Тема 8. Мiжнароднi науково-технiчнi вiдносини

1. Зміст міжнародних науково-технічних відносин. Основні форми міжнародного науково-технічного обміну.

2. Міжнародна торгівля ліцензіями. Особливості реалізації ліцензійних угод.

3. Міжнародний обмін інженерно-технічними послугами (інжиніринг).

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" - ВВР,1994,№ 7

2. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" - ВВР,1994,№ 7

3. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" - ВВР,1994,№ 7

4. Закон України "Про авторське право і суміжні права" - ВВР, 1994,№ 13

5. Артемьев И.Е. Рынки технологий в мировом хозяйстве. М.,1992

6. Ивашковская И.В. Обмен технологией: зависимость или сотрудничество? М., 1995

7. Медведев А.Г. Международная передача технологии. СПб,1992

8. Мухопад В.И. Международная торговля лицензиями. М., 1994

9. Опришко В.Ф. Международное экономическое право. К.,1995

10. Пiдопригора О.А., Пiдопригора О.О. Право iнтелектуальної власностi України. К.,1998

11. Пузакова Е.П. Международное производственное и научно-техническое сотрудничество. Р/Д,1995

12. Тимофiєнко Л.П. Iнтелектуальна власнiсть: проблеми правової охорони та використання. К.,1996

13. Фомичев В.И. Международная торговля. М., 1998

14. Андрощук Г. Товарные знаки и пресечение недобросовестной конкуренции - “Б-И", 1998,№№ 21-22

15. Белов А. Из мирового опыта защиты интеллектуальной собственности - "РЭЖ", 1997,№3

16. Белоконь Ю. Защита интеллектуальной собственности: международно-экономические аспекты -”МЭиМО", 1998, №6

17. Жаров В. Защита прав интеллектуальной собственности в Украине - "Право Украины",1999, №3

18. Караваев А.,Солнышкова О. Использование товарных знаков - "ЭКО", 1995, № 10

19. Подяковская А. Охрана объектов интеллектуальной собственности в международной торговле -

20. "Б-И", 1996, №22

21. Улыбышева Е. Научно-техническое сотрудничество западноевропейских фирм - "МЭиМО", 1994,№№8-9

22. Фирсов В. Международный рынок технологий - “Экономист”, 1994, №12

1. Зміст міжнародних науково-технічних відносин. Основні форми міжнародного науково-технічного обміну

Розвиток цієї форми міжнародного обміну обумовлений науково-технічною революцією. За даними ООН, в усьому світі щорічно видавалося більш 60 тис. технічних і наукових журналів, у яких було опубліковано більш 1,3 млн.наукових статей. У фундаментальних науках обсяг знань подвоюється менш нiж за 10 років, а в прикладних - кожне п'ятиліття. Один раз на 7-10 років відбувається подвоєння витрат на наукові розробки. Якщо в 1980 р. вони складали 1,85 % від світового ВВП, то в 1990 р. уже 2,55%. Темпи приросту витрат на НДДКР (наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки) випереджають темпи приросту світового ВВП. В індустріально розвинутих країнах частка витрат на НДДКР у 90-ті роки коливалася від 2,7 до 3,3%. При цьому найбільш дорогими є не стільки самі наукові дослідження, скільки доведення їхніх результатів до безпосереднього використання. Значно скоротилися період впровадження нововведень у виробництво, а також терміни морального старiння винаходів. Так відновлення комп'ютерної техніки відбувається практично кожні півроку. Такі зростаючі витрати на науково-дослiдницьки роботи непосильні навіть великій державі. У результаті виникає необхідність об'єднання зусиль світового співтовариства в сфері науки і техніки, формування міжнародних науково-технічних відносин.

Міжнародні науково-технічні відносини - це відносини з приводу спільного проведения й обміну результатами HДДКР; при цьому науково-технічні знання можуть відчужуватися (шляхом укладання торгової угоди) чи надаватися як послуги (шляхом пiдписання угод на їхнє використання на протязі певного часу).

