспондентських і поточних рахунках; іноземні готiвкові грошові знаки.
Розбiжностi між платіжним і розрахунковим балансами полягають у наступному:
1. платіжний баланс включає тільки фактично здiйснені платежі i надходження , тоді як у розрахунковому враховуються і непогашені;
2. платіжний баланс включає тільки оплачений експорт і імпорт товарів і послуг, а розрахунковий - і неоплачену частину зовнішньоторговельних операцій;
3. платіжний баланс включає тільки реально здiйснені (отримані чи видані) кредити й інвестиції, а розрахунковий - і нездійснені ще фактично;
4. кінцеве сальдо - активне чи пасивне - платіжного і розрахункового балансів не збігаються і часто протилежні. Це пов'язано з тим, що одна і та ж операція, наприклад, кредитна, записується в різних частинах балансів.
Міжнародна статистика свiдчить, що платіжні баланси постійно знаходяться в нерівновазі. Позитивне сальдо зміцнює позиції національної валюти й одночасно дозволяє мати міцну базу для вивозу капіталу з країни. Пасивність платіжного балансу навпаки викликає падіння курсу національної грошової одиниці і підштовхує країну до залучення іноземного капіталу. А це у свою чергу веде до зростання зовнішньої заборгованості.
Значні коливання сальдо по поточних операціях також викликають несприятливі для країни наслідки. Вони вносять хаос у зовнішньоекономічні відносини держави. У зв'язку з цим важливим є аналіз факторів, що впливають на стан платіжного балансу, а також методів його державного регулювання.
Серед основних факторів, що впливають на стан платіжного балансу, виділяють:
* нерівномірність економічного розвитку держав і зміна співвідношення сил між ними;
* циклічні коливання економіки, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність;
* зміни в закордонних державних витратах;
* зміни в міжнародній торгівлі;
* зміни масштабів експорту й імпорту капіталу;
* валютно-фінансові фактори (інфляція, девальвація і ревальвація).
Методи регулювання дефіцитів платіжних балансів поділяються на поточні і кардинальні.
До перших належать іноземні позики, одержання кредитів у МВФ. Вони носять тимчасовий характер, тому що країни-боржники повинні виплачувати відсотки, а також сплачувати кредити через деякий час.
До кардинальних методів насамперед належить використання золотовалютних резервів країни. Якщо ж золотовалютні резерви обмежені, то держава може вирішувати виниклі проблеми наступними інструментами:
- проведенням дефляцiйної політики, спрямованої на скорочення внутрішнього попиту на імпорт;
- зміною обмінного курсу національних грошей;
- використанням валютних обмежень, спрямованих на концентрацію валютних надходжень у держави;
- проведенням фінансової і грошово-кредитної політики, спрямованої на стимулювання експорту й обмеження імпорту товарів;
- зміною дисконтної ставки центрального банку, що впливає на міжнародний рух капіталів.
