2. Міжнародна торгівля ліцензіями. Особливості реалізації ліцензійних угод

Найбільш розповсюдженою формою передачі науково-технічних знань у сучасних умовах є торгівля ліцензіями. Вигідність придбання ліцензії полягає в тім, що остання дозволяє знизити витрати на здійснення власних НДДКР у 4-5 разiв, а економічний ефект від використання закордонних ліцензій більш ніж у 10 разів перевищує витрати на придбання цих ліцензій.

В основі міжнародної торгівлі патентами і ліцензіями лежить патентне законодавство, що надає патентоволодiльцю монопольне право на використання винаходу. Такого ж права національне патентне законодавство надає власникам і інших форм промислової власності.

Патентом на винахід називається посвідчення, видане компетентним органом винахіднику чи його правонаступнику, яке засвідчує наявнiсть у власника виключного права на використання цього винаходу.

Основні особливості патентного законодавства:

1. патентний захист мають тільки принципово нові технічні винаходи. Різного роду удосконалення патентуванню не підлягають;

2. наявність патенту виключає вільний доступ конкурента до нововведення;

3. термін володіння патентом визначається законодавством кожної країни, але в середньому дорiвнює 15-20 рокам. По закiнченню терміну винахід стає надбанням суспільства. Реальний термін володіння патентом в умовах НТР - 6-9 років, оскільки у фірм-конкурентів за цей час з'являються більш досконалі технічні рішення;

4. відповідно до патентного законодавства патент діє тільки на території тієї країни, де він виданий. Тому для забезпечення патентного захисту винаходу треба запатентувати його й в інших країнах. А це створює можливості для діяльності різних посередників у цій сфері. (У даний час є ряд міжнародних угод, що дають можливість одержувати патенти, що діють відразу в декількох країнах. Наприклад, європейський патент, що діє в країнах ЄС).

Продаж патентів відбувається на основі патентних угод, але вони продаються вкрай рідко. Більшість патентоволодiльцiв самі використовують запатентовані винаходи. До продажу патентів можуть звертатись дрібні чи середні фірми, що не мають фінансових можливостей для реалізації винаходу. У цьому випадку передаються права власності на винахід іншому суб” єкту.

Якщо ж патентоволодiлець зберігає право власності на винахід і лише дозволяє на визначений час за винагороду використовувати права, що випливають з патенту, мова йде про купівлю-продаж ліцензій. Ліцензією називається дозвіл, виданий патентоволодiльцем (ліцензіаром) іншому лицю чи фірмі (ліцензіатові) на промислове чи комерційне використання винаходу протягом визначеного терміну і за певну винагороду.

Продаж ліцензій відбувається на основі ліцензійних угод. Це основна форма МНТО в сучасних умовах. За останні 20 років обсяг міжнародної ліцензійної торгівлі виріс більш ніж у 18 разів. Передбачається, що в 2000р. світовий обiг цiєї торгівлі складе 500 млрд.дол. 98% надходжень від міжнародної торгівлі ліцензіями припадає на розвинуті країни. У якостi продавців ліцензій виступають більш 40 країн. Провіднi експортери: США, Великобританія, Швейцарія. Покупцями-імпортерами є більш70 країн. Провiдні серед них Японія, Німеччина, Італія, Франція.

У залежності від обсягу переданих покупцю ліцензії прав виділяють три їхні види:

1. проста ліцензія: при її продажі ліцензіар дозволяє ліцензіатові на певних умовах використовувати винахід, залишаючи за собою право як на його самостійне використання, так і на видачу аналогічних ліцензій іншим фірмам;

2. виняткова ліцензія: при її продажі ліцензіар надає ліцензіатові виключне право на використання винаходу в межах, обговорених у ньому умов і на певній географічній території. При цьому ліцензіар відмовляється від самостійного використання винаходу і від продажу аналогічних ліцензій іншим фірмам на тих же умовах і на тій же території. Це, однак, не позбавляє його права на самостійне використання даного винаходу чи продажу ліцензій на іншій території чи на інших умовах;

3. повна ліцензія: ліцензіар надає ліцензіатові цілком усі права на використання винаходу на протязі всього терміну дії угоди.

Терміни дії ліцензійних угод різні і складають від 3-х до 10 років.

Основні форми виплати винагороди по ліцензійних угодах:

1. роялті - ліцензійна винагорода у формі періодичних відрахувань від прибутку (20-30%) чи суми продажу (2-10%) продукції, виробленої по ліцензії. Використовується у випадку впевненості ліцензіара в ліцензіаті, при довгостроковому співробітництві;

2. паушальнi платежі - виплата твердо фіксованої суми ліцензійної винагороди. Виплата відбувається або одноразово, або в 2-3 прийоми. Застосовуються в тому випадку, коли ускладнений контроль за показниками роботи ліцензіата;

3. комбіновані платежі - містять у собі первісну суму у вигляді паушального платежу і наступнi періодичнi відрахування у вигляді роялті.

Організаційно можливі два варіанти торгівлі ліцензіями:

* через встановлення прямих безпосередніх контактів між ліцензіаром і ліцензіатом. У цьому випадку промислові фірми створюють у себе спеціальні ліцензійні (патентні) відділи;

* через посередників, у якості яких виступають ліцензійні агенти чи брокери, а також ліцензійні фірми. Основні функції посередників:

- патентування винаходу від імені власника, у тому числі і за кордоном;

- підтримка патенту, у тому числі нагляд за сплатою лiцензiйної винагороди;

- посередництво в купівлі-продажу патенту (ліцензії);

- реклама.

Помітну роль у МНТО вiдiграють угоди про франчайзинг (франшизу). Франчайзингом називається надання великою “батьківською” фірмою (франчайзер) дрібній фірмі (франчайзи) права на використання її технології, товарного знаку, фірмового стилю і т.п.

Існує кілька різновидів франчайзинга:

1. виробничий франчайзинг. У цьому випадку фірма, що володіє оригінальною технологією виготовлення якого-небудь продукту, передає її фірмі-клієнту для виготовлення і реалізації даного продукту на певній території під лiцензованим фірмовим найменуванням (товарним знаком). Для збереження якості продукції на високому рівні, франчайзер проводить навчання співробітників франчайзи і здійснює згодом контроль за дотриманням технологічної дисципліни. Такий франчайзинг найбільш розповсюджений у виробництві електроніки, у харчовій і легкій промисловості. Наприклад, так діють на світовому ринку відомі американські корпорації “Кока-кола” і “Пепси”, у Росії - “Довгань”;

2. торговий франчайзинг. У даному випадку франчайзи купують у відомої компанії право на продаж її товарів з її товарним знаком. Ця форма франчайзинга широко використовується при продажі автомобілів і їхньому технічному обслуговуванні, реалізації бензину й автопокришок;

3. ліцензійний франчайзинг. Є найбільш розповсюдженою формою співробітництва, при якій франчайзер видає франчайзи ліцензію на право відкриття мережі магазинів чи підприємств обслуговування для продажу покупцям набору товарів і послуг під ім'ям франчайзера. Такий франчайзинг використовується в ресторанному бізнесі (“Макдональдс”), прокаті автомобілів, продажу морозива, косметичних товарів (“Боди шоп”, “Орифлейм” і ін.).