Головна особливість сучасних МHТВ - комерційний характер. У результаті відбувається формування світового ринку науково-технічних знань. Сьогодні - це одна із самих прибуткових і закритих сфер підприємництва. Суб'єктами цього ринку виступають держави, фірми, університети, фонди і фізичні особи (вчені і фахівці). Об'є ктами є результати інтелектуальної діяльності в упредметненій і неупредметненій формах.

Економічна доцільність експорту технологій пояснюється наступними обставинами:

- можливістю одержання доходів;

- є формою боротьби за товарний ринок;

- дає можливість обійти проблеми експорту відповідного продукту;

- є способом встановлення контролю над закордонною фірмою через такі умови ліцензійної угоди як обсяг виробництва, участь у прибутку і т.п.;

- надає доступ до іншого нововведення через перехресне ліцензування;

- можливістю більш ефективного удосконалення об'єкта ліцензії за участю покупця.

Економічна доцільність імпорту технологій пояснюється тим, що:

- це доступ до нововведень високого технічного рівня;

- це засіб економії витрат на НДДКР;

- це засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт і одночасно забезпечення використання національного капіталу і робочої сили;

- це умова розширення національного експорту;

- це гарантія освоєння продукту чи процесу за допомогою продавця.

Основна частина ринку сучасних технологiй контролюється розвинутими країнами. Сiмка провiдних промислово розвинутих держав володiє 80% цього ринку. Як наслiдок США щорiчно заробляють на ньому вiд експорту наукоємної продукцiї бiльш 700 млрд.дол., ФРН бiля 550, Японiя бiльш 400 млрд. Про високу перспективнiсть цього ринку свiдчать данi наступної таблицi:

Таблиця 8.1

Перспективи мiжнародного ринку технологiй (млрд.дол.)

Технологiї	1996 р.	2015 р.
Авiацiйнi	4,0	28,0
Космiчнi	0,9	8,0
Ядернi	0,6	10,0
Кораблебудування	0,4	10,0
Автомобiлебудування	0,2	6-8
Транспортне машинобудування	0,6	8-12
Хiмiчне машинобудування	0,6	8-10
Новi матерiали	7,0	14-18
Нафтодобування i переробка	6,4	14-22
Газодобування i транспортування	0,6	21-28
Енергетичне машинобудування	0,5	12-14
Верстатобудування, промислове обладнання	0,2	23-27
Мiкро- и радiоелектронiка	0,05	7-9
Компьютери i iнформатика	0,05	7-8
Комунiкацiї, зв’язок	0,2	12
Бiотехнологiї	0,4	10
Всього	22,6	144-180

Технологічний розрив, що існує між різними групами країн, обумовлює багатоступінчасту структуру цього ринку: високі технології (унікальні і прогресивні) обертаються між розвинутими країнами (причому провiдні позиції тут належать США); низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології продаються в країни, що розвиваються, і колишні соціалістичні країни.

Важливою особливістю МНТВ є високий рівень монополізації. Найбільші ТНК зосереджують дослідження у своїх руках. Так, рівень монополістичного контролю в сфері технологій досягає 80-90%, а витрати на НДДКР 300 провiдних ТНК світу складали наприкінці 90-х років біля половини світових витрат у цій галузі. Стратегія поведiнки ТНК на світовому ринку технологій стосовно незалежних фірм і країн визначається життєвим циклом технології: на першому етапі перевага віддається продажу готової продукції, у якій реалізовані нові ідеї; на 2-му - технологічний обмін здійснюється у формі прямих iноземних інвестицій; і тільки на 3-му етапі відбувається продаж ліцензії, тобто поступка прав власності на технологію. Таким чином, новітні технології використовуються насамперед у країні базування і тільки в міру їхнього старiння передаються за кордон.

Міжнародний науково-технічний обмін на практиці реалізується в різних формах і по різних каналах.

Основними формами МНТО є:

I МНТО на комерційній основі. До нього належать:

1.Обмін знаннями і досвідом, втіленими у форму винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків і інших об'єктів промислової власності, якi охороняються законом. (Винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології. Корисна модель - це конструктивне виконання пристрою. Промисловий зразок - це форма чи малюнок, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Товарний знак - це позначення, що вказує на виготовлювача продукції і служить насамперед рекламним цілям). До цієї форми обміну належить торгівля патентами, свідотцтвами і ліцензіями, за допомогою яких захищаються ці об'єкти промислової власності;

2. Обмін авторськими правами. Ці права законодавчо захищають наукові досягнення, а також твори літератури і мистецтва. Обмін ними також носить комерційний характер;

3. Обмін знаннями і досвідом науково-технічного, виробничого, управлінського і фінансового характеру, що мають економічну цінність, застосовуються в процесі виготовлення, експлуатації і реалізації продукції і не захищені спеціальним законодавством. Об'єктами цієї форми обміну є:

* надання “ноу-хау”. У залежності від змісту “ноу-хау” може бути конструкторське, технологічне, виробниче, управлінське, комерційне, фінансове. Передається ”ноу-хау” у формі документації, або у формі безпосереднього виробничого досвіду фахівців. У “ноу-хау”вiдсутнiй прямий захист як об'єктiв промислової власності. Вони захищаються тiльки комерційною таємницею;

* надання інжинірингових послуг (підготовка проектів будівництва, інвестиційний і технічний нагляд, консультаційні послуги, проведення випробувань);

II... МНТО на некомерційній основі. До нього належать:

* науково-технічні публікації. Це - найстарша форма поширення інформації про результати НДДКР, не пов'язаних із секретами виробництва і патентоспроможними винаходами;

* спільні дослідження вчених різних країн у різних міжнародних лабораторiях, НДІ, при реалізації спільних міжнародних проектів;

* особисті контакти вчених і фахівців на міжнародних конференціях, семінарах, симпозіумах, виставках; а також у процесі закордонних стажувань;

* міграція вчених і фахівців (“відплив інтелекту”).

Крім законних форм передачі науково-технічних знань мають місце і кримінальні форми передачі технологій. Це, наприклад, промислове шпигунство (передача, викрадення чи збір з метою передачі іноземній державі чи компанії iнформацiї у науково-технічній і виробничій сферах, що складають державну чи комерційну таємницю), а також технічне піратство (масовий випуск і продаж технологій чи товарів-імітацій тіньовими структурами під відомими торговими марками з порушенням патентних чи авторських прав). Обсяги такої торгівлі, за деякими оцінками, складають до 100 млрд.дол. на рік. За інформацією правоохоронних органів на Україні функціонує приблизно 500 фірм, що торгують персональними комп'ютерами і програмним забезпеченням. Обсяг продажів їх складає 10-15 тис.ПК щомісяця і більш 800 тис. одиниць програмного забезпечення в рік, з них тільки 5-10% є ліцензійними. У результаті збитки розроблювачів дорiвнюють близько 150 млн.дол. Конгрес США склав список провiдних порушників прав інтелектуальної власності у світі. У числі лідерів у цьому списку Китай, Росія, Болгарія, Україна.

У сучасних умовах МНТО здійснюється на наступних рівнях:

1. міжнародна внутрішньофірмова передача технологій. Нові науково-технічні розробки надаються в рамках ТНК своїм філіям і дочірнім компаніям. По наявним даним, до двох третин міжнародної торгівлі ліцензіями припадає на внутрішньофірмовий обмін. Відповідно до доповіді ООН по глобальних інвестиціях (1997 р.) 70% усіх транскордонних роялті в технологічній галузі приходиться на платежі між головними компаніями і їхніми закордонними філіями (80% - у США і Великобританії, 90% - у Німеччині);

2. науково-технічна кооперація на рівні фірм. У цій формі співробітництва беруть участь більшість провiдних фірм;

3. двостороннє міждержавне науково-технічне співробітництво. Здійснюється на основі договорів про науково-технічне співробітництво. Прикладами такої взаємодії, що була оформлена міжурядовими угодами, є проект “Конкорд”, будівництво тунелю під Ла-Маншем, створення літака АН-70 і т.п.;

4. спільні науково-технічні програми, що реалізуються регіональними економічними угрупованнями (здійснюються в межах інтеграційних объєднань). Тільки в ЄС ведуться роботи з більш ніж 120 науково-технічних проектів;

5. глобальне співробітництво у провiдних сферах HТП (програма СОI, програма “Еврiка”, програма “Морський старт”).